Розділ 214

Навіть на перший погляд обидва листи виглядали далеко не звичайними. Відчувши, як тривожний настрій, викликаний щойно закінченою розмовою з Кішіаром, миттєво вщухає, Юдер зі спокійною зібраністю першим відкрив запит від Теорадо ван Тайна.

Текст, що починався з досить теплого вступу про звернення до вельмишановного герцога Пелетти, був не дуже довгим, проте його зміст, як і очікувалося, виявився непересічним.

...Чи відомо герцогу Пелетті про те, що останнім часом по той бік західного кордону імперії почали часто з'являтися монстри? Попри те, що зараз значно раніша пора, ніж зазвичай, було помічено численні зграї монстрів, які нараховують сотні голів, і доходять тривожні звістки про те, що в Дюбені та інших сусідніх західних країнах кілька прилеглих міст і селищ уже зазнали величезних збитків...

«...Це».

Юдер міцно стиснув губи й продовжив читати далі.

...Кажуть, що досі імперія не зазнала відчутної шкоди, проте невідомо, чи так буде й надалі. Тому наш рід Тайн, який з давніх-давен захищав західні землі імперії, зараз обговорює план проведення зачистки від монстрів раніше, ніж зазвичай. Якщо вельмишановний герцог Пелетта, очільник Кавалерії, який сяяв яскравими звитягами протягом усього свята врожаю, поставиться до цієї історії з усією серйозністю й виявить бажання допомогти, будь ласка, надішліть мені відповідь.

Монстри, які раптово з'явилися на заході у значно більшій кількості, ніж зазвичай. І зачистка.

Це була надзвичайно знайома історія. Юдер подивився на лист і почав відновлювати в пам'яті спогади з минулого життя.

«Так. Усе точно так само, як і тоді. Але тоді... це сталося пізніше, ніж зараз».

У минулому житті відбулося те саме. Однак той Юдер дізнався про події на заході імперії лише після того, як ті землі вже зазнали величезних руйнувань.

Кілька орденів лицарів, які вирушили туди першими, зазнали втрат, близьких до цілковитого знищення, а військо імперії також не змогло дати належної відсічі. Лише тоді Кавалерійський Корпус, на який до того ніхто й дивитися не хотів, ніби в спину виштовхнули на захід. Це було перше офіційне завдання Кавалерії — і воно зовсім не було славним.

Не отримавши навіть часу на належну підготовку, під тягарем колосальної відповідальності члени Корпусу Пробуджених вирушили на захід. Змагаючись із долею, вони з останніх сил усе ж змогли доставити до столиці звістку про свою першу славну перемогу.

Проте часу для радості не було взагалі. Атаки зграй монстрів, які з'являлися знову й знову, скільки б їх не вбивали, безперервно тривали варто було лише трохи розслабитися. До того ж переможний Кавалерійський Корпус піддавався ницим перешкодам та протидії з боку заздрісників. Втрати за таких умов були цілком передбачуваним наслідком.

Зрештою, навіть коли командир Кішіар особисто кілька разів виходив на поле бою, придушення монстрів затягнулося більш ніж на три місяці. У цьому процесі багато членів корпусу з першого складу зазнали важких поранень або загинули, і серед них було ім'я Ґакейна Волунвальта, який користувався високою повагою всередині Кавалерії.

Тоді це завадило Кавалерії міцно стати на ноги й сильно похитнуло її основи. Окрім того, свій внесок зробило й те, що Кішіар, який мав би наводити лад в корпусі, призначив Юдера наступником і постійно відлучався, через що голоси тривоги лунали дедалі гучніше. Коли ж приблизно в той самий час пішов із життя імператор Кейлуса, хаос досяг апогею, і чимало кавалеристів, які доти вірили командирові та йшли за ним, покинули лави або просто втекли. А ті, хто вижив, уже ніколи не змогли повернутися до колишнього життя.

Те, що Кавалерійський Корпус тоді не розпався остаточно, навіть зараз здавалося майже дивом.

«Щоб підготуватися до цього, після повернення я так завзято тренував усю Кавалерію... Але хто б міг думати, що цього разу я дізнаюся про це раніше й таким чином».

До того ж у значно раніший період, ніж у минулому житті, та ще й через лист очільника імперської лицарської варти Теорадо ван Тайна, який є членом герцогського роду Тайн.

Юдер із підозрою подивився на місце, де було написано «герцогський рід Тайн».

«Провести зачистку заздалегідь... Звучить гарно. Якщо не враховувати той факт, що причина їхнього наміру зробити те, чого вони не робили в минулому житті, не здається мені доброзичливою».

Те, що головне володіння герцогського роду Тайн розташоване на заході, було правдою, тож у їхніх хвилюваннях через новини про монстрів, які почали лютувати біля їхнього власного дому, не було нічого дивного. Однак у минулому житті рід Тайн відмовлявся від Кавалерії до останнього й звернувся по допомогу лише тоді, коли монстри підійшли просто до порога їхніх земель, спробувавши перед цим вирішити все власноруч.

Якби вони справді хотіли провести зачистку заздалегідь, їм було б куди простіше й зручніше залучити найманців або викликати лицарські ордени, пов'язані з їхнім родом, ніж просити про допомогу щойно створений Корпус Пробуджених.

«Все ж краще вважати це підступами з метою стримати Кавалерію та Кішіара».

Якби він не знав, що станеться через кілька місяців, він міг би це проігнорувати, але в цій ситуації так вчинити було неможливо. оскільки цю проблему все одно довелося б вирішувати раніше чи пізніше, то що раніше це станеться, то краще.

Юдер склав лист, на який досі пильно дивився, і стиха видихнув.

«У будь-якому разі, що б вони не задумали, цього разу ми не дамо їм легко взяти гору, як минулого разу, тож це не має значення».

Проте той факт, що, просячи про допомогу, лист надіслав не сам герцог Тайн, а інша людина, йому дуже не подобався.

Хоча Теорадо ван Тайн є членом герцогського роду Тайн і очолює імперську лицарську варту, у цій справі він залишався лише третьою стороною. Якби рід Тайн і командир Теорадо справді щиро й шанобливо хотіли попросити про допомогу, їм слід було б виявити бодай таку малу повагу, як особисто прийти до будівлі Кавалерії. Адже імперська лицарська гвардія й Корпус Пробуджених ділять одну й ту саму територію.

Те, що він цього не зробив, свідчило лише про одне: вони не бажають навіть ступати на територію Кавалерійського Корпусу разом із Кішіаром, а бачитися віч-на-віч — і поготів.

Втім, якщо навіть зараз лицарі імперської лицарської гвардії, що підпорядковуються Теорадо ван Тайну, зневажають кавалеристів наче хробаків і проходять повз Кішіара, навіть не вітаючись, то чого ще чекати від їхнього командира?

Юдер із холодним серцем розгорнув другий лист, надісланий другим принцом Неларну Еджейном. Цього разу основний зміст також був не дуже довгим. Спочатку він ввічливо пояснив, ким є, після чого зазначив, що після завершення свята, коли інші посли вже повернулися додому, він залишався в столиці, щоб краще роздивитися здобутки імперії, які невідомо коли вдасться побачити знову.

...Причина, з якої я надсилаю цей лист вашій високості, проста. Початково я планував затриматися в імперії трохи довше, але через непередбачувані обставини змушений незабаром повернутися до Неларну. Однак через досить заплутану політичну ситуацію навколо мене я змушений вирушити в дорогу з якомога меншою кількістю супроводжуючих осіб.

Еджейн не став детально описувати, що це за заплутана політична ситуація. Через це Юдеру довелося добряче попорпатися в пам'яті, перш ніж згадати інформацію про те, як у минулому житті Еджейну в часи, коли той був принцом, через його видатні здібності часто загрожувала смертельна небезпека від власних братів.

«Здається, казали, що лише після того, як він став пробудженим, йому вдалося остаточно з усім розібратися й зійти на престол».

Юдер продовжив читати наступну частину.

...За джерелами інформації, останнім часом у західному прикордонні стрімко зростає кількість монстрів, і залишати кордони імперії з малою групою людей, щоб дістатися безпечного місця, вкрай небезпечно з багатьох причин. Тому я звернувся до його величності імператора з проханням надати гуманітарну допомогу як одному з послів, і у відповідь отримав вельми великодушну вказівку надіслати лист вашій високості герцогу Пелетті, який очолює Кавалерію.

Зовні це було написано як гуманітарна допомога, але суть полягала в тому, що імператор Кейлуса вирішив використати Кішіара для надійного захисту принца Еджейна. Якщо імператор, якому чудово відомо про боротьбу за престол у рідній країні Еджейна Неларні, ухвалив таке рішення, то дуже вірогідно, що між принцом-послом та імператором відбулася розмова, у якій їхні політичні інтереси повністю збіглися.

«...Можливо, саме задля цього принц Еджейн і прибув як посол до імперії в цей небезпечний час».

Зрештою, саме Еджейн мав стати остаточним переможцем і посісти трон Неларну, тож вибір імператора Кейлуси виявиться правильним.

Юдер знову подумав про те, що імператор Кейлуса, як і його молодший брат Кішіар, був людиною з проникливістю та чуттям, про передчасну смерть якого залишалося тільки шкодувати, і знову склав лист.

Ніби тільки й чекаючи на це, поруч пролунав голос Кішіара:

— У тебе був такий серйозний вираз обличчя, поки ти читав. Що це за листи, що так тебе занепокоїли?

— Схоже, вам, командире, варто переглянути ці листи й дати відповідь вже сьогодні.

— Невже там щось настільки термінове?

Замість пояснень Юдер підвівся зі свого місця й поклав листи на стіл Кішіара. За мить Кішіар, прочитавши обидва листи, підвів голову вже без жодного слідку посмішки на обличчі.

— Цікаво. Треба ж такому статися, щоб обидва листи розповідали про монстрів в одному й тому самому регіоні.

— Ви вже знали про це, командире?

— Якщо ти про інформацію щодо монстрів, яких у західному прикордонні з'явилося значно більше, ніж торік, то так. Я знав.

Відповідь пролунала без жодної краплі здивування.

— Як...?

— Пам'ятаєш? До свята приходив лист від одного з лордів із заходу, у якому той просив Кавалерію про допомогу для зачистки від монстрів, що раптово з'явилися.

— Такий лист... А.

Юдер тільки-но хотів запитати, коли саме приходив такий лист, як у його пам'яті виринув невиразний спогад.

«Здається, це було в день, коли я вперше допомагав сортувати листи».

У той день, коли він усвідомив, що плани Кавалерійського Корпусу, який мав би залишатися осторонь, змінилися через один-єдиний лист, Юдер вибрав із величезної купи лише два листи, які вважав більш-менш нормальними. Один із них був із палацу, а інший — якраз тим проханням, про яке згадав Кішіар.

— Я подумав, що це перший належний запит, і з радістю перевірив його, але виявилося, що це було вкрай нечемне прохання від людини, якій просто шкода було витрачати гроші на лицарів і яка вирішила, що завести рабів із числа пробуджених буде дешевше.

— ...Ось як. Вибачте.

На вибачення Юдера Кішіар заперечно похитав головою, показуючи, що все в порядку, і спокійно продовжив:

— У будь-якому разі, єдиною правдою в тому листі було лише те, що з'явилися монстри. Проте це й справді було дуже дивно. Адже зараз не той час, коли монстри мають з'являтися всередині кордонів. Тому я наказав кільком лицарям Пелетти вирушити туди й постійно стежити за ситуацією навколо.