Що було б, якби гриби покинули нашу планету?

У світі природи, де кожена рослина відіграє свою важливу роль у системі життя, є один клас організмів, які непомітно, але досить суттєво вплетені в усі аспекти нашого існування – це гриби. Уявіть собі, що одного дня ці таємничі організми вирішили покинути нашу планету.

Давайте розглянемо,які наслідки нас могли б чекати.

Одного разу гриби покинули нас. Один за одним вони просто розлетілися по різним куточкам космосу. Одного ранку ми прокинулися,а грибів уже не було.

Більшість людей спочатку б нічого не помітили. Але потім почалось відбуватись дещо дивне і незвичне.

Гриби, дріжджі, пліснява, мікориза, все це зникло. Мікобіонт лишайників вирішив, що з нього досить, і кинув водорості висихати, як червоний накип. Виглядало б це так, ніби повз скель пройшли поранені тварини або самі скелі захотіли показати свої закривавлені шрами. Проте перший дощ змиє органічний мул, не залишивши слідів.

З лісу фуражири повернулись би з порожніми руками. Ну, це було й раніше скажете ви. Ймовірно,вони вибрали неправильне місце або, можливо, занадто рано розпочали сезон. Скоріш за все їм сьогодні просто не пощастило.

Пивоварам довелося б вилити цілі партії свого напою,тому що все кисле і без спирту. Вони припустили, що це забруднення або несправність ферментерів.

Люди в лабораторіях і на фермах перевірили б свої інкубатори і не виявили ні міцелію, ні спор. Вони подумали , що щось не так із середовищем для культивування чи умовами росту і завтра все знову проросте.

Фермери, які поширювали все більше і більше фунгіцидів, були б задоволені тим, що нарешті змогли захистити свої врожаї.

Люди, які забували раніше свою їжу в шафах, дивувалися б, що вона не зіпсувалася і можна з'їсти старий, засохший хлібець. Домогосподаркам не довелось би викидати свою не щільно закриту консервацію.

Потім дерева почали б всихати і гинути. Справа не в тому, що ми з самого початку ставилися до них не добре. Ті рослини, які ми не вирубали, ті, які не згоріли в лісових пожежах, все одно були б преречені.

Почалось би накопичуватися органічне сміття. Листя, гілки, пні та чагарники нагромаджувалися на землі, приховуючи величезні купи жуків і тварин, частково мертвих тварин і наші власні трупи. Нам би усе це довелось би постійно спалювати.

Деякі пацієнти, які хворіли, раптово б почали зцілювалися від своїх недуг. Інші навпаки почали б дуже сильно хворіти. Запаси ліків закінчилися б, а виготовити нові ми б не могли. Ніхто не здивувався. Це те, чого ми очікували. Хворі швидко почали б вмирали. Нам їх теж довелось би спалили.

Люди б припустили, що природа страждає. Не те, щоб це не було суперечливим тлумаченням. "Це траплялося раніше", — казали б одні. "Але де докази?"- сказали б інші. "Як ми можемо бути впевнені, що це не наслідок людських дій?"

Що ж, думали більшість людей. Ми все одно скоро полетимо на Марс. У нас поки що є бактерії, віруси та водорості. Сподіваюся, ми знайдемо форму життя, схожу на гриби, десь у Всесвіті.

Ми обов'язково щось придумаємо.