Розділ 184

Лусан пробурмотів ці слова, ніби зачитуючи уривок із канонічного тексту:

— «...Усі пута, що зв'язували людей, зникли, і все, що було створено до того часу, пішло під воду, але слава Божа вижила...» Оскільки все зникло, то й записів не залишилося. Тому у Великому храмі, окрім Святого Письма, майже немає свідчень про часи до Великого руйнування.

— М-м. Справді. Як і сказав отець, це цілком може бути пов’язано. Хоча нам зараз важко про це судити, — усміхнувшись, погодився Алік.

Після цього всі на мить замовкли, занурившись у власні думки. Першим тишу порушив Лусан, який уже закінчив розбирати та впорядковувати трави.

— Я не знав про революцію мани, але тепер мені здається, що в будь-яку епоху стаються схожі речі. Насправді у першому розділі Письма, де йдеться про часи задовго до Великого руйнування, є легенда, дуже схожа на цю розповідь.

— Перший розділ Письма... Здається, я чув щось таке в храмі, коли був малим, але погано пам’ятаю. Відтоді як у сім років я вступив до Перлинної вежі, мені майже не доводилося бувати в храмі. Ха-ха.

— Це зрозуміло. Там суцільний виклад історії, тому зазвичай священики не розповідають про це під час проповідей. Якби я не жив у Великому храмі, то навряд чи теж заморочився б це вивчати.

— То про що ж там ідеться? — запитав Алік.

Лусан підвів погляд вгору, ніби намагаючись пригадати деталі.

— Кажуть, що коли бог Сонця вперше послав свою силу в світ, неосвічені люди не хотіли йому вірити. Світ був сповнений хаосу та нещасть, і всі вірили лише в силу Чорного місяця. Тоді втілення бога та його посланець «Орхе» пожертвував життям у протистоянні з Чорним місяцем, щоб довести людям, що божественна сила справді існує.

Юдер пригадав зміст Письма бога Сонця, яке колись читав дуже давно. Здається, там справді було щось таке.

«Історія про посланця Орхе... Здається, це було про диво, коли йому десять разів відривали кінцівки, і всі десять разів він зцілював їх божественною силою».

Зараз, маючи поруч кількох сильних священиків, приєднати відірвану кінцівку було можливо, тож це не здавалося чимось неймовірним, але у прадавні часи, коли люди ще не знали про божественну силу, це мало виглядати як справжнє диво.

Навіть коли тема змінилася, Лусан та Алік продовжували розмову, наче старі друзі, яким легко спілкуватися. Юдер спостерігав за Канною, яка досі не прийшла до тями, але її очі залишалися заплющеними.

«Треба було спершу самому все оглянути, а вже потім давати їй його читати».

Досі інформація, яку зчитувала Канна, здебільшого стосувалася людей, що мають думки та волю. Через це Юдер припускав, що вона може нічого не зчитати з червоного каменю, але вони з Кішіаром вирішили, що краще спробувати, ніж не робити нічого.

Юдер зітхнув і повернув голову.

— Іноне.

Інон, який нудьгував після того, як розібрав усі трави, повернув голову до нього.

— Можна запитати, чому ти щойно так поводився?

— Що запитати? — перепитав він, ніби справді не розуміючи, про що йдеться.

Проте перед очима Юдера все ще стояв образ трав, які Інон роздирав на шматки замість того, щоб акуратно чистити.

Юдер знав, що Інон має статус «Вартового Луми» і є істотою, яка живе дуже довго. Він знав це, бо Інон із минулого життя розповів йому про це. Але він не знав, які саме стосунки пов'язували його з великим магом Лумою і що він про нього думає.

«Ба більше, я лише один раз чув, щоб Інон особисто згадував Луму...»

Почувши, що Юдер повернувся в часі, Інон тоді розлютився, сказавши, що це магія, яка не вдалася навіть Лумі.

— Можливо, ти...

— Якщо маєш час звертати увагу на інше, то краще сходи поїж або прогуляйся. Немає нічого гіршого, ніж ловити на собі такі погляди від хлопця, який ще вчора валявся в ліжку.

Інон обірвав його на півслові ще до того, як Юдер встиг пояснити, що питає лише тому, що хвилювався, чи не було йому неприємно чути розмови про Луму. Погляд Інона, що підійшов ближче, був холодним і гострим.

— Навіть якщо той «я», який назвав тобі своє ім'я, справді існував, нинішній я не збираюся вести з тобою настільки відверті розмови. Ми ще не в тих стосунках. Зрозумів?

Він був не в дусі. Це Юдер зрозумів точно.

Але Інон все одно залишався Іноном. Юдер трохи помовчав і вибачився:

— Вибач. Я дозволив собі зайве.

— ……

Інон скуйовдив чуб і відвернувся. Юдер подумав, що пізніше варто принести йому кілька лимонів.

Оскільки Канна ще не прокинулася, Юдер не хотів іти геть, тому дістав стос паперів, які вчора не встиг дочитати перед сном. Це були дослідницькі записи Белтрейла, надіслані Кішіаром. Боючись, що маг Алік може виявити цікавість, Юдер щільно затулив шторку і розгорнув папери. В очі впав охайний почерк. Він не помітив цього вчора, коли побіжно переглядав записи, але тепер легко впізнав автора цих елегантних літер.

«Кішіар...»

Коли він тільки встиг усе це переписати посеред такої неймовірної зайнятості? Дивлячись на ідеально рівні рядки без жодної плями, Юдер згадав його обличчя вчора, коли той, блідий як полотно, поспіхом скидав піджак форми.

Юдер швидко прочитав текст, викладений на кількох аркушах. Кішіар, щоб полегшити сприйняття, переписав речення з оригіналу Белтрейла, а нижче додавав власні короткі підсумки.

Хоча дослідження Белтрейла були хаотичними, безсистемними злочинними діями, серед них все ж простежувалися певні закономірності. Юдер кілька разів перечитав фрази, які Кішіар виділив у своїх підсумках:

• Між Альфа- та Омега-пробудженими в період спеки обов’язково виникає сексуальний потяг. Проте його ступінь, схоже, різниться залежно від людини. Один Альфа кохався з однією Омегою кілька днів поспіль, але після зміни партнера не витримав і дня. Потяг виникає навіть тоді, коли одна з сторін не в стані спеки, проте, оскільки інша сторона перебуває в нормі, ймовірність статевого акту значно знижується.

• Вагітність у результаті статевих стосунків між Альфа- та Омега-пробудженими під час спеки не є гарантованою. Проте вважається, що Омега-пробуджені мають високу ймовірність завагітніти і від тих, хто не є пробудженим.

• Між пробудженими, що завершили проявлення 2другої статі, певні фізичні реакції виникають навіть поза періодом спеки. Зокрема, існує запах, який називають «феромонами», що відчутний лише їм. Окрім того, зафіксовані такі реакції, як піднесення, сексуальне збудження, надмірне почуття захисту та відчуття єдності, що виходить за межі товариської солідарності. Навіть якщо первинна стать однакова, вони починають сприймати один одного так, ніби належать до протилежних статей.

• Невідомо, чи позитивно впливає на хвороби, наявні до пробудження, зміна тіла під час проявлення другої статі. Проте, оскільки пробуджені з другою статю стають вкрай вразливими під час гону та тічки, можна вважати, що вони мають слабке місце порівняно з тими, у кого проявлення не відбулося.

Коли він дочитав усе до кінця, то побачив ще один запис, доданий Кішіаром на звороті останнього аркуша:

• Насправді не обов'язково вірити всім цим огидним текстам. Адже скоро розпочнеться нове, належне дослідження.

Написано було дуже дрібно і ледь помітно. Проте щойно Юдер побачив цей напис, його похмурий настрій миттєво зник.

Він підвівся, накинув піджак форми, кілька разів склав папери і поклав їх до кишені. Коли він попрямував до виходу, Інон байдуже запитав:

— Куди це ти?

— До кабінету командира.

Поки він піднімався з медичного відділення вгору, кілька кавалеристів, що зустрілися на шляху, привіталися з ним, запитуючи, чи він уже одужав. Коли Юдер дістався п'ятого поверху, він побачив Таїса Юлмана, який із пригніченим виглядом вештався перед кабінетом командира.

— Пане Юлман. Чому ви тут стоїте?

— О, і ти прийшов?

— Ви вже закінчили розмову?

Його обличчя, що на мить просвітліло, знову спохмурніло після запитання Юдера.

— Ха-а. Ні. Насправді я ще навіть не зміг увійти.

— Що? Командира немає на місці?

— Ні, він там. Але його ад’ютант каже, що командир ще не прокинувся, і просить прийти пізніше. Слухай, сонце вже в зеніті, а він спить у такий критичний час..!

Таїс, що з роздратуванням дивився на зачинені двері, важко зітхнув.

— Може, ти спробуєш постукати? Я стукав уже кілька разів, але той чоловік більше навіть не виходить. Ти ж його помічник, тож тебе мають впустити, навіть якщо він спить.

— Ні, я...

Юдер не хотів турбувати сон Кішіара, якщо той справді відпочивав. Він уже збирався сказати, що прийде іншим разом, але саме в цей момент двері відчинилися, і Натан Цукерман визирнув назовні.

— ...Пане Айль. Заходьте.

Він поводився настільки природно, ніби заздалегідь знав, що Юдер прийде. Старий маг лише беззвучно роззявив рота, мовляв: «От бачиш! Зайди і мене теж впусти!»