Розділ 178

— Алік! Хіба не бачиш, що прийшли ті, хто нам допоможуть.

— А... Ви обоє прийшли. Я зараз настільки зайнятий, що геть закрутився.

— Пане Алік, ви не захворіли? Вигляд у вас значно гірший, ніж учора.

— Хе-хе-хе... Все гаразд. Мабуть, трохи втомився, бо всю ніч помішував казан. Якщо думати про те, що сьогодні все закінчиться... то воно того варте. Хоча й тіло горить, а м'язи, здається, от-от луснуть... Вибачте, що не можу пригостити вас навіть чаєм.

— О... та нічого.

— Коли я був молодим, то працював так тижнями, а він лише скиглить.

Цокнувши язиком і похитавши головою, Таїс Юлман підняв чорний камінь, що лежав біля червоного каменю.

— Це і є той самий найкращий матеріал, виготовлений шляхом змішування серця древнього дракона, пилку ельфів та речовини під назвою ситаніум. Можу запевнити, що це ідеальна посудина для вміщення найпотужнішої сили, яка тільки існує.

— Що таке ситаніум?

— А, ти не знаєш? Це синтетична речовина, яку використовують, коли потрібно поєднати два занадто різні матеріали. Нею зміцнюють крихкі магічні камені, хоча зазвичай це дешевий матеріал для створення низькосортних магічних знарядь.

— Чому ж ви вирішили використати саме його?

На запитання Юдера старий маг злегка відвів погляд і хрипко засміявся: «Хе-хе».

— Це, так би мовити... можна сказати, завдяки тобі.

— Прошу?

— Того дня ти взяв у мого учня один захисний магічний браслет, пам'ятаєш? Поки Алік діставав запасний браслет із багажу, він випадково витягнув і ситаніум. У день балу нікого не було, мені стало нудно, тож під час різних експериментів я подумав: а що, як кинути його в казан? Так я і зробив.

Юдер на мить втратив дар мови.

— ...Ви просто так провели експеримент із такими дорогими матеріалами?

— Ха-ха.

Просто сміючись і уникаючи погляду, Таїс Юлман невимушено продовжив:

— Насправді, якщо використовувати серце дракона і пилок ельфів окремо, вони могли б прийняти силу червоного каменю, але не витримали б її повністю, що мене неабияк турбувало. Але ситаніум неочікувано міцно з’єднав їх, і цей новий створений камінь... він виявився напрочуд дивовижним.

Насправді Таїс не сподівався, що ситаніум матиме достатньо сили, щоб повністю змішати два такі потужні інгредієнти. Проте, на диво, під дією ситаніуму два матеріали ідеально злилися, перетворившись на чорний камінь, схожий на коштовність.

Коли чорний камінь піднесли до скриньки з червоним каменем, серце дракона та пилок ельфів, що від природи мали властивість поглинати енергію, м’яко зреагували. Вони не зруйнувалися і не чинили опору перед силою червоного каменю. Це був несподіваний успіх.

— Сила червоного каменю настільки велика, що одного чи двох таких каменів було б замало, тому відтоді я продовжував їх створювати. Тепер ось Алік доварює останню порцію — і все. Якщо результат гарний, то хіба процес має значення? Власне, всі великі винаходи світу так і створювалися!

Промовивши ці слова, так притаманні безрозсудному магові, він пояснив, що речовина в казані, яку мішає Алік, зараз має золотистий колір через процес злиття, але по завершенню вона потемніє і стане твердою, як камінь. Здавалося, підготовка закінчиться, щойно її дістануть.

— Учителю! Починає чорніти.

— О. Кінець уже близько. До самого останнього моменту не втрачай пильності!

— Та-а-ак……

Разом із ледь чутним голосом Аліка з казана почулося булькання. Юдер спостерігав за тим, як Таїс, залишивши учня позаду, знову забігав навколо, перевіряючи магічні кола та оглядаючи матеріали, і тихо звернувся до Канни:

— Канно.

— Так?

— Відійди трохи. Твоя черга настане лише після того, як експеримент успішно завершиться.

Завданням Канни було прочитати інформацію з червоного каменю, коли від нього повністю відокремлять силу і залишиться лише порожня оболонка.

— Зрозуміла. А ти?

Юдер прикував погляд до червоного каменю, що випромінював пригнічену силу всередині багатошарових магічних кіл.

— Я маю бути готовим на випадок, якщо процес перенесення сили піде не так.

Тієї миті позаду почулися кроки новоприбулих. З'явився Кішіар ла Орр у супроводі адьютанта Натана Цукермана, і всі погляди миттєво звернулися до нього.

— Командир прийшов!

— Ви прибули. Якраз вчасно.

Водночас із радісним вигуком Канни Таїс поспіхом вибіг із магічного кола, щоб привітатися. Кішіар озирнувся навколо, зацікавлено мружачись.

— Проходьте сюди. Остання підготовка ось-от завершиться. Все пройде так, як ми обговорювали раніше, тож якщо маєте запитання — кажіть.

— Розумію. Це буде цікаво.

Щойно увійшовши всередину кола, Кішіар одразу помітив Юдера і злегка звузив очі.

— Ти вже тут.

— Це ж те, що я мав зробити.

Юдер зосередив усю увагу на потоках енергії навколо червоного каменю, щоб у будь-який момент мати змогу застосувати силу. Якщо бодай крихта сили випадково вирветься назовні, у когось іншого, як і в нього, може з’явитися фіолетова пляма. Хоча він і Канна раніше попереджали Таїса та Аліка про небезпеку червоного каменю, знання про ризик не завжди допомагає повністю уникнути нещасного випадку.

— Це може бути небезпечно, тому вам, командире, краще відійти разом із Канною.

— Якщо небезпечно мені, то так само небезпечно і тобі.

— Хай там як, бути попереду в такий момент — це мій обов’язок. Король у тактичних іграх ніколи не йде першим перед боєм.

Юдер коротко пояснив, навівши як приклад фігуру короля з тактичної гри. Проте Кішіар, почувши пояснення, поставив запитання, яке влучило в неочікуване місце:

— Ось як. До речі, ти колись вчився грати в тактичні ігри?

— ……

Якщо подумати, для тактичних ігор обов’язково потрібні були дошка та фігури, тому простолюдини, яким бракувало часу навіть на шматок хліба, майже ніколи в них не грали. Тим паче для молодого юнака, якому ледь виповнилося двадцять, було б природніше цікавитися чимось іншим, ніж подібними забавами.

Юдер на мить замовк, вирішивши відповісти зухвало. «Хоча таких людей небагато, це не означає, що їх зовсім не існує».

— Колись давно я трохи вчився.

Хоча те, що людина, яка жила в глухих горах із дідом, а потім кілька років сама, знає таку вишукану гру, могло здатися дивним, але що він міг вдіяти, якщо так сказав? Натан Цукерман, що стояв за спиною Кішіара, кинув на нього дуже дивний погляд, але Юдер зустрів його з незворушним обличчям.

— Не знав. Схоже, ти добре на цьому розумієшся, тож наступного разу зіграємо разом.

— Навряд чи я буду гідним суперником для вас, командире.

— Тоді я тебе навчу. Я якраз люблю когось навчати.

Особливо, якщо учень кмітливий. Кішіар коротко засміявся, бурмочучи це собі під ніс; він виглядав швидше зацікавленим, ніж підозрюючим, як його помічник. Дивлячись на цей вираз обличчя, Юдер раптом згадав його з минулого життя.

Саме Кішіар був тим, хто вперше навчив тактичним іграм Юдера, який тоді нічого не знав. Коли той запитав, навіщо командиру знати тактичні ігри, Кішіар відповів, що це обов’язково потрібно вивчити, щоб розуміти метафори аристократів і вміти дати їм відсіч.

Окрім тактичних ігор, було ще багато основ шляхетного виховання, яких він навчав Юдера до самого виходу у відставку. Можливо, через те, що нещодавно йому снилося, як він говорить про тактичні ігри, цей момент здався Юдеру надзвичайно дивним.

— ……

— Готово!

Тієї миті Алік гучно оголосив, що підготовку завершено. Юдер рушив до нього, спостерігаючи, як той виймає з казана затверділу чорну масу, розбиваючи її на шматки завбільшки з долоню.

— Я допоможу.

— Дякую. Покладіть їх, будь ласка, біля червоного каменю. Хоча ми й встановили стільки захисних кіл, мені все одно трохи лячно підходити близько до того каменю. Ха-ха.

Алік тихо прошепотів це, передаючи чорні шматки Юдеру.

— Клади сюди, сюди.

Збуджений Таїс Юлман почав зсипати чорні камені, принесені Юдером, у великий кошик до тих, що вже були виготовлені раніше.

— Нарешті починаємо! Ха. Аж кров закипає. Юдере, ти колись бачив, як створюють магічні інструменти?

— Бачив лише готові речі, а як їх створюють — бачу вперше.

— Так. Як і всі.

Гучно розсміявшись, Таїс Юлман відійшов трохи назад від магічного кола і зайняв позицію.

— Метод простіший, ніж здається. Відтепер ми з учнем та одним пробудженим маємо діяти спільно. Поки пробуджений зніматиме захист із тієї скриньки і стежитиме, щоб сила червоного каменю, що відкриється, не вирвалася назовні, ми за допомогою магії будемо переміщувати цю силу і по черзі вкладати її в камені.

— Чи можливо це зробити лише магією?

— Хіба я дарма малював усі ці нові кола? Всі ці інструменти розставлені тут не просто так. Згідно з формулою, в одиницях мани, необхідних для виклику одного вогню……

Пробурмотівши якісь незрозумілі слова, Таїс додав, що це було надзвичайно важко, і повернувся до суті.

— Тож теоретично це можливо! Мене лише хвилює, чи не станеться чогось непередбачуваного, коли сила почне виходити з каменю.

— Тоді довірте відкриття скриньки мені.

— Звісно, я так і планував. Канна кілька разів хвалила тебе, кажучи, що ти — найвправніший пробуджений у Кавалерії, тож кому мені вірити, як не тобі.

Юдер скосив очі в бік Канни. Вона дивилася на нього з напруженням, а помітивши його погляд, зобразила на обличчі німе запитання.

— Я зроблю все, що в моїх силах.

— Так і має бути. Ха-ха. У тебе значно більше амбіцій, ніж у мого боягузливого учня.

— Що ви сказали, учителю?

— Нічого. Стань біля мене, ні, на крок попереду. Ось так. Ставай там, Аліку.

Юдер глибоко вдихнув і зосередився на скриньці, в якій лежав червоний камінь.