Що таке політика?

Warning! У тексті присутня підвищення кількість слова «політика», оскільки адекватного синоніму ми не знайшли.

На жаль, багато хто з нас сприймає політику як щось нижче власної гідності, як щось недостойне та аморальне. Ми звикли, що використання слова «політик», описуючи рід заняття, незмінно викликає недовіру та обережність. Але політика – то не збори якихось сумнівних людей, які щось хочуть швидко зробити. Натомість, то є процес комплексний, багатогранний та довгостроковий (фраза банальна, але правда ж).

Взагалі звідки з’явилося слово «політика»? Воно народилося у ті часи, коли слово «муза» не мало саркастичного відтінку, а поняття держави асоціювали із містом – у часи Античної Греції. Слово «політика» то є похідна від слова «поліс», а означало воно ВСЕ, що стосувалося суспільного життя у полісі. Розумієте? ВСЕ, що так чи інакше було дотичним до суспільних відносин, ставало політикою. Хлопець, який виробляв сандалі для драматурга був політиком (за умови, що він не був рабом, але то інша історія). Влада по черзі, що була візитівкою тогочасних полісів, була однією із причин формування грецької філософії та культури взагалі.

Кожен вільний громадянин полісу мав протягом певного часу займати якусь політичну посаду, що викликало необхідність розвивати навички риторики, аргументації та раціонального мислення. Треба ж якось пояснювати іншим свою політичну позицію.

У читача абсолютно логічно може виникнути інше питання: а чому виник саме такий життєвий устрій? А це загадка історії (відмазався від пояснень). Але не є загадкою, що у такому суспільстві, де кожен вільний громадянин має потребу в інтелектуальному розвитку, кожна політична дія має своє обгрунтування у вигляді цінностей та ідей, які закладються як фундамент кожного рішення.

Під час греко-перських війн вперше з’являється формулювання загальногрецьких цінностей, а саме влади народу. Тобто ми бачимо підгрунтя політичної системи.

Чому це важливо? Тому що феномен політики у західній традиції не є синонімом державного управління. Для демонстрації згаданої вище тези візьмемо визначення політики із Вікіпедії:

Політика – діяльність з управління та керівництва суспільством на основі публічної влади.

Із визначення видно, що політика розглядається виключно як діяльність установ, яка спрямована на управління державою. Але чи відображає воно всю сутність поняття? Навряд.

Натомість, виявляється, що це визначення відображає лише один із рівнів політики, які можна виділяти нескінченно, але основні наведені нижче.

Політика існує на декількох рівнях:

1)     Рівень ідей, цінностей – виправдання політики

2)     Емпіричний рівень (діяльність установ) – політичні практики, політтехнології

3)     Персональний рівень – особисте сприйняття політики

Тож перший рівень означає цілі, які вкладаються у політику. На які концепції та ідеї спираються політики, коли приймають те чи інше рішення. Як вони пояснюють свої дії, який світогляд мають управлінці та як вони відрізняють «погано» від «добре». Цей рівень виправдовує перебування тих чи інших людей при владі, оскільки вони спираються на певні ідеї та цінності.

Наприклад, у 2014 році ми всі спостерігали кризу, коли влада не знайшла виправдання для своїх дій, що обурило суспільство.

Цей рівень дуже слабко розвинений в нашій країні. Поки ми думаємо, що наша політика краща, бо ми ось діємо, а хтось там десь у хмарах застряг, наші дії чомусь не є успішними, на відміну від дій «хмарозастряглих». Чому? Тому що відсутній контекст, відсутнє виправдання влади, відсутні цінності у політиці.

Варто поглянути на ідеології сучасних українських партій, які майже не відрізняються одна від одної. Хвала Господу, що хоча б атавізми у вигляді іменних партій відійшли у минуле (окрім Шарія).

Другий рівень означає якраз те, що найчастіше ототожнюється із загальним поняттям політики, а саме реалізацію першого рівня політики. Діяльність інститутів, повсякденні дії та рішення, які приймаються у сфері державного управління, відображають емпіричний рівень.

Даний рівень найкраще розвинений у нашій країні, однак, звичайно є перепони на шляху покращення якості функціонування політичної системи другого рівня.

Наприклад, у англійській мові для опису цього рівня політики є окреме слово – “policy”, семантичний сенс якого відрізняється від знаймого “politics”.

І, нарешті, останній рівень відображає персональне сприйнятя того, що відбувається в країні у політичній сфері. На цьому рівні реалізується персональне ставлення до політичних еліт країни та рішень, які ними приймаються.

Якщо людина аполітична, то це означає її особисте відношення до політичної ситуації в країні. Наприклад, якщо спитати думку пересічного європейця щодо політики, то він вам видасть монолог на хвилин 40. І що важливо, ця тирада буде достатньо грунтовною та аргументованою. В Україні, поки що, не звикли до політичного плюралізму, що знижує кількість суспільно-активного населення.

Схематичне роздріблення політики всього лише на три рівні, звичайно, є надвичайно спрощеним. Неможливо вивчати політику відірвано, оскільки політика – частина культурного цілого, який також ключає релігію, мистецтво, економіку тощо.

І до сьогодні політика є невід’ємною частиною релігії, варто лише послухати виступи Обами останніх років.

Однак, ця схема є зручною для оцінки політичної зрілості суспільства, та демонструє той пласт роботи, який необхідно провести для розвитку нашої країни.

Отже, у цьому дописі ми намагалися довести, що політика не обмежується діяльністю інститутів, а представляє собою набагато глибший концепт. Сподіваємось, що цей короткий набір слів був максимально інформативним та зрозумілим для сприйняття.