Самооцінка чи самоцінність - ось в чому питання

Дуже часто я чую від клієнтів, що "У мене низька самооцінка — це причина всіх бід, поможіть її підняти" або ж приходжу на курс по любові до себе і перше правило, яке я там зустрічаю, це "Самооцінка — це головний шлях любові до себе". 

Але чи самооцінка не є переоцінена?

Можливо, за самооцінкою стоїть щось більше? Під моїм оком психолога щось більше це "самоцінність", про яку я хочу з вами сьогодні поговорити.

Давайте поясню різницю між самооцінкою і самоцінністю на простому прикладі: візьмемо двох дівчаток Галину і Даринку. Обидві мають по 25 років, обидві закінчили економічний університет, і обидві шукають роботу. І ось кожну з них запросили на співбесіду на посаду головного менеджера бухгалтерії в банку Credit Agricol. А потім... обидвом відмовили. 

Кожна з дівчат оцінювала себе адекватно до своїх можливостей. Даринка була впевнена у собі на 100%, а Галя помимо своїх сумнівів теж розуміла, що роки практики і ночі науки не пройшли даремно.

Кожна з них довіряла власному розуму і твердо знала, що гідна щастя, що є визначенням самооцінки у психотерапевтки, яка вивчала цю тему 8 років, Натаниель Бранден.

Однак реакції цих двох дівчат були різними.

Даринка не звинуватила себе, що втратила роботу, хоч і припустила, що її здібності можуть бути недостатніми. Важливо, однак, те, що дівчина *вміла відокремити невдачі, які сталися з нею від своєї особистості. Натомість Галина зациклилася на своїх негативних сторонах і швидко повірила своїй нав'язливій думці (переконанню), що всі невдачі через неї. Дівчина навіть не шукала виходів з цієї ситуації, оскільки не вірила, що будь-які спроби приведуть до її поліпшення. Якщо б ці дівчата прийшли до мене на консультацію саме на це б я звернула увагу в першу чергу — на скільки дівчата цінували себе помимо своїх невдач. А це уже йде мова про почуття власної цінності, а не про самооцінку.

У своїй практиці я вважаю, що саме самоцінності (англ. self-esteem) варто більше приділяти увагу, ніж самооцінці. Психолог Poprawa (2008) разом з цим поняттям згадує такі внутрішні ресурси, як віра в себе і у свої здібності, навичка розраховувати на себе і довіра самому собі. Окрім розповсюдженого значення самооцінки (способу оцінки людиною своїх можливостей, здібностей, зовнішності та інших чинників) самоцінність теж показує наскільки людина цінує себе незалежно від того, яку оцінку вона собі ставить.

Підсумуймо: 

Що цікаво, висока самооцінка може сприяти вищій самоцінності, а з цього випливає, що самооцінка входить у самоцінність, але самоцінність є чимось більшим, ніж самооцінка. Та це уже зовсім інша історія;)

Надіюся, що цей приклад надихне вас на те, щоб в ситуаціях, коли здається, що саморозвиток загальмувався, ставити собі окрім оцінки, також запитання "На скільки я поважаю/ціную себе?" і продовжувати розвиватися до того моменту, поки не прийде відповідь "Я - окей у будь-якій ситуації". Чого вам особисто щиро бажаю:)

Ваша сонячна психологиня Ада

Матеріали, які застосувала у цій статті:

Poprawa, R. (2008). *Samoocena jako miara podmiotowych zasobów radzenia sobie i szczęścia* *człowieka;*

*Книга Натаниэль Бранден "Шесть столпов самооценки"*;

*Власний* *диплом на тему "Psychologiczne korelaty dobrostanu psychicznego kobiet singielek".*