Розділ 195

Хоча Санз намагався стримати хвилювання, в його очах читалося невимовне піднесення.

— Крім нас із Емоном, багато наших друзів-пробуджених, з якими ми два роки пліч-о-пліч виконували завдання в горах, також були відібрані цього разу. Представник південної армії, який нас обирав, не сказав прямо, що вирішальним фактором стали наші здібності, але це очевидно. Отже… Юдере, ви мали рацію!

Юдер згадав свої слова, сказані їм колись. Він переконував їх не нехтувати розвитком своїх сил, бо рано чи пізно імперія потребуватиме їх на вищому рівні. Хто ж міг подумати, що результат з’явиться так швидко. Навіть сам Юдер був трохи вражений.

— Тобто керівництво знало про ваші здібності, коли обирало вас?

— Після вашого від’їзду ми завершили місію і роз’їхалися по своїх провінціях. Але невдовзі генерал Джино раптом наказав провести медогляд усіх солдатів південної армії раніше, ніж зазвичай. Тоді я вперше відкрив командуванню свою силу, і вони були надзвичайно вражені. Емоне, ти ж бачив?

Слідом за Санзом заговорив Емон:

— Так. Після цього зарплатню пробудженим солдатам трохи підняли, і, на відміну від інших, нам виділили окремий час суто для тренування здібностей. Тоді я й подумав, що, як ви і казали, все може змінитись.

Схоже, саме тому його колишня цинічна та безпорадна манера поведінки помітно пом'якшилася.

— Ми чули, що генерал Джино змінив ставлення до солдатів-пробуджених саме під впливом герцога Пелетти та Кавалерійського Корпусу. Приїхавши до столиці, ми тільки й чуємо, що про Кавалерію.

— Ось як?

— Авжеж. Навіть вище керівництво, що викликало нас до столиці, неодноразово згадувало вас. Вони висловлювали сподівання, що наші здібності зможуть зрівнятися з вашими. Все це завдяки тому, що Кавалерія довела силу пробуджених.

Очі Санза, спрямовані на Юдера, виблискували захопленням і приязню.

— Нам сказали, що за успішне виконання нинішнього завдання нас чекає велика нагорода. Можливо… нам нарешті випаде шанс на просування по службі.

— Справді?

Юдер був внутрішньо здивований згадкою про нагороду. Можливість підвищення сама по собі вражала, але першою його думкою було припущення: чи не вирішила армія, як і в минулому житті, створити спецпідрозділ?

«На відміну від минулого разу, зараз є генерал Джино Боделлі, і умови для солдатів-пробуджених покращуються. Тож навіть якщо спецпідрозділ знову з'явиться, все не закінчиться так, як тоді…»

— Ну, це лише наші здогадки про підвищення, але ми з Санзом надіємось на це, — Емон усміхнувся і почухав потилицю. — Не хочеться вихвалятись, але після зустрічі з вами ми обоє добряче попрацювали. Під час місій ми кілька разів демонстрували результати, що неабияк дивувало керівництво. Тож і сподівання на нагороду великі.

Дивлячись на обличчя молодих людей, сповнені надії на майбутнє, важко було повірити, що це ті самі солдати, яких він зустрів колись. Юдер уважно подивився на них і повільно промовив:

— Це чудово. Раз ви вже завітали до Кавалерії, було б шкода просто побачитись і піти. Можливо, хочете поглянути, як ми тренуємося?

— Хіба можна?

— Ми були б дуже вдячні, але чи зміст тренувань не є державною таємницею? — обережно перепитали Санз та Емон, перезирнувшись.

— Зараз якраз час для базових групових тренувань, тож нічого секретного там немає. Командир дозволив би такий перегляд.

Юдер не знав, як саме зміниться майбутнє, але Санз та Емон мали високі шанси відіграти значну роль у війську як пробуджені. Було б непогано дати їм досвід, який допоможе розвинути їхні сили, тим паче, що вони вже були прихильно налаштовані до нього.

— Якраз сьогодні перший день наших оновлених тренувань. Ходімо.

Двоє чоловіків із дещо розгубленими обличчями поспіхом підвелися слідом за Юдером. Вони вийшли з кімнати й попрямували до тренувального майданчика позаду гуртожитку.

— Прокляття! Вогонь знову згас!

— А-а-а! Коли ти вже навчишся контролювати силу? Якби я не ухилився, я б уже був трупом!

— Тридцять секунд? І ти називаєш це витримукою? Як ти взагалі потрапив до Кавалерії?

Щойно вони переступили поріг, як побачили справжнє пекло: на майданчику зібралося в кілька разів більше кавалеристів, ніж зазвичай. Вони качалися по землі, викрикуючи прокльони та скарги. Навколо панував такий хаос і галас, що здавалося дивом, як будівлі та земля досі тримаються. Очі Санза та Емона полізли на лоба.

— Це… це тренування……? Не масова бійка……?

— Чи не варто їх розборонити……?

— Це не бійка, а тренувальний поєдинок. Мета полягає в тому, щоб об'єднати людей із протилежними слабкостями та тренувати їх в умовах, наближених до реального бою, — спокійно пояснив Юдер. — З одного боку ті, хто добре контролює силу, але не може довго її утримувати. З іншого — ті, хто добре утримує, але не вміє регулювати потужність. Переможці поєдинку…… О.

Під час розмови в їхній бік раптом полетіла випадкова іскра. Юдер миттєво простягнув руку і виставив водну завісу. Зі звуком вибуху іскра вдарилася об водяну стіну й згасла.

— Гм. Вибачте. Отже, команда, що переможе, отримає особливу страву на сьогоднішню вечерю.

— ...І це все? — запитав Санз, намагаючись заспокоїти серце після того, як ледь не закрив обличчя від іскри. — Тобто всі ці люди зараз… так небезпечно й запекло тренуються лише заради того, щоб смачніше поїсти……?

— Нагорода може здатися дріб’язковою, але важливо дати чітку мету, якої легко досягти. У процесі вони самі не помічають, як починають викладатися на повну.

Це тренування, яке вони все одно мали пройти. З досвіду Юдера, для найкращого розвитку здібностей було критично важливо створити умови, де тіло відчуває реальну загрозу, як у справжньому бою.

Спочатку кавалеристи могли думати, що особлива вечеря не варта таких зусиль, але щойно створюється загальна атмосфера азарту, вони починають битися так, ніби на кону їхнє життя. До того ж, це не індивідуальне тренування, де ти відповідаєш лише за себе, а командна гра, де успіх залежить від кожного — це миттєво підвищує концентрацію.

«І потренуються, і зміцнять командний дух, необхідний для майбутніх місій. Це піде їм на користь».

Юдер боявся, що першого дня дехто працюватиме абияк, але, на щастя, всі виглядали цілком серйозними.

— Вражаюче… — голос Санза здригнувся.

— Це не єдине місце, ходімо далі.

Після цього вони коротко оглянули інші майданчики. Хоча зміст вправ різнився, всюди кавалеристи працювали на межі можливостей, не шкодуючи голосових зв'язок. На відміну від задоволеного Юдера, Санз та Емон ставали дедалі мовчазнішими, наче з них викачали душу.

Коли настав час прощатися і вони повернулися до входу в гуртожиток, обидва чоловіки були занурені у власні думки.

— Ви дуже здивовані? Чомусь ви притихли.

— А… ні. Просто ми не очікували, що це буде так лячно… тобто, настільки систематично. Ми вражені, — Санз поспішно замахав руками. Потім він зітхнув і додав з ваганням: — Чесно кажучи, ми з товаришами теж намагалися придумати якісь методи тренувань, але більшість схилялася до того, що одне завдання з винищення монстрів дає більше досвіду. Проте, побачивши сьогоднішні тренування в Корпусі Пробуджених, я зрозумів, що існують способи розвиватися, не наражаючи себе щоразу на смертельну небезпеку. Хоча це виглядає зовсім не просто……

Емон кивнув на слова Санза:

— Справді, зовсім не просто.

— Хіба легкі вправи можна назвати тренуванням? — суворо перебив їх Юдер. — Ми маємо тренуватися в кілька разів більше за нинішні лицарські ордени чи магів. Тільки так ми не проґавимо свій шанс, коли він з’явиться.

— Розумію……. Ваша правда. Щоб пробуджені здобули своє місце під сонцем, ми маємо бути кращими за тих, хто вже його займає……

Санз, замислено бурмочучи, кивнув і всміхнувся.

— Дякую, Юдере. Це був величезний досвід для нас.

— Нема за що. Якщо знадобиться допомога — звертайтеся в будь-який час.

Юдер усміхнувся, помітивши в очах чоловіків німе запитання: «Чому ти так допомагаєш нам?».

— Хоч ми і в різних структурах, ми всі — пробуджені. Я вважаю, що для зміни ставлення до таких, як ми, в усій імперії, недостатньо успіху лише однієї сторони. Навіть наш командир у день заснування Кавалерійського Корпусу сказав: «Дійте заради власної свободи».

Цікаво, що б сказав Кішіар, якби це почув? Втім, яка різниця.

— Ось як. Заради свободи…… — прошепотіли Санз та Емон, зачудовано дивлячись на будівлю Корпусу Пробуджених.

— У Кавалерії такі високі цілі……. Не зовсім розумію всі тонкощі, але це звучить дуже зворушливо……

— Гм? Нові обличчя. Хто це?

Раптом голос за спиною миттєво зруйнував атмосферу. Юдер побачив, як зблідли Санз та Емон, і обернувся. До них підходив Кішіар у плащі поверх форми, а поруч із ним — Натан Цукерман.