Синдром Шегрена
Yulia Lozko
#INgenius #INgeniusEvidence
Синдром Шегрена — це стан, при якому вражаються видільні залози, що виробляють рідини, такі як сльози та слина. Це аутоімунний розлад, під час якого імунна система помилково атакує здорову тканину.
Зазвичай він починається у людей віком від 40 до 60 років і набагато частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.
Це тривалий стан, який може вплинути на повсякденне життя, але є методи лікування, які допоможуть полегшити симптоми.
Симптоми синдрому Шегрена:
• сухі очі;
• сухість у роті;
• суха шкіра;
• втома;
• сухість піхви;
• біль у м’язах або суглобах;
• набряк між щелепою та вухами (набряклі слинні залози);
• висипання (особливо після перебування на сонці).
Ось опис клінічного випадку із типовою маніфестацією синдрому Шегрена:
Анжеліка Дівінаграсія, 54-річна інструкторка з фітнесу в Лос-Анджелесі, прокинулася одного ранку з язиком, що наче прилипнув до верхнього піднебіння. Хоча вона зазвичай пила багато води, особливо після напружених тренувань з клієнтами, вона вважала, що її хронічно сухий рот зумовлений зневодненням. Лише при виникненні симптому, що викликав більший дискомфорт — колючого болю в очах — Анжеліка врешті решт звернулася до офтальмолога.
З огляду на супутню постійну сухість у роті, лікар запідозрив аутоімунне захворювання під назвою синдром Шегрена, відправив її на аналіз крові і, після отримання результатів, сказав їй відвідати ревматолога. Було проаналізовано ще 12 зразків крові в шести різних лабораторіях для підтвердження синдрому Шегрена.
Розлад названо на честь лікаря Генріка Шегрена, шведського офтальмолога, який у 1933 році описав 19 жінок, які страждали на сухість очей та слизової роту.
Цей хронічний і, як правило, прогресуючий синдром атакує секреторні тканини по всьому тілу, в першу чергу —слинну і слізну залози. Він може виникнути як первинний розлад або вторинний при іншому аутоімунному стані на зразок ревматоїдного артриту або склеродермії.
"Пацієнти з синдромом Шегрена часто мають симптоми протягом багатьох років до встановлення діагнозу", — сказав доктор Крісвелл.
Наприклад, пані Дівінаграсія мала сухість у роті близько трьох років, сухі очі протягом двох років, а випадкові болі в кінцівках і втому вона списувала на її вимогливі тренування.
"Мої очі були чутливі до всього: яскравого світла, вітру, холодного повітря, гарячого повітря, — каже вона. — Я знаходилася в будинку в сонцезахисних окулярах. Я прокинулася вранці, спробувавши розплющити очі, та відчула різь в очах, ніби від скла".
Найгіршим наслідком синдрому є поява В-клітинної лімфоми, на яку страждає від 5 до 10 відсотків людей. Особи, які страждають на первинний синдром Шегрена, мають ризик у 15—20 разів вищий, ніж загальне населення. Пацієнтам з важкими проявами синдрому рекомендується щороку здавати аналіз крові на наявність лімфоми.
В ідеалі пацієнта має оглядати одразу команда лікарів різних спеціальностей. Лікар Р. Хал Скофілд, спеціаліст з синдрому Шегрена з фонду медичних досліджень в Оклахомі, де пацієнтів обстежують ревматолог, стоматолог та офтальмолог, керує однією з небагатьох полідисциплінарних клінік в країні.
Пані Дівінаграсія, яка знає, що скоординоване лікування може допомогти мінімізувати симптоми та уповільнити прогресування, сказала, що їй доведеться їхати з Лос-Анджелеса до Сан-Франциско, щоб потрапити в клініку Sjogren. Однак вона застосувала активний підхід, щоб дізнатися про хворобу, зменшити витрати та обмежити негативні побічні ефекти лікування. Вона також приєдналася до групи підтримки Sjogren через фонд синдрому Sjogren.
"Мій список ліків нескінченний, більшість із них потрібно приймати кілька разів на день", — сказала вона.
Один з препаратів, рестазіс, надзвичайно дорогий, а його генерик наявний у Канаді, але не у Сполучених Штатах.
Ще один призначений препарат, пілокарпін, що використовується для боротьби з сухістю порожнини рота та очей, слід приймати спочатку чотири рази на добу, але це спричинює велику пітливість та затримку рідини, тому пані Дівінаграсія просила перейти на інший препарат, цевілін, який приймають тричі в день і при вагінальній сухості. Крім того, вона використовує очні краплі для стимулювання вироблення сліз.
Отримавши рахунок від лікаря на 3500 доларів лише для забезпечення зволоження одного ока, Дівінаграсія почала протестувати та домоглася від своєї страхової компанії зменшення суми до 1975 доларів. Замість термолікування вартістю 750 доларів для стимулювання сальних залоз очей, вона знайшла на eBay пристрій вартістю 10 доларів, який виконує цю роботу і який затвердив її лікар.
Вона також приймає препарат плаквеніл (гідроксихлорохін) три рази на день, щоб мінімізувати загострення, які також можна контролювати, зменшуючи стрес.
Різні безрецептурні та призначені препарати використовуються для менеджменту болю, хоча досі не існує лікарського засобу, ефективного при втомі, яка є такою поширеною серед пацієнтів з первинним синдромом Шегрена, про що написала лікар Крісвелл. Дослідження моноклонального антитіла ритуксимабу, які можуть допомогти запобігти лімфомі, мали неоднозначні результати в покращенні симптомів синдрому Шегрена.
"Незважаючи на безліч людей, які постраждали від синдрому Шегрена, і численні виклики, які він створює для пацієнтів та клініцистів, це хороший приклад захворювання, яке знаходиться поза усіма радарами", — сказала лікар Крісвелл.
Джерело: https://bit.ly/2nbgrip, https://nyti.ms/2mrBAVx