С-300– старенький щит України

Vanguard Aerospace Technologies

Вітаю гейси, сьогодні спробую вам розповісти про один з найпопулярніших ЗРК у світі та на всьому пострадянському просторі. Його робота заворожує кожного, при цьому саме ракетами цієї системи руйнують наші міста. Проривний комплекс у сімействі ЗРК "С" (С-125, С-200). "С-300"– зенітно ракетний комплекс середньої та великої дальності. Впізнати його легко: Шасі 8×8, великі колеса, 4 великі вертикальні контейнери та ракета яка після пуску на секунду зависає в повітрі.

Для мене "С-300" це символ ППО пострадянської України. І от зараз спробуємо розібратися у тому для чого призначений цей комплекс, які у нього ТТХ та скільки є його модифікацій.

Звернення автора

Дорогий читач, твоя підписка дуже важлива для нашого каналу. Наша мета 1000 підписників до кінця року. До того ж ми готуємо благодійні вебінари та проекти для покращення проекту. Перейти на канал підписатися можна тут.

Історія

Історія радянських ЗРК починається з Москви. У 50-их роках військово-політичне керівництво СРСР ставить задачу створити систему ППО Москви. В результаті була створена зенітна ракета С-25. По суті дана система призначена для знищення літаків. Про Балістичні цілі мова не йде, оскільки на той момент основною загрозою для столиці були бомбардувальники. С-25 "Беркут" мав не погані ТТХ:

–Швидкість цілей: 1250 км/год

–Висота поразки: 3-25 км

–Дальність: 35 км

–Кількість цілей: 20

–Кількість Ракет: 60

Система доречі модернізувалася і в 1966 році, ракета отримала можливість знищувати цілі з швидкістю 4200 км/год і на дальності 40 км.

Після "С-25" заявилася "С-75" і "С-125". На них зупинятися не будемо, їм виділимо окрему статтю. "С-200" можна вважати останнім ЗРК у цій лінійці, який запускається з направляючої та має прискорювачі. "Двухстока" відзначилася дальністю ураження цілей (200км>) та можливість. Окрім того, С-200 може збивати балістичні ракети!

Але військам потрібна мобільність, легкість у експлуатації, ефективність та універсальність. С-200 і 125 можна транспортувати, але вони не прям мобільні+ вони важкі і габаритні. Тому, виходячи з потреб армії, Рада Міністрів СРСР у 1969 видала постанову про початок розробки нового ЗРК. Було передбачено створення для ППО Сухопутних військ , ППО кораблів ВМФ та Військ ППО країни трьох систем: С-300В («Військова»), С-300Ф («Флотська») та С-300П («ППО країни»). Дані назви ще нам знадобляться, тому запам'ятайте їх. Основну частину роботи у розробці та виготовленні зайняли такі підприємства, як НВО "Алмаз", НВО "Антей", ВМП "АВИТЕК" і "Вымпел".

В 1975 році почався випуск перших ЗРК "С-300", в 1978 р. закінчилися випробування, а в наступному році перший полк С-300ПТ заступив на чергування. Але не було без проблем. Комплекс потрібно було уніфікувати для різних потреб. Окрім цього розроблялися різні варіанти ракети. І тут я хочу перейти до модифікацій і варіантів комплексу.

Модифікації С-300

1. С-300П (ППО Країни):

1) С-300ПТ→С-300ПТ-1→С-300ПТ-1А

2) С-300ПС:

– С-300ПМ→ С-300ПМ1→ С-300ПМ2→ С-400

– С-300ПМУ→ С-300ПМУ1→ С-300ПМУ2

2. С-300В (ППО Військ):

1) С-300В1

2) С-300В2

На основі них створили:

– С-300ВМ

А з цього комплексу вийшли:

1) С-300ВМ1

2) С-300ВМ2

З яких в свою чергу вийшов:

– С-300ВМД

3. С-300Ф (ППО Флоту):

1) Форт→ Риф

2) Форт-М→Риф-М.

Схема трохи не звична, тому залишу посилання на Вікіпедію. Тепер перейдемо до Складу Комплексу, а до модифікацій повернемося в кінці.

Склад Комплексу

С-300 має багато модифікацій. Тому склад дивізіону, машини, СПУ та ракети можуть відрізнятися. Я розберу склад Дивізіону на прикладі C-300 ПМУ-1:

– багатофункціональна РЛС підсвічування та наведення 30Н6Е

–до 12 пускових установок 5П85СЕ на самохідному шасі "МАЗ-547" або 5П85ТЕ на автопоїзді "КрАЗ-260" із чотирма ракетами на кожній.

–топоприв'язувач 1Т12М2;

–зарядна машина 22Т6Е , ​​транспортна машина 5Т58Е

– Зенітна-ракета 48Н6Е

–вишка 40В6М для РЛС 30Н6Е

–низьковисотна РЛС 76Н6

Ну і розберемо С-300В.

Перелік систем:

– Командний пункт 9С457 (9С457М)

– РЛС кругового огляду "Огляд-3" 9C15М (9С15М2)

– РЛС програмного огляду "Імбір" 9С19М2

– Багатоканальна станція наведення ракет (МСНР) 9С32 (9С32М)

Пускові установки:

– 9А83 (9А83М) - з чотирма ЗУР 9М83

– 9А82 - з двома ЗУР 9М82

ТЗМ+СПУ установки:

9А85 (9А85М)

9А84 (9А84М)

До складу одного дивізіону входять КП 9С457, РЛС 9С15М, РЛС 9С19М2 і чотири батареї, в кожну з яких входять одна багатоканальна станція наведення ракет 9С32, дві ПУ 9А82, одна ТЗМ 9А85. Таким чином а одному дивізіоні 12 ПУ, які можна використовувати.

Щодо ПУ та ТЗМ в "С-300В", то транспортно-заряджальна машина може виконувати функцію ПУ, оскільки легко підключається до її системи і може отримувати дані з КШМ.

До речі, а як розрізнити різні типу С-300? Шасі. Усі ЗРК типу "С-300В" базуються на гусеничній платформі "Объект 830". Щодо "С-300П" то тут колісні, ну а "С-300Ф" на кораблях. Думаю зрозуміло. Тепер окремо по ракетам.

С-300П– Зенітна ракета 48Н6

ТТХ ракети:

Дальність ураження цілей– 150 км

Висота ураження цілей– 27 км км

С-300Ф– Зенітна ракета 5В55РМ або 48Н6

ТТХ ракети:

Дальність ураження цілей– 75 км

Висота ураження цілей– 25 км км

С-300В– Зенітна ракета 9М82 або 9М83

ТТХ ракети:

Дальність ураження цілей– 100 (72) км

Висота ураження цілей– 30 (25) км

Цікаво що 9М82 двоступенева, що видно за їх розмірами та за ТПК.

Ну і загальні ТТХ кожного виду.

ТТХ Комплексу

1. С-300ПМУ-2

–Дальність Ураження Цілей:

1. Аеродинамічні: 200 км

2. Балістичні: 40 км

–Висота Ураження Цілей:

1. Аеродинамічні: 27 км

2. Балістичні: 5 км

–Вага БЧ: 180 кг

–Кількість цілей, що одночасно обстрілюються: 36 шт.

–Кількість одночасно наведених ракет: 72 шт.

–Ймовірність ураження однією ракетою:

1. Аеродинамічної цілі: 0.8-0.97

2. Балістичної цілі: 0.8-0.95

–Час розгортання з маршу: 5 хв

2. С-300ВМ:

–Дальність Ураження Цілей: 200 км

–Висота Ураження Цілей: 30 км

–Вага БЧ: 180 кг

–Кількість цілей, що одночасно обстрілюються: 24 шт.

–Кількість одночасно наведених ракет: 48 шт.

–Ймовірність ураження однією ракетою:

1. Аеродинамічної цілі: 0.7-0.9

2. Балістичної цілі: 0.5-0.65

3. БЧ від "Pershing": 0.4-0.6

3. С-300Ф:

–Дальність Ураження Цілей: 75 км

–Висота Ураження Цілей: 25 км

–Вага БЧ: 180 кг

–Кількість цілей, що одночасно обстрілюються: 6 шт.

–Кількість одночасно наведених ракет: 48-64 шт.

Носіями С-300Ф є кораблі:

Ракетні крейсери проєкту 1144

Ракетні крейсери проєкту 1164

Це самий ЗРК стояв на ракетному крейсері "Москва", але захистити судно не вдалося))).

Бойове застосування

Даний ЗРК стоїть на озброєнні десятків країн світу. В Україні його застосування напевно було найактивнішим. При цьому з обох сторін. Україна використовує С-300 для оборони, до того ж доволі успішно. Робота цього комплексу добре відзначається в Дніпрі. Росія в свою чергу запускала ракети С-300 для атак і ударів по землі. Так, це можливо оскільки ракета даного ЗРК наводиться через координати і коригується радаром. Для русні такий спосіб застосування С-300 дозволив економити високоточні крилаті та балістичні ракети. Ось така практика у цьому ЗРК.

Залишається питання...

Україна є одною з тих країн яка використовує ЗРК "С-300". За даними Вікіпедії на озброєнні ЗСУ станом на 2022 рік знаходилося близько 250 ПУ С-300ПС/ПТ, це за різними даними 20-31 дивізіон. Також на озброєнні є С-300В, але по ньому інформації менше. Відомо лише те, що даний тип ЗРК отримав відновлені ракети.

Важко казати скільки у нас зараз є дивізіонів С-300, але можна сказати що певну частину було втрачено. Ну і Словаччина нам передала 1 Дивізіон, що краще ніж нічого.

Одним словом, С-300 це унікальний і універсальний ЗРК, що залишається щитом для України та інших країн, а його популярність знаходиться на рівні з "Patriot", "Iron Dome" та "NASAMS". Хороший комплекс вийшов. Планувалася і його модернізація в Україні від КБ "Луч". Але то інша історія.

Підписуйтесь на канал і підтримайте нас цим!

Підтримати наш канал:

–Картка Монобанк: 5375411422147160

–Банка Моно