Розділ 197

— Я підтвердив, що один із сильних слуг кронпринца за його наказом привіз цю очищену отруту з далеких земель до столиці.

— Тоді це означає……

Зустрівшись поглядом із Юдером, Кішіар задоволено кивнув.

— Так. Я вже зібрав і інші докази, тож збираюся надати їх разом, коли перший син Апето вийде на зв’язок. Кронпринц більше не зможе втручатися у справи дому Апето. Між родами Діака та Апето також утвориться глибока прірва. З нетерпінням чекаю моменту, коли побачу, як вони почуватимуться, впавши у власну яму.

— Це велике полегшення.

Ці слова вилетіли раніше, ніж Юдер встиг їх осмислити. Він трохи зніяковів, але знову опустив очі й тихо повторив:

— Справді… велике полегшення.

Перед очима Юдера постала постать Кішіара, що стояв наодинці серед нескінченних перешіптувань під час вечірки в останній день фестивалю врожаю. Попри те, що на ньому було вбрання розкішніше за будь-чиє, а його впевненість сяяла яскравіше за золото, Кішіар здавався самотнім посеред цієї злоби та чуток.

Юдер знав, що Кішіар не з тих, кого можна похитнути такими дрібницями. Проте спина цього чоловіка, що нагадувала вкрите шрамами велетенське дерево, яке самотужки протистоїть шторму, — це видовище він не міг забути.

«Тому я і думав, що маю сам дізнатися, звідки кронпринц Качіан дістав отруту……»

Через проявлення та купу справ, що навалилися одночасно, він запізнився на крок. Проте в грудях стало гаряче. Кішіар цією справою чітко, і до того ж власними силами, покаже, що більше не буде просто посміхатися у відповідь на злобу та приниження.

Вже через події на похороні Ленора — чи то Ейшес шан Апето, чи то герцог Апето — ніхто з них більше не зможе довіряти кронпринцу та роду Діака, як раніше. Навіть якщо дім Діака стверджуватиме, що кронпринц діяв самотужки, хто в це повірить? Тріщина між кронпринцом та домом Діака ставатиме лише більшою.

А якщо додати цей доказ, можна бути впевненим: принаймні до кінця суду над родом Апето вони не простягнуть одне одному руки для допомоги.

«Кішіар та імператор скористаються цією нагодою, щоб через Ейшеса спрямувати результати суду у вигідну їм сторону».

Навіть якщо Ейшес отримає розвалений дім Апето так швидко, як хоче, не можна гарантувати, що все піде за його планом. Адже Кішіар не єдиний, хто чекає на момент, коли в тигра вирвуть кігті та ікла, щоб легко вчепитися йому в горлянку.

«До того ж, навіть якщо Ейшес стане герцогом у цьому житті, якщо стан його здоров'я не змінився, то й цього разу, мабуть……»

Юдер ще не знав, як саме Кішіар планує «полювати» на Ейшеса. Однак він володів інформацією з минулого життя: Ейшес помре від хвороби протягом року. Попри те, що тоді причини його смерті розслідували вкрай ретельно, сумнівів у тому, що він помер від хвороби, не було.

Хоча в цьому житті Ленор помер раніше, Ейшесу, ймовірно, недовго доведеться насолоджуватися перемогою.

Юдеру раптом спало на думку: можливо, однією з причин, чому Ейшес шан Апето так відчайдушно намагається скинути батька і захопити владу швидше, хоча він і так є беззаперечним спадкоємцем, є саме стан його тіла.

— Як ви гадаєте, командире, коли перший син Апето завітає до нас?

— Скоро прийде. Обов’язково до початку суду.

На впевненому обличчі Кішіара промайнув спокій хижака, що чекає на здобич.

— Ці гриби стануть для нього гарним подарунком.

Кішіар знову закрив кришку скриньки з грибами. Запах, що лоскотав ніс, наче сухий пил, миттєво зник.

— Коли він прийде, цього разу ти, Юдере, теж маєш бути поруч зі мною, так що чекай на це.

— Слухаюсь.

— І друге……

Кішіар повільно поклав руку на кришку другої скриньки. На відміну від першої, зараз у його рухах відчувалося певне вагання, що здивувало Юдера.

«Те, що він привіз від лицарів Пелетти, — це гриби в першій скриньці. Отже, у другій має бути те, що він забрав із резиденції придворних магів».

— Ось це.

Нарешті пальці, що завмерли на кришці, рішуче відкрили її. Усередині скриньки виявилася маленька скляна пляшечка з червоним зіллям, що злегка колихалося.

«……Ліки?»

— Як бачиш це – ліки, — промовив Кішіар, відповідаючи на запитальний погляд Юдера.

— Для чого ці ліки?

— Я маю їх випити.

— Що?

— Можна сказати, це продовження тієї розмови про посудину.

Кішіар торкнувся кінчиками пальців пляшечки. В його зазвичай спокійних очах на мить промайнули сильна втома та огида.

— Хоч я і намагаюся вивільняти несумісні сили з тіла потроху, людське тіло не може припинити зміни, поки воно живе. Через певний час енергія в посудині збільшується так, ніби от-от переллється через край. Це неминуче, як і те, що неможливо завадити настанню зими, хоч як би ти не готувався.

— Якщо вона збільшиться… що станеться?

— Як я вже казав раніше, якщо залишити як є — посудина, що тримає тіло, розіб'ється. Якщо спробувати витратити все за раз — теж розіб'ється.

Кішіар відповів коротко, завуальовано сказавши про смерть, і нахмурився.

— Тому, перш ніж сила повністю переллється через край, я регулярно п'ю ці ліки, які допомагають примусово вивільнити енергію. До пробудження це траплялося приблизно раз на три місяці, — пробурмотів Кішіар, тримаючи пляшечку на долоні. Колір рідини всередині був блідішим за кров, але здавався якимось зловісним.

— Після пробудження я впевнений, що навіть якщо сили переплутаються й переповнять мене, я не помру, але все одно це небезпечно, якщо не виводити їх належним чином. Постраждати можу не я, а оточуючі.

Він не сказав прямо, у чому саме полягає небезпека, але Юдер, здається, зрозумів пропущений фрагмент.

«...Він впадає у стан, схожий на шаленство?»

Хоча не всі мали таку кількість сил, як Кішіар, серед пробуджених іноді траплялися випадки, коли тіло не витримувало надмірного використання здібностей, і людина помирала в стані шаленості. Ті, хто виживав, отримували неймовірний стрибок у розвитку сили, але для тих, хто не витримував, результатом була смерть або стан гірший за смерть.

Саме через страх перед чимось подібним Юдер так хвилювався, коли Канна не могла прийти до тями.

Кішіар байдуже дивився на зілля в руці, і його обличчя підтверджувало здогадку Юдера.

— Це вже вдруге після пробудження, коли я приймаю це. Певний час будь обережним. Ти — людина, яка, крім Натана, має бути поруч зі мною найчастіше.

Схоже, це і була справжня причина, чому він покликав сьогодні Юдера. Юдер завагався на мить, вгамував потік думок і відповів:

— Розумію. Я розпитаю сера Цукермана про заходи безпеки під час служби.

— Так і зроби. Я наказав йому відповідати на будь-які твої запитання.

У цій відповіді відчувалося чітке бажання Кішіара не ставити між ними жодних бар’єрів. Скільки людей у світі готові першими запропонувати таку довіру своєму підлеглому?

«Ось чому Натан Цукерман не може не ставитися до мене з пересторогою».

Юдер хзаглушив почуття, що здіймалися в грудях, і змінив тему.

— Командире… якщо ви будете вчасно приймати ці ліки, чи буде з вами все гаразд і надалі?

— Зараз я думаю, що так.

Що означало це «зараз»? Чи означало це, що раніше ліки не надто допомагали? Юдер нахилив голову, вловивши насіння тривоги в цих словах, і Кішіар ледь помітно підняв кутики губ.

— У будь-якому разі, це клопітне тіло. Хіба це не той випадок, коли надлишок чогось стає отрутою? Проблема в тому, що сил забагато, і я не можу їх витримати.

— ……

— Але я не помер, тож усе гаразд. Я вже до огиди звик вчасно вивільняти силу та прораховувати, як її стримувати, щоб не перевантажувати себе. Насправді, мені завжди щастило.

Тільки-но Юдер хотів подумати, що це добре, він згадав: Кішіар казав, що на посудині імператора вже є тріщини. Кішіар також згадував, що раніше ледь не помер через власну «посудину», але після того, як став пробудженим, йому стало краще.

«Якби він не став пробудженим……»

Щойно ця думка спала йому на думку, Юдер замовк, прикусивши губу. Холодне відчуття пробрало його, коли слова, які він досі не намагався пов’язати, раптом склалися в єдину картину.

Однакові симптоми в імператора та Кішіара. Одна й та сама проблема. Посудина. Резиденція придворних магів, тісно пов’язана з імператорською родиною. Ліки в його руках.

І дивна інформація про імператорську родину, яку раніше знайшов та показав Інон.

Юдер тихо вдихнув і перевів погляд з ліків у руках Кішіара на його обличчя. Кішіар злегка нахилив голову.

— Що таке? Маєш якесь запитання?

— ...Пробачте. Чи можу я поставити дещо зухвале запитання щодо імператорської родини?

— Дозволяю. Питай.

Дозвіл прийшов легко. Червоні очі, що дивилися на Юдера, були спокійними, наче він уже знав, про що його запитають.

— Чи є ви з Його Величністю єдиними, хто стикнувся з такою проблемою?

Кішіар усміхнувся. Його губи повільно розімкнулися.

— Ні.

— ……

— Юдер Айль. Пам'ятаєш розповідь про «благословенних дітей», що народжуються в роді Апето?

Про це розповідав Ревлін шан Апето, коли вони відвідували їхній дім. Кішіар згадав ту дивну історію про те, як у них з покоління в покоління народжуються хворобливі діти, яких називають «благословенними», і його посмішка стала ще глибшою.

— Для мене це була знайома історія. В імператорській родині подібне трапляється з принцами, яким дарують титул герцога, залишаючи прізвище «ла Орр».

У ту ж мить у голові Юдера почала стрімко прокручуватися інформація про герцогів із прізвищем ла Орр.