Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа

Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа




































Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

Форми міжнародних розрахунків та їх застосування в експортних операціях підприємств. Нормативно-правове і валютне регулювання експортної діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Методичні підходи податкового обліку експортних операцій.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Експорт продукції, робіт і послуг є важливим напрямом підвищення ефективності вітчизняних підприємств, зростання їх прибутковості і посилення конкурентоспроможності в умовах низької купівельної спроможності на національних ринках, гострої необхідності диференціації джерел формування доходів і покращення інвестиційної привабливості. Разом з тим, організація експорту є складним, трудомістким процесом, який вимагає застосування специфічних методів управління і великих фінансових затрат на доведення якості продукції до індивідуальних вимог споживачів конкретної країни, сертифікацію, логістику, страхування і т.д. Ефективне управління експортною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності неможливе без всебічної, об'єктивної й актуальної аналітичної інформації, основним джерелом якої є бухгалтерський облік та аналіз.
Теоретико-методологічні засади обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності досліджували провідні вітчизняні та іноземні вчені-економісти: Р. Антоні, Ж. Акерлоф, А. Андерсен, Ф. Ф. Бутинець, М. Ф. Ван Бред, В. Г. Гетьман, С. Ф. Голов, Н. І. Дорош, М. Я. Дем'яненко, В. М. Жук, Т. Еггерсон, Є. В. Калюга, С. Коллін, М. М. Коцупатрий, М. В. Кужельний, Л. Г. Ловінська, Я.В. Соколов, В. В. Сопко, Л. К. Сук, В. Г. Швець та ін.
Проблеми обліку експортних операцій в умовах гармонізації національної системи бухгалтерського обліку вивчали: Б. А. Засадний, Ж. Дойль, Р. Коасе Г. Ю. Коблянська, М. Г. Михайлов, В. Б. Моссаковський, М. Ф Огійчук, С. О. Олійник, О. М. Петрук, Л. Роббінс та ін.
Незважаючи на вагомі наукові напрацювання в частині бухгалтерського обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності донині залишається ряд теоретико-методологічних, практичних і організаційних проблем, які потребують подальшого дослідження й удосконалення. Враховуючи зазначене метою дослідження є удосконалення теоретико-методичних засад бухгалтерського обліку та аналізу експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Для досягнення вищезазначеної мети були поставлені і розв'язувалися такі завдання:
- розкрити теоретичні засади експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як об'єкта обліку та аналізу;
- проаналізувати форми міжнародних розрахунків та особливості їх застосування в експортних операціях підприємств;
- розглянути нормативно-правове і валютне регулювання експортної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- дослідити методичні засади експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- охарактеризувати методичні підходи податкового обліку експортних операцій;
- розкрити особливості митного оформлення експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- сформувати напрями удосконалення бухгалтерського обліку експортних операцій на базі сучасних інформаційних програм;
- розглянути методи економічного аналізу експортних операцій;
- дослідити методичні аспекти аналізу ефективності експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- обґрунтувати методичні засади аналізу як основи стратегічного планування експортної діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Об'єктом дослідження є система бухгалтерського обліку експортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Предметом дослідження виступила сукупність теоретико-методологічних і організаційних засад бухгалтерського обліку та аналізу експортних операцій.
Теоретичною і методологічною базою дослідження стали загальноприйняті наукові методи фундаментальної і загальнонаукової методології досліджуваних явищ і процесів.
Дослідження теоретико-правових основ обліку та аналізу експортних операцій здійснено із застосуванням методів індукції і дедукції, аналізу та синтезу. Використання системного методу, а також методів порівняння і групування дозволило всебічно дослідити методичні засади бухгалтерського і податкового обліку експортних операцій. При узагальненні результатів наукових розробок щодо ведення бухгалтерського обліку експортних операцій застосовано діалектичний, логічний, табличний і графічний методи. Методичні підходи до аналізу динаміки та ефективності експортних операцій досліджувалися із застосуванням абсолютних, відносних, середніх величин, групування, порівняння, рядів динаміки, балансового та індексного методів.
Інформаційною базою наукового дослідження стали нормативно-правові документи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України, матеріали Державного комітету статистики України, розробки науково-дослідних установ, наукові праці та публікації вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, первинні документи, бухгалтерська, податкова і статистична звітність підприємств.
Одержані результати дослідження мають важливе практичне значення, що полягають у формуванні теоретичної бази для вивчення й практичного розв`язання проблем бухгалтерського обліку експортних операцій підприємств. Реалізація пропозицій і рекомендацій, що містяться у дипломній роботі, сприятиме удосконаленню бухгалтерського обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в частині формування повної, обґрунтованої й неупередженої інформації про експортні операції відповідно до вимог користувачів в умовах ринкової економіки.
РОЗДІЛ 1/ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
експортний операція податковий валютний
1.1 Експортні операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як об'єкт обліку та аналізу
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (в т.ч. з оплатою у не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт.
Експорт робіт, послуг класифікують як експорт капіталу, тобто як вивіз капіталу за межі України в будь-якій формі з метою одержання прибутку від виробничої та інших форм господарської діяльності.
Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам господарювання і вивіз за межі України товарів, раніше імпортованих на її територію.
Згідно із вказаним вище законом товар - це будь-які продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу. Експорт продукції (робіт, послуг) може здійснювати будь-яка юридична особа за умови виконання таких умов:
- включення експортних операцій у статутні документи;
- укладення контракту на експорт товарів у письмовій формі з урахуванням вимог Положення про форму зовнішньоекономічних договорів;
- врахування обмежень щодо квотування і ліцензування експорту, визначених законодавством України при визначенні предмету експортного контракту;
- отримання ліцензії на експорт товарів [6, с. 228].
Дослідження результатів наукових досліджень вітчизняних та іноземних учених у сфері зовнішньоекономічної діяльності показало, що нині існують різні підходи до визначення обліково-економічної сутності експортних операцій (табл. 1.1).
Визначення сутності експортної операції як об'єкта обліку та аналізу
Комерційна діяльність, пов'язана з продажем і вивезенням за кордон товарів, робіт, послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту
Операції, які передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту
Діяльність, спрямована на продаж і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту, при цьому для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець
Операції з продажу товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів або послуг за межі митного кордону України, включаючи реекспорт товарів через митний кордон України
Операції направлені на вивіз товарів, робіт, послуг за межі держави
Операції, які передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагентові, вважаються складовою частиною зовнішньої торгівлі, та найважливішим джерелом одержання прибутку не тільки самих підприємств, а й насамперед держави
Комерційна діяльність, пов'язана з продажем і вивозом за кордон товарів національного виробництва
Враховуючи зазначене, вважаємо, що експортні операції - це діяльність вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо продажу іноземним суб'єктам господарювання продукції (надання послуг, виконання робіт) шляхом передачі їх у власність, що супроводжується їх вивезенням або без вивезення за межі митного кордону України.
В умовах зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюються такі види експортних операцій:
1. поставка експортного товару за готівку;
2. експорт товару на умовах комерційного кредиту;
3. експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця;
4. експорт товару при компенсаційній угоді;
5. експорт товару при бартерній угоді;
6. експорт товару в рахунок надання допомоги.
Крім товарів, можливий експорт робіт (наприклад, будівництво об'єктів за кордоном) і експорт послуг (технічні послуги, навчання спеціалістів та ін.).
Виходячи з економічної сутності операцій з експорту товарів можна виділити наступні об'єкти обліку експортної діяльності:
- матеріальні активи, продані іноземним суб'єктам господарської діяльності;
- господарські процеси й операції, що викликають рух і зміну активів (продаж і списання експортованих товарів);
- доходи, витрати і фінансові результати, що стали результатом експортних операцій;
- розрахунки з іноземними покупцями, іншими юридичними і фізичними особами, обумовлені видом зовнішньоторговельного постачання, формою зв'язку між контрагентами й умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу.
Організація бухгалтерського обліку реалізації та визначення фінансових результатів від експортних операцій ґрунтується на двох основоположних принципах бухгалтерського обліку, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
1. Принцип превалювання сутності над формою, що передбачає визнання доходів і відображення їх в обліку за методом нарахування, тобто з моменту виникнення права на них.
2. Принцип нарахування і відповідності доходів і витрат, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей, а для визначення фінансово результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, понесеними для одержання цих доходів.
В процесі визнання доходу від реалізації товарів на експорт існують певні особливості. Зокрема, реалізація товарів на експорт прямо залежить від базисних умов поставки, які обов'язково враховують транспортний чинник не лише у зовнішньоторговельній ціні, а й у відображенні моменту визнання доходу від реалізації товарів на експорт. Обов'язки продавця залежно від базисних умов поставки класифікують з урахуванням загальноприйнятих правил міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС:
- група F - передача основному перевізнику, основні витрати за перевезення не сплачені;
- група С - передача основному перевізнику, основні витрати за перевезення сплачені;
Умови групи E і F відрізняються за обов'язками продавця з доставки товару. Умови групи С і D у цьому відношенні однакові - продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати щодо транспортування вантажу. Відмінність полягає у розподілі відповідальності за ризик втрати чи ушкодження вантажу. У групі С цю відповідальність несе покупець, у групі D - продавець.
Базисні умови поставок за умовами групи Е передбачають визнання доходу в момент відпуску товарів за умови, що покупець має хорошу репутацію й експортер упевнений в одержанні платежу. Базисні умови поставок груп F, C і D передбачають визнання доходу в різні моменти, що залежать від аналізу економічної суті операції з реалізації товарів або послуг на експорт.
Визнання доходів повинно здійснюватись відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Цей принцип визначає порядок реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів. Зокрема, доходи можуть визнаватись на момент поставки товару або надання послуги покупцю, до або після такої поставки. Визначення цього моменту залежить від того, коли ця господарська операція буде відповідати критеріям визнання, визначеності, релевантності і надійності.
Визнання доходу від реалізації товарів, послуг або інших видів активів, які продані за готівку чи в обмін на не грошові ресурси, підтверджується моментом переходу права власності на них від продавця до покупця. Дохід відображається тоді, коли він зароблений, тобто коли компанія виконала той обсяг роботи, здійснення якого дає їй право на одержання доходу відповідно до умов контракту, і коли компанія впевнена, що виконаний обсяг роботи буде оплачений замовником.
Найпоширенішою ситуацією, що відповідає наведеним критеріям визнання доходу є його отримання у вигляді оплати за продані підприємством товари в момент їх відвантаження. У бухгалтерському обліку такий дохід відображається за датою продажу товарів або надання послуг.
В господарській діяльності часто виникають ситуації коли дотримання вказаних вище критеріїв можливе лише після моменту відвантаження товару. П(С)БО 15 «Дохід» визначає критерії визнання доходу від реалізації залежно від того, що було реалізовано - продукція, роботи чи послуги, а також виходячи з конкретних умов кожної господарської операції, яка може призвести до виникнення доходу. Експортна операція вважається завершеною, коли сторони зовнішньоекономічного контракту у повному обсязі виконали умови контракту. Термін виконання експортної операції за чинним законодавством становить 90 календарних днів, а за окремими товарами - 180 календарних днів. Основними особливостями визнання доходу від реалізації товарів на експорт є те, що експортер передав ризики володіння товаром, впевнений в економічній вигоді угоди, може достовірно визначити суму доходу, а також реально оцінити фактичні витрати.
1.2 Форми міжнародних розрахунків та їх застосування в експортних операціях підприємств
Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання в цілому та експортні операції зокрема пов'язані зі значними валютними, банківськими, економіко-політичними та іншими видами ризиків. Важливою умовою ефективного управління підприємством в умовах ризиків зовнішніх ринків є оптимізація фінансових відносин між контрагентами, що включає такі напрями:
- вибір оптимальної форми міжнародних розрахунків та їх організація;
- оптимізація фінансових відносин з посередниками (брокерами, агентами, консигнаторами тощо), страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньо економічних операцій;
- податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;
- оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій;
- управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин та ін.
Міжнародні розрахунки - це операції, пов'язані з платежами за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між економічними суб'єктами різних країн [31]. Міжнародні розрахунки мають ряд особливостей, які впливають на організаційні засади взаємодії контрагентів (імпортера, експортера, банку та ін.) і ефективність зовнішньоекономічних операцій. До таких особливостей зокрема відносять те, що міжнародні розрахунки:
1. регулюються як національними нормативно-правовими актами так і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями;
2. здійснюються в різних валютах, що вимагає врахування динаміку валютних курсів і умови конвертованості валют;
3. є об'єктом державного валютного регулювання в т.ч. шляхом застосування національних валютних обмежень.
Нині у зовнішньоторговельних операціях використовується система способів і засобів платежів, а також форм розрахунків, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків (табл. 1.3).
Таблиця 1.3 Способи і засоби платежів, форми розрахунків при здійсненні експортних операцій
Недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі, чеки)
Існують такі умови оплати товару при експортних операціях:
- попередня оплата - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як аванс або кредит;
- відстрочка платежу - це особливий засіб погашень заборгованості, за якого її внесення в повній сумі переноситься на пізніший термін ніж передбачено договором;
- платіж з розстрочкою - це засіб оплати товарів або послуг, за якого платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а в роздріб [5].
Більшість розрахунків по експортним платежам здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».
Форми розрахунків - це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов'язань підприємств. На вибір форми міжнародних розрахунків при здійсненні експортної операції впливають такі фактори:
1. вид товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції;
3.платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічних угодах;
4. рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.
В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці. Критичний аналіз результатів наукових досліджень показав, що нині серед учених немає єдиної позиції щодо вичерпного переліку форм міжнародних розрахунків. Так, Волкова І. А., Реслер М. В., Калініна О. Ю. до форм міжнародних розрахунків відносять акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками [9,10].
При цьому Г. М. Дроздова вважає недоцільним включення в загальну класифікацію форм розрахунків такі види як банківський переказ, векселі, а також розрахунки за допомогою чеків. На думку автора такі платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм [19].
Бутинець Ф.Ф. розглядає такі основні форми міжнародних розрахунків як акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. При цьому учений зазначає, що у кожній із зазначених форм є декілька різновидів [6].
Враховуючи вище зазначене, розглянемо детальніше такі форми розрахунків: банківський переказ, авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок.
Банківський переказ - це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказувача іноземному утримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. Банківський переказ є способом перерахування грошей, що здійснюється на основі платіжного доручення шляхом перерахування грошей з банківського рахунку платника на рахунок одержувача.
При перерахуванні коштів банк одержувача банківського переказу керується конкретними вказівками, визначеними в платіжному дорученні. Ці вказівки стосуються представлення комерційних, фінансових документів або розписки для отримання коштів.
Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і у випадку передоплати ними за узгодженням з різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників. Перевагою розрахунків дорученнями є скорочення документообігу, трудових і фінансових витрат на обліково-договірний супровід експортних операцій. При застосуванні банківського переказу відповідальність банків є мінімальною.
Авансовий платіж (аванс) - це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту. Аванс надається в грошовій і товарній формах [19]. Він виконує функцію забезпечення, оскільки імпортер за допомогою авансу кредитує експортера.
У світовій практиці авансові платежі використовуються у таких випадках:
1. якщо продавець сумнівається в платоспроможності покупця;
2. при нестабільній економіко-політичній ситуації в країні покупця;
3. при постачанні дорогого обладнання;
4.при поставці товарів стратегічного призначення;
5.при тривалих строках здійснення контракту.
Аванс може надаватися як на повну вартість, так і в вигляді певного відсотку від неї. Його величина залежить від мети авансового платежу, характеру товару, його вартості і строків виготовлення. В світовій практиці авансові платежі складають від 10 до 30 % суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару.
Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків вигідніші експортеру. При цьому для імпортера така форма платежу являється ризиковою, оскільки є ймовірність порушення строків постачання експортером товарів. Для зниження ризику «контрагента» існують такі засоби захисту:
1. банківська гарантія на повернення авансу (банком повертається сума авансу з сумою відсотків, отриманих за весь період користування коштами);
2. документарний, або умовний, переказ (банк експортера (бенефіціара) здійснює фактичну сплату авансу на його рахунок тільки проти надання транспортних документів на відвантаження. Крім того, обов'язково вказується період, протягом якого здійсниться відвантаження і буде пред'явлений відповідний документ). Система розрахунків шляхом переказу не дає гарантій продавцям у тому, що покупці оплатять надані товари. Тому зазвичай продавці вимагають надання фінансових гарантій платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.
Інкасо - це доручення продавця своєму банку одержати від покупця за умови надання товарних документів гроші й перерахувати їх продавцю. Застосування вказаної вище форми розрахунків регулюється «Уніфікованими правилами інкасо», прийнятими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою.
При інкасовій формі розрахунку експортер, після постачання товару, передає в банк своєї країни, що інкасує, комплект товарних документів із прикладеним до них інкасовим документом.
Банк, що інкасує, пересилає комплект документів банку платника, що, у свою чергу, пред'являє їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, імпортер підтверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Повідомлення про зарахування на кореспондентський рахунок банку імпортера суми є підставою для розрахунків з експортером. Недолік інкасо з позиції експортера полягає в тому, що він спочатку має відвантажити товар, а потім передати документи в банк й очікувати виконання зобов'язань покупцем про сплату. Для зменшення ризику неплатежу експортер має наполягати на наданні банківської гарантії платежу.
Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, поділяються на дві групи:
1. фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, що використовуються для отримання платежів готівкою);
2. комерційні документи (рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікати).
У зв'язку з цим визначають два види інкасо:
Документарне інкасо - це інкасо фінансових документів, супроводжуваних товарними документами (рахунки, транспортні, страхові документи), а також інкасо тільки товарних документів, представляє собою доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові.
Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселі, чеки, розписки й інші документи, використовувані для одержання платежів), коли вони не супроводжуються товарними документами.
При чистому інкасо банк-ремітент приймає від довірителя-експортера вищевказані фінансові документи, а банк, що представляє у країні платника, пред'являє платнику інкасовані фінансові документи до оплати. Залежно від операції, документарне інкасо може бути імпортним та експортним. Імпортне інкасо - банк-імпортер, одержавши від банку-експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує з його рахунку належну імпортерові суму.
Експортне інкасо - банк-експортер одразу ж після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку-імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця.
Інкасова форма розрахунків певною мірою вигідна експортеру тим, що дає захист його прав на товар до моменту оплати документів (якщо, звичайно, експортер не дав інструкції про видачу документів без оплати). Така форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати з проведення інкасової операції є відносно невеликими.
Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більше.
Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон.
Розрахунки в формі інкасо дають змогу банкам здійснювати контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.
Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджує постачання товару на умовах контракту.
Використання акредитивної форми розрахунків у міжнародній практиці регулює міжнародний нормативно-правовий акт «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів», розроблений Міжнародною торговельною палатою за № 500. В Україні при здійсненні розрахунків акредитивом у зовнішньоекономічних операціях необхідно керуватися «Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій по документарних акредитивах в розрахунках по зовнішньоекономічних операціях», затвердженим постановою НБУ від 03.12.03 р. № 514.
Застосування розрахунків акредитивом вигідно якщо необхідно:
- запобігти авансовим платежам, які належать до групи ризику;
- переконатися, що товар відвантажено, згідно з умовами договору, отримати документи, які це підтверджують, а потім - розрахуватися за товар;
- бути впевненим, що надійде якісний товар і саме той, який був передбачений договором;
- бути впевненим, що виконані усі відповідні домовленості;
- розрахуватися з нерезидентом в іноземній валюті;
- зменшити вартість імпортної операції в середньому на 6 - 10 %.
До сторін, які беруть участь в акредитивних операціях належать замовник, бенефіціар, банк-емітент та ін. (табл. 1.4).
Таблиця 1.4 Суб'єкти акредитивних операцій*
Платник (покупець), який подає в обслуговуючий банк заяву про відкриття акредитиву
Особа (продавець), на користь якої виставляється акредитив
Банк платника, який відкриває акредитив своєму клієнтові
Банк, який за запрошенням банку-емітента авізує (тобто повідомляє) бенефіціару (продавцю), що на його користь відкрито акредитив, а також про його умови
Банк, який додає своє власне платіжне зобов'язання до зобов'язань банку-емітента здійснити платіж або виконати інші дії, з урахуванням того, що документи по акредитиву будуть надані з дотриманням його строків і умов
Банк, який назначається банком-емітентом для здійснення відшкодування по акредитиву
Акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортного виторгу, що максимально відповідає інтересам експортера. Існує кілька видів акредитивів у іноземній валюті. Найбільш поширеного використання серед акредитивів за способом виконання набув акредитив по пред'явленню, який передбачає розрахунки з бенефіціаром безпосередньо після пред'явлення документів, а також акредитив зі змішаним платежем.
Організація міжнародних розрахунків з використанням акредитиву здійснюється в наступному порядку:
1. Український експортер й іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), що передбачає платіж за допомогою документарного акредитиву.
2. Іноземний покупець звертається із заявою в банк-емітент із проханням виставити акредитив на користь продавця (експортера).
3. Іноземний покупець забезпечує підтвердження акредитиву іншим банком-кореспондентом уповноваженого банку, якщо акредитив відкритий банком-емітентом, що не є кореспондентом уповноваженого банку.
4. Емітент-банк - емітент запитує уповноважений банк (авізуючий банк) авізувати акредитив.
5. Авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив.
6. Український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця товари.
7. Український експортер надає в уповноважений банк документи, що свідчать про відвантаження товару.
8. Уповноважений банк перевіряє документи й здійснює платіж за акредитивом.
9. Уповноважений банк надсилає документи в банк-емітент.
10. Банк-емітент перевіряє документи й надає відшкодування уповноваженому банку.
Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна для експортера, бо це тверде і надійне забезпечення платежу, отриманого, як правило, до початку відвантаження. Здійснення платежу за акредитивом не пов'язане зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким способом. Бенефіціар може отримати під заставу акредитиву пільговий кредит банку. В той же час, акредитив вважають найскладнішою формою розрахунків для експортера, оскільки отримання платежу пов'язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк (табл. 1.5).
Таблиця 1.5 Переваги і недоліки акредитивних операцій
Вивільнення оборотних коштів (за умов використання банківської гарантії) для імпортера і швидкість отримання виторгу для експортера
Можливість невиконання акредитиву через формальну неточність у документах або різночитання
Система бухгалтерського обліку експортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності дипломная работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Реферат: Повесть Василя Быкова "Обелиск". Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Анализ состояния русской журналистики XIX века на примере журнала "Вестник Европы" Н.М. Карамзина
Контрольная работа по теме Недействительные гражданско-правовые сделки. Время отдыха
Обучение в бакалавриате
Доказательства антропогенеза
Мировоззрение Человека Эссе
Сочинение Эссе 5 Класс
Эссе На Тему Москва Третий Рим
Реферат На Тему Психоаналітичний Підхід В Психотерапії
Дипломная работа по теме Методика применения статических напряжений в силовой подготовке школьников 5-7 классов
Реферат по теме Фізичне виховання та спорт в школах Європи
Курсовая работа по теме Личное страхование туристов
Объекты оценки и субъекты оценочной деятельности
Реферат по теме Основные этапы эволюции русской философско-правовой мысли
Дипломная работа по теме Расчет работоспособности погрузчика ТО-28А
Литературные Направления Сочинения 2022 2022
Специальные Субъекты Административного Права Реферат
Реферат: Economy Of Pakistan Essay Research Paper Pakistan
Дипломная Работа На Тему Влияние Органических Удобрений На Развитие И Урожайность Томатов Безрассадных
Конспекты лекций: Религия.
Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів у контексті профілактичного аспекту організації діяльності цих закладів - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда статья
Разработка рекомендаций по усовершенствованию системы обеспечения работников средствами индивидуальной защиты - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда дипломная работа
Аудит денежных средств - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа


Report Page