Система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення

Аналіз сучасного стану пенсійного забезпечення в Україні і оцінка соціально-економічних чинників, що впливають на пенсійну систему. Стратегічні напрями пенсійної реформи і вивчення персоніфікованого обліку як складової частини реформи пенсійної системи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
РОЗДІЛ 2. ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ОБЛІК ЯК НАЙВАЖЛИВІША СКЛАДОВА ЧАСТИНА РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Сутність та основні положення персоніфікованого обліку відомостей в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування
2.2 Учасники СПОВ та технологія обміну інформацією між ними
2.3 Порядок формування та подання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду
2.4 Результати, сучасні проблеми та пропозиції щодо удосконалення процесу впровадження персоніфікованого обліку в Україні
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ОБЛІКУ
3.1 Аналітика роботи системи СПОВ-1 Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області
3.2 Огляд існуючих проблем та визначення шляхів удосконалення діючої системи персоніфікованого обліку
3.3 Напрямки застосування отриманих результатів дослідження
Турбота про людей похилого віку займає центральне місце в державній політиці України. Її актуальність стає дедалі гострішою з огляду на складну демографічну ситуацію. В нашій країні проводиться пенсійна реформа, метою якої є приведення в пряму залежність розміру пенсії громадянина від його участі в фінансуванні пенсійної системи. Реформа насамперед спрямована на відновлення пенсії як виплат, пов'язаних з трудовим вкладом, і встановлення диференційованого підходу у визначенні розміру виплат, залежно від тривалості страхового стажу і розміру внесків у Пенсійний фонд України.
Продуктивна праця людини, її прагнення до покращення якості свого життя, добробуту, піднесення соціального статусу були і є одним з головних чинників суспільного прогресу. Проте, на жаль, реалії життя є такими, що з об'єктивних причин не кожна людина взагалі у змозі реалізувати себе як активний член суспільства, а більшість людей, які впродовж свого життя мали таку можливість, з часом її втрачають. Тому проблема соціального забезпечення людини в старості, у разі хвороби та каліцтва є однією з найактуальніших для кожного цивілізованого суспільства, яке будується на принципах загальнолюдської моралі і дбає про своїх працездатних членів.
У різні часи і в різних країнах питання соціального забезпечення вирішувалися по-різному - розв'язання їх через сімейне утримання непрацездатних, через благодійництво, шляхом утворення різних громадських і професійних об'єднань, покликаних здійснювати відповідну підтримку. Проте ці заходи не мали системного характеру і послідовності , були скоріше окремими спробами вирішення проблеми, а не її комплексним розв'язанням.
Індустріальне суспільство другої половини XIX - початку XX сторіччя докорінно змінило ситуацію. Соціальне забезпечення стало одним з ключових моментів соціально - трудових відносин, елементом державної політики економічно розвинених країн, предметом регулювання їхніх правових систем.
Одним з найпоширеніших у світі механізмів, за допомогою якого розв'язуються проблеми матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, є система соціального страхування.
Сутність страхування полягає у формуванні учасниками страхової системи спеціальних (страхових) фондів, за рахунок яких здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з настанням певних подій (страхових ризиків). Соціальне страхування покликане забезпечити захист людини від соціальних ризиків, тобто ризиків, пов'язаних із суспільною діяльністю людини, її здоров'ям, матеріальним забезпеченням у старості.
Захист від таких видів соціальних ризиків, як повна або часткова втрата працездатності та джерел існування в старості внаслідок інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника є головною метою такого виду соціального страхування, як пенсійне. З огляду на це головною функцією системи пенсійного страхування є формування у спеціальних страхових фондах фінансових ресурсів, необхідних для задоволення матеріальних і соціальних потреб учасників страхової системи в разі настання зазначених соціальних ризиків. Відповідно основними завданнями системи пенсійного страхування є: створення та забезпечення функціонування страхових інституцій (страхових фондів або страховиків);
акумуляція у страхових фондах необхідних фінансових ресурсів через цільові платежі ( страхові внески) страхувальників , тобто осіб, які спрямовують (відкладають) частину власних коштів (доходу) на користь осіб, які потребують захисту від страхових ризиків (застраховані особи);
забезпечення збереження та відтворення цільового використання коштів страхових фондів;
розподіл ресурсів страхових фондів між застрахованими особами в разі виникнення страхового ризику ( настання страхового випадку) у вигляді страхових виплат - пенсій ;
регулювання відносин між учасниками страхової системи - страховиком, страхувальниками та застрахованими особами.
Будь-яка страхова пенсійна система як складова соціального страхування є за своїм змістом ринковим механізмом, у якому за допомогою правових і фінансово-економічних механізмів поєднуються інтереси та можливості всіх учасників системи.
Як ринковий механізм, система пенсійного страхування є чутливою до загальних політичних і соціально-економічних процесів, що відбуваються у суспільстві.
У цьому контексті важливою є роль держави в системі пенсійного страхування, зокрема у її правовому регулюванні.
Саме держава визначає (закріплює у відповідних правових актах) принципи побудови, структуру, механізми функціонування страхової пенсійної системи, права та обов'язки її учасників, гарантує їх дотримання.
За участю держави відбувається визначення основних соціально-економічних параметрів системи пенсійного страхування - розміри страхових внесків і пенсіних виплат, право на їх одержання.
Відтак, пенсійне страхування є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей, стабільності та злагоди у суспільстві.
Забезпечення економічної та фінансової стабільності, соціальної справедливості в пенсійному питанні вже сьогодні вимагає запровадження в Україні багаторівневої пенсійної системи, елементи якої успішно апробувалися впродовж багатьох років у цивілізованих країнах. З урахуванням цього досвіду пенсійна реформа в Україні проводиться за трьома напрямами (рівнями): реформування державної солідарної системи (перший рівень), створення обов'язкової накопичувальної системи персональних пенсійних рахунків (другий рівень) і добровільної системи недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень). Вважається, що запровадження нової пенсійної системи забезпечить отримання загального розміру пенсійних виплат на рівні 60%-70% середньої заробітної плати, що відповідатиме світовим стандартам соціального забезпечення цієї категорії громадян. Близько половини цих виплат складатиме частка коштів, що накопичуватиметься в недержавних пенсійних фондах, банківських установах і страхових компаніях, систему яких ще належить створити. У рамках цієї системи будуть фінансуватися і дострокові (пільгові та професійні) пенсії. Це в свою чергу, стане можливим за умови створення і функціонування професійних пенсійних систем за участі роботодавців, працівників та недержавних пенсійних фондів або інших фінансових установ.
Актуальність вибраної теми магістерської роботи свідчить про те, що пенсійне забезпечення є важливою складовою соціальної політики держави, яка спрямована на задоволення потреб людей, стабільності та злагоди у суспільстві.
Об'єктом дослідження даної роботи виступає система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення.
Предметом дослідження магістерської роботи є пенсійна система та процес реформування пенсійного забезпечення як складової соціальної політики держави.
Мета даної магістерської роботи - на підставі аналізу чинників, що впливають на стан системи пенсійного забезпечення, визначити шляхи та методи проведення широкомасштабної пенсійної реформи в Україні.
Для досягнення цієї мети в роботі виконані такі завдання:
– розглянуті теоретичні аспекти пенсійного забезпечення, проаналізовано сучасний стан пенсійної системи ;
– дана оцінка макроекономічних показників та соціально-економічних чинників, що впливають на стан системи пенсійного страхування;
– розглянуто персоніфікований облік як найважливіша складова частина реформування пенсійного забезпечення ;
– удосконалення впровадження персоніфікованого обліку;
– визначені стратегічні напрямки пенсійної реформи в Україні.
При опрацюванні інформації застосовані методи економіко-статистичного аналізу (спостереження, зведення й угрупування, таблиці і графіки, абсолютні, відносні, середні величини).
В якості теоретичної бази магістерської роботи були використані роботи ведучих спеціалістів в області пенсійного забезпечення і також широкий ряд нормативних актів. Крім того, були вивчені і перероблені публікації періодичних видань, у тому числі в спеціалізованих виданнях, присвячених даній темі.
Структура роботи містить у собі: вступ, основну частину, у якій нараховується три розділа, висновки , список використаної літератури та додатки.
напрям реформа система забезпечення пенсія
1. РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
В юридичній літературі досить докладно розглянуто питання пенсійного забезпечення, а зокрема поняття “пенсія” та її суттєві ознаки. Отже пенсія це:
періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням повного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників;
матеріальне забезпечення громадян у старості, по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат;
регулярна (періодична) грошова виплата соціально-аліментарного призначення, що провадиться особам похилого віку, інвалідам та іншим категоріям громадян та їх сім'ям у випадках, передбачених законом із суспільних фондів споживання у зв'язку з їх (або особи, на утриманні якої вони знаходяться) минулою трудовою або іншою суспільно корисною діяльністю, яка припинена або замінена більш легкою діяльністю з передбаченої законом поважної причини; виплата, розмір котрої співвідноситься, як правило, з минулим заробітком. Ця виплата є для непрацюючих пенсіонерів основним джерелом засобів до існування;
щомісячні грошові виплати громадянам за рахунок держави для їхнього матеріального забезпечення в старості, в разі інвалідності, втрати годувальника, а також за вислугу років;
щомісячні виплати з фондів для непрацездатних, що призначаються в розмірах, співвіднесених з минулим заробітком, особам, які впродовж установленого строку займалися суспільно корисною діяльністю й досягли певного віку;
виплата, що провадиться державою у зв'язку з настанням певної обставини у житті людини, - досягнення певного віку, інвалідності, смерті годувальника;
державна виплата, яка провадиться з Пенсійного фонду з метою матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв'язку з їх минулою трудовою чи іншою суспільно корисною діяльністю у розмірах, як правило, співвіднесених з минулим заробітком пенсіонера;
щомісячні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, настанні інвалідності, в разі втрати годувальника, а також у зв'язку з тривалою професійною діяльністю.
В.А. Ачаркан визначає пенсію як “грошове забезпечення отримуване з суспільних фондів споживання громадянами за наявності в них постійної чи стійкої непрацездатності, або за віковою ознакою, у зв'язку з вислугою років, або встановлюване через медичне обстеження (для визначення інвалідності), пенсія призначається громадянам за їхню працю в минулому чи іншу суспільно корисну діяльність і покликана служити для них постійним і основним джерелом засобів до існування” [46, c. 68].
Думку В.А. Ачаркана про те, що пенсійне забезпечення основане на втраті громадянином працездатності, поділяє Я.М. Фогель, який стверджує, що загальною передумовою виникнення пенсійних правовідносин є постійна чи тривала непрацездатність, тобто певний побутовий стан організму людини.
Наведені вище поняття належали до трудових пенсій або до одного з її видів - пенсії за віком, тобто по старості. Спочатку той чи інший дослідник давав перелік характерних, на його думку, ознак і за допомогою їх модулював саме визначення. Такий підхід, на мій погляд, є вірним.
Пенсії в Україні сьогодні виплачуються по 28 законам. У багатьох з них йдеться про призначення не одного, а кількох видів пенсії. Ще однією особливістю пенсійної системи України є те, що призначення певного виду пенсії може регламентуватися кількома законами. Для того щоб громадянин України одержав пенсійну виплату, відповідно до його соціального статусу і трудового стажу, працівники пенсійної служби фонду досконально володіють нормативно - правовою базою пенсійної системи. А інакше і не можна: за кожним розрахунком - матеріальна забезпеченість і соціальний захист конкретної людини. Протягом 2009 року було призначено 710 тисяч нових пенсій. А за 9 місяців 20010 року - вже близько 600 тисяч.
“страховий” метод утворення коштів - нарахування на всіх суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які працюють на умовах трудового договору або контракту, страхових внесків і внесення їх до Пенсійного фонду;
визначений контингент забезпечуваних працівників, деяких інших громадян і членів їхніх сімей;
специфічні види матеріального забезпечення (пенсії, допомоги, компенсації та інші соціальні послуги);
В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду Україні і, частково, дотацій з Державного бюджету, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдне на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченим цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. У зв'язку з необхідністю розмежування джерел фінансування виплати різних видів соціального забезпечення планується пенсії за вислугу років трансформувати у дострокові пенсії, але за своєю суттю вони належатимуть до трудових.
Пенсії бувають трудові і соціальні.
До трудових пенсій належать пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років.
Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та одночасною наявністю необхідного страхового стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком зазвичай зветься пенсійним. Термін “пенсійний вік” у законодавстві не вживається. Натомість у кожному випадку називається вік, із досягненням якого призначається пенсія за віком. Введення цього терміна охоплює декілька віків. Пенсійний вік, як і тривалість стажу, встановлюється законом. Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини. Досягнення пенсійного віку служить підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями, через що у держави виникає необхідність пенсійного забезпечення громадян. Право на пенсію за віком мають: чоловіки - при досягненні 60-ти років, жінки - при досягненні 55-ти років і наявності страхового стажу роботи не менш 5 років.
Особі, яка набула права на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки 55 років), виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку в такому порядку:
Кількість років відкладеного виходу на пенсію за віком
Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного забезпечення, приміром, від пенсії з інвалідності та за вислугу років. Вона відрізняється від пенсії з інвалідності тим, що її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за вислугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років зазвичай не передбачає досягнення будь-якого віку.
Пенсії за віком - головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосується життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів. У загальній чисельності пенсіонерів (близько 14 млн. осіб) 10 млн. пенсіонери за віком.
Пенсія за віком диференціюються за окремими підвидами залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян ішла мова. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підставах, пільгових і спеціальних юридичних умовах. Загальними правовими підставами пенсійного забезпечення за віком є пенсійний вік і страховий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами передбачено право на забезпечення пенсією за віком.
Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильської катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які працювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів); наукових працівників; за певного стажу роботи.
За загальним правилом, право на пенсію за віком чоловіки набувають з досягненням 60-ти, а жінки - 55-ти років. Такі вікові межі встановлено для отримання пенсії тим, хто мав звичайні умови праці. Слід визначити, що в разі втрати годувальника жінка має рівні права з чоловіком стосовно видів і рівня соціального забезпечення. Для жінок у нашій країні передбачені певні переваги. Це знаходить конкретне вираження у встановленні для них нижчого пенсійного віку і зниження стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком і з інвалідності внаслідок загального захворювання. Пенсійне право передбачає різницю в пенсійному віці для чоловіків і жінок здебільшого у 5 років. Така різниця характерна для всіх випадків диференціації віку за ознакою статі, в тому числі і для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Друга загальна умова призначення пенсії за віком - це страховий стаж роботи. Чимало категорій працівників мають право на пенсію на пільгових умовах. Під пільговим забезпеченням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу. Пільгове забезпечення в окремих випадках означає можливість отримувати пенсію в більшому розмірі.
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.:
Працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо тяжкими умовами праці, - за списком №1 виробництва, робіт, професій, посад та показників, затвердженому Постановою Кабінетом Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, та результатам атестації робочих місць:
чоловіки - по досягненні 50 років при наявності стажу роботи не менш 20 років, з них не менш 10 років на зазначених роботах;
жінки - по досягненні 45 років при наявності стажу роботи не менш 15 років, з них не менш 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Робітникам, які мають не менш половини стажу роботи з особливо тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (60 та 55 років) на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і 1 рік 4 місяці - жінкам.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці - за списком №2:
чоловіки - по досягненні 55 років з наявністю стажу роботи не менш 25 років, з них не менш 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - при досягненні 50 років з наявністю стажу роботи не менш 20 років з них не менш 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менш половини стажу роботи з шкідливими та тяжкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку (60 та 55 років) на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництв сільськогосподарської продукції в колгоспах та інших підприємствах сільського господарства - чоловіки при досягненні 55-ти років і при загальному стажі роботи не менш 25-ти років, з них не менш 20-ти років на зазначених роботах.
Жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, та вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів та ескалаторів, - при досягненні 50-ти років і при загальному стажі роботи не менш 20-ти років, з них не менш 15-ти років на зазначених роботах.
Жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками в колгоспах та інших підприємствах сільського господарства, - при досягненні 50-ти років і зі стажем зазначених робіт не менш 20-ти років при умовах виповнення норм обслуговування.
Жінки, зайняті в продовж повного сезону на вирощуванні, збору та обробці тютюну,- при досягненні 50-ти років і зі стажем зазначеної роботи не менш 20-ти років.
Робітниці текстильного виробництва, зайняті на станках і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженому в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, при досягненні 50-ти років і при стажі зазначеної роботи не менш 20-ти років.
Жінки, працюючі в сільськогосподарському виробництві, та які виховали п'ять чи більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Водії міського пасажирського транспорту та вантажних машин, зайнятих в технічному процесі важких та технічних виробництв:
чоловіки - при досягненні 55-ти років і при стажі роботи 25 років, також на зазначених роботах не менш 12 років 6 місяців;
жінки - при досягненні 50-ти років і при стажі роботи 20 років, також на зазначених роботах не менш 10 років.
В Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи” від 19 грудня 1991 року, з значними змінами постановою Верховної Ради України від 6 червня 1996 року, установлено коло громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначено їхній статус, категорії потерпілих і заходи соціального захисту.
Згідно з цим Законом пенсії за віком працюючим або тим хто проживає на території радіоактивного забруднення, призначаються зі зменшенням загальновстановленого пенсійного віку.
При цьому величина знижки пенсійного віку залежить від статусу й категорії громадян, які зазнали впливу радіації, часу роботи чи проживання потерпілих на території радіоактивного забруднення. Право на пільгове пенсійне забезпечення за віком мають учасники та інваліди війни, а також сім'ї загиблих воїнів. Воно виникає з настанням таких умов:
досягнення віку (чоловіками - 55, жінками - 50 років);
стажу роботи (у чоловіків - 25, у жінок - 20 років) і наявності спеціальної юридичної підстави - участі у бойових діях, а далі інвалідів війни - поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням іншого військового обов'язку.
Право на пенсію на пільгових умовах мають також батьки та дружини військовослужбовців, які не взяли повторного шлюбу, загиблих на фронті чи під час виконання іншого військового обов'язку, або померлих у період військової служби: чоловіки з досягненням 55-річного віку і стажем роботи не менш 25 років; жінки - з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менш 20 років.
За особливими показниками, які характеризують стан здоров'я, пенсія за віком на пільгових умовах призначається громадянам - хворим гіпофізарним нанізмом (ліліпути) і диспропорційним карликам: чоловікам - із досягненням 45-річного віку і стажем роботи не менш 20 років, жінкам - із досягненням 40-річного віку і стажем роботи не менш 15 років.
За станом здоров'я на пільгових умовах призначається пенсія інвалідам зору 1 групи - сліпим. Ці особи мають право на пенсію за віком: чоловіки - з досягненням 50-річного віку і стажем роботи не менш 10 років.
Ще одним видом трудової пенсії є пенсія за вислугу років. Вона являє собою щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком, особам, які мають установлений законом спеціальний стаж.
Важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є певний стаж роботи за спеціальністю. Однак умови призначення пенсії за вислугу років неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - установлюється вік і стаж.
Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначено законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а також в інших спеціальних нормативних актах. Законодавство відрізняє чотири категорії громадян:
військовослужбовці, службовці та працівники органів внутрішніх справ;
працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;
державні службовці, судді, працівники прокуратури і митних органів;
окремі категорії працівників та спеціалістів інших галузей народного господарства.
Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби, зазвичай незалежно від віку, інколи - в сукупності з віком та іншими обставинами; наприклад: хворобою, скороченням штатів військових формувань.
Порядок оформлення пенсії за вислугу років регламентується відомчими наказами Міністерства оборони і Міністерства внутрішніх справ.
Заявки про призначення пенсій подаються військовослужбовцями у районний військовий комісаріат за вибраним після звільнення з військової служби місцем проживання. Пенсії працівникам органів внутрішніх справ оформлюють кадрові служби обласних управлінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-економічних управлінь Міністерства внутрішніх справ України.
У другій групі умовами призначення пенсії за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Перелік посад льотного складу та інших працівників цивільної авіації, порядок нарахування строків вислуги років для призначення ним пенсій затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 21 липня 1992 року.
Характерною особливістю даної пенсії є диференціація вислуги років залежно від статі того, хто звернувся за пенсією. Вона складає для чоловіків 25, для жінок - 20 років. У строк вислуги зараховується робота на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.
Ще одна категорія працівників, які мають право на пенсію за вислугу років належать посадові особи та інші працівники державного апарату. Коло цих осіб визначено спеціальними законодавчими актами.
Пенсія державним службовцям призначається з досягненням загального трудового стажу для чоловіків - не менш 25, для жінок - не менш 20 років, в тому числі стажу державної служби не менш 10 років.
Державний службовець, звільнений з державної служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, чи вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на отримання пенсії, передбаченої Законом України “Про державну службу”.
Умови для надання пенсії суддям тільки одна стаж роботи на посаді судді не менше 20 років і вихід у відставку. Судді у відставці, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія чи щомісячне довічне утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи після 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше 90% заробітку судді.
Що ж до працівників митних органів, то вони також мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років за Законом України “Про державну службу” з досягненням певного віку і наявності вислуги: жінки -- 50-річного віку і 20 років вислуги; чоловіки -- 55-річного віку і 25 років вислуги.
Найчисельніша група працівників, які користуються правом на пенсію за вислуги років -- це працівники, зайняті в різних галузях народного господарства. Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників, є професія, посада, тривалість трудового стажу, галузь народного господарства та інші показники: список виробництв, професій і посад працівників.
Існують такі списки професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років:
окремих категорій працівників залізничного транспорту;
працівників плавскладів окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;
працівників підприємств лісної промисловості та лісового господарства;
працівників освіти, охорони здоров'я і соціального захисту;
заслужених майстрів спорту і майстрів спорту міжнародного класу;
артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів.
Кожний із цих списків містить конкретний і вичерпний перелік найменувань професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Пенсії за
Система пенсійного забезпечення в Україні як основа соціального захисту населення дипломная работа. Государство и право.
Управленческий Бизнес План Курсовая
Доклад по теме Созвездие Малая Медведица
Дипломная работа: Проблемы международной энергетической безопасности, роль и место России в их решении. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Применение анаболических стероидов
Реферат: Виховання в дитсадку
зно биология 2007 с ответами
Роль Право В Жизни Человека Эссе
Курсовая работа: Проблемы человеческого бытия
Курсовая работа по теме Линейное и нелинейное программирование
Курсовая работа: Функционирование английского глагола GET в плане его полисемии
Практические Работы Excel 9 Класс
Биология 8 Класса Колесова Лабораторная Работа
Дипломная работа: Страны востока во время Первой Мировой войны
Учет Уставного Капитала Реферат
Доклад по теме Муравьева Ирина Вадимовна
Дипломная работа по теме Анализ ликвидности организации ООО 'Мис-с'
Курсовая Работа На Тему Мейоз. Овогенез. Сперматогенез
Реферат На Тему Проблема Бессознательного
Доклад: Калягин Александр Александрович
Курсовая работа по теме Переходные токи и напряжения на элементах цепи
Методика определения и показатели устойчивости бактерий к дезинфеткантам - Биология и естествознание курсовая работа
Основы конституционного права - Государство и право презентация
Правовые акты управления - Государство и право контрольная работа