Розділ 143

…….

—Юдер. Твій мундир… кольором трохи відрізняється від нашого?

Першим порушив тишу Девран. Юдер поправив рукави та комір свого мундиру і кивнув.

—Командир сказав, що для заступників і помічника зробили інший дизайн.

—Так? Я бачив, що Стівер одягнув раніше, але відчуття від нього трохи інше…

—Хьон. Коли ти одягнув цей мундир… е-е, став виглядати ніби Командир, наче людина дуже високого статусу!

Поки Девран бурмотів, ніби дивлячись на незнайомця, Джиммі не міг закрити рота і голосно видихнув. Юдер тихо подивився на свій одяг і промовив.

—Мабуть, вони кажуть так через схожість кольору з мундиром Командира.

—Ні! Справді! Ось так! Ніби статний аристократ! Дуже стильно! І виглядаєш гарно!

—Хм… дякую, Джиммі.

Хлопчик старався показати свої відчуття, махаючи руками над головою, і довкола почався сміх. Холодна і тиха атмосфера також одразу розтанула.

—Юдер. Ти раніше носив такий мундир?

—Ні. А що?

—Виглядаєш так, ніби часто його носив.

Ґакейн підійшов ближче й усміхнувся, знімаючи нитку ззаду на спині Юдера, яку той не помітив.

—Тобі пасував чорний мундир, але білий теж чудовий. Виглядаєш елегантно.

—Та ти ж сам такий.

Найкраща відповідь на пусту репліку — повторити її співрозмовнику. Одне з найкорисніших умінь, яким колись навчав Юдера Кішіар у його попередньому житті.

Ґакейн почухав голову у відповідь на слова Юдера.

—Ха-ха. Я ж багато разів носив, тому це звичайно виглядає природнім. Але такий чудовий мундир — вперше.

—Часто носив? Чому?

Юдер мимоволі спитав і, зрозумівши його походження, зупинив руки, якими перевіряв одяг.

—А, раніше тобі доводилося відвідувати чимало вечірок.

—Ні, не тільки через це.

У погляді Ґакейна, який дивився на поділ мундира, промайнув гіркий, але одночасно полегшений вираз.

—Частіше, ніж на вечірках, доводиться носити мундир на складних заходах. Наприклад, на оглядинах…

— Юдер хьон. Я перевірив навіть низ штанів, усе гаразд.

В цей момент Джиммі, що нахилився, щоб допомогти з одягом, підняв голову, тож Юдер не почув продовження слів Ґакейна.

—Дякую.

—Хьон, кажуть, у залі палацу Деллума, де проводиться вечірка, є рухомий обладунок-воїна, створений великим магом Лумою. Мені дуже цікаво, чи можна й мені на нього подивитися?

— Таке є? Цей великий маг, мабуть, мав багато часу. Його ім’ям названо чимало речей по всій столиці, і він ще й таке створив.

Відповідь Деврана була точно такою ж, як думав Юдер у своєму попередньому житті, коли вперше побачив рухомого воїна палацу Деллума, і Юдер тихо посміхнувся.

—Якщо пощастить, побачимо.

Через яскраву посмішку Джиммі Юдер усвідомив, що всі фестивальні заходи пройшли без проблем. Попереду ще багато роботи, але це було справжнім щастям.

—Доброго дня, Пане Юлман, містере Пельгін.

—О, давно не бачилися, добре, що знайшли час.

Після примірки мундиру Юдер одразу спустився в підземелля, щоб зустрітися з магами. Атмосфера була не такою важкою, як раніше, мабуть, вони успішно встановили більше захисних магічних кіл.

—Як вам? Наш захисний бар’єр вже із 24 шарів. Тиску вже зовсім немає, правда?

Таїс Юлман стояв серед величезних захисних магічних кіл, що сяяли різними кольорами від стелі до стін та підлоги, із задоволеною усмішкою. Його учень Алік Пельгін виглядав блідим і втомленим, але, побачивши Юдера, не приховував радості.

—Ви прийшли. Раніше ваш Командир надіслав магічні кристали та матеріали, і це дуже допомогло. Я й не мріяв, що ви привезете їх возом.

Поблизу з’явилися меблі та побутові предмети, яких Юдер раніше не бачив, мабуть, Кішіар подбав про це.

Алік безупинно говорив про те, що завдяки отриманій кількості кристалів він зміг збільшити запланований 15-шаровий бар’єр до 24, і запропонував Юдеру чай — спеціальний дослідницький чай із Перлинної Вежі, який вони вже пили раніше.

—Пийте. Я додав трохи того, що добре бадьорить.

—Як іде дослідження?

Юдер, випиваючи чай, запитав, і Алік усміхнувся, показуючи на червоний камінь неподалік у прозорій коробці. Єдина зміна — біле коло навколо каменю.

—Видно коло?

—Так.

—Це означає, що сила бар’єру досягає цього місця. Сила червоного каменю не виходить за межі білого кола. Навіть такий слабкий маг, як я, може підійти до нього.

—Вражає.

—Так, магів, що можуть встановити такий бар’єр, мало по всьому континенту.

Від похвали Юдера, Алік радісно всміхнувся. За ним Таїс Юлман додав:

—Не дозволяй йому зазнаватися. Він мій учень, але не знає скромності. Якби я робив сам, зробив би швидше, але він тричі неправильно встановив кола…

—О, вчителю. Ви бачили, скільки ночей я працював над цим. Це шедевр. Чому не можна порадіти такій похвалі?

—Тьфу-тьфу. Йди й оброби ще матеріали. Схоже, ти ще не зовсім прокинувся.

Алік, сумно ковтаючи чай, встав із місця. Таїс клацнув язиком дивдячись на спину учня, а потім обернувся до Юдера.

—Окрім магічних кристалів, ми отримали три потрібні матеріали, які замовляли кілька днів тому. Хоч кількість була невеликою, я й не очікував так швидко їх отримати. Чесно, здивований.

—Отже, ви зараз виготовляєте носії сили?

—Ні. Спочатку перевіряв, наскільки вони підходять для сили червоного каменю. Порошок ельфів абсолютно непридатний, серце стародавнього дракона та юкаллактіум підходять краще. Потрібно ще випробувати, але, на мою думку, серце дракона буде кращим.

—Розумію. Тоді я попрошу Командира дістати ще серця дракона.

—Ти спритний, одразу розумієш. Дякую.

Таїс Юлман посміхнувся, погладжуючи довгу бороду.

—Якщо матеріалів буде достатньо, мій учень вже робить форми для носіїв. Як тільки завершить, покличу тебе й Канну, щоб провести експеримент із силою каменю. Ти допоможеш?

—Звісно.

—Добре мати надійну допомогу.

Таїс згадав щось і продовжив:

—Свято скоро закінчиться, так? Наприкінці завжди велика вечірка у палаці Деллуми.

—Так.

—Спочатку й мене мали запросити, але я не хочу йти. Чому йти туди, коли є цікаві дослідження? Думати про магів із Перлинної Вежі і інших магів — головний біль. Тому… цього разу я не піду, а учень поїде замість мене, добре?

Юдер трохи замовк, почувши відверті слова старого мага, і Таїс хитро усміхнувся, прикриваючи рот, і тихо промовив:

—Я зроблю вигляд, що захворів. Решту залишу цьому хлопцеві. Майже ніхто не знає, що ми тут, тож можна не хвилюватися. До того ж, нам також потрібен той хто захищатиме це місце.

—Потрібно буде повідомити Командирові… Але, мабуть, він дозволить зробити так, як ви бажаєте.

Юдер стало трохи шкода Аліка, який замість наставника муситиме вирішувати клопоти на вечірці, але все одно потрібно було когось залишити для охорони.

Кішіар, схоже, розподілив Натана та інших лицарів Перлетти для охорони резиденції, Ревліна та його коханої Данденіон, пробуджених з дому Апето та червоного каменю в підземеллі, але Юдер вважав цього недостатнім.

Не те щоб він не довіряв майстру меча Натану Цукерману, але, думаючи про Зорю Награну з ілюзіоністом та пробудженим телепортом, навіть на мить не можна розслаблятися.

Юдер коротко попросив Таїса:

—Під час святкування справ у Командира буде багато, можлива спроба проникнення. Будь ласка, будьте обережніший із безпекою цього дня.

—Не хвилюйся. Я не можу використовувати стихійні закляття, як інші, але у мене є інші методи. Поки я тут, ніхто не пройде! Можеш бути спокійним.

Таїс усміхнувся і запевнив його у безпеці підземелля. Юдер теж тихо посміхнувся. Таким чином майбутнє учня Аліка Пельгіна було визначено.

—Тоді прошу і надалі пильнувати. Якщо під час досліджень щось знадобиться, будь ласка, повідомте.

—А. Є кілька речей, що спадають на думку.

Таїс Юлман раптом засяяв цікавістю й підійшов ближче.