Розділ 6

Я був втомлений, а мої очі пересохли. Безсоромний продюсер тримав нас на знімальному майданчику доти, доки усі 77 учасників не закінчать свій виступ. Навіть на перервах між прослуховуваннями, максимум нам дозволялося групами сходити до вбиральні. Вірогідно, так було тому, що важко керувати десятками невгамовних підлітків, та в мене вже закінчувалось терпіння.

Простий погляд на їхнє вікно статусу, казав усе що мені потрібно було знати про своїх суперників – кожен виступ, який я поки що встиг побачити був досить прісний. Я бачив багато виступів справжніх айдолів, коли працював над зйомкою фан-відео, тому виступи з тренувань мене не вражали, хоча кілька разів я, все ж здивувався.

Я глянув вгору на двох людей, що сиділи на, м'якому на вигляд, дивані. Ці двоє зараз посідали перше та друге місце. Вони обидва з відомого агентства, безперечно були талановитими й мали статистику, яка ідеально відображала це. Я знав, що вони успішно дебютували у моєму минулому житті, а один з них навіть посів перше місце.

Якщо тягнутимусь до них це, ймовірно, підвищить й мої шанси дебютувати, але думка, що доведеться вплутатися в жахливе підліткове шкрябання спин, що б більше підійшло комусь на років десять молодшому за мене, змусила мене здригнутись.

"Краще відкладу це на потім, коли почнуться командні змагання"

На щастя, зйомки поволі закінчувались.

— Учасник Лю Чунву... 9 місце!"

"Бачу він прорвався нагору" — останній учасник опинився у верхніх рядах, які вже й так були переповнені. Що зсунуло мене на 22 місце. Непогано. Зовсім непогано.

Насправді я отримав вищий рейтинг, ніж щонайменше сім учасників, які мали кращі за мене статистики. Мені доведеться стабільно добре виступати, якщо хочу зберегти те, що мене переоцінили на нижчому рівні.

— Дякую — сказав Чунву, з привітним виразом обличчя. Колишній учасник національної збірної зі стрільби з лука з усмішкою зійшов зі сцени.

Чув, він виграв золоту медаль, взявши участь в олімпійській команді, але це все що мені було відомо. Крім того, він був одним з учасників, які дебютували у команді переможців. І оскільки він був золотим медалістом олімпійських ігор, він був звільнений від обов'язкової військової служби, що безсумнівно зробило його привабливішим кандидатом для агентств.

"Заждіть. Мені що, знову доведеться піти в армію?"

У своєму минулому тілі я отримав IV (4) клас на медогляді й був призначений служити в мерії. Ця думка лякала – хоча дотепер мене не турбувала, але зйомки закінчились раніше, ніж паніка встигла охопити мене повністю.

— І-і знято! Гарна робота! Будь ласка, продовжуйте в тому ж дусі!

— Гаразд!

Кімнатою пролунали оплески й відповіді. В мене аж запаморочилось в голові, поки я виходив слідом за персоналом. Мені треба перевірити чи Пак Мунде вже проходив медогляд.

— Перш ніж сісти в автобус, візьміть свої рейтингові картки!

Гуртожитки були лише за десять хвилин ходьби від студій, збудовані нещодавно, після вражаючого успіху першого сезону, на пагорбах за телестанцією. Та продакшн-група однаково наполягала відвезти нас туди, однак причина була простою: їм потрібно більше матеріалу. Це було ще очевидніше, коли вони призначили нам машини базуючись на нашому рейтингу.

— Учасники з 10 місця і вище! Проходьте сюди!

— Вау, це що, лімузин?

— Боже, Боже, це неймовірно!

— Та бути не може.

Усі десять найкращих учасників, показуючи великий палець вгору, позували перед камерами сідаючи у лімузин, поки учасники з найнижчим рейтингом лише виднілися десь на фоні. Ті хто посів з 51 по 77 місце, мали йти весь шлях пішки. Хоч вони й намагались узяти найкраще від ситуації, дехто навіть жартував, та я помітив, що деякі з них ледь стримували сльози. Камери неперервно слідували за ними.

Оператори, здається, мали гострий, як бритва, інстинкт винюхувати ці нещастя, які надаватимуть програмі смаку. Відверто кажучи, це було огидно.

— Гей, а це непогано.

Розкішний автобус чекав на тих, хто посів з 11 по 25 місце. Лі Седжін усміхнувся, першим заходячи всередину. Бажаючи уникнути, сидіти разом з ним, я трохи затримався перш ніж увійти. Хтось пішов одразу за мною, нерішуче сідаючи поряд. Озирнувшись я побачив що поруч зі мною був Сон Ахен.

"Чому ти сів біля мене?" — не те щоб це дійсно мало значення. Він не намагався почати розмову, і я був дуже вдячний за цю мить тиші.

***

Незабаром ми вже прибули у гуртожитки. Точно так само, як і в попередньому сезоні, нас розподілили по різних поверхах – знову, згідно з рейтингом. Ця псевдокастова система використовуватиметься до початку групових завдань.

Учасників з 11 по 25 місця розподілили у просторі кімнати по п'ять осіб. Групи формували за рейтингом, тому ми з Лі Седжіном, який був на двадцятому місці, опинилися в різних кімнатах. Мені пощастило.

— Воу, а тут класно! Я займаю це ліжко!

Щойно ми увійшли до кімнати, де було два двоярусні та одне односпальне ліжко, один з інших хлопців, з удаваним ентузіазмом, стрибнув на односпальне ліжко. Схоже він намагався виглядати веселим й грайливим перед камерами.

Я обрав нижнє ліжко з двоярусного, а Сон Ахен одразу ж закинув речі на верхнє, над моїм. Коли я глянув на нього, він опустив погляд.

“В мене ніби раптово з'явилась друга тінь…”

Він продовжив плентатись за мною навіть після того, як нам видали форму й сказали переодягнутись. Ймовірно, йому було ніяково з більш зухвалими "зірочками", тому він шукав когось спокійного – як я.

Я не зважав на це, бо, поки що, не бачив у цьому проблем. Однак вирішив, триматися на відстані й впевнитись, що не потраплю з ним в одну команду. Його невпевненімть може створити мені зайві труднощі.

— Відтепер почнеться справжнє тренування! Ласкаво просимо на індивідуальні заняття! - драматично оголосив ведучий ознайомлюючи нас з, мабуть, і без того всім знайомою системою.

— На основі думок суддів, ви отримали певні оцінки з вокалу та танців, так?

— Так!

— Отже усі заняття поділені на рівні: початковий, середній та просунутий. Базуючись на вашому рівні, ви отримаєте індивідуальні заняття, розроблені спеціально аби допомогти покращити ваші навички.

Система майже нічим не відрізнялась від інших шоу. Проблема була в наступному:

— Крім того, ваш рівень може змінитись у будь-який момент, без попередження! — продовжив ведучий — Усе залежить від того скільки зусиль та відданості ви докладете!

Наприклад, якщо хтось стрімко покращить свої навички на середньому рівні вокалу, на наступному занятті його підвищать до просунутого. Це також означає, що через невдалі результати когось можуть понизити. Це триватиме десять днів, після чого ми сольно виконаємо титульну пісню й буде визначено наш фінальний рейтинг. Інакше кажучи, продюсери ганятимуть цих дітей як собак, аби лише зробити шоу видовищним.

— А тепер свої значки отримає... Пак Мунде!

— Дякую.

Очікувано, я отримав просунутий значок з вокалу та початковий – з танців. Я почувався трохи безглуздо з блискучим, золотим значком просунутого рівня й тьмяним, бронзовим початкового, що висіли поруч. Деякі учасники ж взагалі не отримали жодного. Інтернет люб’язно називав цих бідолах сміттєвим рівнем.

— Учасники без значків... ще не отримали рівня, — пояснив ведучий. — Вони приєднаються до занять початкового рівня, а також їм доведеться відвідувати додаткові заняття вночі.

Відверто кажучи, за належної рішучості, опинитись у такій ситуації означало більше часу перед камерами та шанс на драматичне повернення. Однак гадаю, опинившись серед них я навряд чи почувався б так само. Хорошим прикладом цьому був колишній дитячий актор, що стояв неподалік, його руки тремтіли.

Чув, років десять тому, він знявся в популярному трилері, який переглянули аж 10 мільйонів людей. Під час прослуховування він пояснив, що через деякі обставини, йому довелося поставити свою акторську кар'єру на паузу.

В нього не було оцінки з танців, а з вокалу, в найкращому випадку, початковий рівень. У статусному вікні ці категорії були позначені F і D відповідно. Ймовірно, він радше сподівався повернутись до акторства, аніж стати айдолом. Але справді здивувало мене те, що його також звали Лі Седжін.

Я й гадки не мав, що в програмі буде двоє учасників з однаковим ім'ям, хоча, на мою думку, очевидно, що дебютував не цей Седжін. Причина була досить простою – його узяли заради драматичних моментів у ранніх епізодах, й скоро позбудуться. Його незадоволення було видно неозброєним оком, оскільки він зовсім не вмів приховувати свої емоції.

“Режисеру це неодмінно сподобається.”

Після того, як усім роздали значки, увімкнувся величезний екран.

— А зараз ми оголосимо пісню, яку ви співатимете! Протягом наступних десяти днів ви докладете усіх зусиль аби вивчити її, а потім виконати для акціонерів "Акціонерного товариства айдолів"!

Ця пісня незабаром звучатиме у кожному куточку країни, так часто, що аж почне набридати. Навіть я, уникаючи усіх медіа під час підготовки до держіспиту, добре знав її та навіть хореографію до приспіву. Вона не була настільки ж приставучою, як POP☆CON, але досить легкою аби швидко її вивчити.

— Пісня цього сезону – "Сяюча зірка"!

З динаміків раптово заграв захопливий біт, що супроводжувався емоційним, однак трохи дитячим текстом:

Я стою на сцені,

І хоч ти ще не знаєш,

Світло зірки, що пульсує в мені,

От-от полетить тебе, наче спалах світла.

На сцені з'явився танцюрист демонструючи відповідні рухи. Кімнатою пролунали важкі зітхання, я теж зрозумів в чому річ. Відносно простий приспів був обманкою, його навмисно зробили таким, аби сподобатись широкій публіці, насправді ж вступ супроводжувався заплутаним безладом танцювальних рухів.

До кінця першого куплету, я вже забув усе, що встиг побачити. Тим часом пісня переходила до приспіву:

Той, хто сяятиме сьогодні на сцені – це я!

Так, я стану твоєю ясною зіркою!

Я прокидаюсь яскраво сяючи!

Спостерігай уважно, як я поставлю їх на коліна!

Навіть у цьому, здавалося, простому приспіві складна хореографія, яка ймовірно збиватиме усіх з ніг. Та я вже знав, що маю робити.

— Вікно статусу.

Мені просто доведеться відмовитись від сну.

— Активувати характеристику "Виспишся після смерті".

***

Калорії. Варто було розрахувати калорії. Я мав одразу здогадатись, що тренуючись всю ніч, спалюватиму набагато більше калорій ніж зазвичай. Після першої безсонної ночі я вже відчував як злість переповнює мене, таким голодним я був.

— Х-х-хочете?

Сон Ахен простягнув мені шоколадку, з вдячності, я навіть трохи поговорив з ним. Врешті ми вирішили перейти на неформальне спілкування, адже виявилось, що він та “Пак Мунде” однолітки. Це стало гострим нагадуванням, наскільки ж молодим я тепер був.

З другого дня я намагався їсти по три рази на день та пити якомога більше. Їжа була… непоганою, а найкраще те, що ми могли узяти стільки порцій, скільки забажаємо. Після дев'яти днів тренувань я запам’ятав танець від початку й до кінця. Можливість тренуватись всю ніч, без жодних фізичних наслідків, дійсно давала неабияку перевагу, я навіть встиг підвищити кілька рівнів.

-[Ім'я: Пак Мунде (Лю Гьонву)]-

-Рівень: 7

-Титул: Немає

-Вокал: A-

-Танці: D

-Візуал: C+

-Талант: C

-Характеристика: Безмежний потенціал, Виспишся після смерті (D)

!Аномальний статус: Дебютуй або помри

Залишок балів: 3

На щастя, кожні сто спроб, чи близько того я отримував досягнення, так я досяг позначки у щонайменше 500 спроб. Однак я не поспішав витрачати зароблені бали. Якщо їх використати зараз, вони не матимуть великого впливу.

— Поки що п’ять людей.

П'ять учасників вже перейшли з початкового рівня танців у середній. Навряд чи хтось міг так покращитись за кілька днів тренувань, можу лише припустити, що вони невдало виступили на прослуховуванні, лише зараз показуючи свої справжні навички. Однак опинитися серед таких людей, не допоможе мені виділитись, до того ж цей спосіб, скористатися перевагою підвищення рівня, мені не зовсім підходив. Я маю впевнитись, що усі помітять як я покращив навички, для максимально драматичного ефекту.

Кадрів, які можна для цього використати, було вдосталь, оскільки хореограф досить часто критикував мене за неправильні рухи:

— Ще раз!

— Нога! Зігни ліву ногу!

— Я казав тобі махати рукою? Тримай її рівно!

Хореограф вибухнув люттю вже на першому занятті, лупцюючи нас словами, через що з часом атмосфера тренувань ставала все гнітючішою. Наприкінці заняття він звернувся до мене:

— Мунде.

— Так?

— Якщо все так і продовжуватиметься, ти провалиш наступне оцінювання.

Я безсумнівно не був найгіршим в класі. Зрештою я був на початковому рівні, тож ймовірно знаходився десь посередині за рівнем майстерності. Мої танці були настільки хорошими, наскільки можна очікувати, враховуючи усі старання й непоганий фізичний стан. Однак, серед усіх початківців я отримав найвищу оцінку, тому й очікування, яким я мав відповідати були значно вищими.

Передбачувано, хореограф сказав фразу, майже ідентичну тій, що вже звучала у минулому сезоні:

— Знаєш про що я думаю? А чи не надто високо я тебе оцінив. Схоже ти від початку не заслуговував на цей рівень.

Звісно, він мав рацію. І, ймовірно, теж чудово це розумів. Він просто чіплявся до мене задля драми:

— Певно, ти можеш краще, так? Зберися вже.

— Так, звісно.

Нерозумно, чекати від когось величезного прогресу, після кількох занять, хіба що ця людина має природний талант до танців. В будь-якому разі, це таки було можливо, тож я просто кивнув з рішучим виразом обличчя. Марні поради та критика, нічого для мене не значили, хоча цього разу це було досить корисно, глядачі логічно припустять, що мене це засмутило. Мені треба якомога драматичніше розіграти ситуацію, тож я мав трохи почекати.

— Дякуємо за урок! — вигукнули змоклі від поту й захекані учасники.

— Не дякуйте. Й не здавайтесь, — коротко відповів хореограф, легко кивнувши. Він глянув на оператора і переконавшись, що камери вимкнені, вийшов з телефоном у руках.

Ранкові заняття з танців закінчились, вокал починався вже після обіду. Нам дали пулькоге* й суп з ламінарією, я з’їв стільки, скільки тільки міг вмістити мій шлунок. І після швидкого душу, самотньо попрямував на заняття з просунутого вокалу. В одному мушу зізнатись…

П.п. "Пулькоге" (불고기) – це традиційна корейська страва, назва якої перекладається як «вогняне м'ясо».

— Мунде, чому б тобі не показати приклад? — спитала тренерка з вокалу.

Я зовсім не докладав зусиль практикуючи вокал.

П.п. пісенька, що була у розділі:

https://music.youtube.com/watch?v=VJUd9LFFEOs&si=1u0pFxDdSUmaCOEU