Sad Novelist про новий альбом, ТікТок і візуальні новели

Sad Novelist – одне із цікавих самобутніх імен в українському андеграунді. Його пісні «Наосліп» і «Світло» ви могли чути в ТікТоці й не тільки. Тиждень тому музикант випустив новий альбом «Каяття» і розповів про його створення, виникнення псевдоніму та своє становлення в українській музиці.

—       Що важливо знати, аби зрозуміти - хто такий Sad Novelist? 

—       Тож, я Новеліст і вже понад рік як дебютував в ролі виконавця. До того напрацьовував написання лірики та мінусів, весь інструментал пишу сам. Тримаю свідому проукраїнську позицію та намагаюся розвивати українську індустрію. Своєю творчістю хочу змушувати людей відчувати та відчувати правильно.

—       Твій другий альбом «Каяття» відрізняється від попереднього і в звучанні, і в атмосфері. Чим для тебе особливий цей реліз? Як писалися пісні, в якому стані?

—       Новий реліз створювався кричущим, але в тій же глибокій ліричності. На мене вплинули ментальні негаразди, в тому числі дереалізація та деперсоналізація, депресія, проблеми з алкоголем. Як зазначив раніше, весь інструментал написав самотужки, використовуючи свою електрогітару та звукову карту, вокал записаний на власній домашній студії.

Хочу зазначити, що не відрікаюся від постпанку - жанру «Холод» (перший альбом) й уже підготував пісні в цій стилістиці. Планую межувати між двома жанрами.

—       Усі твої пісні написані українською мовою. Це «пісня народилась такою» чи твоя свідома позиція?

—       Я принципово пишу українською. Це як моє свідоме, так і підсвідоме. Я щиро хочу писати українською, бо для мене вона рідна та прозаїчна. І вважаю, що цього потребують слухачі, адже українськомовна музика тривалий час переживає глибокий занепад. Так не повинно бути.

—       Ти як ніхто знаєш із якими труднощами зіштовхуються молоді артисти в Україні.

—      Так, індустрія слабко розвинена в Україні, задля реалізації потрібні дужі зусилля та наполегливість. На жаль, на даний момент індустрія мало зацікавлена в музиці з вагомим контекстом та диференційному чи унікальному жанрі. Тому потрібні зусилля та час для знаходження своєї авдиторії та місця під сонцем.

—       Твої пісні частенько зустрічаються в ТікТок (ну як мінімум мені)). Чи вплинула ця соцмережа на популяризацію твоєї музики?

—      Вважаю, що ТікТок дає великі перспективи та можливості для музикантів, що не мають інвесторів та великих лейблів. Завдяки їй та поширенню небайдужих, альбом «Холод» налічує 40к прослуховувань на Спотіфай та аналогічні показники на інших платформах. Саме вона дала мені можливість знайти своїх слухачів та взаємодіяти з ними, дала можливість для старту та розвитку, нові знайомства. Тому так, вона дійсно вплинула. Попередньо допомагав лише СаундКлауд, де «Поруч» стала локальним хітом та успішним дебютом.

—       Три українські та три іноземні артисти, яких ти рекомендуєш до прослуховування.

—       У мене безліч виконавців неформальних жанрів з України в плейлисті, однак хочу зазначити тих, з якими близько товаришую особисто та якими проникаюся: SadSvit, Sleepy Andy, drimandr.

Щодо іноземних, то в мене немає тих, з кого я брав приклад чи через яких я займаюся творчістю, це лише моє покликання (просто заувага).

Глибоко надихаюся наступними:

Linkin Park - перший гурт, який я почав сильно заслуховувати з раннього віку (9 років).

Two Feet - неймовірно проникаюся ще з зародження цього артиста.

Killstation - захоплюся унікальністю цієї персони.

Це ті, хто перші спали на думку.

—       Ну і на завершення, не дарма ж ти називаєш себе Новелістом) У тебе є улюблені автори і книги? Порадиш щось читачам «Ковток»?

—       Так, псевдо «Новеліст» з’явилося не просто так. Причина цьому - глибока любов до написання прози. Колись я був завзятим книголюбом, однак проблеми з ментальним здоров’ям настільки погіршили мою концентрацію, що прочитання книги для мене стало каторгою. Зараз я частково захопився візуальними новелами (жанр комп’ютерної гри), адже інтерактив та візуал дозволяє набагато легше зосередитися.

Серед них хочу зазначити «Doki Doki», яку пройшов 9 раз (7 із яких мали однакову кінцівку). Ця новела багато символізує для мене, однак вона не є для широкого читача і може комусь виявитися важкою до проходження.

Щодо звичайної літератури одразу на думку спадає «Відьмак». Зараз я не є любителем фентезі, але в молодшому віці шаленів за цим жанром, талант Сапковського змусив мене чаруватися.

Також одразу згадую Лі Бардуго, вирій історій якої заносить в захват.