Розробка технологічного процесу опрацювання графічної інформації для випуску ілюстративного видання М. Левицького "З останньої пелюстки літа…" - Журналистика, издательское дело и СМИ курсовая работа

Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Розробка технологічного процесу опрацювання графічної інформації для випуску ілюстративного видання М. Левицького "З останньої пелюстки літа…"

Типи роздільної здатності моніторів, принтерів і сканера. Формати виведення зображень на друк. Програмні засоби для виконання трепінгу документів. Розробка технологічного процесу обробки ілюстрацій. Технічний контроль випуску друкованої продукції.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
За останні роки процеси підготовки та виробництва друкованих засобів інформації зазнали і продовжують зазнавати значних змін. Особливо це стосується видавничого процесу підготовки й опрацювання авторських оригіналів, де ця робота сьогодні немислима без сучасних комп'ютерних видавничих систем (КВС), які на основі електроніки, комп'ютерної і лазерної техніки революціонізували цей процес. Розвиток КВС дуже сильно впливає також на суміжні видавничо-поліграфічні процеси.
Цифрова технологія дедалі більше поширюється, особливо після появи сканерів і цифрових фотоапаратів, коли стало можливим одержувати й обробляти первинну інформацію в цифровому вигляді.
Фотографія - це сукупність способів отримання зображення в результаті дії світла на спеціальні світлочутливі матеріали і подальшої хімічної обробки цих матеріалів. Фотографія сьогодні є найбільш масовим захопленням серед молоді та й старшого покоління. Вона знаходить все більш широке поширення серед мільйонів людей. Виразність, універсальність, доступність зробили її дуже популярною. Фотографія застосовується практично у всіх сферах людської діяльності. Такі якості, як точність і об'єктивність відображення дійсності, висунули фотозйомку в ряд найсучасніших засобів пізнання навколишнього світу, сприяють формуванню переказного суспільної свідомості. Своєрідність фотографії полягає в тому, що в ній тісно взаємопов'язані художні виражальні засоби, такі як композиція кадру, його колорит, перспектива, динамічність та конструктивна чіткість.
Будь-яка фотографія може розглядатися або як документ, або як витвір мистецтва. Фотографія може прагнути задокументувати якусь подію або об'єкт. Це можуть бути знімки газетної хроніки, групові портрети випускників школи, весіль, ілюстрації нових моделей автомобілів в журналах і т.д. Також фотографія може бути засобом самовираження фотографа так, як картина є засобом самовираження художника. Графічна інформація займає особливе місце в області поліграфії, видавничої справи, дизайну та реклами.
Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту. За наявності ілюстрацій інформація засвоюється читачем набагато легше.
Нажаль, нічого не буває ідеальним, а особливо така тонка річ як фотографія чи малюнок часто не відповідають нашим вимогам та вимогам поліграфічного відтворення. Тому для усунення різних дефектів фотографії існує додрукарська підготовка, в якій ми використовуємо безліч програм, що допомагають нам в обробці фотографії та задовольняють наші потреби. За допомогою додрукарської підготовки фотографій можна домогтися бажаного результату. Головна мета додрукарської підготовки фотографії полягає в тому, щоб кінцевим результатом стало отримання високоякісного зображення. За допомогою колірної, тонової корекції фотознімка, різних прийомів ретуші, фільтрів і спеціальних ефектів фотографія може передати глибину зображення, бути природною і легко сприйматися глядачем. Значення процесу додрукарської підготовки фотографій, на сьогоднішній день в області поліграфії, видавничої справи та реклами є найбільш актуальним. Отже, у зв'язку з розвитком нових технологій, вимоги до якості відбитків стають все більш високими.
Суть цієї курсової роботи полягає в складенні технічної підготовки проекту згідно стандартів основних операцій одержання і переробки зображень, поєднавши способи і методи виробничого процесу.
Мета - закріпити і розширити обсяг засвоєних знань найновішої технічної інформації зі спеціальності, сприяти виробленню критичного творчого науково-інженерного підходу до розв'язання організаційних, технологічних і економічних питань виробництва.
Цифрова апаратура, призначена для відтворення зображень, подає зображення у виді чорно-білих або кольорових точок, які називають пікселями або мінімальними елементами зображення. Вони розташовані так близько одне до одного, що наше сприйняття зливає їх в неперервні тони і створює реалістичне зображення. Кількість пікселів в зображенні називають його роздільною здатністю. Роздільною здатністю називають також здатність монітора, принтера або іншого вивідного чи ввідного пристрою розмістити певну кількість елементів зображення на одиницю довжини. Вимірюють роздільну здатність в dpi (dot per inch - точках на дюйм) або ppi (pixel per inch - пікселях на дюйм).
Почнемо з роздільної здатності монітора. Вона визначається кількістю пікселів по горизонталі та вертикалі робочої поверхні екрану. В таблиці1 наведені деякі стандарти роздільної здатності моніторів для персональних комп'ютерів.
Більшість моніторів багаточастотні (multisync або multiscanning). Багаточастотний монітор може в певних межах автоматично налаштовуватись на потрібну частоту розгортки, а значить і на потрібну роздільну здатність. Вирішальне значення при виборі роздільної здатності монітора відіграє розмір робочого поля екрану. Розміри екрану прийнято давати в дюймах його діагоналі. Це номінальна діагональ, специфікація якої майже завжди є рекламним трюком виробника. Діагональ робочого поля насправді істотно менша. Знання відношення ширини до висоти робочого поля дає можливість обчислити їх, а також площу робочого поля, яку і слід вважати найбільш адекватною характеристикою монітора. Порівняльні характеристики моніторів різних розмірів наведено в таблиці 2.
Як правило, чим більший монітор, тим вищу роздільну здатність він допускає. Але може статися, що монітор більших розмірів допускає лише невисоку роздільну здатність. Найважливіший з цих параметрів - це кількість пікселів на одиницю довжини. Вона визначається кроком розміщення пікселів (розмір зерна), яка залежно від типу монітора складає від 0,15 мм до 0,30 мм. Кількість пікселів на одиницю довжини теж називають роздільною здатністю монітора. Стандартом роздільної здатності монітора вважають від 72 до 95 пікселів на дюйм. Але проблема полягає не лише в тому, щоб зробити зерно малим, важливо щоб кожен піксел був достатньо виразним і чітким. При надто малому зерні більшість людей втрачає здатність розрізняти зображення на екрані. Мале зображення - це зображення, яке може викликати зорові утруднення. Дуже мале зображення вимагатиме збільшувального скла. Навпаки низька роздільна здатність при великих розмірах екрану розбиває зображення на великі або дуже великі видимі пікселі, що робить її практично непридатною.
Природно, що розміри об'єкту на екрані монітора можуть не відповідати його реальним розмірам, оскільки зображення на екрані залежить від роздільної здатності.
Роздільна здатність принтерів вимірюється в відносних одиницях, а саме в кількості точок - чорних або кольорових, - які принтер здатен розмістити на одиниці довжини. Одиниця виміру - dpi - dot per inch. Роздільна здатність лазерних принтерів звичайно складає 300 dpi для побутових, 600 dpi для офісних, 1200 dpi для професійних принтерів.
Роздільна здатність струминних принтерів має дещо інші, але схожі за порядками, значення, відповідно 360, 720 і 1440 dpi.
Ясна річ, що якість друку безпосередньо залежить від якості принтера, але також і якості паперу. Так на професійних струминних принтерах використовується папір зі спеціальним покриттям, а на лазерних принтерах можуть використовуватися навіть спеціальні поліграфічні плівки.
Багато це чи мало - 1200 dpi? Відмітимо, що для високоякісного поліграфічного друку використовуються спеціальні машини - іміджсеттери,- які виводять зображення на фотоплівках. Лише при виведенні на плівці, а не папері вдається досягти роздільних здатностей 2400 і 3600 dpi.
Растрове зображення дуже нагадує вишивку хрестиком, бо складається з пікселів, які саме тому і називаються picture element. При скороченні "ct" перетворилося на "x", так з'явився pixel.
Растрові зображення ідеально підходять до відтворення на екрані монітора, який теж складається з точок. Правда, існує певна проблема, викликана відсутністю однозначної відповідності між піксел ями зображення і точками екрану. Загальна кількість точок найбільш детального екрану складає, як ми бачили, 1 920 000. Точок в зображенні може бути набагато більше. Цьому існує декілька причин, найзрозумілішою з яких є потреба масштабування. Дійсно, збільшивши масштаб виводу зображення на екран вдвічі, ми розмістимо на екрані тепер лише одну четверту частину зображення, а тому все воно тепер може складатися з 4 х 1 920 000 = 7 680 000 пікселів. Ще одне подвоєння масштабу приведе до 30 720 000 пікселів і так далі. Якщо таке детальне зображення ми захочемо потім цілком вивести на екран або його частину, то доведеться його узагальнювати, об'єднуючи для виводу декілька сусідніх пікселів в одну точку екрану.
Розміри зображення в пікселях є його абсолютними розмірами, але для вимірювання розмірів вживають також звичайні одиниці довжини метричної системи (міліметри, сантиметри) або дюйми. Метричні розміри або розміри в дюймах є умовними розмірами зображення, що показують, яким це зображення буде на папері, але не обов'язково на екрані. Дійсно, зображення, що складається з 480 000 точок займе всю поверхню екрану при роздільній здатності монітора 800 х 600. Це ж саме зображення займе лише 61% поверхні цього ж екрану при його роботі в режимі використання роздільної здатності 1,024 х 768. Якщо ж цей же екран перевести в режим 1,600 х 1,200, то зображення з тими ж розмірами тепер складатиме лише четверту частину екрану.
Виходячи з лінійних розмірів зображення в дюймах, його роздільну здатність подають в кількості пікселів на дюйм - ppi (pixel per inch). Звичайно зображення зберігають з роздільною здатністю 72 ppi в тих випадках, коли вони призначені виключно для відтворення на екрані в масштабі 1:1. Необхідність масштабування або якісного роздруку вимагають більших роздільних здатностей.
Найпростішим зображенням є штриховий малюнок (line art). Штриховий малюнок - двоколірний, бо необхідно розрізняти лише колір лінії і колір фону. Кожному елементові штрихового малюнка, наприклад, піксел ьові, якщо малюнок растровий, відповідає одна з двох можливостей: колір є, кольору немає. Колірна роздільна здатність штрихових малюнків дорівнює двом (кольорам).
Наступними за складністю є зображення, в яких використовується невелика (до 256) кількість кольорів. Називатимемо їх плашковими зображеннями, оскільки звичайно вони складаються із областей (плашок), залитих певних кольором. Прикладами служать діаграми, схеми, графіки, карти, тощо.
Колір плашкових зображень задають номером кольору в реєстрі кольорів - палітрі. Палітра може бути стандартною, для посилання на яку досить назвати її на ім'я, або власною палітрою того чи іншого зображення. В останньому випадку палітра повинна додаватися до зображення. Виходячи з особливостей двійкового кодування, палітри складаються не більше, ніж з 256 кольорів. Тоді для кодування кольору використовують один байт. Можливі економніші палітри, наприклад, 4 біти - 16 кольорів. У випадку 16 кольорів одного байту досить для розміщення інформації про два колірні елементи.
Одноколірні півтонові зображення (gray picture), прикладом яких можуть служити чорно-білі фотографії - ще один тип зображень. Півтоновими їх називають тому, що вони містять необмежену кількість відтінків сірого кольору - від чисто білого до чорного.
Як це прийнято в цифрових технологіях, необмежена кількість відтінків сірого при цифровому кодуванні замінюється обмеженою кількістю їх кодів. Роздільна здатність за відтінками сірого визначає кількість значень відтінків, які ми здатні закодувати. Якщо обмежитися 4 бітами, то зображення міститиме 4 відтінки сірого. Якщо для кодування використовується один байт, то матимемо 256 різних значень відтінків сірого. Якщо позначити відтінок, що відповідатиме чорному кольору через нуль, а білому - через одиницю, цифрові коди повинні давати дискретну лінійну залежність з кроком
Скільки рівнів сірого потрібно для реалістичного відтворення зображень? Вважається, що око розрізняє не більше від 64 рівнів. Значення кроку h6 складе
Для цифрового кодування відтінків сірого кольору в принципі можна було б обмежитися 6 бітами. А тому прийнято використовувати звичайне байтове кодування, що дає 256 відтінків.
Цікаво, що роль темних і світлих тонів, як і їх зорове сприйняття, істотно відрізняються. Спочатку зупинимося на так званій проблемі гамма-корекції. Справа в тому, що яскравість люмінофору не пропорційна напрузі, підведеній до катодної трубки. Це степенева залежність виду, де значення ? залежно від типу пристрою складає біля 0,45 і називається показником нелінійності датчика. Тоді обернена до ? величина має значення приблизно 2,2, а відповідний графік залежності G від I має вигляд параболи. Це значить, що інтенсивність світла менша, ніж при прямо пропорційній залежності, а тому ділянки тіні були б темнішими, ніж вони мали б бути.
Гамма-корекція монітора полягає у виведенні на екран монітора замість величини інтенсивності G величини G cor , що розраховується як, де G max - максимально можливе значення інтенсивності (білий колір). Проста гамма-корекція виконується апаратно. Складніші види корекції будуть розглянуті пізніше.
Друга проблема полягає в нелінійному характері зорового сприйняття. На рис. 1.4 зображена шкала сірих півтонів або "сірий клин". Від прямокутника до прямокутника інтенсивність змінюється на величину 0,05. В області світла прямокутники розрізняються чітко, в області тіні не розрізняються зовсім.
Сказане ще раз підтверджує необхідність точнішого кодування півтонів, принаймні достатнього для розрізнення в області максимального сприйняття. Закодовані в цифровому вигляді сірі зображення перетворюються на зображення в градаціях сірого кольору.
Нарешті, останній тип зображення - це повноколірне півтонове зображення. Таке зображення можна кодувати в колірній моделі RGB, використовуючи по 256 відтінків кожного з кольорів. Всього це дасть 256 х 256 х 256 = 16,8 млн. кольорів. Це так званий 24-бітовий колір або стандарт true color.
Насправді, стільки кольорів не потрібно. Вважається, що око сприймає 128 кольорів при 30 значеннях насиченості та 50 значеннях яскравості. Це складе 128 х 30 х 50 = 192 тис. кольорів. Якщо зображення не містить тонких колірних переходів, то високої якості зображення можна досягти, обмежившись лише 5 бітами на колірну складову або 32 768 кольорами. На цьому ґрунтується так званий 15-бітовий стандарт high color, що забезпечує досить якісне кольорове зображення.
Звичайно , просторова роздільна здатність може змінюватися від 20 до 2400 ppi. Програми створення зображень влаштовано так, що розміри зображення можна вибирати в дюймах, сантиметрах або пікселах. Якщо ми встановили роздільну здатність 72 ppi, то кожен квадратний дюйм зображення міститиме 72 х 72 = 5184 піксела, при здатності 300 ppi - 300 х 300 = 90 000 пікселів.
Для штрихового малюнка кількість пікселів зображення співпадає з кількістю бітів, необхідних для його кодування. Для зображення в градаціях сірого зображення кількість пікселів дасть його розмір в байтах. Для повноколірного півтонового зображення в моделях RGB, HSV, CMYK або CIE Lab кількість пікселів множимо на 3.
Наприклад, для кодування екрану 640 х 480 кольорового монітора в 24-бітовому форматі RGB потрібно 640 х 480 х 3 = 920 Кб, а монохромного монітора 920 Кб : 3 = 307 Кб. Для екрану 1024 х 768 ця цифра зростає до 1024 х 768 х 3 = 2304 Кб = 2,25 Мб. Це говорить про те, що при такій роздільній здатності відео пам'яті в 2Мб вже не достатньо. Розміри відеопамяті при різних роздільних здатностях наведено у таблиці 3.
65,000 кольорів (16-біт, high color)
16.7 млн. кольорів (24-біт, true color)
Тепер оцінимо пам'ять, виходячи з розмірів роздруку графічного файлу. Візьмемо зображення, що вимагає стандартного аркушу формату А4 в колірній моделі CMYK. Нехай роздільна здатність складе 300 ppi, тоді 1 кв. дюйм міститиме 90 000 пікселів, а все зображення (8,3 х 11,7) кв. дюйми х 90 000 х 4 = 34 812 142 байт = 33 Мб.
Проведені розрахунки показують, що графічні зображення можуть вимагати значних обсягів пам'яті, а тому їх використання вимагає ретельного вибору роздільної здатності та колірної моделі.
Цифрове кодування художніх оригіналів виконується за допомогою сканерів, цифрове фотографування як оригіналів, так і живої натури - за допомогою цифрових фотокамер. Цифрове кодування виконує дві основні функції. По-перше, розбиває неперервне зображення на точки - піксели. По-друге, кожній точці приписує (три) цифрові колірні характеристики, а у випадку монохромних зображень, характеристику яскравості.
Попри деякі конструктивні відмінності, принцип дії сканера, як і цифрової камери, полягає в освітленні оригіналу або живої натури за допомогою штучного або сонячного світла та вимірюванні за допомогою світлочутливого сенсора яскравості світлового потоку, пропущеного прозорим або відсвіченого непрозорим оригіналом чи живою натурою. Сонячне світло використовується виключно цифровими камерами, штучне освітлення всіма видами цифрувальної апаратури. Принцип кольорового сканування - той же, що і монохромного. Тільки в останньому випадку кожен піксел ь створюється одним сенсором, а в першому - трьома за кількістю колірних каналів. Сенсори ті ж самі: тільки на шляху світла до сенсора знаходиться відповідна лінза, що виділяє яскравість потрібної колірної складової - червоної, синьої або зеленої.
Кожен сенсор перетворює величину освітленості в електричну напругу, яка поступає на вхід аналогово-цифрового перетворювача. Останній перетворює її в цифровий код, що поступає на вхід процесору цифрової обробки сигналів. Процесор виконує первинну обробку, стиснення та передачу цифрових даних у пам'ять. Колірна роздільна здатність безпосередньо залежить від яскравості світла. Вона визначається глибиною кольору сканера. Звичайно це 24 біти, але все частіше використовуються сканери з глибиною кольору 36 (12 біт на колір). Підвищена точність дає можливість уникнути похибок цифрового кодування. Кількість сенсорів, що припадає на одиницю довжини оригіналу, називається оптичною роздільною здатністю сканера. Вона визначає просторову роздільну здатність зображення. існують прийоми підвищення оптичної роздільної здатності шляхом апаратної або програмної інтерполяції. Звичайно сканери забезпечують 300, 600 або 1200 ppi.
За будовою розрізняють сканери барабанні та планшетні. Вони відрізняються конструктивно способами розміщення та пересування освітлювача, сенсорів та оригіналів. Барабанні сканери - це сканери суперкласу і, природно, супервартості, призначені для надзвичайно якісних робіт. Ми обмежимося розглядом лише планшетних сканерів.
Оригінал освітлюється потужною флуоресцентною лампою або лампою з холодним катодом. Останні довше в процесі експлуатації тримають характеристики білого світла, а крім того не перегрівають сканер. Лінійка світлочутливих елементів фіксує яскравість світла, пропущеного або відсвіченого, уздовж однієї лінії. Кожен світлочутливий елемент створює один піксель в лінії. Потім лінійка пересувається вздовж оригіналу на величину свого кроку і процес повторюється знову. Оптична роздільна здатність в планшетних сканерах ділиться на горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна залежить від двох параметрів: кількості датчиків у лінійці та ширини лінійки. Вертикальна залежить від кроку і може бути вищою від горизонтальної. Тоді довіряємо горизонтальній, бо вертикальна, швидше всього, буде інтерпольованою. Зауважимо, що вже при роздільній здатності 600 ppi та ширині лінійки 8,5 дюйма ( стандарт А4) необхідно 5100 сенсорів, а при роздільній здатності 1000- 8500 сенсорів на лінійці. Ясно, що роздільна здатність планшетного сканера не може зростати безмежно.
Але найважливішим параметром сканера є його оптична щільність. Вона виражає логарифм непрозорості оригіналу, тобто логарифм відношення загального потоку світла, до потоку світла, відсвіченого непрозорим або пропущеного прозорим оригіналом. Абсолютно білий папір або абсолютно прозора плівка мають оптичну щільність нуль. Дійсно, якщо , тобто , або відсвічений (пропущений) потік дорівнює повному l 0 =l r . Звичайно, це ідеальний випадок. На практиці частина світлового потоку поглинається навіть білим папером або прозорою плівкою. Вважається, що або I r 0,8l 0 вже є досить добрим показником білизни (прозорості). Звичайно 0,1 є значенням мінімальної оптичної щільності сканера D max . Мінімальність означає, що сканер не відрізнить ділянку оригінала з показником 0,8l 0 від ділянки з показником 0,85l 0 або 0,9l 0 . Оптична щільність, рівна 1,означає ослабленість потоку в 10 разів l r =0,1l 0 , рівна 2 - в 100, 3 - в 1000, а максимальним значенням оптичної щільності D max вважається 4, що відповідає потоку, ослабленому в 10000 разів l r =10 -4 l 0 . Максимальне значення досягається лише прозорими високоякісними оригіналами, для непрозорих оригіналів оптична щільність, рівна 2,5, вже недосяжна.
Значення можливої оптичної щільності того чи іншого типу оригіналу корисно знати, вибираючи тип сканера. Найбільш уживані оригінали наведені в таблиці 4:
Оптична щільність оригіналу виражає його здатність містити тонкі тонові переходи, в свою чергу різниця Dmax - Dmax називається динамічним діапазоном сканера. Вона виражає його здатність відтворювати тонкі півтонові переходи Dmax - Dmax = 4,0 - 0,1 = 3,9 визначає можливість сканера розрізняти десятки тисяч відтінків кольору. Ясно що динамічний діапазон сканера прямо залежить від його глибини кольору. 24-бітовий колір відповідає діапазону 2,4. Для забезпечення максимального динамічного діапазону потрібно принаймні 36 біт (212 = 4096). Наступна обробка (корекція кольору, гамма-корекція) можуть привести до зменшення глибини кольору, але низький динамічний діапазон неминуче виливається у втрату дрібних деталей зображення особливо у області тіні.
За динамічними діапазонами розрізняється якість сканерів [1]:
Існує кілька форматів виведення зображень на друк. Найпопулярнішими на теперішній час є:
TIFF (Tag Image File Format або Tagged Image File Format) -- графічний формат, розроблений компанією Aldus (сучасна Adobe) у1987 році, як один з базових універсальних форматів представлення високоякісних зображень, які використовуються у поліграфічній галузі. Попри те, що формат досить старий, він не втратив своїх позицій і досі широко використовується за призначенням. Найбільш недавня версія формату, TIFF 6 представлена у 1992 році. TIFF формат підтримує такі кольорові моделі: Line Art (black & white), Grayscale, Pseudocolor від 1 до 8 біт (Indexed color), RGB, YCbCr, CMYK, Lab. Для Grayslace, RGB та CMYK зображень використовується 8 біт (256 рівнів) на 1 канал, але це не є обмеженням TIFF. Специфікація також дозволяє 16-ти і 32-бітні канали, і ці можливості підтримуються більшістю сучасних програм професійної обробки зображень [14].
PostScript -- мова програмування та мова розмітки сторінок,в якій окрім звичайних математичних операторів визначено багато функцій для роботи з графічними об'єктами, в основному використовується у видавничих системах. Реально Postscript зараз перетворився на де-факто стандарт для розповсюдження документів по мережі (разом з PDF). За своїми можливостями цей формат не дуже сильно поступається PDF, при тому що перетворити документ на Postscript, зазвичай, простіше і дешевше, ніж на PDF.
EPS (Encapsulated PostScript) -- формат файлів розроблений компанією Adobe Systems, закодований в машинні коди графічний файл який описано мовою програмування PostScript. Використовується переважно для друку. Містить як векторну інформацію так і растрову. До восьмої версії Adobe Illustrator цей формат використовувався як внутрішній. Подальшу розробку формату припинено. Логічним продовженням формату EPS є формат PDF.
PDF (Portable Document Format ) -- відкритий формат файлу, створений і підтримуваний компанією Adobe Systems, для представлення двовимірних документів у незалежному від пристрою виведення та роздільної здатності вигляді. Кожен PDF файл може містити повну інформацію про 2D документ, таку як: тексти, зображення, векторні зображення, відео, інтерактивні форми та ін. В грудні 2007 року, формат PDF було затверджено в якості стандарту ISO 32000. Підтримка формату PDF наявна як у програмному забезпеченні виробництва Adobe, так і сторонніх розробників. Перегляд файлів підтримується такими програмами: Adobe Reader, Evince, Preview, Xpdf, KPDF, Foxit, Okular, epdfview та Ghostscript. Створення файлів PDF можливе в багатьох текстових процесорах: OpenOffice, WordPerfect, Microsoft Office (разом із безкоштовним плагіном від Microsoft), а також в програмах pdfTeX, Inkscape, Ghostscript тощо. Перегляд та модифікація файлів PDF підтримується програмою Adobe Acrobat, PDFMod.
Якщо на одній сторінці документа, який друкується офсетним методом, використовуються декілька фарб, кожну з них потрібно наносити точно на своє місце, одну фарбу біля іншої, без проміжків і накладань на межі переходу від однієї фарби до іншої. Однак неможливо забезпечити точне розташування всіх об'єктів на всіх аркушах паперу, які проходять через друкарську машину, тому може статися зсув зафарбованих областей. Це призводить до небажаного проміжку між областями, зафарбованими в різні кольори.
Зсув можна компенсувати, трохи розширивши один з об'єктів, щоб він накладався на об'єкт іншого кольору.
Трeпінг -- часткове перекриття одного кольорового елемента іншим при електронному монтуванні кольорового матеріалу. Виконують для запобігання появі білого окантування при невеликих відхиленнях суміщення фарб при друці у випадках, коли є неможливим застосування оверпрінту.
З рис.2 видно, що коли під зображення робиться виворітка, у випадку несуміщення без використання трепінгу в зображенні утворяться дуже помітні білі «дірки». В даному випадку трепінг полягає у невеликому збільшенні товщини синього кільця. Товщина виворітки при цьому залишається незмінною. Таким чином трепінг позбавляє зображення від великих перепадів яскравості.
Розрізняють два види трепінгу: «мокрий» (wet trap) і «сухий» (dry trap) трепінг.
Приклад «мокрого» трепінгу можна побачити на малюнку вище. Тобто «мокрий» трепінг відбувається на межі двох кольорових об'єктів. Тут можливі два варіанти трепінгу: можна збільшувати розмір самого об'єкта (як це зроблено на рисунку), або зменшувати розмір виворітки. Головне, щоби при цьому трепінг був якомога менш помітним, тобто зображення зазнавало б мінімальних змін.
«Сухий» трепінг потрібен у випадках, коли на білому папері у декілька фарб друкується кольоровий об'єкт. У такому випадку трепінг відбувається на межі фарба-папір з метою приховати ореол, який утвориться навколо такого об'єкта у результаті несуміщення. Це один з найскладніших видів трепінгу. Для його здійснення потрібен творчий підхід, різний для кожного конкретного випадку. Окремим випадком «сухого» трепінгу є трепінг об'єктів, які друкуються суперчорним кольором на світлому фоні. Для цього навколо об'єкта створюється контур чорного кольору, а розміри самого об'єкта зменшуються на величину цього контуру [2].
За замовчуванням накладання однієї фарби на іншу призводить до видалення всіх фарб, розташованих нижче, щоб запобігти небажаному змішуванню кольорів; але трепінг потребує накладання фарб, тобто, під час друкування кожна фарба повинна хоча б частково перекривати іншу.
У більшості видів трепінгу використовується розширення, при якому світлий об'єкт поширюється на темний. Оскільки видимий край об'єкта або тексту визначається темнішим із двох суміжних кольорів, незначне розширення світлішого кольору на темніший зберігає розташування видимого краю.
Трепінг документів реалізується за допомогою будь-якої комбінації методів, включно з наступними:
• використання тріадних кольорів, для яких трепінг не потрібний;
• накладання вручну обведення або заливки;
• використання вбудованого трепінгу Adobe InDesign CS4 або трепінгу Adobe In RIP;
• трепінг імпортованих графічних об'єктів за допомогою функцій трепінгу в програмах-ілюстраторах, в яких вони були створені.
Рішення для трепінгу потрібно вибирати в залежності від використовуваних робочих процесів виводу кольорів, наприклад Adobe PostScript або PDF.
Усунути потребу в трепінгу можна усуваючи можливість незведення під час використання кольорів. Незведення запобігається шляхом застосування суміжних тріадних кольорів, що містять спільні фарби. Наприклад, якщо вибрати темно-лілове обведення з яскраво-червоною заливкою, обидва ці кольори будуть містити значний відсоток пурпурового. Спільний пурпуровий колір обведення та заливки буде друкуватися як окрема область для того, щоб якщо в інших тріадних фарбах з'явиться незведення, пурпурна друкарська форма зробить будь-який зазор непомітним.
Незалежно від того, який трепінг використовується, можна заощадити час на обробку сторінок, які не потребують трепінгу, наприклад таких, що містять лише чорний текст. Для того, щоб застосувати трепінг лише на потрібних сторінках існують стилі трепінгу. Швидкість, з якою виконується вбудований трепінг, залежить від продуктивності комп'ютера. Якщо трепінгу підлягає кожна сторінка, слід використовувати найшвидший із наявних комп'ютерів. У ході вбудованого трепінгу також інтенсивно використовується жорсткий диск комп'ютера, тому для процесора вбудованого трепінгу потрібні потужні жорсткий диск і шина даних.
Використання трепінгу Adobe в інтерпретаторі мови In-Rip, у ході якого всі операції трепінгу виконуються інтерпретатором RIP, а не комп'ютером, дозволить мінімізувати завантаження робочого комп'ютера [3].
Тип трепінгу може представляти специфічні проблеми. Потрібно уникати застосування змішаних тріадних кольорів або відтінків тріадних кольорів для тексту малих розмірів, оскільки будь-яка неточність у суміщенні може зробити текст непридатним для читання. Аналогічно, трепінг тексту малих розмірів може призвести до проблем з його читанням. Наприклад, якщо ви друкуєте чорний текст на кольоровому фоні, просте накладання тексту на фон може виявитися достатнім [4].
До технічних автоматизованих засобів проведення трепінгу можна віднести особливі типи систем. Програ
Розробка технологічного процесу опрацювання графічної інформації для випуску ілюстративного видання М. Левицького "З останньої пелюстки літа…" курсовая работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Итоговая Контрольная Работа По Информатике 8
Реферат: Письменная словесность
Сочинение На Древнерусском Языке
Дипломная работа: Моделювання галузевих документальних потоків як засобу спостереження за розвитком галузі (на прикладі культури і мистецтва)
Реферат На Тему Культурология Как Наука. Сущность, Структура И Функции Культуры
Готовые Контрольные Работы По Математике 3 Класс
Эссе На Тему Портрет Современного Ученика
Реферат по теме Справочники иерархические и подчиненные в системе 1С: Предприятие
Реферат по теме Возможности пакета MultiVision v.4.5. на уроках химии
Моя Будущая Профессия Ландшафтный Дизайнер Сочинение
Дипломная работа по теме Интернет-магазин спортивных товаров и принадлежностей, с функцией форума
Курсовая Работа На Тему Аудит Особенностей Функционирования Предприятия
Контрольная работа: Бюрократизм как социальная проблема. Скачать бесплатно и без регистрации
Эссе На Тему Предприятие И Его Среда
Личное страхование
Контрольная работа: Удостоверение доверенностей
Контрольная работа: Мировой товарный рынок. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение Сказка Про Маму 5 Класс
Организация Пожарной Охраны Реферат
Реферат На Тему Сложносочиненные Предложения
Понятие и признаки государства - Государство и право курсовая работа
Понятие и виды профессиональной подготовки сотрудников органов внутренних дел Российской Федерации - Государство и право контрольная работа
Специфика учета кассовых операций - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа