Розвиток творчого потенціалу учнів в процесі виконання художньої вишивки - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Розвиток творчого потенціалу учнів в процесі виконання художньої вишивки

Стан проблеми розвитку художньо-творчого потенціалу в педагогічній теорії. Процес формування самостійної творчої діяльності дітей, розвитку естетичного почуття і смаку. Умови, сприятливі розвитку творчого потенціалу учнів при виконанні художньої вишивки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність дослідження. Одним з головних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні ХХІ ст., є формування творчої особистості. Творчість розглядається у широкому розумінні як важлива умова формування багатогранної особистості. У світлі нових концепцій виховання людини гостро постає проблема формування молодого покоління, яке здатне розв'язувати проблеми, творчо включатись у життєдіяльність. Це зумовлює необхідність оновлення форм та методів, появи нових підходів до навчання учнів, які дозволять учителям розвивати творчий потенціал учнів і забезпечувати цей складний процес на належному професійному рівні.
Актуальність дослідження проблеми розвитку творчого потенціалу зумовлена передусім наявністю практичної потреби у використанні потенційних ресурсів дитини як основної сили у вирішенні завдання розвитку її активності та творчих здібностей.
Проблема людських здібностей викликала величезний інтерес людей в усі часи. Однак у минулому у суспільства не виникало особливої потреби в оволодінні творчості людей. Таланти з'являлися ніби самі собою, стихійно створювали шедеври літератури і мистецтва: робили наукові відкриття, винаходили, задовольняючи тим самим потреби розвитку людської культури. У наш час ситуація корінним чином змінилася. Життя в епоху науково-технічного прогресу стає все різноманітніше і складніше, воно вимагає від людини не шаблонних, звичних дій, а гнучкості мислення, швидкої орієнтації і адаптації до нових умов, творчого підходу до вирішення великих і малих проблем. Якщо врахувати той факт, що частка розумової праці майже у всіх професіях постійно росте, а все більша частина виконавської діяльності перекладається на машини, то стає очевидним, що творчі здібності людини слід визнати найістотнішою частиною його інтелекту і завдання їх розвитку - однієї з найважливіших завдань у вихованні сучасної людини. Адже всі культурні цінності, накопичені людством - результат творчої діяльності людей. І те, наскільки просунеться вперед людське суспільство в майбутньому, буде визначатися творчим потенціалом підростаючого покоління.
Вивченню проблем творчого розвитку особистості дитини присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Сухомлинського, В. Томашевського та інші.
Петровський А. В. відзначав, що по відношенню до знань, навичок та умінь здібності виступають як деяка можливість; це зерно, пророщування якого вимагає певних умов і зусиль.
Б. М. Неменский у своїй книзі «Мудрість краси», пише: «Але справа не тільки в тому, щоб навчить дітей бачити, відчувати, і розуміти прекрасне в мистецтві, завдання набагато складніше - необхідно сформувати у них уміння творити прекрасне в своїй повсякденній діяльності, повсякденній праці, повсякденних людських відносинах».
Отже, розвиток творчого потенціалу в учнів дуже важливий для нашого суспільства і людства в цілому, з чого й випливає актуальність обраної теми: «Розвиток творчого потенціалу учнів в процесі виконання художньої вишивки».
Мета дослідження полягає в опрацюванні наукової літератури, вивченні навчальних програм, розкритті сутності художньо-творчого потенціалу учнів, теоретичному обґрунтуванні, розробці серії занять по виконанню художньої вишивки в оздобленні одягу в подальшій навчальній роботі.
Об'єкт дослідження - процес формування самостійної творчої діяльності дітей, розвитку естетичного почуття і смаку.
Предмет дослідження: - процес розвитку творчих здібностей в учнів під час виконання художньої вишивки.
Об'єкт, предмет та мета зумовили необхідність розв'язання таких завдань:
1. Опрацювання науково-педагогічної і спеціалізованої наукової літератури з досліджуваної проблеми.
2. Проаналізувати стан проблеми розвитку художньо-творчого потенціалу в педагогічній теорії і практиці;
3. Окреслити сутність творчого потенціалу учнів;
4. Визначити критерії, показники та умови, сприятливі розвитку творчого потенціалу учнів при виконанні художньої вишивки;
Початок ХХІ ст. означений складним пошуком нової філософії виховання дітей та юнацтва. ЇЇ стрижень - розвивальна, життєтворча домінанта виховання відповідальної особистості, яка здатна до саморозвитку, самостійно, незалежно будувати свою долю, стосунки зі світом, реалізувати життєве призначення через власний вибір.
Інтеграція України до світового та європейського освітнього простору передбачає необхідність перегляду деяких підходів до навчання школярів, аналізу чинників, що гальмують підвищення якості та формування життєздатності особистості.
Творчий потенціал людини визначає його діяльність і творча активність розвивається в діяльності. Сутність творчої особистості не зводиться до рівня і обсягу її знань, умінь і навичок, але поняття знань, умінь, навичок і творчості взаємнообумовлені. Процес оволодіння знаннями та вміннями, у найпростішому розумінні, - це процес навчання. Тому творча активність розвивається в процесі навчання тієї чи іншої діяльності.
Художньо-творчий потенціал учнів - це багаторівнева функціональна система, яка виявляється у творчій активності особистості, зумовлена рівнем розвитку природних задатків і творчих здібностей учнів, особливостями чуттєвого сприймання, інтелектуальною активністю, інтересами і внутрішніми потребами та творчою ініціативою у їх взаємодії. На основі багаторівневості художньо-творчого потенціалу учнів вбачається доцільність організації відповідного педагогічного забезпечення, яке стимулювало б розвиток творчих здібностей учнів.
Головними показниками, які дозволяють судити про рівень розвитку творчої активності, є легкість засвоєння нової діяльності, а так само широта переносу вироблених індивідом способів сприйняття і дії з однієї діяльності на іншу.
Іншими словами творча активність визначає процес індивідуальної творчості в різних галузях творчої діяльності. При цьому стосовно дітей творчість визначається як форма діяльності людини, спрямована на створення якісно нових для нього цінностей, що мають суспільне значення.
Творчість - це постійне вдосконалення своєї особистості, мислення, свідомості, інтелекту і постійна спрямованість здійснювати щось нове, робити більше і краще, ніж раніше. У творчій діяльності людина розвивається, набуває соціального досвіду, розкриває свої природні обдарування і здібності, задовольняє інтереси і потреби.
Творча особистість - це національне надбання і справжнє багатство країни.
Проектування, розвиток і формування творчої індивідуальності пропонує створення для цього спеціальних можливостей. Усі найкращі людські якості самі собою розвиваються тільки там, де є творче ставлення до життя і адекватні соціальні умови для саморуху. Працюючи з дітьми, ми повинні розкрити їх природні потенціали і підготувати до продуктивної праці.
Природа людства досліджується філософами, логіками, психологами, істориками, фізіологами, які вивчають окремі аспекти творчого мислення та особистості, виходячи із специфіки своїх наук [29, с. 20-22].
Творчість - це форма діяльності людини, спрямована на створення якісно нових цінностей, нових ідей, це відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання.
Творче мислення є предметом розсуду зв'язків у досліджуваному предметі, в результаті якого або предметна реальність, чи суб'єктивно нове знання, або ж ідеальний образ. Для того, щоб діти розвивали здібності до творчого мислення, необхідно постійно створювати ситуацію творчої, навчальної діяльності, яка сприятиме розкриттю та розвитку природних творчих обдарувань.
Творчість починається з нової ідеї. Нові ідеї можуть з'являтися як на основі нової інформації, так і без неї. Щоб створити щось нове, необхідно спиратися на відоме, мати матеріал, що зберігається в пам'яті.
Коли ми намагаємося зрозуміти і пояснити, чому різні люди, поставлені в приблизно однакові ситуації, досягають різних успіхів, ми звертаємося до поняття «здібності».
Теплов Б. М. у своїй роботі «Проблеми індивідуальних відмінностей» розглядає «здібності» передусім як індивідуально-психологічний розвиток між людьми. Даючи визначення здібностей, Б. М. Теплов вважає, що воно повинно включати в себе три ознаки. По-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людини від іншої. По-друге, здібностями називають не взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання будь-якої діяльності або багатьох діяльностей. Потретє, поняття «здатність» не зводиться до тих знань, навичок чи умінь, які вже вироблені в даної людини.
Немов Р. С. розглядав проблему здібностей, визначав їх у більш вузькому сенсі, кажучи що здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює їх швидке придбання, закріплення та використання на практиці. [11, с. 247].
Здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовами успішного здійснення даної діяльності і динаміки оволодіння знаннями, вміннями та навичками [1, с. 232].
Завдяки здібностям в тій чи іншій сфері дитина може швидко і порівняно легко оволодіти необхідними знаннями.
Здібності, як і інші властивості особистості, не тільки виявляються в діяльності, але і формуються в ній. Основним недоліком традиційної системи освіти є неможливість виховати творчо мислячу людину, готову до вирішення складних і життєвих не стандартних проблем. Вихід з такої ситуації лише один - активне включення дітей у діяльність творчого характеру та розвитку творчих здібностей.
Розвиток творчих здібностей дітей передбачає формування у них найважливіших розумових і практичних дій, які зовні виявляються у вигляді певних умінь - уміння спостерігати, думати, зіставляти, порівнювати, вміння самостійно висувати і вирішувати нові завдання.
Чим більше зміст уроків відповідає інтересам дітей, тим ширше дитині надається можливість проявити свою індивідуальність, тим повніше зливаються зусилля педагога з навчанням і вихованням, з відповідними зусиллями учнів по засвоєнню матеріалу, саморозвитку, самовиховання. Щоб діти почали творчо застосовувати отримані знання, необхідно, щоб вони відчували потребу в такій діяльності. Робота над вишивкою сприяє розвитку творчості, відкриває шлях до самовираження, пробуджує фантазію, виховує смак, духовно збагачує [7, с. 49-52].
Розглянемо в чому ж полягає творчість дітей. У тому, що на самому першому етапі, познайомившись із зразками робіт різного рівня складності, діти складають свою композицію виробів. У перших роботах неодмінно включаються елементи, обов'язкові для початкового навчання. Тим, хто відчуває труднощі в первісному композиційному вирішенні, передбачаються готові зразки, в які діти за бажанням можуть вносити зміни. Все одно в кожному зразку проявиться індивідуальність виконання.
Створити у дітей естетичне ставлення до об'єкта праці і пробудити прагнення до творення красивих виробів - це, і є естетична мета виховання.
Пробудження інтересу до рукоділля, слід починати з демонстрації творчих робіт. Вона розрахована на пробудження переживань учнів, викликаних спогляданням гарних речей, майстерно виконаних вчителем.
Найважливіше завдання трудового виховання полягає в тому, щоб не тільки навчити дітей навичкам якісного виготовлення виробу, а й розвивати почуття форми, уміння створювати й оцінювати поєднання кольору, композиції, гармонію, симетрію. Закон єдності праці і краси проявляється в їхній тісній взаємозалежності, прагнучи зробити гарну та практичну річ.
Процес вимагає від людини величезного інтелектуального, емоційного і вольового напруження. Творчі потенціали закладені і існують в кожній людині. При сприятливих умовах кожна дитина може проявити себе. Розвитку творчості дитини сприяє наявність генетичної основи і умов соціально-педагогічного і психологічного характеру [39, с. 18-21].
Аналіз проблеми розвитку творчих здібностей багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми будемо вкладати в це поняття. Дуже часто в повсякденній свідомості творчі здібності ототожнюються із здібностями до різних видів художньої діяльності, з умінням гарно малювати, складати вірші, писати музику.
Очевидно, що розглянуте нами поняття тісно пов'язане з поняттям «творчість», «творча діяльність». Під творчою діяльністю ми розуміємо таку діяльність людини, в результаті якої створюється щось нове - будь це предмет зовнішнього світу або побудова мислення, що приводить до нових знань про світ, або почуття, що відбиває нове ставлення до дійсності.
Якщо уважно розглянути поведінку людини, її діяльність у будь-якій області, то можна виділити два основних види вчинків. Одні дії людини є відтворюючими або репродуктивними. Такий вид діяльності тісно пов'язаний з нашою пам'яттю і його суть полягає в тому, що людина відтворює або повторює вже раніше створені і вироблені прийоми поведінки та дії.
Крім репродуктивної діяльності в поведінці людини присутня творча діяльність, результатом якої є не відтворення вражень або дій, а створення нових образів .
Таким чином, у найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає наступним чином. Творчі здібності - це індивідуальні особливості якості людини, які визначають успішність виконання ним творчої діяльності різного роду.
Основне завдання навчального процесу дітей - естетичне виховання і прищеплення їм практичних навиків. Велика роль має відводитись творчого мислення до виконаної роботи. Потрібно, щоб діти навчались вносити в роботу елементи фантазії, можливе різноманіття.
Виховання естетичного смаку в гуртках декоративно-прикладного мистецтва має йти через розуміння учнями художніх і технологічних можливостей оброблюваних матеріалів, що накладає свій відбиток на рішення образу. У процесі творчої діяльності в галузі декоративно-прикладного мистецтва учні повинні зрозуміти, що кожен матеріал вимагає лише йому властивого декоративного трактування і узагальнення [3, с. 264].
Творчість дитини завжди індивідуальна. У дитини має бути попереднє накопичення знань, навичок. Із часом вона буде втілювати творчий задум у життя. Із розвитком уяви й фантазії розвиватиметься її творче мислення.
Нині багато методик, які, органічно доповнюючи одна одну, допомагають дитині швидко навчатись процесу творчості. Але в сучасних умовах європейської інтеграції національної освіти одним із найбільш приорітетних є інноваційний метод проектів, який дає змогу учням системно оволодіти організацією практичної діяльності у всьому проектно-технологічному ланцюжку - від ідеї до її реалізації в моделі, виробі. Головна особливість цього підходу - активізувати навчання, надавши йому дослідницького, творчого характеру, передати учневі ініціативу в організації своєї пізнавальної діяльності.
Щорічно проводиться анкетування з виявлення творчого потенціалу учнів. Результати показують підсилення мотиву до творчої діяльності на уроці та в позаурочний час.
На заняттях здебільшого використовують різноманітні методи навчання, поєднуючи їх. Розповіддю керівник розпочинає нову тему, наприклад про історію, характерні особисті і використання вишивки. Це все супроводжується демонстрацією слайдів, зразків орнаменту, вишитих виробів. При показі дітям виробів, прийомів вишивки, необхідні конкретні пояснення. В усіх випадках потрібно звертати увагу дітей на форму виробу, кольорове співвідношення, на його раціональне використання.
Велике значення на розширення знань, загального розвитку гуртківців мають екскурсії. Так, в процесі діти можуть ознайомитись з декоративно-прикладним народним мистецтвом.
Завдання керівника - направляти процес відбору можливих композицій для перекладу в матеріал. Діти повинні засвоїти, що і як можна зробити в тій чи іншій техніці. Для цього необхідні наочні посібники - зразки. Робота за зразками дозволяє на початковому етапі освоїти технологію, пізнати декоративні та технологічні можливості того чи іншого матеріалу. Н. Д. Левітів пише: «Якщо навіть чудові люди з області мистецтва на початку своєї творчої діяльності не могли обійтися без проходження зразка, то учні ... потребують допомоги вчителя, в іншому випадку їх самостійність перетвориться на безплідне оригінальничання».
Дуже багато чого залежить від першого завдання, яке керівник запропонує гуртківцям. Воно повинно бути зрозумілим, доступним для виконання, цікавим за декоративним результатами. Бажано, щоб перше завдання було невеликим за обсягом і щоб його можна було виконати за один - два заняття.
Поки один ледь завершить першу композиція, інший встигне зробити дві, три роботи. У цьому специфіка індивідуально-творчої діяльності в гуртку.
З самого початку треба привчати гуртківців до самостійної роботи. Отримавши від вчителя малюнок першого завдання, учень повинен самостійно перевести його на обраний матеріал і приступити до роботи. Використання зразків можливо на стадії загального ознайомлення зі специфікою того чи іншого виду декоративно-прикладного мистецтва. Надалі головною стає самостійна творча робота учнів [37, с. 334].
Заняття з вишивки потребує великої індивідуальної роботи з гуртківцями. Як правило, більшості дітям при фронтальному показі все здається зрозумілим і простим, але, приступаючи до роботи, учні стикаються з труднощами. Так буває при виконанні нових прийомів вишивки.
Данилов М. А. зазначав, «активність і самостійність учнів повинна виявлятися не тільки в класі, на уроці, а й у практичній діяльності, у роботі над собою і, зокрема, у визначенні свого місця, своєї сфери і ролі служіння суспільству». У цьому плані провідну роль покликано зіграти проблемне навчання [27, с. 45-46].
Як показав досвід роботи кращих вчителів, проблемне навчання, основою якого є створення та організація різних типів проблемних ситуацій перед учнями, управління їх діяльністю в ході вирішення проблем сприяє успішному вирішенню навчально-виховних завдань, поставлених перед образотворчим мистецтвом в загальноосвітній школі. Проблемне навчання передбачає проблемних ситуацій, постановку в процесі навчання проблемних завдань і питань.
Проблемні ситуації характеризуються умовами, коли людина не може виконати відомими йому способами поставленого перед ним завдання, для чого необхідна активізація процесів його мислення. Проблемне завдання - це завдання практичне або теоретичне, яке викликає пізнавальну потребу в новому невідомому знанні, службовцям для найбільш ефективного виконання дії, що призводить до вирішення завдання, досягненню мети. Проблемне питання - це питання, що визначає область тих невідомих закономірностей або способів дії, які можуть бути розкриті на основі засвоєних знань і досягнутого рівня способів дії [18, с. 48-55].
При цьому слід мати на увазі, що проблемні ситуації можуть створюватися не тільки при постановці безпосередньо проблем і проблемних питань, але й при творчій, самостійному виборі учнями раціонального способу дії, прийому виконання навчального завдання, наприклад, малюнка. Дані положення необхідно враховувати у процесі навчання дітей декоративно-прикладного мистецтва, оскільки саме цей вид занять часто характеризується процедурами репродуктивного характеру.
Для реалізації шляхів розвитку творчих здібностей ми повинні таким чином організувати гурткові заняття, щоб учні постійно знаходились в ситуації вирішення творчих завдань, тобто створювати проблемні ситуації. Проблемні ситуації виникли в результаті спонукання учнів до висування гіпотез, попередніх висновків, узагальнень. Будучи складним прийомом розумової діяльності, узагальнення припускає наявність уміння аналізувати явища, виділяти головне, абстрагувати, порівнювати, оцінювати, визначити поняття.
Проблемним називається таке навчання, при якому засвоєння знань і початковий етап формування інтелектуальних навичок відбуваються у процесі щодо самостійного вирішення системи задач-проблем, викликаного під загальним керівництвом вчителя. У процесі пошуків розв'язання проблеми учні нерідко виникають суперечності між уже наявними знаннями і вимогами завдання, виявляють нові елементи знань, способи оперування їм, опановують способами пізнання, що розширює їх можливості в розв'язанні ще більш складних проблем. Ця активна самостійна діяльність призводить до формування нових зв'язків, властивостей особистості, позитивних якостей розуму і тим самим - до мікросвіту в їх розумовому розвитку [17, с. 305].
Найбільший ефект при проблемному навчанні дають завдання, які передбачають відкриття нових учнів причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей, загальних принципів вирішення цілого класу задач, в основі яких лежать невідомі суб'єкту відносини між певними компонентами досліджуваних конкретних ситуацій. Вибір завдання-проблеми залежить і від наявності у школярів вихідного мінімуму знань або можливості за відносно короткий термін до постановки проблеми ознайомити дітей з необхідними для самостійного рішення відомостями. Разом з тим треба пам'ятати, що ці знання повинні служити опорою для пошуків шляху рішення, а не наводити, не підказувати цей шлях, інакше завдання не буде проблемною. Поставивши проблему, вчитель повинен дати школярам самим спробувати її вирішити на основі вже наявних знань і переконатися, що цих знань для досягнення мети явно бракує, а потім взяти участь у побудові доступних для них ланок міркування, що призводять до нового знання. Він обмежується критикою помилкових ходів думки при спробах школярів знайти рішення.
Завдання-проблеми ставлять учня в умови невизначеності, і помилок тут цілком можливо. Такі помилки не страшні, якщо викладач зверне увагу учнів на них і допоможе їх подолати.
Застосування проблемних ситуацій у навчальному процесі дає можливість формувати в учнів певну пізнавальну потребу, але й забезпечує необхідну спрямованість думки на самостійне рішення виниклої проблеми.
Таким чином, створення проблемних ситуацій в процесі навчання забезпечує постійне включення учнів у самостійну пошукову діяльність, спрямовану на вирішення виникаючих проблем. Це неминуче веде до розвитку, до пізнання і творчої активності учнів.
Декоративно-прикладне мистецтво відіграє велику роль у мистецькій освіті дітей. Вишивка, як один з найпоширеніших його видів, особливо доступна для сприйняття дитиною; її краса і природність пробуджують любов до природи, інтерес до історії і культури своєї Батьківщини.
Вишивання було поширене ще з прадавніх часів. Археологічні знахідки з розкопок курганів, які засвідчують про виникнення вишивки та еволюцію вишивального мистецтва ще з часів енеоліту. В цьому ми завдячуємо титанічній праці таких дослідників, як Ірині Гургулі, Раїсі Захарчук-Чугай, Тетяні Кара-Васильєвій, Майї Білан, Галині Стемальшук, Людмилі Кравчук. Їхні наукові праці дають змогу в комплексі прослідковувати історичні, художні та технологічні особливості вишивки. Вона була поширена на території сучасної України, довідуємось не лише з археологічних матеріалів, а й з повідомлень мандрівників, з ритуальних поховань Х-ХІ ст.. Відомі начільні пов'язки, стрічки, комірці, плащі, пояси, вишиті золотими та шовковими нитками.
З прийняттям християнства, надзвичайного розвитку набуває літургійне шитво - гаптування (вишивання) золотом або сріблом тканини для оздоблення церковних храмів та літургійного одягу. Запозичивши візантійську декоративну систему оформлення культового богослужіння, наші предки не наслідували її, а активно творчо інтерпретували, використовуючи власну багатовікову народну традицію язичництва, своє народне розуміння ідеалів краси в контексті багатовікового розвитку власного вишивального мистецтва. В цей період з'являються перші майстерні - школи золотошвейництва. Саме вони дали поштовх до професійного розвитку літургійного шитва.
Наукові дослідження вишивки засвідчують, що творчо співпрацею нагромаджений досвід відродження і вдосконалення художньої культури вишитих виробів, творчого використання локальних особливостей, нового підходу до вибору матеріалів вишивання, різноманітних видів технічного виконання.
Зміна соціокультурного середовища ставить нові завдання додаткової освіти, форм і методів навчання та виховання дітей різного віку, створення оптимальних умов для розвитку творчої особистості дитини, її адаптації в сучасному житті.
Для успішного розвитку творчих здібностей у загальноосвітніх школах вчителі декоративно-прикладного мистецтва проводять з дітьми велику позакласну і позашкільну роботу.
Позакласна робота з декоративного мистецтва це проведення бесід, лекцій, доповідей, керівництво гуртках і факультативах, декоративно-прикладному мистецтву, історії мистецтв, проведення екскурсій та музеї, на виставки, в майстерні художників; організація шкільних виставок (репродукції творів майстрів декоративно-прикладного мистецтва дитячих робіт), оформлення школи до різних свят.
Позакласна робота ставить ті ж завдання, що і класні заняття. Найважливішим завданням всіх видів позакласної роботи з дітьми з декоративно-прикладного мистецтва є творчий розвиток учнів, розширення і поглиблення знань і уявлень школярів про прекрасне, розвиток здатності розуміти і відчувати прекрасне в навколишній дійсності.
Основними формами позакласної роботи з дітьми є гуртки, факультативні заняття з образотворчого та декоративного мистецтва.
У шкільній практиці широке поширення одержали гуртки малюнка, графіки, композиції, декоративно-прикладного мистецтва, оформлювального мистецтва.
Основне завдання гурткових занять з художньої вишивки - розвиток художніх здібностей школярів у процесі навчання засобів виразності різних видів мистецтва. Формування в учнів естетичних потреб, смаку, інтересу до мистецтва, розуміння його ролі в житті народу.
Як правило, в гуртку одночасно займаються 12-15 учнів. Менша кількість учнів у гуртках в порівнянні з їх кількістю на уроці декоративно-прикладного мистецтва дає можливість педагогу більше пояснити кожному школяреві правила малювання, перспективи і т.д.
Більшість навчальних завдань у гуртку розраховано на відносно тривалий час - 3-6 годин, тоді як на уроці образотворчого мистецтва тривалий малюнок виконується протягом 2-3 годин.
Особливості організації процесу занять у гуртках дозволяють успішно виконувати навчально-виховні завдання гурткової роботи з образотворчого мистецтва:
1. Виховати в учнів емоційно-естетичне ставлення до предметів і явищ навколишньої дійсності;
2. Розвинути художні здібності кожного учня, виходячи з його індивідуальних здібностей;
3. Навчити грамотно передавати особливості форми, конструктивної будови, просторового розташування, світлотіні та кольору зображуваних об'єктів;
4. Сформувати в учнів уміння самостійно розробити та послідовно виконати тематичну композицію;
5. Виховати у школярів прагнення використовувати отримані в гуртку знання, вміння та навички в суспільно корисній роботі - оформлення стінних газет, шкільних виставок, святкових вечорів;
6. Навчити аналізу творів мистецтва [5, с. 79].
Методичні рекомендації щодо проведення гурткової роботи з вишивки.
За старих часів дітей долучали до вишивки з 6 років, і до 7 років вони достатньо впевнено вишивали невеликі роботи, наприклад, декоративно прикрашали хустки. До 10-12 років багато хто з них справлялися зі складними виробами, а до 14-15 років найбільш талановиті могли на основі народних традицій створювати візерунки або елементи візерунків, володіючи практично всіма техніками.
Сьогодні, на жаль, генетичний зв'язок поколінь у всіх рукодільних роботах втрачена. Діти при бажанні і при хорошому поясненні засвоюють багато чого. На щастя, у дітей таке бажання є. Сьогодні стикаються з іншою проблемою - розвиток дрібної моторики. Багато батьків намагаються розвивати інтелектуальні здібності своїх дітей, забуваючи про те, що «здібності дітей перебувають на кінчиках пальців» (В. Сухомлинський).
Учні приходять на гурток з дуже слабкими руками, не вміють правильно тримати ножиці і практично не виконують навіть найпростіших рукодільних робіт, але бувають і приємні винятки. У групі, як правило, лише 3-5 осіб володіють елементарними навичками ручної роботи. Все це накладає свій відбиток на заняття рукоділлям в цілому і вишивкою зокрема. Педагог на уроках праці може сформувати в учнів уявлення про ту чи іншу техніку роботи. Більш поглиблене навчання слід виносити на гурткові заняття. Кількість учнів у групі складає 10-15 чоловік.
Всі вироби за способом виконання можна розділити на такі групи або розділи:
Вироби розташовані за принципом «від простого до складного» з урахуванням психомоторного розвитку учнів. Послідовність вивчення різних способів підпорядковується певній логіці. Багато чого залежить від психофізичних особливостей групи в цілому і кожного учня окремо. При плануванні занять необхідно пам'ятати про це.
Через неоднакову підготовленість дітей і різноманітності способів роботи вишивкою неможливо запропонувати готове планування занять. У групах є діти з більш високим психомоторним розвитком. Щоб їх штучно не гальмувати, їм можна давати індивідуальні завдання, але тільки в руслі того, що роблять інші учні. Зайва індивідуалізація на заняттях шкідлива.
Педагог доводить до відома батьків, що слід придбати для занять.
Є кілька моментів, які необхідно враховувати в роботі з дітьми. По-перше, учні в силу своїх вікових особливостей не можуть і не повинні виконувати вправи з оволодіння тим чи іншим технологічним прийомом. Тому для закріплення технологічного прийому необхідно підбирати 2-3 приблизно однакових за складністю вироби.
По-друге, при підготовці до заняття особливо необхідно враховувати таку важливу обставину: в силу своїх психологічних особливостей діти прагнуть отримати готовий виріб відразу, їм складно чекати кілька днів. Тому треба так підбирати виріб і величину матеріалу, щоб за 1, максимум 2 заняття у всіх дітей воно було б готове.
По-третє, необхідно враховувати те, що для дітей гра є головною рушійною силою розумового і психічного розвитку. Вироби, які можна використовувати в іграх, знаходять відгук у серцях дітей. У результаті розуміння дітьми технологічних прийомів відбувається швидше.
По-четверте, з огляду на психологічні особливості учнів і знаючи, що вони вже вміють робити, якими прийомами володіють, можна для них підбирати більш складні вироби [34, с. 23-24].
Важливих видом занять у гурткових є ознайомлення учнів з видатними творами декоративно-при
Розвиток творчого потенціалу учнів в процесі виконання художньої вишивки курсовая работа. Педагогика.
Написать Сочинение По Произведению Гроза
Контрольная работа: Семейные преступления. Скачать бесплатно и без регистрации
Изложение: Ипполит. Еврипид
Курсовая работа по теме Комплексная оценка финансового состояния организации
Реферат по теме Биохимия нуклеиновых кислот
Курсовая работа по теме Интернет-реклама в продвижении компании, специализирующейся на сфере B2B
Реферат: Role Of Women In Wwii Essay Research
Курсовая работа: МВФ: история создания и политико-правовой анализ
Курсовая работа по теме Образ передвижного светового театра
Реферат: Mandatory AIDS Testing Essay Research Paper Mandatory
Реферат: Движение колливадов
Реферат Активный Образ Жизни
Отчет По Практике В Банке Втб
Картина Волшебная Зима Юона Сочинение
Нормирование Труда Скачать Реферат Бесплатно
Отчет по практике по теме Анализ деятельности ЗАО УК 'Парадигма'
Реферат: Поведение человека в аварийных ситуациях
Реферат: по дисциплине “Политология” на тему “ Политические субкультуры и их роль в обществе.”
Курсовая работа по теме Белки злаковых. Их биолого-физиологическое значение. Нарушение пищеварения, вызываемое глютенином, авенином, гордеином
Контрольная Работа По Географии 2022 Года
Руководство связью в мотострелковом батальоне - Военное дело и гражданская оборона курс лекций
Разработка стратегий коммерческих организаций с помощью стратегических карт в инструментальной среде ARIS - Менеджмент и трудовые отношения реферат
Управлінський консалтинг - Менеджмент и трудовые отношения контрольная работа