Садиба та палац Г.Шидловського
Маєток Г. Шидловського у селищі Старий Мерчик на Харківщині був збудований наприкінці XVІІІ ст. у стилі класицизму з оригінальним ліпленням та скульптурою і знаходиться на околиці селища, на берегах річки Мокрий Мерчик. Григорій Шидловський був харківським статським радником, представником найбільш знатних дворянських родин Харківщини і збудував розкішний палац у стилі короля Франції Людовіка ХVІ на місці відносно скромного батьківського будинку, оскільки ці землі дісталися йому у спадок. За свідченнями істориків, родина Шидловських тут проживала з кінця XVІІ ст. До складу палацово-паркового комплексу входили: палац Шидловського (1776-1778 рр.), парк, криниця, службовий корпус, амбар, західний і східний флігелі, а також церква Всіх Святих (1760 р.). Ця церква розташована неподалік від палацу і була збудована за наказом Григорія Шидловського на місці старого дерев'яного храму, щоправда, її дзвіницю і трапезну прибудували пізніше. Загалом, садибно-парковий комплекс було в основному завершено у 1770-1780 рр.
У своєму архітектурному вирішенні палац – величний двоповерховий будинок, одна сторона якого виходила у двір з господарськими спорудами, а інша – на сходи, що ведуть до ставка. Усередині знаходилися кімнати і бальний зал для світських вечірок. Розкіш і велич палацу настільки захоплювали уяву сучасників, що багато хто приписував його авторству видатного архітектора італійського походження Бартоломео Растреллі, хоча справжній зодчий достеменно невідомий. Бічні будівлі використовувалися для бібліотеки і як спальні для гостей. Навколо палацу були розташовані будинки для прислуги, а також – різноманітні споруди для розваг. Вже наприкінці XІX ст. палац отримав статус державного заповідника, проте, це не вберегло його від розрухи.
Занепад садиби розпочався після того, коли господар продав її графові Орлову-Денисову. Наступним власником, вже у другій половині XІX ст. був інженер-залізничник Євген Духівський, який переважно займався розвитком господарства. У 1919 р. садибу розграбували більшовики. Під час Першої і Другої світових воєн її будівлі не зазнали серйозних руйнувань. При радянській владі у 20-ті роки XX ст. тут розмістилася агрошкола, у зв'язку з цим палац серйозно перепланували: проламали нові двері, ліпнину обклеїли шпалерами. Пізніше у приміщеннях маєтку розмістили ветеринарний технікум, а з 1997 р. маєток пустує і поступово руйнується, про колишню красу будівлі нагадують лише залишки ліпнини, ніші з вазами і скульптурні гірлянди, а на фасаді красується ліпнина у формі гілок дуба і лавра. Коли технікум залишав приміщення палацу, ця будівля опинилася під відкритим небом, із вибитим склом у вікнах. Пізніше вікна заклали цеглою, однак нижні залишилися розбитими.
Поруч з палацом був насаджений присадибний парк, який рід Шидловських вважав своєю великою гордістю. Його заклали у 1724 р., пізніше він весь час розширювався, неповторний пейзаж парку сформували вікові дерева, зелені поляни, альтанки з колонами і мости, нині про його минулу красу нагадують лише кілька алей. Парк було розбито на території природної балки, де викопали два ставки, в яких створили штучні острови та містки. Старовинний дендрарій розкинувся на території близько 70га і був створений на основі дубів та лип з включенням хвойних рослин. У яру зберігаються залишки колишніх розкішних островів. Неподалік від храму на території парку було знайдено фрагменти язичницького культу, тут знаходиться т. зв. половецька баба, біля якої можна оглянути колишній жертовний камінь, причому дослідники наголошують, що камінь є значно давніший, ніж скульптура.
Нині від садиби збереглися головний будинок, залишки грота, флігелі і винний льох, що перебувають у занедбаному стані. Комплекс будівель відноситься до найбільш ранніх архітектурних пам'яток, перехідних від барокового стилю до класицизму. Заходячи у палац, треба дотримуватись базових правил техніки безпеки, оскільки тут є багато заплутаних коридорів і темних кімнат, а за спорудами, як уже було сказано вище, давно ніхто не доглядає.
Садиба Г. Шидловського у Старому Мерчику є оригінальним ансамблем будівель кінця XVІІІ ст., належить до пам'яток архітектури національного значення. Споруди перебувають у критичному стані і потребують термінової реставрації. Селище розмістилось на захід він обласного центру, дорогою на Краснокутськ, кудою також можна дістатися до маєтків "Наталіївка" та Шарівського палацово-паркового комплексу.