Розділ 137. Лист
MAVkAШень Дзечвань писав у кімнаті листа, а Цяо Тянья разом із Фей Шеном тихо вийшли надвір.
Фей Шена знову потягнуло закурити (1), але, стоячи під стріхою, він не наважувався дістати люльку. Він боявся, що, якщо Шень Дзечвань раптом покличе його, від нього тхнутиме димом. Постоявши трохи на місці, він помітив, що Цяо Тянья теж не збирався йти, й одразу зрозумів: щось сталося.
(1) 犯了烟瘾 (fàn le yānyǐn) Дослівно: «напала тютюнова залежність». Це сталий китайський вислів. Він не означає, що людина є важким курцем, а радше: «дуже захотілося закурити», «почалася ломка через нікотин».
Постоявши так кілька митей, він помітив, що Цяо Тянья навіть не зрушив з місця, і відразу зрозумів: той хоче про щось поговорити.
— Бачу, у тебе є справа, — сказав Фей Шен, відступивши на кілька кроків і спершися на перила. — Ну, починай. Які в тебе стосунки з тим «Нешліфованим нефритом Юаньджво» (2)?
Нагадуємо: (2) 璞玉元琢 Це не просто ім'я. 璞玉 означає «нешліфований нефрит». У китайській культурі нефрит символізує моральну досконалість, благородство й талант. А нешліфований нефрит — це людина, чий великий дар ще не був «оброблений» або не отримав належного визнання. Тому «璞玉元琢» — це поетичне прізвисько Яо Венью, яке підкреслює його виняткову репутацію.
— Зустрічалися. Не надто близько знайомі. Просто трохи його пам'ятаю, — недбало відповів Цяо Тянья.
Чим байдужіше говорив Цяо Тянья, тим більше Фей Шен переконувався, що тут щось нечисто.
— Яо Венью так і не пішов на державну службу (3). Він звичайний учений і більшу частину року мандрує (4). Навіть Хелянь Хову нелегко побачитися з ним хоча б раз. То де ж ви зустрілися?
(3) Тому «璞玉元琢» — це поетичне прізвисько Яо Венью, яке підкреслює його виняткову репутацію入仕 Дослівно: «увійти на службу». Йдеться не про будь-яку роботу, а саме про вступ до чиновницького апарату Імперії після складання державних іспитів або отримання призначення. Тому 没入仕 означає, що Яо Венью свідомо не став урядовцем.
(4) 白衣一个 Дослівно: «людина в білому одязі». У давньому Китаї це сталий вислів, який означав людину без офіційної посади. Чиновники носили службове вбрання відповідно до рангу, тоді як білий одяг був символом приватної особи або вченого, що не служить державі.
— Доля звела (5), — легковажно відповів Цяо Тянья. — Я й сам не думав, що так станеться. Хіба не тому я й попросив тебе розпитати про нього?
(5) 缘分呗 (yuánfèn bei) 缘分 — одне з найважливіших понять китайської культури. Його не можна повністю перекласти словом «доля». Воно означає фатальний, наперед визначений зв'язок між людьми, завдяки якому вони зустрічаються.
Фей Шен зрозумів, що більше нічого з нього не витягне, тож припинив допитуватися й просто розповів усе, що знав:
— Перед тим як із Ґелао (6) сталося лихо, він наказав Яо Венью залишити Цюдов й повернутися до Дзіньчену. Там розташоване родове гніздо родини Яо, до того ж там жили учні великого наставника Яо, які могли б подбати про нього замість Старійшини Ґе. Але Яо Венью не поїхав.
(6) 阁老 (Gé lǎo) — у період правління династії Мін та Цін Старший Секретар Великого Секретаріату (内阁大学士; Nèigé dàxué shì). До нього зверталися ґелао (阁老; Gé lǎo), тобто Старійшина Ґе.
— Он як... — тихо озвався Цяо Тянья, стоячи під стріхою й дивлячись, як безперервно падає дощ.
Фей Шен продовжив:
— Гадаю, Яо Венью тоді й сам зрозумів. Ґелао просив його виїхати, бо вже вирішив пожертвувати життям заради своїх переконань. Яо Венью навіть сів у карету, але, зробивши коло містом, повернувся назад і став чекати в маєтку, поки Старшійшина Секретаріату повернеться з ранкового двірцевого засідання. Та замість цього дочекався лише звістки, що той загинув, звершивши смертельне увіщування (7).
(7) 谏 — докоряти правителю, відмовляти його від хибного рішення. 死谏 — настільки принципова пересторога правителю, що чиновник свідомо йде на смерть заради своїх переконань. Це вважалося найвищим проявом чиновницької чесності.
Краплі дощу намочили носки чобіт Цяо Тяньї. Він дивився на легкий серпанок, що поволі здіймався над подвір'ям. Його погляд зупинився на калюжі, і в ній він побачив лише власне відображення.
Фей Шен на мить замовк. Лише переконавшись, що вираз обличчя Цяо Тянья не змінився, він заговорив знову:
— Коли Ґелао ховали, провести його в останню путь вийшли десятки тисяч людей. Яо Венью був його єдиним учнем і влаштував похорон так, ніби проводжав у могилу рідного батька (8). За кілька днів у Імперській академії спалахнули заворушення. Усі його книжки були роздерті на шматки. Якби Кон Цьов не сховав його вчасно, студенти, мабуть, розірвали б його самого. Але після історії з імператорською принцесою він ніби безслідно зник. Навіть мої люди в Цюдові не змогли знайти жодного його сліду.
(8) 办丧如父（у тексті: 把阁老当作父亲办的） Буквально: «влаштував похорон так, ніби ховав власного батька». У традиційному Китаї це означало найвищий ступінь синівської шани. Учитель нерідко вважався духовним батьком.
Цяо Тянья перевів на нього погляд.
— Зник?
— Саме так. Зник, — Фей Шен підняв руку, що досі лежала на поручні, й описав у повітрі невелике коло. — Коли ми з тобою тікали з Цюдову, я на деякий час утратив зв'язок зі своїми людьми. Відновити його вдалося лише нещодавно. На той момент Яо Венью уже зник. Цюдов — територія, яку Імператорська охорона знають як свої п'ять пальців. Якщо мої люди кажуть, що хтось зник без сліду, то найімовірніше він уже мертвий.
— Неможливо, — не замислюючись заперечив Цяо Тянья. — Кон Цьов ще прагне відродити помірковану фракцію, а Яо Венью для цього — ключова людина. І заради державної справи, і з особистих причин Кон Цьов не дозволив би йому загинути.
Фей Шен уважно дивився на Цяо Тянью. Лише дочекавшись, поки той договорить, він мовив:
— Коли я кажу, що він загинув, то маю на це підстави. Вислухай мене до кінця. Спочатку він просто зник. І Кон Цьов, і Цень Ю розшукували його, але марно. Востаннє Яо Венью бачили на горі Бодхі (9), де ховали Ґелао Хай Лян'ї. Мої люди вирушили туди й знайшли покинутий екіпаж. Його викрали. — Він на мить замовк і продовжив: — Але якби це було звичайне викрадення, викрадачі неодмінно вийшли б на зв'язок із Кон Цьов. Принаймні висунули б якісь умови, щоб Яо Венью міг слугувати заручником. Проте Кон Цьов не отримав жодної звістки. І не лише він — навіть родина Яо в Дзіньчені не дістала жодного повідомлення.
(9) 菩提山. 菩提 («бодхі») походить із буддизму й означає «просвітлення». Назва гора Бодхі має релігійний відтінок і часто асоціюється з храмами або місцями поховання.
Цяо Тянья ледь насупився.
— Якби не заворушення в Імперському коледжі, він став би новою надією поміркованої фракції. Але після тих подій клан Яо занепав, і він уже не міг очолити вчених Піднебесної. Для Цюдову він перетворився на відпрацьовану фігуру (10). Якщо його й убивати, то мав би бути якийсь мотив. На мою думку, у цьому просто не було жодного сенсу.
(10) 一落千丈 Ідіома (成语). Дослівно: «впасти на тисячу джанів» (джан — давня міра довжини).
— От і я так думаю, — Фей Шен повернув голову. — Він не мав ні посади, ні влади, але був законним онуком головної гілки клану Яо. Його смерть принесла б лише зайві клопоти й жодної вигоди. Я теж не можу зрозуміти, навіщо комусь було його вбивати.
У цей момент із кімнати почувся голос Шень Дзечваня, який кликав когось із прислуги. Цяо Тянья урвав розмову, відкинув завісу й зайшов усередину. До цієї теми вони більше не поверталися.
Лво Му, діючи вкрай обережно, не став говорити про це безпосередньо з Цай Ю. Натомість він задобрив свою наложницю, і та почала супроводжувати його до кабінету й виходити звідти разом із ним. Приватні листи, що лежали в кабінеті напівприхованими, її служниця потай переписала, після чого вони непомітно опинилися в руках Цай Ю (11).
(11) 神不知鬼不觉 Ідіома (成语). Дослівно: «ні боги не знають, ні духи не помічають». Українські відповідники: «тихо й непомітно»; «так, що ніхто й не здогадався»; «без жодного сліду».
Ледве прочитавши листи, Цай Ю спалахнув від люті. Він негайно викликав Лво Му до своєї садиби й так вилаяв його, що той не знав, куди очі подіти.
— Я вважав тебе чесною людиною, тому й віддав за тебе свою молодшу сестру! Коли у твоєму домі виникали труднощі, хіба не я щоразу простягав руку допомоги? Я ставився до тебе як до рідного швагра, а ти за моєю спиною плетеш інтриги з іншими! Лво Менджен, поглянь лишень на себе! Якби я не підтримував тебе весь цей час, ким би ти був? Теж мені, велика людина знайшлася!
Цай Ю виріс серед простолюду й звик лаятися грубо та без церемоній. Від його слів Лво Му впав навколішки перед столом і, каючись, промовив:
— Старший брате, ти завжди був добрий до мене. Як я міг віддячити тобі злом за добро (12)? Ці листи анонімні. Я й сам не знаю, звідки вони взялися. Відтоді мене не полишає страх: уночі не можу заснути, а вдень ходжу мов у тумані. Я лише чекав слушної нагоди, щоб розповісти про все старшому братові.
(12) 恩将仇报. Ідіома. Дослівно: «відплатити за добро ворожнечею». Українські відповідники: «віддячити злом за добро»; «відплатити невдячністю».
Від цих слів Цай Ю розлютився ще більше. Він жбурнув листи на стіл і, тицяючи пальцем у Лво Му, вигукнув:
— Якої ще слушної нагоди? Наші будинки стоять лише через одне подвір'я! Тобі що, ноги відняло? Не міг дійти сюди? Якби я не дізнався про все вчасно, ти вже давно став би їхнім спільником!
Він так розпалився, що не міг заспокоїтися. Підвівся, кілька разів пройшовся кімнатою й, важко дихаючи, раз у раз розтирав собі груди.
— Ну й паскуда ж ти, Лво Менджене! А я ще дивувався, чому після весни стільки людей раптом почали мене паплюжити. Виявляється, це ви нишком збиралися встромити мені ножа в спину! Зграя безсоромних мерзотників! Коли я вже мав ім'я й вагу, ви ще бігали в штанцях із розрізом на сідницях! Я весь цей час підтримував вас, допомагав чим міг, а ви віддячили тим, що вкусили руку, яка вас годувала! Що, побачили, які гроші приносить торгівля зерном, і очі від жадібності почервоніли? Тьху! Та хто вас узагалі пустить до цієї справи? Думаєте, вам вона по зубах?
Лво Му тремтів від страху й хотів було щось сказати, але Цай Ю різко гаркнув:
— Стояти навколішки! Назовні я завжди ставився до тебе з повагою, (13) усіляко підтримував і допомагав тобі, а ти не цінуєш цього й уперто зв'язався з тими невдячними вовками! Кажу тобі: якби не моя молодша сестра, яка тебе кохає, сьогодні ти звідси живим не вийшов би!
(13) 给你脸 Дуже поширений китайський вислів. Дослівно: «дати тобі обличчя». Означає: виявити повагу; підтримати чиюсь репутацію; надати людині статусу в очах інших.
Піт градом котився з Лво Му. Він лише схилив голову ще нижче й більше не наважувався озватися.
Цай Ю стояв і, дивлячись, як піт наскрізь промочив одяг на спині Лво Му, лише холодно всміхався.
У молодості він жив так, ніби щодня ходив по лезу ножа (14). Лише тепер, із віком, нарешті здобув спокій. Куди б він не прийшов у справах, усі шанобливо зверталися до нього: «Старійшина Цай». Усі ватажки великих і малих розбійницьких зграй Джонбо мусили зважати на нього. Навіть Лей Чанмін, якого Цай Ю завжди зневажав, не смів поводитися зухвало в його присутності.
(14) 刀口舔血. Ідіома. Дослівно: «лизати кров із леза ножа». Означає життя, сповнене смертельного ризику: розбій, війна, контрабанда або будь-яка діяльність, де людина щодня ризикує життям.
Лво Му простояв навколішки вже невідомо скільки часу, коли гнів Цай Ю нарешті трохи вщух.
У його очах Лво Му був людиною безхарактерною. Якщо той насмілився так довго приховувати ці листи, то лише тому, що його підбурили. А це означало, що хтось і справді задумав виступити проти нього й уже почав діяти через людей із його найближчого оточення.
Від самої думки про це Цай Ю ставало моторошно, а за мить його знову охоплювала лють.
Він завжди вважав себе щедрою людиною. Хоч найбільша частка прибутку від торгівлі зерном діставалася саме йому, він однаково залишав підлеглим свою частку заробітку, щоб ті не померли з голоду. І все ж ці люди не тільки не були вдячні, а ще й вирішили виступити проти нього.
— Якщо вони такі безсердечні, то й мені нічого гратися в благородство, — похмуро мовив Цай Ю, сідаючи біля вікна, крізь яке лилося денне світло. — Їхня жадібність не знає меж — змія захотіла проковтнути слона. Спіймаю кількох і зроблю з них науку для інших. Нехай зрозуміють: я, Цай Ю, може, й постарів, але ще не настільки, щоб дозволяти будь-кому себе принижувати.
Тим часом, поки Цай Ю із великим галасом наводив лад серед дрібних угруповань, застуда Шень Дзечваня поступово минала.
Фей Шен працював над збором відомостей дуже швидко. Він не лише заніс до реєстру ціни на товари в Чаджову, а й послав людей до Фаньджову, щоб вони також зібрали там потрібну інформацію.
У перші кілька днів Шень Дзечвань не розголошував, що люди з Циджову прибули торгувати зерном. Кон Лін лише ходив різними крамницями Чаджову, скуповуючи привізні товари, створюючи враження, ніби вони приїхали сюди виключно за покупками.
Дехто приходив розпитувати про їхні наміри, але Кон Лін відповідав ухильно й удавав, що це його не надто цікавить. За кілька днів охочих вивідати новини стало значно менше.
Кон Лін разом із Шень Дзечванем вирушив оглянути крамниці роду Сі. Тут вони переважно торгували морськими товарами, пахощами й рум'янами, а також лікарськими травами.
— За міськими мурами голодні біженці страждають і гинуть, а всередині міста — спокій і багатство. У часи смути чи миру найбільше завжди потерпає простий люд, — сказав Кон Лін, узявши в руку лікарську траву й понюхавши її. — Якісна сировина.
— Сі Хонсюань і справді мав далекоглядність у торгівлі, — Шень Дзечвань повільно оглянув крамницю. — Зазвичай ніхто не наважився б відкрити тут подібну справу: одні бояться пограбування, інші — що вона просто не окупиться. Джонбо стільки років жило в злиднях, людям часто не було чого їсти (15). Хто б міг подумати, що можновладці всередині міста живуть розкішніше за купців із Дзюесі? Їм якраз і бракувало таких крамниць.
(15) Ідіома (成语). Дослівно: «плач диких гусей покриває поля». Походить зі стародавньої поезії. Сьогодні означає: «усюди страждання й голод»; «люди масово бідують».
— За гроші й чорта можна змусити жорна крутити (16), — ніби мимохідь зауважив Кон Лін.
(16) 有钱能使鬼推磨. Дуже відома китайська приказка. Дослівно: «За гроші навіть чорта можна змусити крутити жорна.» Українські відповідники: «За гроші можна все.». «Гроші відчиняють будь-які двері.» Кон Лін ніби говорить про багатство загалом, але насправді натякає на політичний вплив грошей.
Розмова про Сі Хонсюаня насправді була розмовою про власну скарбницю Шень Дзечваня. Кон Лін чудово розумів, яку вагу мають ці слова: це була винагорода за те, що в Циджову він обрав правильний бік.
У Кон Ліна трохи напружилося в грудях. Він раптом подумав, що того дня був надто запальний. Недарма кажуть: розумному слід приховувати свою кмітливість. Показувати зайвий розум перед ще розумнішим господарем — не найкраща ідея.
Тож він не став продовжувати розмову й лише ухильно перевів її на інше.
Шень Дзечвань теж більше не повертався до цієї теми. Ще трохи переглянув рахункові книги, а потім докладно розпитав керуючих крамницями про останні новини з Дзюесі.
Ті, бажаючи висловити свою шану, піднесли йому кілька дорогих дрібничок. Ні нефритових прикрас, ні інших коштовностей Шень Дзечвань не прийняв. Лише одна складана віяло припало йому до душі.
Проте він уже звик до віяла, подарованого Сяо Чиє, тому нове здавалося йому незручним у руці. Він міг ним користуватися, але подумки все одно чекав, що Сяо Чиє, повернувшись, не забуде про обіцяну річ.
Дощ у Чаджові нарешті припинився, але в Лібеї, навпаки, почався. У Джонбо все ще стояла спека, тоді як у Лібеї вже відчувалося похолодання. Із настанням сьомого місяця здіймався вітер, і після сезону дощів мало стати ще холодніше.
Відтоді як Сяо Фансю надіслав листа, Сяо Чиє жодного дня не мав спокою на серці.
Відтоді як Сяо Фансю надіслав листа, Сяо Чиє не мав жодного спокійного дня. Він і далі стояв табором у Шасані, але розширив зону патрулювання разом із гарнізоном Бяньбо, повністю взявши під контроль обидва табори й посиливши оборону з усіх боків.
Ву Дзию мав вирушити на північ із бойовими кіньми ще три дні тому, але від'їзд довелося відкласти на кілька днів. Він не міг поїхати сам — мусив триматися поруч із Сяо Чиє. Щойно той отримав листа, то став головним командувачем тилового забезпечення всього Лібею. Відтепер уже не він вирішував, куди йому їхати: усе залежало від наказів військового постачання, що надходили з різних сторін.
Сяо Чиє зійшов із валу табору й, не зважаючи на дощ, попрямував до свого намету.
Сутінки вже опускалися на землю. Кухарі шкребли лопатками по казанах, гукаючи всіх вечеряти.
Лібейська броньована кавалерія й Імператорська армія трималися так відокремлено, ніби між ними пролягала річка (17). Кожна сиділа окремо, та ще й спиною до іншої.
(17) 泾渭分明. Ідіома (成语). Походить від двох річок — Дзін і Вей, води яких у місці злиття довго не змішуються. Означає: чітко розділені; тримаються окремо; між ними проходить виразна межа.
Лібейська броньована кавалерія соромилася нещодавніх поразок. Воїни були роздратовані й похмурі, ніби не могли змиритися з тим, що сталося.
Імператорські армія ж від природи були зовсім іншими. Вони не вирізнялися надто суворою дисципліною, зате були майстрами жартів і дотепів. Варто було лише скинути обладунки — і правил ставало значно менше, тож вони швидко починали бешкетувати й сміятися. Така поведінка зовсім не подобалася Лібейській броньованій кавалерії.
Сяо Чиє взяв у Чень Яна рушник і витер піт.
Полотнище намету було відгорнуте, без опущеної завіси, інакше всередині стояла б нестерпна задуха.
Він ще не встиг сісти, коли зайшов Гу Дзінь.
— Пане, лист від Молодого пана прибув.
Сяо Чиє прийняв його й легким помахом руки звелів усім вийти.
Він заварив собі чай і пив його, поки розпаковував згорток середнього розміру. Усередині майже нічого не було — лише акуратно складений одяг під невеликим мішечком, що трохи випирав. На одяг він навіть не глянув, а одразу взявся за мішечок.
Усередині було лише дві речі: пучок висушених, приплюснутих квітів апельсинового жасмину та лист (18).
(18) 九里香 Назва рослини. Дослівно: «аромат, що відчувається за дев'ять лі». У китайській культурі це символ довгої пам'яті, туги й почуттів, які не зникають із відстанню. Уривок набуває особливої теплоти через те, що аромат квітів усе ще зберігся.
Папір від довгого зберігання трохи відсирів. Коли Сяо Чиє взяв його до рук, він усе ще відчув аромат квітів.
Він одним ковтком допив грубий чай і розгорнув листа. Лист був короткий.
Коли він дочитав останній рядок, чай уже теж був допитий.
Сяо Чиє повернув голову до входу в намет. Там і досі стояли Чень Ян і Ґу Дзінь. Обличчя його нічого не виражало.
— Опустіть завісу, — спокійно сказав він. — Мені холодно.
Гу Дзінь уже хотів запитати: «Хіба щойно тобі не було душно?», але Чень Ян мовчки зняв завісу з гаків і опустив її.
Щойно завіси відгородили його від сторонніх очей, Сяо Чиє знову й знову перечитував листа. Нарешті він важко впав на ліжко й підняв листа, читаючи його слово за словом.
Сяо Чиє не відводив погляду від цього рядка й ще раз тихо повторив:
— Торкайся його так, ніби торкаєшся мене...
І ще раз.
— Торкайся його так, ніби торкаєшся мене...
У горлі пересохло. Він незрозуміло для самого себе розсміявся, і в погляді з’явилася якась гострота.
У самому низу листа, легким, недбалим почерком, було дописано ще кілька слів:
Пальці Сяо Чиє розтиснулися.
Він дивився вгору, на стелю, ще довгий час не ворушачись.
Раптом різко перевернувся на бік і сховав обличчя в подушку.
Але йому здавалося, ніби Шень Дзечвань лежить зовсім поруч — прикушує йому вухо й ліниво шепоче своїм розслабленим голосом:
— Справжній сон можливий лише тоді, коли ти тримаєш мене в обіймах...