Розділ 182

— …Я вийду і допоможу.

— У цьому немає потреби. Просто кілька людей прокинулися від шуму й вибігли наполохані. Краще візьміть ось це.

Натан Цукерман простягнув стос паперів, які тримав у руках. Юдер рефлекторно пробігся очима по тексту і, здригнувшись від несподіванки, підвів голову.

— Це…

На паперах були детальні записи чиїхось спостережень щодо взаємодії між пробудженими альфами та омегами. Це були дослідницькі записи Белтрейла, які Кішіар обіцяв надіслати в день свого повернення з палацу.

— Герцог сказав, що обіцяв передати це пану Айлю. Власне, він планував віддати їх особисто одразу після завершення сьогоднішньої справи, але обставини склалися так, що він доручив це мені.

— Дякую.

Голос Юдера, що пролунав у відповідь, здався йому самому чужим і відстороненим. Він подивився на папери в руках і відклав їх убік. Зараз була ціла гора справ, куди важливіших за це.

— Чи можу я запитати вас про дещо, сер Цукерман?

— Якраз і я хотів дещо запитати у пана Айля, тож прошу.

Отримавши дозвіл, Юдер одразу перейшов до питання, яке цікавило його найбільше.

— Та сила, яку щойно використав командир… вона справжня?

Хоча він висловився розмито, щоб випадковий слухач не зміг зрозуміти суть, обидва знали: мова йде про те, як Кішіар контролював магічне коло.

— Так. Все так, як ви бачили.

«Все-таки правда». Юдер міцно закусив суху губу, згадуючи, як вправно Кішіар керував магічним колом — навіть майстерніше за Аліка.

«Сила пробудженого. Божественна сила. Аура меча. А тепер ще й магія?»

Він думав, що Кішіар, попри все, залишається людиною, і навряд чи здатний ще й на магію. Хоча той часто використовував магічні інструменти, це ще не означало, що він сам є магом.

Проте, якщо замислитись, використання трьох інших видів сил однією людиною вже було чимось неймовірним. Коли стається одне диво — це вражає, але коли вони накопичуються, почуття поступово притуплюються. Тому Юдер, побачивши Кішіара в магічному колі, не був настільки шокований, як інші.

Тільки тепер, повернувшись у медичне відділення й лежачи в ліжку, він згадав фрагмент інформації від Інона: «Ходять чутки, що в дитинстві він навчався магії у придворних магів».

— Розумію. Дякую за відповідь.

— Це все, що вас цікавило?

— Так.

Зрештою, про все інше можна буде запитати самого Кішіара. Якщо він не захоче відповідати зараз, Юдер просто відступить.

Почувши відповідь, Натан на мить виказав рідкісну емоцію на своєму зазвичай незворушному обличчі південця.

— …Тоді тепер моя черга питати. Як пану Айлю взагалі вдалося зробити те, що ви зробили?

Його погляд зупинився на правій руці Юдера. Очі Натана поважчали, ніби він знову згадував момент, коли Юдер схопив край енергії, що вирвалася з червоного каменю, і змусив її завмерти.

— Я не пробуджений, але те, що сталося…

— ……

— Я володію енергією меча, а людина, якій я служу, вельми неординарна, тому я вважав, що знаю про здібності, які виходять за межі людських можливостей, більше за інших. Але таке я бачив уперше. Я лише на мить уявив, що було б, якби людина, здатна на таке диво, виявилася моїм ворогом… і зрозумів, що не зміг би перемогти.

— У вас багата уява.

— Я не жартую, — сухо відказав Натан. — Одного разу ви сказали мені: можливо, не зараз, але з часом ви будете впевнені у своїй перемозі наді мною.

— Так.

— Ви казали це, маючи на увазі ту саму силу?

У глибині його очей читалися ледь помітні сумніви та настороженість. Натан хвилювався, чи не стане ця таємнича особа ворогом Кішіара, і чи можна йому довіряти повністю, навіть якщо зараз він на їхньому боці.

І це почуття Юдеру цілком подобалося. Така підозрілість була природною реакцією вірного лицаря, що служить лише Кішіару. Навпаки, якби Натан занадто легко піддався враженню від сили Юдера або одразу відкинув сумніви, той вважав би його ненадійною людиною.

Юдер згадав Натана Цукермана з минулого життя. Такий відданий лицар і могутній майстер меча був відсутній у замку Пеллета в день смерті Кішіара. Імператор Качіан тоді казав, що Натан покинув замок за наказом самого герцога, і саме той момент став ідеальним для виконання завдання.

Якби Юдер зіткнувся з ним того дня… навряд чи він зміг би так легко виконати наказ.

— Ви підозрюєте мене, сер Цукерман.

— Не буду заперечувати.

— Я сказав вам ті слова ще до того, як отримав поранення руки. Я і сам не знаю, чому сьогодні сталося те, що сталося, але припускаю, що це певним чином пов'язано саме з раною на руці.

— ……

— Не хвилюйтеся, я ніколи не зраджу командира і не стану його ворогом. Проте я не прошу вас вірити мені на слово. Якщо маєте сумніви — спостерігайте за мною стільки, скільки вважаєте за потрібне.

Чим сильнішими будуть його сумніви та пильність, тим краще він зможе захистити Кішіара ла Орра від передчасної смерті, якої той зазнав у минулому житті. Юдер дозволив собі ледь помітну прохолодну посмішку.

— Я не розумію вас, пане Айль, — зрештою промовив Натан Цукерман із відтінком розгубленості.

— Вам і не потрібно розуміти. Просто продовжуйте робити те, що робите.

— ……

Натан Цукерман не відповів. Він подивився на Юдера зверху вниз і, перш ніж піти, кинув останню фразу:

— Все ж, сьогодні ви врятували мені життя. Я колись поверну цей борг. Відпочивайте.

Коли він пішов, Юдер заплющив очі, намагаючись відігнати думки про минуле. Сьогоднішні події залишилися в сьогоднішньому дні. Попереду ще безліч справ, тож немає сенсу зациклюватися на минулому.

Наступного дня маги, що були виснаженими, нарешті розплющили очі. Таїс Юлман кружляв навколо Юдера з таким виглядом, ніби мав сказати дуже багато, але Юдер не промовив до нього ні слова.

Алік Пельгін частково втратив пам'ять про події безпосередньо перед непритомністю. Він був до смерті наляканий тим, що експеримент міг провалитися, і зрадів новині про успіх, але замовк, почувши, «як саме» вдалося його досягти.

Стислого пояснення про те, що герцог Пеллета допоміг Таїсу закінчити роботу замість нього, було достатньо, щоб він зрозумів масштаби неймовірних подій.

Проте на цьому сюрпризи для Аліка не скінчилися.

— …Ви кажете, ваша мана змінилася? Ви вже відновилися після виснаження… чому ж так? — серйозно запитав Лусан, стоячи біля ліжка Аліка.

Той стурбовано похитав головою, дивлячись на свої руки.

— Все не так, як було до вчорашнього дня. Відколи я прокинувся, у моєму тілі… таке відчуття, ніби з’явилося щось нове, наче чужа мана. Отче, зі мною справді все гаразд?

— Аліку, спробуй знову виконати базову циркуляцію мани, можливо, так ти щось зрозумієш, — порадив старий маг, що лежав на сусідньому ліжку.

Але обличчя Аліка залишилося похмурим.

— Я вже пробував, учителю. Але та незнайома енергія і моя власна мана наче існують у моєму тілі окремо, тому в цьому немає сенсу.

Юдер, який слухав їхню розмову лежачи, раптом відчув дивне дежавю і сів у ліжку.

— …Ця сила. Ви можете змусити її рухатися окремо?

Алік, здивований раптовим втручанням, ледь не впав із ліжка, але швидко оговтався і, задумливо опустивши очі, видав тихе: «М-м-м…»

— Е-е… здається, це можливо…

— Не намагайтеся керувати нею як маною. Просто дозвольте їй текти природно.

— Природно? Але як… Ой?

У ту ж мить перед очима Аліка сталося диво. Він роззявив рота, дивлячись на краплі води, що раптово з'явилися перед ним.

— М-магія стихії води?

— Але ж ти ніколи не вивчав магію стихій, як це сталося, Аліку? — здивувався вчитель.

— Я і сам не знаю, учителю. Я навіть не намагався використати закляття…

— Це пробудження.

Юдер спокійно пояснив причину ситуації двом приголомшеним магам.

— Схоже, ви пробудили здатність викликати воду.

— Я… я пробудився?

Алік невіруюче переводив погляд з крапель води, що ширяли перед ним, на обличчя Юдера. Старий маг був вражений не менше.

— Пробудження? Ти впевнений? Мій учень… став пробудженим?

— Хіба ця сила, яку він щойно використав, не є найпереконливішим доказом?

Сила, якою можна користуватися так природно, ніби ти з нею народився — без магічних формул, без виснажливих тренувань циркуляції мани, без щоденних вправ із мечем до мозолів на руках.

Хіба не це було головною рисою, що відрізняла здібності пробуджених від усіх інших?

Після спокійних слів Юдера всі погляди зосередилися на Аліку. Той, важко дихаючи, кілька разів ви кликав і прибирав воду, а потім із тремтінням у голосі промовив:

— Це… це справді так. Неймовірно… Я ж маг, як я міг стати пробудженим?

— Немає такого закону, який би забороняв магу пробудитися, Аліку.

Можливо, десь уже існують інші маги-пробуджені, про яких просто ще не відомо. І в майбутньому, хоч і рідко, вони продовжуватимуть з'являтися.

«Хоча в минулому житті серед відомих пробуджених магів Аліка не було…»