Синонімія у творах Коцюбинського - Иностранные языки и языкознание реферат

Главная

Иностранные языки и языкознание
Синонімія у творах Коцюбинського

Синонімія сучасної української мови. Функціонування прикметникових синонімів у творах М. Коцюбинського. Прикметникові синонімічні сполучення, контекстуальні синоніми. Загальні типи синонімів за характером додаткових значень та абсолютні синоніми.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1. Синонімія сучасної української мови
РОЗДІЛ 2. Функціонування прикметникових синонімів у творах М. Коцюбинського
Кожна мова має свою синонімічну систему. Самобутньою й глибоко національною є й синоніміка української мови. Вона створювалася поступово, віками, на основі історичного розвитку й збагачення лексичного складу мови.
Значення синонімів в художній мові, та й не тільки в художній, надзвичайно велике, їх стилістична роль у ній різноманітна. Багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці - невід'ємна прикмета гарного стилю, доконечна риса справжнього майстра.
Наявність багатої синоніміки в сучасній українській мові дає можливість кожному, хто нею користується, відшукати точне, доречне, образне слово для правильного, яскравого і виразного оформлення висловлюваної думки, для відтворення найтонших нюансів характеристики образів, предметів, явищ. Велике значення має синоніміка для надання вислову стилістичної досконалості. Майстри українського художнього слова завжди дбайливо працювали над відбором найточніших, найвиразніших, найсильніших слів. Вони прагнули якнайповніше передати виявлену ознаку, надати мовленню потрібного емоційного забарвлення, стилістичної виразності, прагнули знайти саме те слово, яке б відповідало мовній ситуації, індивідуалізувало б і типізувало мову персонажа.
На жаль, сучасні учні у своїй більшості мінімально використовують синонімічні можливості мови. Як правило, вони послуговуються одним, найбільш загальним за значенням і найбільш уживаним, синонімом з досить широкого синонімічного ряду. Тому вчитель повинен приділяти велику увагу роботі із синонімами, від якої залежить поповнення синонімічного запасу учнів. Він має не тільки закріпити у свідомості дітей певну кількість синонімів, а й навчити правильно користуватися ними в усній і писемній мові. І тут йому стануть у пригоді художні твори, оскільки в них широко використовуються загальномовні синонімічні одиниці й активно реалізуються приховані можливості лексем.
На нашу думку, важливо й цікаво вивчати синоніміку окремого художнього твору або окремого письменника, а також аналізувати окремі синонімічні ряди.
Класик української літератури М. Коцюбинський завжди використовував багату синоніміку української загальнонародної мови, старанно зважував смислові відтінки та експресивну силу кожного слова, досягаючи цим надзвичайної виразності й чудової простати своїх художніх творів.
Найширше і найрізноманітніше в творах Михайла Коцюбинського представлені синоніми тих двох лексико-граматичних розрядів, які становлять основну і найважливішу частину будівельного матеріалу мови - дієслова й іменники. Прекрасні зразки застосування синонімів знайдемо у М. Коцюбинського і серед прикметників. Тому тема нашої курсової роботи: «Прикметникова синонімія у творах М.М. Коцюбинського» є актуальною.
Отже, мета курсової роботи - аналіз прикметникових синонімів у творах М. Коцюбинського.
Мета зумовлює розв'язання таких завдань:
2. Опрацювання відповідної наукової літератури.
3. Теоретичне обґрунтування питання про синонімію в українській мові.
4. Аналіз прикметникових синонімів з творів М.Коцюбинського.
5. Розподіл прикметникових синонімів з творів М.Коцюбинського за характером додаткових значень.
6. Вилучення з творів автора контекстуальних і абсолютних прикметникових синонімів.
7. Систематизація і аналіз зібраного фактичного матеріалу.
Останнім часом питання мовної синонімії і, зокрема, питання про використання синонімічних багатств лексики загальнонародної, національної мови кращими майстрами художнього слова привертають до себе увагу ряду дослідників мови художньої літератури: «І.К. Білодіда, В.В. Виноградова, Л.С.Паламарчука, В.І. Масальського, М.О. Костенко, І.Й. Ощипко, Л.А.Булаховського.
Літературна спадщина М. Коцюбинського розцінюється ними як найвище досягнення української прози. Його мовна творчість, поряд з мовною творчістю Івана Франка і Лесі Українки, по праву вважається вершиною розвитку українського художнього слова початку XX століття.
Однак, як відзначає І.К. Білодід, випадки невимогливого добору слів, зокрема слів-синонімів, часто зустрічаються навіть у досвідчених українських прозаїків (вузькість синонімічних рядів, мовна монотонність творів), через що «синонімічне багатство української мови не знайшло свого гідного відображення у словесно-художніх засобах описів у багатьох творах післявоєнної художньої прози» [1:с.24]. Тому, наголошує далі дослідник, «розробка синоніміки - одне з важливих творчих завдань художників слова» [1:с.25].
«Вивчення синонімічних засобів вираження, властивих загальнонародній національній мові, - відзначає академік В.В. Виноградов, - допоможе встановити її активні стилі й визначити закономірності її семантичного розвитку» [13:с.3].
Отже, тема синонімії в українській мові є актуальною і цікавою. Поданий матеріал можна використовувати на спеціальних курсах у вузах, на семінарах, позакласних заходах, а також на уроках української мови та літератури.
Фактичний матеріал зібраний зі збірки М. Коцюбинського:
Вибрані твори, в 2 томах. - К.: Держлітвидавництво, 1950 (I т. - 398 стор., II т. - 481 стор.).
Видавництво української літератури «Дніпро»,1974 (509 стор.)
Видавництво «Наукова думка», 1973(I т. - 405 стор.)
РОЗДІЛ I. Синонімія сучасної української мови
український мова коцюбинський синонімія
Незважаючи на те, що проблема синонімії досліджується досить давно, цілковитої єдності поглядів на природу цього явища у мовознавчій науці досі не існує, немає ще і єдиного усталеного визначення синонімів.
Синоніміка та її стилістична роль вивчалася ще давньогрецькими вченими. Синонімікою досить давно зацікавились і в нашій країні. Уже в другій половині XVII століття на Україні був укладений словник під назвою «Синоніма славеноросская». Нажаль, ім'я автора не дійшло до наших днів. У цьому словнику до українських слів додаються відповідники з давньоруської та старослов'янської мов.
Значний інтерес до синонімії виникає в російському мовознавстві з другої половини XVIII ст. і початку XIX ст. у працях М.В. Ломоносова, Д.І. Фонвізіна, П.Ф. Калайдовича та інших. У 1840 р. виходить перший «Словарь русских синонимов, или сословов, составленный редакцией нравственных сочинений», у якому синоніми визначаються як «слова, сходны между собой в общей идее, но различные по своим особенным значениям» [2:с.67].
Трохи пізніше це ж визначення розвиває відомий мовознавець І.І. Давидов, який синонімами вважає такі слова, які «будучі подібні між собою, як брати, в загальному понятті, відрізняються одне від одного якою-небудь особливістю» [2:с.67].
У 20-і роки нашого століття Г.О. Винокур взагалі заперечує наявність у мові слів, тотожних за значенням. Проте його погляди на синонімію не знайшли в мовознавстві ні підтримки, ні визначення.
У сучасній українській лінгвістичній літературі поширилось розуміння синонімів як різних слів, що виражають одне поняття, проте кожне з них «має ще свої, властиві йому додаткові відтінки в значенні «й» може мати додаткові емоційно-оцінні відтінки», а також «відрізняються сферою вживання» [6:с.53].
Отже, за І.К. Білодідом синоніми (грецькою synonymos - однойменний) - це такі слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням:
- шлях, дорога, путь, тракт, траса;
- сміливий, відважний, хоробрий, доблесний [2:с.60].
Вибір того чи іншого синоніма може визначатися різними факторами, насамперед тими, якими визначається стиль висловлення. Синонімічні слова, на думку А.Б. Шапіто, використовуються з потрійною метою: «1) для вираження емоційних відтінків, які вносяться мовцем чи тим, хто пише, у своє висловлення, 2) для привернення уваги слухача або читача до того чи іншого боку поняття, яке виражається, 3) для надання висловленню певного стилістичного відтінку» [2:с.63].
Слова-синоніми своїм загальним значенням, яке для них є спільним, об'єднуються в одну групу, що називається синонімічним гніздом, або синонімічним рядом.
За думкою І.К. Білодіда «в синонімічному гнізді слова розрізняють за різноманітними ознаками, які чимсь доповнюють основне значення кожного синоніма» [2:с.74].
Таким чином, за своїм загальним значенням синоніми об'єднуються в одну групу, а за додатковим відрізняються один від одного.
Склад синонімічних рядів не однаковий. В одному синонімічному ряді слова можуть відрізнятися тільки за значеннєвими відтінками, в іншому - мірою емоційного забарвлення позитивної чи негативної оцінки, в третьому - об'єднуються синоніми стилістично нейтральні й урочисто-піднесені, розмовні, фамільярні та ін.
Та серед слів одного синонімічного ряду, можна виділити стрижневе слово, тобто синонім без виразного стилістичного забарвлення, який найбільш чітко визначає основний зміст, властивий членам усього синонімічного ряду. Такий синонім ще називають домінантною.
Так, слова одного синонімічного ряду сильний, всесильний, міцний, кріпкий, могутній, всемогутній, потужний мають основне спільне значення, а саме - такий, що відрізняється великою фізичною чи моральною силою. Без виразних додаткових відтінків це значення притаманне тільки слову сильний. Отже, це і буде домінантною.
Кожний інший синонім цього ряду вносить якийсь додатковий відтінок до цього загального значення, якусь своєрідну особливість. Так, синонім всесильний визначає всеосяжну силу когось або чогось, наприклад: «…фелах всесильний, оази робить він серед пустині, лиш не для себе» (Леся Українка).
Прикметник міцний додатково означає витривалий, стійкий, незламний. Вживається він найчастіше для характеристики людини, рідше - різних предметів: «Коні, видно, відчувши, що віжки попали в міцні руки, ожвавіли, підняли голови лебедями» (О. Гончар).
У значенні «витривалий, з міцним здоров'ям» вживається синонім цього ряду кріпкий:
І станем ми, - кріпкий і нездужалий, -
Досить велика сила, витривалість визначається синонімом дужий: «Ой Дніпре, мій Дніпре, Широкий та дужий» (Т. Шевченко).
Прикметник могутній означає дуже сильний і відповідно великий за розміром: «Руки в старого лісоруба вузлуваті, жилаві, могутні» (О. Єльченко).
Це ж значення в його максимальному виявленні передає прикметник всемогутній, що теж перебуває в тому самому синонімічному ряді:
Одкрили їх навстіж: заходь, всемогутня,
Дзвени про колишнє і клич у майбутнє!
Велика міра сили визначається й синонімом потужний (від потуга - сила, міць): «Він круто повернув баркас, так круто, що мало не перекинула його потужна хвиля» (А. Шиян).
Отже, всі розглянуті синоніми виражають спільне основне значення, а відмінність їх стосується додаткових значеннєвих відтінків. Незначна відмінність існує і щодо визначення сфери їх уживання, оскільки одні синоніми частіше використовуються на означення фізичної або моральної сили людини чи взагалі істоти, а інші - предмета, явища. Деякі синоніми аналізованого ряду більш властиві піднесеному стилю (могутній, потужний), інші поширені у звичайній стилістично нейтральній розповіді (сильний, міцний). І все ж основна відмінність між розглянутими синонімами полягає у їх значеннєвих відтінках.
Якщо ж увесь синонімічний ряд складається з емоційно-експресивних слів, то домінантною в ньому є слово найменш емоційно забарвлене. Так, в синонімічному ряді: нещасний, безталанний, бездольний домінантною виступає слово нещасний, бо найбільш влучно визначає основний зміст поданих слів: той, кому не щастить у житті.
Відомо, що не завжди легко визначити опорне слово синонімічного ряду. Так, мовознавець Б.В. Горнунг додержується того погляду, що «стрижневого слова синонімічного ряду взагалі не існує, оскільки всі члени такого ряду рівнозначні й рівноправні» [2:с.75]. Такий погляд страждає однобічністю і погодитися з ним важко.
Оскільки лексична синоніміка існує тільки в синхронії, то й склад синонімічних рядів сталий лише для певного синхронного стану мови, хоч, звичайно, кожен такий ряд складається історично.
Синонімічні ряди за своєю природою незамкнені, вони можуть поповнюватися новими словами і втрачають застарілі, члени синонімічного ряду в процесі історичного розвитку мови можуть різною мірою перегруповуватися, внаслідок чого складаються нові синонімічні ряди.
В синонімічні ряди входять слова, що мають однакове основне лексичне значення, належить до однієї лексико-граматичної категорії, до тієї самої частини мови.
Звичайно, від цієї загальної закономірності можуть бути й окремі відхилення, які зумовлюються здатністю однієї частини мови виступати в значенні іншої. Цим, пояснюється, наприклад, те що для одного синонімічного ряду багато, чимало, сила, безліч, сила-силенна, маса, тьма, тьма-тьмуща, видимо-невидимо, хмара поряд із неозначено-кількісними числівниками стоять іменники із значенням неозначеної кількості.
Спільність основних граматичних значень у межах синонімів, що належать до тієї чи іншої частини мови, ще не вимагає обов'язкового збігу всіх їх граматичних значень. Наприклад, синоніми, виражені іменниками, можуть мати різні граматичні значення роду й числа: сум (ч.р.), смуток (ч.р.), журба (ж.р.), печаль (ж.р.), скорбота (ж.р.), горе (с.р.).
У сучасній українській мові в синонімічних зв'язках перебувають у переважній більшості різнокореневі чи взагалі різні за своїм звуковим складом слова. Проте відомі їй і синоніми однокореневі, тобто такі, що мають спільний корінь, а різняться між собою семантичними відтінками або особливостями стилістичного забарвлення. Вони можуть перебувати в одному синонімічному ряді з синонімами різнокореневими, наприклад: славний, славетний (у синонімічному ряді - славнозвісний, знаменитий, прославлений).
Однокореневі синоніми функціонують у межах усіх частин мови, хоч і не в однаковій мірі. Такі синоніми являються собою, як правило, суфіксальні, префіксальні або суфіксально-префіксальні лексичні утворення. Наприклад:
- дар - подарунок (суфіксально-префіксальні);
- клич - заклик, поклик (префіксальний);
- братній - братський, братерський (суфіксальний).
У різни синонімічні відношення вступають навіть фразеологізми, якщо вони еквівалентні слову, наприклад, такі синонімічні ряди сучасної української мови:
- мовчати, держати язик за зубами, як води в рот набрати;
- куняти, дрімати, клювати носом, окунів ловити;
- зазнаватися, заноситися, високо нестися, держати носа, кирпу гнути.
За класифікацією І.К. Білодіда синоніми української мови за характером додаткових значень можна поділити на три основні групи:
- понятійно-стилістичні, або семантично-стилістичні [2:с.69].
Крім цих типів виділяють абсолютні та контекстуальні синоніми.
1. Семантичні синоніми, означаючи те саме поняття, різняться між собою додатковими значеннєвими відтінками:
- блакитний, голубий, небесно-голубий, ясно-синій, лазуровий, лазурний;
- безмежний, безкраїй, безкрайній, безбережний, безберегий.
Якихось істотних відмінностей в емоційному забарвленні чи стилістичному використанні між понятійними синонімами того самого ряду не існує, зате додаткові семантичні відтінки їх часом досить прозорі. Вони відрізняються один від одного тим, що виражають ознаку дещо не в однаковій мірі, з додатковими значеннєвими нюансами.
2. Стилістичні синоніми характеризуються емоційно-експресивним забарвленням.
Не всі синонімічні ряди, що належать до цієї групи, однотипні. В деяких із них можуть бути емоційно забарвлені всі синонімічні слова, а в інших одне слово або й кілька з погляду емоційного забарвлення лишаються нейтральними, решта ж - емоційно-оцінні.
На цій підставі стилістичні синоніми, в свою чергу, можна розподілити на дві підгрупи:
а) синоніми, в яких з нейтральним словом синонімізуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова:
б) усі синоніми одного ряду емоційно забарвлені, вони протиставляють один одному тільки мірою і особливостями емоційності:
- хвилюватися, тривожитися, непокоїтися, трепетати;
- лагідний, ласкавий, ніжний, голубливий.
3. Понятійно-стилістичні синоніми розрізняються значеннєвими відтінками семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням:
- поганий, гидкий, бридкий, осоружний, паскудний, мерзенний;
- збентежити, спантеличити, приголомшити.
В українській мові є слова цілком ідентичні за своїм лексичним значенням. Спільні вони й емоційно-експресивним забарвленням:
Такі синоніми називаються абсолютними, або лексичними дублетами. Вони з'являються різними шляхами:
1) внаслідок взаємодії літературної мови і діалектного мовлення (стрічка, стьожка, бинда; чорногуз, лелека, бусол);
2) внаслідок взаємодії української мови з іншими мовами (термометр, градусник; індустрія, промисловість):
а) запозичене іншомовне слово починає вживатися в мові паралельно до вже існуючого слова з тим самим лексичним значенням (недокрів'я-анемія);
б) запозичення може бути здійснене з різних мов двох іншомовних слів з ідентичним лексичним значенням (гасло, польський haslo - лозунг, німецькою - losung).
Абсолютні синоніми не ставлять численної категорії слів, кількісно вони обмежені й існують звичайно недовго. Виникнення відмінностей не тільки в значеннєвих відтінках та в емоційному забарвлені, а й у сфері функціонування перетворення їх у звичайні синоніми.
Явище лексичної синонімії безпосередньо пов'язане з полісемією. Тому в синонімічні ряди об'єднуються не просто слова у всій повноті їх семантики, а лише мінімальні спільні значення слів. Тільки однозначні слова синонімізуються в їх повному семантичному обсязі. Прикладом таких синонімів в українській мові можуть бути райдуга, веселка; парус, вітрило. Але багатозначні слова вступають у синонімічні зв'язки якимось одним із своїх значень. Саме тому, вони можуть входити не до одного синонімічного ряду, а до кількох:
- тихий, неголосний, приглушений (спів, голос);
- тихий, негомінкий, нешумний (місто, вулиця);
- тихий, беззвучний, ледве чутний (поступ);
- тихий, повільний, неквапливий (течія, їзда);
- тихий, безтурботний, спокійний (життя).
Багатозначність властива і стрижневому слову та іншим словам того ж синонімічного ряду, всі вони своїми відмінними значеннями можуть синонімізуватися й виступати членами різних синонімічних сполучень.
В сучасній українській мові існують не лише постійні, або вільні, синоніми, тобто такі, що знаходяться в синонімічних зв'язках незалежно від контексту, оскільки їх значення усталене, пов'язане з лексичною системою мови в цілому. Крім них, є в нашій мові і такі як контекстуальні синоніми, тобто такі, які в певних умовах переносного вживання набувають своєрідного значення і з цим значенням вступають у синонімічні зв'язки з іншими словами. Наприклад, до слова темний у значенні «позбавлений світла» контекстуальними синонімами будуть слова невидний, непроглядний, безпросвітний, чорний, якщо вони сполучаються з іменником ніч.
Контекстуальні синоніми - це перш за все властивість художньої літератури; творяться вони митцями слова, що шукають і знаходять свіжі і яскраві виразові засоби внаслідок використання великих можливостей переносного вживання слова.
У функції контекстуальних синонімів часто використовуються в українській мові так звані евфемізми. За І.К. Білодідом евфемізми (від грецької eo - добре, ???ia - говорю) - це слова або словосполучення, які непрямо, а приховано, ввічливо чи пом'якшено визначають назви якогось предмета, явища: поважного віку - старий; навіки спочити - померти; нечистий, лихий - диявол, чорт [2:с.89].
Евфемізми, як контекстуальні синоніми, поширені переважно в усному мовленні та художній літературі: «Аж ось лихий царя несе з законами» (Т.Г.Шевченко); «На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком» (Ю.Смолич).
Виходячи з цих положень, ми будемо подавати в синонімічних рядах не тільки власне синонімічні слова, а й слова текстуально-синонімічні, співвідносність яких зумовлюється своєрідним вживанням їх у фразі або ж у ширшому контексті художнього твору.
Саме групування чи об'єднання синонімів у синонімічні ряди здійснюється нами в такий спосіб: насамперед, відповідно до викладеного розуміння синонімів, добираємо співвідносні слова, а серед них виділяємо слово, придатне для вживання у різних контекстах, тобто те, що має найзагальніше значення. Це й буде домінантою (в тексті підкреслено двома хвилястими) синонімічного ряду. Далі визначаємо, чим же різняться слова синонімічного ряду між собою: чи відтінками значення, чи емоційним забарвленням, чи сферою свого вживання, чи якимись іншими моментами смислового або стилістичного порядку.
Правда «визначення синонімічних гнізд, - як відзначає В.С. Ільїн, - в багатьох випадках може бути досить довільним, оскільки дуже важко встановити, чи передає нове слово щось чітко відмінне від попереднього, що б могло бути за основу для нової семантичної групи, чи тут ще виступає попередній синонімічний ряд тільки вже сильним додатковим відтінком, який ріднить це слово з іншою синонімічною групою слів» [7:с.33].
Проте навіть деяка довільність у визначенні синонімічних рядів не становить небезпеки, бо в дослідженні синонімічних засобів вираження, використаних письменником у своїх творах, це визначення підпорядковане розкриттю, за висловом академіка В.В. Виноградова, «цінності і значимості» слів і виразів, згрупованих у цих рядах, тобто з'ясуванню їх семантичної вагомості та стилістичних функцій [13:с.7].
Щодо організації матеріалу нашої роботи, то ми вважаємо найдоцільнішим подавати характеристику синонімів за класифікацією І.К.Білодіда.
Отже, за визначенням І.К. Білодіда синоніми - це слова, близькі або тотожні лексичним значенням, але відмінні звучанням, наприклад: рясний, буйний, густий; глянути, зиркнути.
За характером своїх додаткових значень вони поділяються на семантичні (хуртовина, завірюха, віхола, сніговій, метелиця), стилістичні (гордовитий, чванливий, бундючний), понятійно-стилістичні (бешкетник, урвиголова, шибайголова, зірвиголова, шибеник).
Крім цих типів І.К. Білодід виділяє ще абсолютні (борошно, мука) і контекстуальні (пристрасний, жагучий, кипучий, вогняний) синоніми.
Проаналізуємо синоніми з творів М. Коцюбинського окремими розділами.
РОЗДІЛ II. Функціонування прикметникових синонімів у творах М.М.Коцюбинського
Словник художніх творів М. Коцюбинського характеризується надзвичайним багатством. Але глибина, переконливість і виразність художнього відтворення дійсності і правдивого зображення письменником картин, образів, ситуацій забезпечуються не самим кількісним багатством авторського словника, а ґрунтуються насамперед на вдумливому підході автора до слова, на його вмілому доборі значень та смислових і стилістичних відтінків слова, тобто на майстерному використанні синонімічних засобів і можливостей загальнонародної мови.
Прикметники виконують найчастіше функцію додаткової характеристики предметів, функцію, більш за інші пов'язану з потребами уточнення того, що саме собі належної точності може і не мати.
Крім того, ця «найбільш чисельна після іменників армія слів» [3:с.37] застосовуються у творах художньої літератури в переносному чи фігуральному значенні частіше від слів будь-якого іншого морфологічного розряду.
Саме через це, об'єднуючи в синонімічні ряди прикметників, фразове оточення цих слів треба враховувати ще уважніше, ніж при розгляді іменникових та дієслівних синонімів.
Найчастіше шляхи до правильного витлумачення смислу й стилістичного призначення прикметникових синонімів, застосовуваних письменником часто-густо з відтінками, до яких ми не звикли в повсякденній мові, може підказати нам тільки контекст, бо «слово, взяте ізольовано, в більшій або меншій мірі бліде, позбавляється тієї певності й виразності, яка властива йому в зв'язаній мові, в контексті, і поза цих останнім може навіть бути зовсім неясним» [13:с.51].
Простежемо, наприклад, відмінності у відтінках значення прикметника «тихий» у сполученні з різними іменниками у творах М.Коцюбинського:
а) «тихий» у значенні «неголосний», «приглушений»: «Абібула вів тиху розмову з приїжджим муллою…» (т.II, с. 125); «…співав їм свої тихі пісні» (т.II, с. 142);
б) «тихий» у значенні «негомінкий», «не шумливий»: «…над тихим мертвим селом» (т.I, с. 198); «По тихих малолюдних вулицях…» (т.II, с. 283);
в) «тихий» у значенні «беззвучний» чи «ледве чутний»: «…почулося тихе ступання босих ніг» (т.I, с. 346); «Тиха поступ селянки пропала у спертім теплі…» (т.II, с. 293);
г) «тихий» у значенні «мовчазний»: «…в тихій задумі завмер в кімнатах присмерк» (т.I с. 253);
д) «тихий» у значенні «повільний», «неквапливий»: «…широкий і тихий Дунай» (т.I, с. 433); «Тихою ходою … йшов за плугом парубок» (т.I, с. 174); «Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі…» (т.I, с. 258);
е) «тихий» у значенні «сумирний»: «…думка про вірну, тиху дружну скрашала його безталання» (т.I, с. 94); «Тихого Абібулу не можна було пізнати» (т.II, с. 139);
є) «тихий» у значенні «безтурботний», «спокійний»: «…лице сяло тихою радістю» (т.I, с. 84); «…мрії про тихе життя» (т.I, с. 296);
ж) «тихий» у значенні «безвітряний»: «тихий присмерк» (т.I, с. 295); «тиха ніч» (т.II, с. 126, с.131); «тихий і теплий ранок» (т.I, с. 375).
Як бачимо, прикметник «тихий» в різних словесних сполученнях виявляє різні відтінки свого загального значення і стає, таким чином, співвідносним з синонімами кількох синонімічних рядів, нерідко досить віддалених один від одного.
Широкі можливості реалізації слова в контексті дозволяють письменникові зближувати семантично далекі слова, а в результаті цього не тільки розширюються рамки відомих синонімічних гнізд, але й з'являються нові синонімічні ряди, які не завжди можна передбачати для взятих поза контекстом, ізольованих слів. Тому в дальшому розгляді синонімів будемо ставити в синонімічні ряди як звичні (через часту вживаність у мовній практиці) синоніми, так і ті слова, синонімічність яких у тому чи іншому ряду зумовлена індивідуальним вжитком автора.
У співвідносних смислових рядах поряд з прикметниками синонімами будемо розглядати в окремих випадках і близькі до них значенням дієприкметники.
Відокремлювати дієприкметники від синонімічних їм прикметників нераціонально тому, по-перше, що у творах письменника їх небагато, до того ж слова цих морфологічних груп мають багато спільних рис і, виконуючи найчастіше функцію атрибутивного члена речення, дуже близькі за характером свого стилістичного призначення в художній мові. По-друге, дієприкметник, втрачаючи дієслівні ознаки, вільно переходить до категорії прикметників, що також переконує нас в доцільності розглядати разом синонімічні прикметники і дієприкметники.
Поєднання в одному синонімічному гнізді прикметників і дієприкметників можна проілюструвати хоч би рядом співвідносних епітетів, вживаних М. Коцюбинським для означення загару, засмаглості тіла людини: «Його засмалене мужнє обличчя спахнуло вже звагою…» (т.I, с. 262); «Вогонь бліками грає на червоних фезах, осяває смаглі обличчя» (т.I, с. 372); «Любо глянути на її дрібненькі запечені на сонці рученята, що жваво бігали од одної роботи до другої» (т.I, с. 87).
Смислова близькість цих трьох синонімів безсумнівна - всі вони означають однаковий колір тіла, - хоч в двох перших з них (прикметниках) виражена більш-менш стала ознака, а в останньому (дієприкметник) - ознака ще пов'язується з дією сонця.
До цього ж синонімічного ряду належать прикметники «бронзовий» і «спижовий», які письменник використовує фігурально для відтінення насамперед кольору (темно - коричньового) загорілого тіла: «Економ світить до пана чолом, а на бронзовім обличчі …пан бачить якийсь неспокій» (т.II, с. 54); «Маріора перед дзеркалом обсмикала рівні широкі рукави тонкої бомбакової сорочки, що за кожним рухом відкривали її спижові руки…» (т.I, с. 265).
Вживання прикметникових і дієприкметникових синонімів у М.Коцюбинського ґрунтується на добрі зі словникового складу мови найбільш відповідного слова з погляду його смислу та виразності з урахуванням особливості сполучення прикметників з іменниками, а саме неповної самостійності їх значення: «Прикметники передають ознаку не самостійну, а зумовлену тим іменником, з яким вони пов'язані, і їх значення тою чи іншою мірою залежить від означуваного ними слова» [3:с.308].
Так, наприклад, кожний з трьох синонімічних прикметників «прудкий», «бистрий» і «жвавий» придатний для сполучення лише з певним іменником, хоч всі вони в основному відтворюють власне ту ж саму ознаку - ступінь швидкості: «Вмить до стола прудкою ходою підійшов Замфір» (т.I, с. 282); «Від прудкої ходи Остапові з робилося душно» (т.I, с. 421); «З майдану долітали до її вуха звуки жвавої бумаряски…» (т.I, с. 349); «Раїса ще не зовсім одійшла після грози, - це було помітно з її нервових, занадто жвавих рухів» (т.I, с. 437); «Думки бистрі і легкі, як птахи…» (т.II, с. 180).
Вдавшись до експериментальної підставки синонімів у наведених ілюстраціях, побачимо, що прикметник «прудкий», який так добре поєднується з іменником «хода», вже не зовсім придатний для сполучення з іменниками «рух» та «думка». Таким же недоречним буде означення «жвава» до іменників «течія (річки)», «думка». Зате прикметник «бистрий», маючи більш широке загальне проти двох перших значення, виявляється найбільш «сполучним», бо може заступити в цих прикладах без відчутної різниці і «прудкий», і «жвавий». Натуральність поданих тут сполучень прикметника з іменником ґрунтується як на смисловій узгодженості сполучуваних слів, так і на відповідності цих сполучень з тими зразками, що вже усталилися в мові традицією свого вживання.
Розглядаючи зразки вживаних М. Коцюбинським синонімів - прикметників, неважко помітити, як поступово і неухильно збагачувався у нього обсяг синонімічних гнізд за рахунок оригінальних своїм застосуванням, характерних для творчої індивідуальності автора, синонімічних паралелей. Якщо в ранній період творчості письменника переважають слова-синоніми з широким загальним значенням і здебільшого емоційно-побутового забарвлення (притаманні, головним чином, розмовно-народній мові), то в пізніших його творах все частіше і частіше з'являються їх синонімічні паралелі, які диференціюють широке, загальне значення о
Синонімія у творах Коцюбинського реферат. Иностранные языки и языкознание.
Пособие по теме Теория машин и механизмов
Реферат: Anxiety And Pain Essay Research Paper How
Реферат: Сверхкраткая история Японии и самую малость - мира
Топик: Occurring with a writer, who write books about Australian animals
Реферат: Равновесие спроса и предложения
Дипломная работа: Железная дорога им. В.В. Куйбышева в годы Великой Отечественной войны. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему История Развития Оториноларингологии
8 Класс Фгос Итоговая Контрольная Работа
Статья: Управленческий имидж на службе руководителя
Доклады На Тему Деревина У Будівництві
Сочинение: Смысл названия драмы А.Н. Островского “Гроза”
Реферат: Physics
Реферат: Денежное довольствие военнослужащих, проходящих службу по контракту на должностях прапорщиков, рядового и сержантского состава. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Политическое сознание
Геометрия 7 Класс Мерзляк Контрольная Работа 1
Реферат: Социальная группа и ее компоненты
Реферат: Ножи на Руси – оружие и произведения искусства
Дипломная работа: Потребительское кредитование в России
Реферат по теме Физические процессы в проводниках и их свойства
Реферат по теме Оценка влияния гигиенического состояния школьных помещений на активность и работоспособность учащихся
Учет расчетов с поставщиками - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Побои как самостоятельный состав преступления - Государство и право курсовая работа
Внешняя форма выражения права - Государство и право курсовая работа