Розділ 183

У цьому житті була лише одна зачіпка, чому Алік пробудився. Весь цей час він працював у підземеллі, перебуваючи в безпосередній близькості до червоного каменю.

Юдер згадав, що серед солдатів, які охороняли гору, де впав камінь, відсоток пробуджених був значно вищим, ніж в інших місцях. Він переконався, що цей випадок мав майже такий самий причинно-наслідковий зв'язок.

— Це неймовірно. Я так хотів вивчити магію стихій, але мені бракувало вродженої мани, тож це було неможливо... Хто б міг подумати, що я зможу зробити це таким чином... Ха-ха. Як же я хочу показати це тим задеркуватим колегам із Перлинної вежі!

Поки Юдер був занурений у думки, Алік продовжував викликати краплі води. Хоча він ніколи не практикував стихійну магію, він багато чув і бачив, тож адаптувався дуже швидко. Дивлячись на те, як він випробує свої здібності у різні способи, Юдер відчував, наскільки той збуджений.

«Схоже, кількість води, яку він може викликати, невелика... але він маг, тож знайде спосіб використати її максимально ефективно».

Зрештою, серед магів найбільше шанували тих, хто міг використовувати ефектну стихійну магію. Великі маги минулого, які вже стали легендами, були саме такими.

Юдер перевів погляд на вчителя Аліка, що сидів на сусідньому ліжку. На відміну від захопленого учня, Таїс Юлман мав дещо неоднозначний вираз обличчя.

— Пробудження...

Після цього він мовчав близько години. Юдер спершу подумав, що старий пригнічений, але коли Алік вийшов до вбиральні, Таїс миттю підскочив до ліжка Юдера. Емоції в його зморшкуватих очах свідчили про приголомшення людини, яка щойно усвідомила щось кардинально нове.

— Юдере. У мене в голові з'явилася нова гіпотеза щодо того, що ми могли пропустити раніше. Чи не міг би ти висловити свою думку?

«Я не питатиму ні про що з того, що сталося вчора», — обіцяв його погляд, але в обличчі, що швидко шепотіло, знову проблиснуло те саме безумство, яке було під час експерименту. Юдер подивився на нього, кивнув і сів рівніше.

— Добре. Кажіть.

— Побачивши пробудження мого учня, я раптом подумав про дещо.

Старий маг, засунувши шторку, щоб відгородитися від зайвих очей, щільно притиснувся до стільця, ніби боячись, що Юдер передумає, і почав говорити дуже потайки:

— Досі я вважав це само собою зрозумілим і не замислювався глибоко, але хіба ви всі не пробудилися саме після того, як червоний камінь упав із неба? Тобто... сила, яку випромінював камінь, поширилася по всьому континенту.

— Так.

— Юдере. Чи знаєш ти, скільки пробуджених зараз у кожній країні?

— Хіба хтось знає точну кількість?

— Дійсно так. Але достеменно відомо, що найбільше пробуджених з'явилося саме в цій імперії, де впав камінь. Один мій друг живе в Камі, на самому північному її краї. Він казав, що там досі з'явився лише один пробуджений. Хоча Кам — маленька острівна держава, там достатньо людей, щоб утворити королівство. Крім Каму, кажуть, що в країнах того регіону пробуджених майже немає.

Сказавши це, Таїс Юлман ковтнув слину, ніби в нього пересохло в горлі.

— Ми з учнем кілька днів перебували в одному місці з червоним каменем, готуючи експеримент. Якщо так, то чи не буде логічним припущення, що чим ближче людина перебуває до сили цього каменю, тим вища її ймовірність стати пробудженим?

Це було сформульовано як запитання, але Таїс, здавалося, вже був упевнений у своїй правоті. Юдер витримав коротку паузу, дивлячись на старого, що з тривогою чекав на відповідь, і нарешті кивнув.

— Насправді я теж вважаю це цілком імовірним, зважаючи на те, що я бачив і чув під час транспортування каменю.

— Бачив і чув? Що саме?

Наразі, крім Юдера, лише Кішіар усвідомлював, що серед солдатів, які охороняли місце падіння каменю, з'явилося надзвичайно багато пробуджених. Якби він розповів про це Таїсу Юлману, той міг би помітити щось неочевидне, але Юдер вагався, чи варто довіряти магу таку інформацію на свій розсуд.

Помітивши вагання в погляді Юдера, старий маг швидко вхопив його за рукав із благальним виразом обличчя.

— Я вже дав клятву не розголошувати нічого, що тут відбувається. Ти ж знаєш? Я присягаюся тримати це в таємниці, тож скажи мені. Я готовий присвятити залишок свого життя цьому дослідженню.

— ...Добре.

Зрештою Юдер коротко переказав йому події того часу.

— Нічого особливого, але я чув дещо від солдатів, коли ми забирали камінь...

Він розповів про те, що серед звичайних солдатів, які прочісували гірський хребет, де впав камінь, пробуджені з'являлися з неймовірною частотою. Проте вище командування імперської армії не звертало на це уваги, та й самі солдати не вважали це чимось надзвичайним, тому за два роки жодного звіту про це так і не було подано.

Юдер промовчав про те, що сам особисто збирав цю інформацію, лише побіжно згадавши, що Кішіар, дізнавшись про це, визнав ситуацію незвичною. Після довгої тиші Таїс Юлман раптом розреготався.

— Так і знав. Моя здогадка була вірною.

— ……

— Зміни. Цей камінь володіє силою змінювати людей.

Навіть без відповіді Юдера він продовжував швидко промовляти слова, наче одержимий.

— За яким критерієм визначаються ці зміни? Головна причина — близькість і кількість поглинутої сили. Яка різниця між ними та дітьми з вродженою маною? Можливо, більшість пробуджених — молодь саме тому, що їхні тіла ще здатні до змін і росту. Як саме він змінює тіло і на що перетворює! Я так хочу це знати, що не можу спокійно жити. Чи можна відокремити силу, що вже поширилася в повітрі, як ману, і помістити її в тіло? Якщо це можливо... А, мені не можна гаяти час.

Старий маг неспокійно підвівся, а в його очах палало бажання ще сильніше, ніж під час учорашнього експерименту.

— Якщо все вдасться, ми зможемо за допомогою виділеної сили перетворювати бажаних людей на пробуджених або давати ще більше сили тим, хто вже пробудився! Наче тисячу років тому, коли вперше з’явилася магія — революція мани великого мага Луми. Це справжнє диво можу здійснити я! Ні, ми!

Продовжуючи щось бурмотіти під ніс і не в силах приховати збуджене дихання, він нарешті відсмикнув шторку і вибіг назовні. Алік і Лусан, який якраз розбирав трави замість відсутнього Інона, здивовано витріщилися на нього.

— Вчителю? Ви куди?

— Мені треба бачити командира! Негайно!

Залишивши лише цю коротку відповідь, він зник. Алік, розгублено дивлячись йому вслід, повернувся до Юдера:

— Що з учителем? Здається, він щойно згадував про революцію мани Луми... чи мені почулося?

— Ні. Все правильно. Він говорив про дослідження, а потім раптом вибіг.

— Знову, мабуть, занурився у власні думки й почав перескакувати через факти.

Алік зітхнув із таким виглядом, ніби іншого й не очікував. Юдер подивився на Аліка, який знову ліг у ліжко й накрився ковдрою, і запитав:

— А що таке «революція мани»?

— А, це.

Оскільки з’явилася тема, яку він міг пояснити, Алік почав розповідати з дещо байдужим виглядом:

— Це подія, яку неможливо оминути, вивчаючи ранню магію та сферу мани, чим ми з учителем і займалися. Про Луму існує стільки легенд, що багато хто, і я в тому числі, скептично ставиться до того, чи було це насправді.

У цей момент Інон повернувся на своє місце, але, почувши слова Аліка, зупинився. Юдер помітив, що він відреагував на ім'я Луми. Проте Алік, не маючи причин зупинятися, продовжував:

— Кажуть, що тисячу років тому, за часів Луми, магія вважалася чимось на кшталт диявольського чаклунства. Магів того часу було мало, бо вони володіли величезною силою, але не мали системи, тому їм було важко знайти наступників. Кажуть, Лума пройшов десять випробувань і довів, що магією та маною можна керувати людською силою, поширивши магію по всьому світу в тому вигляді, в якому ми знаємо її зараз.

— Якщо це правда... це вражає, — відповів Юдер, спостерігаючи за виразом обличчя Інона. Той тихо сів поруч із Лусаном і почав перебирати листя трав, його обличчя не виражало нічого незвичайного.

— Саме так. Але щоб ця історія була логічною, треба припустити, що до того магії взагалі не існувало, а в це важко повірити. Тому ми з учителем вважаємо, що мана і магія існували й раніше, просто записи були втрачені, тож ми досліджували невідомі властивості мани.

— Ой, пане Іноне! Не можна так просто рвати трави!

Раптом Лусан, який теж тихо слухав розмову, скрикнув. Юдер побачив, що листя трави в руках Інона було розірване вщент, зовсім не так акуратно, як зазвичай.

— ...Ось воно як.

— Насправді, якщо поглянути на стародавні записи ще до заснування імперії Орр... звісно, важко бути впевненим у їхній правдивості. Але там взагалі немає згадок про магів та магію, тому багато хто вірить у революцію мани Луми.

— Невже не залишилося жодного запису?

— Ні. Справді, серед знайдених досі немає жодного.

— Можливо, це через Велике руйнування тисячолітньої давнини?

Лусан, який забирав у Інона понівечене листя, щоб виправити ситуацію, раптово втрутився:

— Про це написано в писаннях бога Сонця. У частині про Велике руйнування.