«Шукач світла»

Ксавʼє: Коли ти будеш вдома?

Я: Я за декілька кварталів... Уже майже там!

Сьогодні з Блукачами було трохи складно впоратися. Коли я все завершила, вже стемніло.

Чекаючи, поки загориться зелене світло, я відповідаю Ксав'є і тапаю по екрану телефону, щоб побачити повідомлення офіційного акаунта.

Я: (Га? У магазині з'явилася лімітована партія булочок...)

Дивлячись на фотографію в пості, згадую той час кілька місяців тому.

~

Все почалося з того, що я зіткнулася з ним у магазині.

Я: Одну булочку з шоколадним кремом, будь ласка.

Ксав'є: Я теж хотів би одну булочку з шоколадним кремом.

Я: Що ти тут робиш?

Ксавʼє: Прийшов по булочку. Як і ти.

Продавець: Мені покласти обидві в один пакет?

Я: Га?

Ксавʼє: Звісно.

Я: Ах, так!.. Будь ласка, запакуйте обидві разом.

Відтоді ми зустрічалися на перехресті, щоб купити булочки з шоколадним кремом.

Я підходжу до Ксав'є навшпиньки, сподіваючись зробити йому невеличкий сюрприз.

Ксав'є: Це вже вдесяте.

Він обертається і притискає до моєї щоки теплу булочку з шоколадним кремом.

Я: Ти маєш на увазі мою десяту невдалу спробу влаштувати тобі засідку?

Ксавʼє: Це вже вдесяте ти вчасно прийшла з роботи.

Я: Мабуть, це тому, що Блукачі почули про мою дивовижну доблесть і більше не наважуються з'являтися в місті.

Я: Якщо подумати, то вони досить передбачувані. На відміну від декого...

Я затихаю, і Ксав'є нахиляється до мене.

Ксав'єр: Що ти сказала?

Я: Мені цікавий маленький хлопчик, який весь час грається зі своєю дзиґою! Він теж був там для булочки з шоколадним кремом?

Ксав'є: Так. Коли я прийшов, там залишилося лише дві, тож він викликав мене на битву дзиґою.

Я: Ого. Хто переміг?

Ксав'єр: Я не хотів, щоб дитина плакала...

Ксав'єр: Тож він виграв і взяв одну булочку. Тому я сьогодні купив тільки одну.

Я: Тоді...

Я розриваю булочку і віддаю половину Ксав'є.

Я: Навіть діти знають, як важливо ділитися.

Я: Тому я поділюся з тобою половиною, малий.

Світлофор загоряється червоним, і ми зупиняємося перед пішохідним переходом.

Вдалині на великому екрані грає рекламний ролик. Кілька перехожих зупинилися, щоб подивитися.

Ксав'є: "21 день - це все, що потрібно, щоб сформувати нову звичку..."

Я: Тепер, коли задумалась, я вже звикла щодня їсти булочку з шоколадним кремом. Як щодо тебе?

Ксавʼє: Я? Те ж саме, напевно.

Ксав'є: Але я не маю якихось особливих звичок.

Я: Упевнений?

Я: Ти маєш звичку спати по дванадцять годин на добу, читати в сонячний полудень...

Я: І терти куточок книжки, коли читаєш.

Ксав'є: Капець ти спостережлива.

Загоряється зелене світло, і Ксав'є проводить мене на інший бік вулиці. 

Ксав'є: Я не сплю по тринадцять годин, бо чую, як ти вітаєш сусідів. Твій голос доноситься з балкону.

Ксав'є: Щодо того, чому ти думаєш, що я люблю читати вдень, це, мабуть, тому, що ти зазвичай приходиш до мене в цей час. Я часто читаю тоді. 

Ксав'є: На рахунок тертя пальцями куточків книжки... Я й гадки не мав, що я це роблю. Тепер знаю.

Я: О, а ще ти маєш звичку їсти булочку зверху вниз. А також ходити зі сторони дороги, коли ми разом.

Я бадьоро говорю, так захопившись, що не помічаю, як повз мене проїжджає велосипед.

Ксавʼє: Обережно. 

Ксав'є відтягує мене вбік і плавно переходить між мною і потоком машин.

Ксав'є: Напевно, я справді маю звичку ходити ближче до дороги.

Ми проходимо повз сувенірну крамницю з астронавтом у вітрині, і я махаю йому рукою.

Я: Привіт, “Ксавʼє”! Я знову прийшла до тебе і принесла булочку з шоколадним кремом.

Ксав'є: Його звати Ксав'є? Чому?

Я: Він трохи схожий на тебе, тобі не здається? Він крутий і має меч. Якщо придивишся, то помітиш, що у нього такий самий колір волосся, як у тебе.

Я трохи нахиляюся, щоб подивитися на астронавта.

Я: Сподіваюся, ти скоро знайдеш свою планету.

Ксав'є: Планету?

Я показую на табличку на вікні. На ній є опис астронавта. Ксав'є дивиться на нього.

Ксав'є: "Цей астронавт намагається повернутися на свою планету".

Він посміхається з розумінням, тримаючи одну руку в кишені.

Ксав'є: Він уже стояв тут минулого місяця. Схоже, він загубився у цьому величезному всесвіті.

Я махаю астронавту і збираюся піти далі, коли помічаю, що Ксав'є все ще стоїть, дивлячись на астронавта.

Ксав'є: Чи повернеться він коли-небудь на свою планету?

Я: Всесвіт величезний, тож має бути багато місць, де він ще ніколи не бував. Упевнена, одного дня він знайде свою планету.

Ксав'є повертається до мене.

Ксав'є: А що, якщо його не буде так довго, що всі на його планеті про нього забудуть?

Сформульовано як запитання, але, судячи з його спокійного погляду, здається, що він вже знає відповідь.

Я: Якщо він так рішуче налаштований повернутися на свою планету в такому величезному всесвіті, то на цій планеті має бути хтось дуже важливий для нього.

Я: Хтось настільки важливий, що ніколи його не забуде. Точно.

Ксав'є стукає по склу вітрини, ніби вітаючи астронавта, і посміхається.

Ксав'є: Чув? Продовжуй.

Погляд Ксав'є відбивається на склі, здається, що він думає про тисячу речей одночасно. Я доїдаю булочку з кремом і перебільшено зітхаю.

Я: Ех.

Ксав'є: Що?

Я: Шоколадна булочка з кремом доступна лише цього місяця. Час летить. Навіть не усвідомлювала, що це скоро закінчиться.

Ксав'є: Справді?

Я: Сьогодні останній день.

Ксав'є: Не очікував, що це закінчиться так швидко…

~ 

Я мимоволі починаю посміхатися.

Усвідомлюю це лише через деякий час. Я стираю посмішку з обличчя, і світло стає зеленим.

Готуючись перейти вулицю, піднімаю голову і бачу знайоме обличчя на іншій стороні.

Я: Ксавʼє?!

Я протираю очі. Ксав'є виглядає так, наче очікував цього.

Я: Ксав'є? Що ти тут робиш?

Ксав'є: Не міг заснути.

Ксавʼє: Вирішив прогулятися.

Ксав'є: Випадково проходив повз.

Я торкаюся свого телефону і показую його Ксавʼє.

Я: Ти проходив повз... о 22:00?

Ксав'є робить вигляд, що вивчає час, вказаний на екрані.

Ксав'є: Так, це не було достатньо хорошим виправданням. Спробую ще раз.

Я: Гаразд. Ксав'є, що ти...

Перш ніж я встигаю продовжити, до моїх губ притискається щось гаряче. Воно ледь відчутно пахне сиром.

Ксав'є: Це булочка з сиром і жовтком. З'їж її, поки ще гаряча.

Я: М-м-м?!

Ксав'є: Обмежена серія цього сезону може бути недоступна зараз, але у них є щоденні спеціальні пропозиції.

Ксав'є: Ходімо додому разом.

Дорогою додому ми проходимо повз знайому сувенірну крамницю і бачимо у вітрині того самого астронавта.

Навколо темно. Вітрина загоряється лише коли повз неї проїжджають машини, і відразу ж гасне.

Я: Не знала, що астронавт виглядає таким самотнім, коли у вітрині немає світла.

Почувши це, Ксав'є чаклує кулю зоряного світла на своїй долоні і простягає її мені.

Я:...

Я простягаю руку і входжу в резонанс із зоряним світлом.

Ксавʼє бере мою руку і підносить її до вікна, освітлюючи всі планети, що оточують астронавта.

Ксав'є: Він сьогодні не один.

Простеживши за поглядом Ксав'є, помічаю у вікні штучну квітку, якої там раніше не було.

Я дивлюся на Ксав'є, і в його очах відбивається нічне небо. Я підходжу до вікна і привертаю увагу Ксав'є.

Я: Добрий вечір, “Ксав'є”!

Я: Я не принесла сьогодні булочки з лімітованої серії, але маю смачну з сиром і жовтком.

Я: Ти маєш не зупинятися і продовжувати шукати свою планету. Не потрапляй під астероїди. Не потрапляй в чорну діру і не збивайся зі шляху.

Сміючись з того, як я говорю, Ксав'є повертається до мене.

Ксав'є: Не хвилюйся, він більше ніколи не заблукає.

Ксав'є стукає пальцем у вікно і бурмоче, не зводячи очей з астронавта.

Ксав'є: Тому що хтось освітив його світ.

Я: Чудово.

Ксав'є: Що ти щойно сказала?..

Не очікуючи від мене такого, Ксав'є здивований. Він знову дивиться на мене.

Я: Я сказала...

Цього разу я дивлюся йому в очі.

Я: Що це чудово, що я можу освітити твій світ