Розділ 220

— Пане Айль. Чому ви тут стоїте?

Через деякий час після того, як Канна, попередивши, що квапиться вниз на тренування, зникла швидкою ходою, з протилежного боку з'явився Натан Цукерман. У руках він тримав знайому скриньку.

— Я гадав, ви вже закінчили справи... Щось сталося?

Схоже, той факт, що Юдер стояв посеред сходів, які вели вниз від спальні командира, викликав у нього сумніви.

— Ні. Я саме збирався повертатися. Просто затримався, розмовляючи з Канною, яка приходила зробити звіт...

— Але ж у ваших руках листи для командира?

Тільки тоді Юдер усвідомив, що досі тримає в руках листи, які збирався залишити на столі Кішіара. Це було вельми ніяково.

— А, так. Мені просто треба покласти їх на місце, і я піду.

— Тоді віддайте їх мені. Я якраз іду до нього.

— Добре. Але перед цим я маю дещо переповісти.

Юдер передав листи Натанові та стисло переказав те, що дізнався від Канни. Натан вислухав його із серйозним виразом обличчя й відповів, що негайно доповість про це Кішіару.

— Щоразу дивуюся, наскільки дивовижними є здібності пробуджених. Інформацію, яку наші Лицарі Пелетти ніяк не могли добути, вдалося отримати так легко...

Він ненадовго замовк, а потім тихішим голосом додав:

— Здається, перед закінченням поточного циклу у нього може додатково настати гін. Тому про всяк випадок я попросив виготовити додаткові ліки й приніс їх.

«Гін?»

У грудях раптово тьохнуло від цього несподіваного слова. Юдер на мить подумав, що йому почулося, але це було не так. Лише глянувши на серйозне, навіть занепокоєне обличчя Натана, він зміг знову тверезо мислити.

«Зрозуміло. У минулому житті приблизно в цей самий час у мене відбулося проявлення другої статі, і тоді ж у Кішіара стався гін... Тож у тому, що це відбувається зараз, немає нічого дивного».

Хоча в цьому житті деякі події суттєво змінилися, а інші сталися раніше, ніж зазвичай, загальний перебіг подій залишився тим самим. Наближення гону в Кішіара було однією з таких неминучих подій.

Проте час був вкрай невдалим. На відміну від минулого разу, зараз Кішіар випускав енергію природним шляхом, через що цикл подовжився, і саме в цей момент накотив гін. Неможливо було передбачити, що станеться при накладанні цих двох станів, тому побоювання Натана Цукермана були цілком виправданими.

— Раніше такого не траплялося?

— Ні. Відколи Його герцогська високість пробудився, гін наставав лише двічі, тож це вперше.

— ...Ви, мабуть, дуже хвилюєтеся.

— Відверто кажучи, так.

Натан Цукерман тихо зітхнув.

— Скажіть... Чи немає у нього думки облишити цей так званий «природний спосіб» і закінчити все якнайшвидше, як він робив раніше?

Юдер і сам не до кінця розумів різницю між цими двома способами, але вважав, що краще уникнути додаткових ризиків. Проте Натан Цукерман лише гірко похитав головою:

— Лорд Айль, ви ж знаєте вдачу Його герцогської високості. Якщо він щось вирішив, то вже не відступиться від свого.

«І то правда».

— Він стверджує, що навіть при накладанні двох станів особливих проблем не виникне, але я не пробуджений, тому мені важко судити. А що ви думаєте, пане Айль? Ви мусите знати про гін та особливості пробуджених більше за мене.

Запитання раптово адресували Юдеру. Проте навіть він не міг знати на нього відповіді.

— Я й сам не вельми розуміюся на цьому. Але в моєму випадку, коли проявлення та тічка збіглися, усе минуло добре. Тож якщо командир так каже, вам не варто надто хвилюватися.

Давши відповідь, Юдер раптом замислився: чи варто йому, як омегі, взагалі працювати поблизу Кішіара в такий період? Стримавши вагання, він продовжив:

— Утім, якщо гін справді наближається, мені краще на деякий час утриматися від візитів нагору. Оскільки я омега, моя присутність поруч навряд чи піде на користь.

— Справді? Командир нічого такого не казав...

— Ви ніколи не чули про «запах»?

— Чув.

— Тоді ви маєте розуміти. Перебувати поруч буде необачно.

— Скільки пам'ятаю, запах інших пробуджених ніколи суттєво не впливав на Його герцогську високість... Але, як ви й казали, обережність не завадить. Зрозуміло. Я врахую це й пильніше стежитиму за оточенням.

«Не впливав? Бути не може».

Юдер згадав, як під час його власного проявлення Кішіар тримався від нього на відстані, поки запах від тічки остаточно не розвіявся. Той навіть використовував магічний інструмент, щоб передавати речі, аби лише не підходити ближче.

«Утім, це доволі особиста справа, тож цілком імовірно, що він просто не описував Натану Цукерману всіх подробиць».

Оскільки порушувати таку тему вголос було ніяково, Юдер просто перевів розмову:

— Передавши слова Канни, перекажіть також командиру, щоб наступні розпорядження для мене та заступників командира надсилалися листами.

— Гаразд. Я чув, що підготовкою до походу на захід зараз майже повністю опікуєтеся ви. Якщо знадобиться моя допомога — звертайтеся в будь-який час.

Як і сказав Натан, за волею Кішіара підготовкою кавалеристів до виходу на захід нині займався Юдер. Якщо точніше, Кішіар лише визначав, як саме розділити Кавалерію та яким маршрутом просуватися, а Юдер разом із заступниками командира обговорював це й утілював у життя. Проте після початку походу саме він, найімовірніше, мав стати головним керівником.

«Оскільки Кішіар, швидше за все, не зможе вирушити разом із нами від самого початку, усе так і буде».

У минулому житті Кішіар також не йшов на захід від самого початку. Замість нього, Юдер та інші заступники командира очолювали кавалеристів у дорозі.

Того разу всі йшли з тривогою, наче їх тягли на страту, але цього разу все буде інакше.

— Дякую.

Попрощавшись, Юдер розвернувся й пішов вниз.

Наступним пунктом у його розкладі були відвідини нової лабораторії Таїса Юлмана та Аліка Пельгіна, аби перевірити перебіг досліджень.

— О, прийшов. Сьогодні ти пізніше, ніж зазвичай.

— Як просувається дослідження?

— Ну, поки що так само, як і вчора, — старий маг Таїс Юлман хихикнув, розглядаючи чорні носії, складені в кошику.

Нині він намагався знайти спосіб довільно вилучати силу червоного каменю, запечатану всередині цих носіїв так, щоб вона більше не становила небезпеки, а також спостерігав за тим, як ця сила впливає на людське тіло.

— Оскільки я маг, мені важко вивільняти запечатану тут енергію. Але яка удача, що мій учень пробудився! Завдяки цьому частина досліджень, що стосується спостереження за змінами, просувається вельми успішно.

Старий маг із запалом розповідав про свої записи й щоденник спостережень, проте через велику кількість складних магічних термінів Юдер не зрозумів і половини з того.

— Якби я міг дослідити й твоє тіло, справа пішла б куди швидше... Але мені це категорично заборонили.

Хто саме заборонив — було очевидно. Відколи Юдер стримав вибух сили в підземеллі, старий маг горів, палким бажанням дослідити його тіло. Юдер і сам хотів дізнатися більше про те, що з ним сталося, тому був не проти допомогти, проте Кішіар заборонив це робити через відсутність гарантій безпеки.

Клацнувши язиком, старий маг жадібно оглянув Юдера, а потім розчаровано зітхнув.