Сірий Мишолов

Фріц Ройтер Лайбер-молодший народився 24 грудня 1910 року в Чикаго, штат Іллінойс, у родині шекспірівського актора Фріца Ройтера Лайбера-старшого (чию гру, між іншим, наживо бачив Лавкрафт в Оперному театрі Провіденсу) та його колеги-дружини Вірджинії Бронсон Лайбер. Кар’єра батьків із самого дитинства прищепили Лайберу любов до театру та кінематографа: дитинство і юність він провів із гастролями компанії свого батька («Fritz Leiber & Co»). Навчався хлопець у Чиказькому університеті, де отримав ступінь доктора філософії та психології. Був непрофесійним читачем-мирянином і мав намір стати кандидатом на служіння, однак не отримав відповідного ступеня.

Після завершення університету він разом зі своїми батьками продовжує гастролювати під псевдонімом «Френсіс Летроп», іноді знімається з батьком у фільмах (з’являвся у таких фільмах, як «Camille» (1936 рік) Джорджа Кьюкора і «The Hunchback of Notre Dame» (1939 рік) Вільяма Дітерле) і займається розвитком своєї літературної кар’єри, хоч і повільно. Фріца цікавила готична література і в 1927 році йому до рук потрапляє примірник бульварного журналу «Amazing», в якому було вперше опубліковано оповідання Говарда Філіпса Лавкрафта «The Colour Out of Space», яке, за словами самого Фріца, вразило його настільки, що в нього ще «декілька тижнів сироти бігали по шкірі». Коли ж «Astounding» надрукували «At the Mountains of Madness» та «The Shadow Out of Time», то його інтерес до творчості Лавкрафта надзвичайно загострився. В період з 1935 по 1936 роки він напише шість оповідань, які ввійдуть до збірки його оповідань «Strange Wonders: A Collection of Rare Fritz Leiber Works».

У 1936 році Фріц одружився на Джонкіль Стівенс, а через два роки в подружжя народилася їхня єдина дитина – Джастін Лайбер, який теж став письменником. На той період Фріц працював у видавництві «Consolidated Book Publishing», а через деякий час разом із родиною перебрався до Каліфорнії, де працював викладачем ораторського мистецтва та драми в Оксидентал Коледжі.

Попри те, що Фріц писав більш-менш регулярно, його спроби опублікуватися були фактично безплідними. Джонкіль бачила, що її чоловік поступово впадає в зневіру, тож вирішила зробити те, що її Фріц соромився зробити – написала Лавкрафту. Той негайно їй відповів і списався разом із чоловіком, із яким у нього зав’язалося листування, яке тривало аж до самої смерті Говарда. Фріц, як і багато інших юних друзів Лавкрафта, надсилав йому свої рукописи, аби він оцінив їх: так до рук Говарда потрапив його віршовий цикл «Demons of the Upper Air» та повість, яка стала першою появою двох культових персонажів Фріца – Фафгрда та Сірого Мишолова. Двох персонажів допомог Фріцу створити його знайомий із коледжу, Гаррі Отто Фішер, який, до речі, теж листувався із Лавкрафтом. По суті, Фафгрд і Сірий Мишолов, яких вони вперше змалювали у своїй серії листів – і є Фріц та Гаррі. Говард високо оцінив повість, а також надіслав її на оцінку Роберту Блоху та Генрі Каттнеру – так між ними всіма зав’язалася щира дружба. Про важливість Лавкрафта в своєму житті Лайбер заявляє недвозначно: «Лавкрафта часто вважають самотньою людиною. Моє ж життя він зробив вполовину менш самотнім […]».

Вперше культові персонажі Фріца побачили світ у 1939 році в його першому проданому оповіданні – «Two Sought Adventure». Його герої –  напів комічні пройдисвіти-злодюжки, які полюбляють пригоди і незмінно в них потрапляють. Фафгрда та Сірого Мишолова багато в чому вважають прабатьками багатьох тропів «меча і чаклунства». З тих пір літературна кар’єра Фріца рушила з мертвої точки: наступні його два романи «Conjure Wife» та «Gather, Darkness» були опубліковані одне за одним у 1943 році в бульварних журналах. 1947 рік відзначився публікацією його першої книги, яка вийшла у видавництві «Arkham House» : «Night`s Black Agents» – це збірка коротких прозових оповідань, які до цього виходили у журналах «Unknown» та «Weird Tales». Всього книга містить сім оповідань, серед яких є дві історії про Фафгрда та Сірого Мишолова. Декілька разів отримував премію Ґ’юго: за роман «The Big Time», за внесок в антологію Гарлана Еллісона і за свої окремі оповідання, проте, це далеко не єдині премії, які Фріц отримував пожиттєво.

У 1969 році помирає Джонкіль і Фріц переїжджає до Сан-Франциско. Посилився його алкоголізм, що призвело його до періоду безгрошів’я у 70-тих роках: деякі друзі та колеги, які бачилися із ним на той час, бідкалися, що Фріц поступово залягає на «саме дно», але писати чоловік не полишає: у 1977 році, наприклад, виходить роман «Our Lady of Darkness», в якому багато що перегукується із тодішніми переживаннями Фріца – головний герой живе у тогочасному сучасному Сан-Франциско, переживає смерть дружини і намагається побороти алкоголізм. Однак, його фінансове становище бажало кращого – він бездумно продавав права на екранізації своїх творів, але ніколи не отримував пристойних гонорарів із готових продуктів. Становище його покращилося тільки тоді, коли гонорар йому виплатити TSR, Inc. – розробники відомої гри «Dungeons & Dragons».

В останній рік свого життя Фріц одружується вдруге на Марґо Скіннер, яку знав, на той час, вже двадцять років. Під час поїздки з науково-фантастичого конгресу Фріцу стало погано і він втратив свідомість, а через кілька тижнів помер від інсульту.

Його автобіографічний есей іронічно називається «Not Much Disorder and Not So Early Sex». Критик С. Т. Джоші називає кейс його бібліографії подібним до творчості Дансені та Блеквуда – кількість, різноманіття і складність його робіт не дають можливості проаналізувати його творчість від «А» до «Я» і, як кращі колеги та учні Лавкрафта, він зміг розробити власний стиль та всесвіт, без зайвих карикатурних спирань на міфи Ктулху. І, хоч Лайбер залишився для літератури не надто зрозумілою і відомою фігурою, сподіваємося, що «Leiber Is Back!», як зазначалося на обкладинці журналу «Fantastic» тоді, коли Фріц повернувся із новим твором після періоду тривалої мовчанки…