Шолом-Алейхем — непохитне дерево

Народився, тоді ще, Соломон Нохумочив у місті Переяславі 2 березня 1859 року. Багатодітна родина невдовзі переїздить у сусіднє містечко Вороньків, де голова сімейства, Нохем Вевиков-Рабинович, займався різними торговими справами та держав крамницю. Крамницею завідувала мати героя – Хая-Естер, яка була завжди заклопотаною та суворою до дітей. У Воронькові Соломон відвідував традиційну єврейську школу – хедер. Життя у цьому містечку міцно закарбується у пам’яти письменника і стане прототипом для єврейських штетлів (міст) у його творах.

Однак ідилія вороньківського життя порушується банкрутством батька, саме тому сім’ї доводиться повернутися назад до Переяслава. 1872 року під час епідемії холери помирає мати головного героя, і як зазначає сам Соломон:

Але реалії життя не дозволяли зупинятися на місці, цього ж року Нохем Рабинович одружився. У мачухи з дітьми стосунки були, як то кажуть, “на ножах”, але саме з нею пов’язана перша «творча праця» Соломона – «Лексикон мачухи». Це був словничок, який склав Шолом-Алейхем з усієї лайки, що чув від неї.

Згодом Шолом з братами вступив у повітове училище, хоч деякі родичі були проти, адже «єврей після повітового училища обов’язково стане вихрестом», але батько наполіг на тому, що «Соломон має вчитися». І це рішення дало свої плоди: закінчивши училище з відзнакою, вчений почав підпрацьовувати вчителем. Це ремесло завело майбутнього письменника до маєтку землевласника Емілеха Лоєва, де він навчав його доньку.

Працюючи вчителем у Лоєвих (1877-1880), він також писав різні романи та повісті. Це можна назвати періодом «проби пера» Шолома-Алейхема.

Проте, як це часто буває, він сам став співучасником «роману» між ним і ученицею, Ольгою. Коли про це дізнався батько дівчини, він, що очікувано, випровадив молодого вчителя за двері.

У пошуках роботи герой нашого допису посів місце казенного рабина у місті Лубни, але письменницька натура давала про себе знати: за цей час він пише декілька статей, що виходять у просвітницькому часописі «Ha-Melits». У 1883 році, зв’язавшись з видавцем, Ольга Лоєва знаходить Соломона, та, всупереч волі батька, виходить за нього заміж. Однак скоро батько Ольги примиряється з Соломоном, та молоде подружжя перебирається до Білої Церкви, де у них народжується донька Естер. На початку 80-х Соломон Рабинович створює свої перші повісті «Два камені» та «Вибори», де вперше використовує псевдонім «Шолом-Алейхем» (Мир вам!). Тоді ж його твори починають друкувати в першому часописі їдишем – «Folks-blat».

Зі смертю батька у 1885 році, Ольга Лоєва успадкувала всі його статки та передала їх в опіку чоловіку. З переїздом до Києва у 1887 він починає випробовувати долю на фондовій біржі. Друга половина 80-х років була у письменника дуже продуктивною. Він пише кілька романів, фейлетонні твори, з якими буде міцно асоціюватись в подальшому, саме в цей час увагу на нього активно почали звертати критики. Він сам встиг побувати критиком, коли виступав проти простої бульварної писанини їдишем. Отриманий від тестя спадок допоміг у виданні альманаху «Di yidishe folks-bibliotek», який став одним з найвпливовіших та найпопулярніших видань народною єврейською мовою.

Однак третій том альманаху так і не побачив світ, адже 1890 року Шолом-Алейхем втратив майже все майно на біржі. Після цього він перевіз родину до Одеси, а сам їздив Європою тікаючи від кредиторів, у той час як теща намагалася розплатитися з боргами.

Цей епізод ляже в основу одного з іконічних персонажів Шолома-Алейхема – підприємця-невдахи Менахема-Мендела.

У 1893 році письменник із сім’єю повертаються до Києва, де орендують невелику квартиру. Період у житті Шолома-Алейхема до 1905 року його зять характеризує так:

Такий спосіб життя обірвав Київський погром 1905 року. Щоб зберегти своє життя, родина письменника переховувалася від натовпу в готелі «Імперіал». Згодом Шолом-Алейхем залишив свою сім’ю в Женеві, а сам – рушає в подорож до США з планами на успішну кар’єру «за Океаном». Надії не справджуються через провал його театральних постановок, та у 1907 він повертається до Європи. Цього року він також пише дві значні праці: оповідання про єврейську еміграцію «Мотл, син Кантора Пейса» та роман, написаний під враженням від єврейських погромів, «Потоп».

Однією з можливостей підзаробити для письменника були «читацькі тури» - у яких він особисто декламував свої твори. В один з таких турів російською імперією Шолом-Алейхем вирушив 1908 року. Планувалося об’їздити безліч міст, але ці наміри підірвав рецидив туберкульозу, що застав Соломона неподалік міста Барановичі. Після цього випадку лікарні назначили йому лікування в різних європейських курортах. Зважаючи на хворобливий стан та проблеми з грошима, друзі Шолома-Алейхема на 25-річчя літературної кар’єри (1909) подарували йому викуплені права на всі твори письменника. 

У 1914 році Соломон Нохумович лікувався на одному з балтійських курортів в Німеччині, але з початком Першої світової війни був інтернований як російський підданий. Певний час він з родиною перебував у Копенгагені, де вони були змушені залишити тяжко хворого на туберкульоз сина Михаїла. Натомість з молодшими дітьми сімейство від’їхало до Америки.

Моральний стан Шолома-Алейхема погіршується, коли помирає його син у Копенгагені. Відтоді здоров’я з кожним днем покидає письменника, та 13 травня 1916 року він помирає у Нью-Йорку.

Шолом-Алейхем заповідав поховати себе в Києві, коло батька, проте похорон відбувся у США. Вшанувати найвпливовішого єврейського народного письменника прийшло сотні людей.