Розвиток естетичної компетентності студентів засобами образотворчого мистецтва - Педагогика дипломная работа

Главная

Педагогика
Розвиток естетичної компетентності студентів засобами образотворчого мистецтва

Розкриття сутності ціннісно-мотиваційного, когнітивного та діяльнісного компонентів естетичної компетентності студента. Ефективність використання образотворчого мистецтва у розвитку естетичної компетентності майбутніх учителів загальноосвітніх шкіл.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗВИТОК ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
Розділ 1. Науково - т еоретичні основи естетичної компетентності студентів вищих навчальних закладів
1.1 Сутність понять "компетентність" та "естетична компетентність"
1.2 Ціннісно-мотиваційний, когнітивний та діяльнісний компоненти естетичної компетентності студентів
1.3 Художньо-естетична діяльність як основний чинник розвитку естетичної компетентності студентів
Розділ 2. Ефективність використання образотворчого мистецтва у розвитку естетичної компетентності майбутніх учителів
2.1 Стан естетичної компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів
2.2 Впровадження національного компоненту у фаховій підготовці студентів як складова образотворчого мистецтва
2.3 Аналіз впливу національного компоненту образотворчого мистецтва на естетичну компетентність студентів
Актуальність та доцільність дослідження. Зміни в соціально-економічному, науково-технічному та культурному житті країни зумовлюють необхідність оновлення змісту загальної та мистецької освіти України на засадах гуманізації та культуровідповідності. Сьогодні постала проблема естетизації життя суспільства та більш активного використання впливу прекрасного в усіх сферах життєдіяльності людини. Це спонукає освітян до пошуку її розв'язання, шляхом впровадження нових форм, методів і прийомів організації навчально-виховного процесу на засадах єдності краси та доцільності. Враховуючи сучасні тенденції розвитку мистецької освіти, актуальним є подальший пошук ефективних засобів впливу на розвиток художньо-творчої активності студентів у сфері образотворчого мистецтва. Набуває актуальності питання про значення національного мистецтва, зокрема образотворчого мистецтва в розвитку естетичної компетентності, про національне начало у визначенні педагогічних засобів впливу на естетичну компетентність студентів.
У зв'язку з цим одним із основних завдань педагогічної науки в Україні є вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, зокрема, вчителя образотворчого мистецтва. На це спрямована і державна освітня політика, що знайшла своє відображення в Законах України "Про освіту" (1996 р.), "Про вищу освіту" (2003 р.), Національній доктрині розвитку освіти України (2002 р.), Державній національній програмі "Освіта", Державній програмі "Вчитель" (2004 р.), Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України (2002 р.), Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. В цих та інших державних документах у галузі освіти виняткового значення набуває підвищення професійного рівня, педагогічної майстерності та загальної культури вчителя.
Підготовка майбутнього вчителя образотворчого мистецтва має бути зорієнтована на активний пошук інноваційних форм, методів, що сприяють не тільки навчанню учнів художньо відображати дійсність у яскравих образах, а й формуванню у них здатності до емоційно-почуттєвого сприйняття предметної дійсності, розвиток творчої декоративно-художньої індивідуальності та виховання дизайнерської культури й практичних вмінь - необхідних чинників різнобічного, ерудованого висококваліфікованого спеціаліста.
Потяг до прекрасного, уміння бачити у буденному високе становить одну з етнічних ознак українського народу. Народна педагогіка акцентувала увагу на формуванні естетичного ставлення людини до всіх сфер і проявів її земного життя, природи, праці, громадської діяльності, мистецтва та власної поведінки. Головні орієнтири естетичного виховання вбачалися у тому, щоб навчити кожну особистість жити за неписаними законами краси і благородства: сформувати у підростаючого покоління навички творити прекрасне. Але сучасний стан сформованості естетичної компетентності навіть у головних організаторів естетичного виховання - вчителів образотворчого мистецтва характеризується наявністю певних суперечностей, що пов'язані з відсутністю новітніх педагогічних технологій, спрямованих на розвиток у майбутніх вчителів цієї категорії професійної компетентності, інформаційної грамотності та естетичної свідомості.
На жаль, сучасний соціум порушив гуманні та високоестетичні традиції українського народу. Природно-побутове оточення молоді зорганізовано так, що не розширює її естетичний світогляд, не збагачує досвід емоційно-естетичного сприймання життєвих реалій. На такому ґрунті ускладнюється загальнокультурна ситуація. Класичне народне мистецтво, в якому у концентрованому вигляді представлені духовні досягнення людства, поступово втрачає свої позиції в естетичному розвитку вчителя і учня. Відбувається певна вульгаризація культурного середовища, занадто великого значення надається субкультурі, видовищним напрямкам мистецтва на рівні кіно та телебачення, що завдає суттєвої шкоди всебічному розвитку особистості. Стає зрозумілим, що будь-який пошук поліпшення рівня естетичної компетентності вчителів і учнів заслуговує на увагу. Розв'язання цього складного питання значною мірою залежить від науково обґрунтованої системи професійної підготовки вчителів образотворчого мистецтва, яка ґрунтується на врахуванні сучасних вітчизняних і світових тенденцій у розвитку педагогічної освіти, перспективних духовно-творчих естетичних орієнтацій. Актуальність порушеної проблеми, складність загальнокультурної ситуації в Україні, об'єктивна потреба у постійному розвитку та оновленні професійної компетентності педагогів зумовили вибір теми " Розвиток естетичної компетентності студентів засобами образотворчого мистецтва " .
Об'єкт дослідження - розвиток естетичної компетентності студентів вищих навчальних закладів.
Предмет дослідження - національний компонент образотворчого мистецтва як засіб розвитку естетичної компетентності.
Мета полягає в теоретичному обґрунтуванні та використанні національного компоненту образотворчого мистецтва як засобу розвитку естетичної компетентності студентів.
Відповідно до мети окреслюємо завдання :
- з'ясувати сутність понять "компетентність" та "естетична компетентність" студента;
- розкрити сутність ціннісно-мотиваційного, когнітивного та діяльнісного компонентів естетичної компетентності студента;
- обґрунтувати естетико-виховну функцію художньо-естетичної діяльності студентів;
- проаналізувати стан естетичної компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів;
- ввести національний компонент як складову образотворчого мистецтва для ефективного формування естетичної компетенції студента, розробити спецкурс "Декоративний розпис";
- проаналізувати вплив національного компоненту на естетичну компетентність студентів.
теоретичні - вивчення філософської, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з метою здійснення аналізу проблеми і визначення теоретико- методичних засад дослідження; вивчення і узагальнення педагогічного досвіду з метою вибору педагогічного інструментарію діагностики та розвитку естетичної культури студентів;
емпіричні - методи масового збору інформації (анкетування, інтерв'ю, педагогічне спостереження, аналіз власної педагогічної діяльності) з метою виявлення рівнів сформованості естетичної компетентності студентів; моделювання, педагогічний експеримент з метою впровадження нових педагогічних технологій формування естетичної компетентності; метод експертної оцінки, методи математичної статистики з метою аналізу результатів експериментальної роботи.
Теоретична цінність дослідження. Дослідженню проблеми професійної підготовки та становлення майбутнього вчителя у вищих навчальних закладах присвячена значна кількість наукових праць з педагогіки та психології, дослідження її окремих психолого-педагогічних аспектів ведеться досить активно, зокрема у таких контекстах: теоретичні основи вдосконалення професійної підготовки вчителя (О.О.Абдуліна, М.Б.Євтух, Л.С.Нечепоренко та ін.), педагогічна діяльність як творчий процес (Н.В.Кічук, Г.В.Троцко та ін.), системний підхід до професійної підготовки студента (В.А.Семиченко, В.О.Сластьонін, М.М.Нєчаєв та ін.), формування професійних якостей особистості вчителя (Є.П.Бєлозерцев, О.І. Бульвінська, А.І. Щербаков та ін.), формування професійної готовності студента до педагогічної діяльності (В.Й.Бочелюк, Л.П.Кадченко, А.Й.Капська та ін.), індивідуалізація професійної підготовки (О.М.Пєхота, А.В.Ткаченко та ін.), формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя (Є.С.Барбіна, І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна, Р.М.Роман, Н.М.Тарасевич та ін.), педагогічні умови організації навчально-виховного процесу (Н.Г.Калашник, В.І.Лозова, Т.І.Сущенко та ін.), теоретико-методологічні та культурологічні аспекти філософії формування нового покоління фахівців (В. Андрущенко, В. Кремень).
Положення теорії мистецької освіти та художньо-педагогічної підготовки студентів мистецьких дисциплін обґрунтовано в працях вітчизняних вчених С. Коновець, Н. Миропольської, В. Радкевич, та інших. Теоретичні і методичні аспекти цієї підготовки представлено у доробку вітчизняних учених, педагогів, мистецтвознавців: Є. Ігнатьєва, Б.Йєменського, Г. Орловського, М. Ростовцева, П. Чистякова. Проблемою формування творчої спрямованості учителів образотворчого мистецтва та удосконалення їх методичної підготовки займалися С. Дембинський, Т.Комарова, В. Лазарєв.
Проблемам відродження народної творчості присвячено праці Є.Антоновича, Л.Баженова, П.Білецького, О.Данченка, О.Соломченка та багатьох інших. Вплив народного мистецтва на розвиток свідомості особистості був предметом уваги в дослідженнях О.Балл, О.Данченка, І.Зязюна. У контексті мистецької освіти ця проблема висвітлюється в працях Є.Маркова, Л.Масол, Н.Миропольської, О.Ростовського. Суттєвою є позиція сучасних авторів (Д. Лихачов, І. Ляшенко, В.П. Москалець), які відстоюють право особистості на виховання з першоджерел національних традицій.
Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами мистецьких дисциплін при розгляді естетичної компетентності студентів вищих начальних закладів та учнів загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл. Пріоритетними напрямами подальшої роботи вважаємо розробку відповідних художньо-педагогічних технологій формування базових компетентностей на уроках художньо-естетичного циклу.
РОЗДІЛ 1 . НАУКОВО- ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
1.1 Сутність поняття " компетентність " та " естетична компетентність "
Вирішальною умовою та показником успішності людини в житті загалом і у професійній діяльності зокрема стає компетентність особистості. Знання і досвід у певній сфері забезпечують оволодіння інтелектуальним і фізичним інструментарієм певної діяльності.
Розділяючи загальне й індивідуальне у змісті компетентнісної освіти, А.Хуторський розуміє під компетенцією "сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів і є необхідними для того, щоб якісно продуктивно діяти"; а компетентність розглядає як "володіння людиною відповідною компетенцією, що включає особистісне ставлення до неї і предмета діяльності" [59, с. 60]. Учений підкреслює, що компетенція - це задана вимога, норма, а компетентність - набута особистісна якість, що передбачає мінімальний досвід використання компетенції. З-поміж різних ознак він акцентує інтегральність, міждисциплінарність, метапредметність цієї дидактичної категорії. Отже, лаконічно можна сказати, що компетенція - це коло повноважень, а компетентність - властивість (обізнаність, кваліфікованість). О. Семеног поряд з поняттям бути "професійно-компетентним" ставить такі характеристики як: "бути мобільним", "гнучким до різних нововведень". Розгляд особливостей компетентнісно-орієнтованого підходу передбачає характеристику взаємозалежних понять "компетентність" та "компетенція", які незважаючи на структурну схожість, все ж не є тотожними (табл. 1.1.).
Таблиця 1.1 Визначення поняття "компетентність" та взаємопов'язаних з ним в науково - довідкових джерелах
добра обізнаність із чим - небудь, з лат. сompetentia - відповідність, узгодженість, обізнаність
від лат. сompete - досягати, відповідати, підходити. Має достатні знання в якій -небудь галузі
У наукових джерелах подаються переліки ключових компетентностей, різні їх комбінації, які не повністю збігаються, хоча й мають певні спільні тенденції. Нас цікавить, насамперед, яким чином представлений означений феномен у галузі культури й мистецтва, адже саме в цій освітній галузі компетентнісний підхід не став предметом ґрунтовного науково-педагогічного дослідження. Відсутня спроба концептуалізації проблеми, хоча згідно з вимогами часу автори нових навчальних програм з предметів художньо-естетичних дисциплін та їх методичного забезпечення змушені переорієнтуватися на конкретизацію кінцевих результатів навчання - формування життєвих компетентностей учнів.
Як свідчать дослідження з порівняльної педагогіки, системам освіти різних країн світу притаманні відмінності у тлумаченні змісту, принципів систематизації та класифікації компетентностей. У багатьох європейських країнах відбір і впровадження ключових компетентностей (key competencies) стає пріоритетним методологічним і дидактичним завданням, вирішення якого суттєво впливає на конструювання державних освітніх стандартів, навчальних програм, методичного супроводу процесу навчання, систем оцінювання результатів освіти. Спеціально створена міжнародна сітка з відбору компетентностей (DeSeCo) координує напрями досліджень у цій галузі серед країн-учасниць. Організація економічного співробітництва й розвитку (OECD) проводить порівняльний аналіз і розробляє стратегії та рекомендації для освітньої політики. Міжнародна комісія Ради Безпеки Європи розглядає поняття "компетентності" як ключові вміння, опорні знання, тобто індикатори знання, вміння, ставлення, які не просто підтримують, а й забезпечують досягнення успіхів у різноманітних сферах життя.
У систему загальноосвітніх індикаторів багатьох європейських країн включаються загальнокультурні компетентності (cultural competence), що мають різні варіанти формулювань і відповідно неоднозначні тлумачення їх змістового наповнення. Міжнародні експерти, представники країн Євросоюзу й учасники Лісабонської конференції (2001 р.) запропонували визначення ключових компетентностей для навчання впродовж життя, які охоплюють вісім основних галузей [19, с. 20], а саме: 1) фундаментальні навички рахування і письма; 2) базові компетентності в галузях математики, природничих наук і технологій; 3) іноземні мови; 4) ІКТ-навички та використання технологій; 5) вміння навчатись; 6) соціальні навички; 7) підприємницькі навички; 8) загальна культура. Поряд із цінністю загальної культури фахівці акцентують "багатокультурний вимір", що передбачає здатність жити і взаємодіяти в полікультурному суспільстві на засадах толерантності, виявляти навички взаєморозуміння. Високу освітньо-результативну цінність мають здатності до творчості та інноваційної діяльності, що передбачає гнучкість, винахідливість, наявність методологічних або крос-змістовних компетентностей, а також самовизначення й самоосвіти (Нідерланди, Фінляндія, Бельгія та ін.). Актуальними стають соціальні компетентності, зокрема навички співпраці, спілкування, вміння працювати в команді (Австрія, Бельгія, Німеччина та ін.).
На методологічному фундаменті інтегративного підходу напрацьовано схему з трьох основних категорій (сфер) у загальній структурі компетентностей: автономна дія (здатність обґрунтовувати цілі, створювати та втілювати плани, особистісні проекти, діяти з різних позицій - громадянина, члена родини, споживача); інтерактивне використання засобів (мова, символіка, тексти тощо), які дають змогу взаємодіяти з іншими, брати участь у діалозі, адаптуватися в різнорідному інформаційному середовищі; уміння функціонувати в соціально - гетерогенних групах (здатність успішно взаємодіяти з іншими, конструктивно вирішувати конфлікти), що досягається в результаті полікультурного виховання.
У процесі співробітництва кожна країна використовує напрацьовані спільні рекомендації і на їх основі та з огляду на загальні стратегії створює та застосовує власні варіанти державної освітньої політики. Так, у Австрії здійснено розподіл компетентностей на чотири групи: предметні, особистісні, соціальні, методологічні; при цьому відсутній спеціальний блок культури (художньо-естетичні, ймовірно, входять до блоку творчості й дизайну). У Фінляндії серед дев'яти груп є категорія "творчі компетентності", які передбачають зв'язок з естетичним компонентом. Особливо чітко "прописані" художньо-естетичні компетентності в Німеччині: з-поміж шести блоків виокремлено "ціннісні орієнтації", які мають забезпечуватися такими компонентами навчально-виховного процесу, як література, мистецтво, музика, історія, фізичне виховання. Російські вчені також виокремлюють типи компетенції (ключові, загальнопредметні, предметні), а до переліку ключових відносять ціннісно-смислові, загальнокультурні, інформаційні, навчально-комунікативні, пізнавальні, соціально - трудові, особистісного самовдосконалення [24, с. 63].
Згідно з трактовками українських учених, компетентність - це підхід до знань як інструменту розв'язання життєвих проблем, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності людини, це загальна здібність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, вихованню, інтеграції у простір соціальних і культурних відношень, міжособистісної інтеграції та спілкування [19, с. 111]. Отже, акцентується аксіологічний і соціокультурний виміри - готовність до самостійної діяльності відповідно до світоглядних установок і ціннісних орієнтацій особистості, з одного боку, і соціокультурних координат, з іншого; підкреслюється визначальний показник життєвої компетентності - її інтегративність. До структурної моделі включаються такі компетентності: методологічна, аутопсихологічна, психологічна, соціально-психологічна, громадянська, комунікативна, інформаційна, соціальна, рефлексивна, компетентність спільної творчості, професійна [19, с. 138].
Чимало дослідників розподіляють компетентності на універсальні (базові, ключові) і спеціальні (специфічні, предметні, професійні), хоча межа між ними досить відносна. М.Холодна зазначає, що окрім предметних конкретних знань і способів діяльності у спеціальній сфері, будь-який тип компетентності обов'язково включає універсальні людські якості та здібності, які не залежать від сфери їх виявлення, наприклад, ініціативність, здатність організовувати діяльність (власну або інших людей), уміння адаптуватись у нових нестандартних ситуаціях, готовність критично аналізувати й адекватно оцінювати результати діяльності не тільки з боку значення для себе, а й із боку наслідків для інших. Перераховані загальні ознаки компетентності базуються не просто на знаннях і вміннях у певній галузі, а й на ціннісних пріоритетах особистості, особливостях її ментального досвіду.
Пропонуємо умовно класифікувати всі компетентності, що формуються у процесі загальної мистецької освіти на три групи: соціальні (СК), особистісні (ОК), функціональні (ФК). Окрему групу складають соціальні компетентності, які формуються під час різних форм колективної художньо-творчої діяльності учнів (робота в парах, трійках, міні-групах, великих колективах). Їх, на нашу думку, варто розподілити на: 1) комунікативні (здатність до спілкування з приводу мистецтва, естетичних цінностей); 2) соціально-практичні (здатність до співпраці у сфері мистецтва, до роботи в команді). Соціальні компетентності важливі в нашому дослідженні і ми розглядаємо їх у застосуванні різних форм практичної діяльності студентів.
Маємо зазначити, що поняття "естетична компетентність" та "компетентність" в сфері образотворчого мистецтва використовують паралельно як "естетична культура" та "культура". Складовою загальної компетентності є компетентність естетична. Узагальнимо позиції провідних науковців на споріднені поняття "естетика" та "естетичні" (таб. 1.2).
Таблиця 1.2. Визначення наукових понять з естетики
наука про мистецтво як особливий вид суспільної ідеології, система поглядів на мистецтво чи якийсь його рід, що її дотримується хто-небудь, краса, художність чогось
з грецької aisthetikos - чуттєвий, який відноситься до чуттєвого сприйняття
наука про прекрасне та його роль у житті суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецтва
особлива сфера явищ суспільного життя та форми їх оцінок, які мають відносну самостійність у відносинах між людьми, в художніх поглядах, уявленнях людини
пов'язане із створенням, відтворенням і сприйманням прекрасного в мистецтві та житті
У нашому дослідженні функціональними компетентностями будемо називати "естетичні компетентності". З-поміж естетичних компетентностей у галузі мистецької діяльності можна виокремити:
1) предметні (музичні, образотворчі, театральні, хореографічні тощо);
2) міжпредметні, до яких входять: галузеві (художньо- естетичні) та міжгалузеві (художньо-гуманітарні);
3) метапредметні (загальнонавчальні), до яких належать: інформаційно-пізнавальні (здатність до пошуку та оперування художньою інформацією); саморегуляції (уміння організувати та контролювати власну художню діяльність, здатність до самовдосконалення шляхом мистецької самоосвіти та самовиховання).
Концептуалізація проблеми дає підстави для висновків про взаємозумовленість спеціальних художньо - естетичних і загальнокультурних компетентностей, а також особистісних і соціальних, предметних і загальнонавчальних. Виходячі з вищевказаного показуємо структуру естетичної компетентності в рис. 1.1.
Рис. 1. 1 . Структура естетичної компетентності
Освітній потенціал знань з образотворчого мистецтва розкривається майбутньому вчителеві своєю гуманітарною природою. Його особливість - у множинності та діалогічності. Мистецьке знання є діалогічним, тому що воно орієнтоване на пізнання смислів, які відкриваються у момент діалогічного звернення від людини до людини, у момент емпатійного ототожнення себе із співрозмовником, у момент співпереживання. Органічним результатом такого процесу пізнання стає множинність істин, поліфонізм світобачення, які розширюють горизонти художнього тезаурусу вчителя, формують його творчий потенціал на основі оволодіння цілісними культурними надбаннями людства.
Інтегральна концепція людини викристалізувалась у надрах психології (Б.Ананьєв, В.Мерлін та ін.). Учені-психологи дійшли висновку про цілісність сенсорно-перцептивної організації індивіда, де поряд із багатоманітністю сенсорних систем існують так звані міжаналізаторні зв'язки - механізми взаємодії різних модальностей. У дослідженні виділено два основних класи асоціацій - інтрамодальні та інтермодальні. З-поміж них особливе значення мають останні, пов'язані з глибинними шарами цілісної структури людської особистості.
Для галузі мистецької освіти фундаментальними є положення Б.Ананьєва щодо тріади найважливіших психічних процесів: 1) функціональної конвергенції, на механізмах якої ґрунтується синтетична діяльність аналізаторів і координація функцій, 2) вакарування (фізіологічного заміщення), що забезпечує інтегральну діяльність, 3) рухливості інтеграції [1, с. 51-54]. Ще один висновок психолога має принципове значення для інтегративної мистецької освіти, зокрема взаємодії часових і просторових мистецтв: "фактор часу" важливий для зорових функцій, а типово "часове" відчуття - слух у своєму бінауральному ефекті - є фундаментальним видом просторової організації [1, с. 42].
1 . 2 Цінн існо - мотиваційний, когнітивний та діяльнісний компоненти естетичної компетентності студентів
На сучасному етапі реформування вищої професійної освіти важливою проблемою є підготовка вчителів образотворчого мистецтва, які покликані здійснювати естетичне виховання підростаючого покоління, навчати бачити і розуміти прекрасне у житті і мистецтві, допомагати реалізувати себе у художній творчості. Підготовка кваліфікованих спеціалістів у системі вищого учбового закладу - складний процес, який вимагає постійного вдосконалення і поглиблення теоретичної бази навчання, пошуку і втілення нових методів і прийомів у навчальний процес з усіх дисциплін образотворчого циклу.
Функціональний аналіз професійно-педагогічної діяльності дозволив визначити, що естетична компетентність майбутнього вчителя образотворчого мистецтва виявляється: в обізнаності у галузі образотворчого мистецтва, зокрема, володінні матеріалом з образотворчого мистецтва шкільної програми (інформаційно-пізнавальна функція); в оцінювальних підходах до вибору творів образотворчого мистецтва для педагогічної роботи, в спроможності захопити учнів живописом, прищепити їм шанобливе ставлення до українського мистецтва (орієнтаційно - вибіркова функція); у спілкуванні з учнями, побудові міжособистісних стосунків (комунікативно - регулююча функція).
Якісна професійна підготовка майбутніх фахівців до управління процесом художньо-естетичного виховання особистості засобами образотворчого мистецтва потребує нових підходів до питань формування їх методичної готовності та компетентності, що вимагає від спеціаліста високого рівня практичних вмінь в імпровізаційно-виразному у малюванні [6, с. 10]. Вирішення зазначеної проблеми ми пов'язуємо з розумінням специфіки природи творчості, сутності та структури творчого потенціалу особистості.
Художньо-естетична компетентність як інтегральна характеристика особистості заснована на взаємозв'язку ціннісно-когнітивних, мотиваційних, пізнавальних і діяльнісних компонентів, на комбінації інтересів, мотивів, знань, умінь, ставлень, відношень, якостей особистості, які відображають узагальнені результати навчання в галузі мистецтва (рис. 1.2).
Особистісні компетентності розподіляємо на:
1) ціннісно-мотиваційні (світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації);
2) когнітивні - художньо-естетичні (мистецький тезаурус, художньо-образне мислення);
3) діяльнісні (ментальний естетичний досвід, художньо-творчі здібності, естетичне ставлення).
Рис. 1. 2 . Компоненти естетичної компетентності (інтегральна характеристика)
Структура естетичної компетентності містить такі основні складові:
1. Художньо - естетична активність.
4. Естетичне, зокрема мистецьке самовдосконалення (схильність до народної творчості, вияви аматорства).
Виокремлення комплексу базових компетентностей, що формуються в галузі шкільної мистецької освіти, створює передумови для втілення компетентнісного підходу не лише у процесі конструювання предметного змісту (навчальних програм, підручників, посібників), а й їх методичного супроводу. Аналіз наукових джерел створює категоріальний фундамент для концептуалізації проблеми компетентнісного підходу до загальної мистецької освіти, класифікації базових компетентностей у цій освітній галузі.
Пріоритетними напрямами подальших досліджень уважаємо розробку відповідних художньо-педагогічних технологій формування базових компетентностей на уроках художньо-естетичного циклу. Узагальнення науково-педагогічних поглядів дає змогу визначити специфіку компетентностей, що формуються у школярів засобами мистецтва.
По-перше, під час спілкування особистості з художніми цінностями у перебігу загального духовного зростання учнів їх мистецькі знання, практичний досвід, ціннісні художні орієнтації мають за певних умов трансформуватися в художньо-естетичні компетентності - органічні складові життєвих компетентностей.
По-друге, художньо-естетичні компетентності як характеристика розвитку особистості побудовані на комплексі взаємопов'язаних процедур, на комбінації інтересів, мотивів, ставлень, знань, умінь, які відображають інтегровані результати навчання у галузі мистецтва та сформовані особистісні якості. Тобто компетентності, які формуються у процесі мистецької освіти, мають особистісно-діяльнісний та інтегративний характер.
Структура естетичної компетентності студента містить інтегральні характеристики, які синтезують основні компоненти у формі провідних системних якостей. До останніх відносимо: естетичне світобачення, естетичний смак, естетичний ідеал. Отже, естетична компетентність як найбільш інтегративна характеристика естетичного розвитку студента забезпечує цілісність, гармонійність розвитку естетичної сфери особистості в складі загальної культури, сприяє зростанню творчого потенціалу, виявленню її неповторності й оригінальності. Естетична компетентність студента нерозривно пов'язана з його естетичною культурою, є інтегральним показником її природовідповідності й соціальної адекватності.
У дослідженні естетичної компетентності учителя визначається якісний показник продуктивності педагогічної діяльності, зокрема майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. Його ознаки: загальногуманітарна культура, педагогічна майстерність, володіння педагогічними технологіями. Таке розуміння компетентності вчителя визначило логіку його становлення: студент опановує знання про майбутню педагогічну діяльність; діагностує через самопізнання та оцінку компетентних суддів особистісні якості, актуальні для майбутньої професії; включається у різні аспекти педагогічної діяльності з метою розвитку професійних вмінь і особистісних якостей, вивчення психолого-педагогічних принципів, закономірностей розвитку мистецтва, оволодіння методами, вміннями і навичками професійної діяльності тощо).
Головним компонентом естетичної компетентності є мета, яка досягається із створенням нового технологічного підходу до підготовки фахівців, забезпеченням умов розширення можливостей актуалізації духовних потреб, поглибленням художньо-педагогічного досвіду в ході професійного та особистісного становлення і забезпеченням мотивації самопізнання і розвитку професійної культури.
Дослідження виявили таку закономірність: спілкування з мистецтвом підвищує насамперед художній потенціал особистості, від ступеня його розвитку залежить рівень сформованості естетичних цінностей. Мистецтво формує внутрішній світ особистості, сукупність п
Розвиток естетичної компетентності студентів засобами образотворчого мистецтва дипломная работа. Педагогика.
Доклад по теме Мероприятия, предпринимаемые на рынке труда
Реферат: Психологические особенности обслуживания гостей в средствах размещения
Контрольная работа: Иллюзии восприятия
Реферат: Болгария во внешней политике России
Реферат по теме Развитие музыкально-ритмических способностей учащихся на уроке "Оркестр шумовых и ударных инструментов"
Кризис института президенства в США
Контрольная Работа На Тему Инжиниринг И Реинжиниринг
Эссе На Тему Золотое Кольцо России
Сочинение Проблема Ответственности Егэ По Лаптеву
Курсовая работа по теме Разработка технологии и режимов сварки изделия 'Грязевик вертикальный'
Дневник Практики Сварщика Образец Заполнения
Дипломная работа по теме Организация ипотечного кредитования в филиале ОАО 'БПС-Банк' по Гомельской области
Дипломная работа по теме Оценка стоимости ценных бумаг
Доклад по теме Гоббс Томас
Курсовая Работа На Тему Увлажнительный Аппарат А1–Баз. Разработка Форсунки
Егэ 2022 Готовимся К Сочинениям
Реферат: Дар творчества. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Дифференцированный подход как условие личностно-ориентированного обучения
Реферат: Сущность современной концепции маркетинга 2
Реферат: Размеры звезд. Плотность их веществ. Скачать бесплатно и без регистрации
Обучение персонала на примере "Управления социальной защиты населения Белгородской области" - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа
Законодавчо-нормативна база керування документацією в Україні - Менеджмент и трудовые отношения контрольная работа
Внешняя и внутренняя корпоративная социальная ответственность - Менеджмент и трудовые отношения контрольная работа