Розділ 137

«Місце, де їх сховали, більш ніж очевидне… але мене непокоїть те, що Нахан навряд чи прийшов сюди сам».

Ілюзорні здібності Нахана були справді вражаючими, але для того, щоб вивести назовні й утекти з кількома людьми, цього було замало. Імовірність того, що десь поблизу є принаймні ще один його спільник, була дуже високою.

Натомість Евер і Ґакейн, товариші Юдера, мали ще витратити чимало часу, аби після завершення власних індивідуальних завдань зрозуміти, що Юдера немає в місці зустрічі, й дістатися сюди.

«Я залишив сигнал у підземному ході… але все одно це займе час».

Втім, те, що він був сам, не здавалося Юдерові чимось особливо невигідним. Проти такого супротивника, як Нахан, чисельна перевага інколи могла навіть зашкодити. Єдине, що не давало спокою, — це наполегливе застереження Кішіара не поранитись.

…Пам’ятай: найважливіше — не завдання, а ваша безпека й життя.

Юдер кілька митей мовчав, а потім похитав головою, відганяючи голос Кішіара, що сплив у пам’яті.

«Зараз не до цього».

За будь-яких обставин пріоритети не змінювалися. Насамперед — знайти й захистити пробуджених. Придушити Нахана й урятувати життя Бельтрейла — вже потім. Юдер міцніше стиснув руків’я меча, зібравшись із духом, і в ту ж мить Нахан, відчувши зміну, простягнув руку, застерігаючи.

— Не рухайся. У тебе небезпечна сила, брате. Якщо зробиш ще крок — мені доведеться застосувати власну.

— Спробуй.

Юдер, не вагаючись, і далі йшов углиб лісу. Побачивши це, Нахан насупився й криво всміхнувся.

— Не знаю, чи це хоробрість, чи ти вигадав щось іще. Якщо так наполягаєш…

У ту мить, коли він підійшов ближче й напружив простягнуту руку, Юдер помітив, як тіло Бельтрейла, що корчилося позаду Нахана, раптом обм’якло. Це означало, що Нахан зняв силу, яку зосереджено підтримував у межах встановленої зони. Саме на це Юдер і чекав.

«Зараз».

Юдер миттєво пригнувся й рвонув до Нахана з усієї сили. Вітер, сконцентрований під ногами, вибухнув, багаторазово збільшуючи швидкість.

Нахан, з виразом подиву на обличчі, відскочив убік. Юдер влетів у відкритий простір, схопив обома руками старшого жерця Бельтрейла за загривок і, не зупиняючись, закинув його, мов мішок, у вихід підземного ходу позаду.

Глухий удар луною прокотився темрявою.

Переконавшись, що Бельтрейл зник у чорному тунелі, Юдер одразу ж змінив напрямок і помчав у глиб лісу.

«Хай ілюзії в тебе й потужні, але вони працюють лише в межах заданої зони. Поки ти змінюєш її — з’являється шпарина. До того ж ілюзія ніколи не діє на всіх однаково. У цьому твоя слабкість».

У Східних землях Юдер і Нахан уже встигли частково зійтися силами. Тоді Юдер майже не встигав помітити момент зміни зони дії, через що добряче поплатився. Цього разу все було інакше.

Завдяки тому досвіду Юдер зрозумів: коли Нахан використовує здібності, він майже не рухається. Якщо зосередитися, навіть ледь помітний серпанок примарної сили, що простягався з його пальців, ставав чітко відчутним.

Сам Нахан також бачив, наскільки безжально Юдер проривається крізь ілюзії, тож тепер його настороженість була значно вищою.

Щоб протистояти тому, хто так швидко руйнує ілюзії, Наханові довелося б застосувати ще більшу силу. Але після тривалого використання здібностей проти людей Бельтрейла навряд чи в нього залишилося стільки в запасі, щоб, знявши всі обмеження, здолати Юдера.

«А щойно я знайду пробуджених у лісі й його спільників — перевага буде на моєму боці».

Що більше тих, кого потрібно захищати, то складніше будь-кому застосовувати силу. Двадцять пробуджених у лісі були для Юдера тими, кого він мусив урятувати, але для Нахана це означало те саме.

Якщо той почне безрозсудно використовувати ілюзії, а Юдер у відповідь почне бити силою навмання, у підсумку постраждають саме Нахан і його люди.

«Колись я б просто перевернув увесь цей ліс догори дриґом — і все».

Та слова когось, хто наказував повернутися неушкодженим, уперто шкрябали свідомість. Карта, яку показав Кішіар перед виїздом, і досі чітко стояла перед очима, тож Юдер не заблукав і швидко дістався молитовні.

Перед гарною молитовнею, збудованою за зразками давньої архітектури, тинялися кілька незнайомих чоловіків. Побачивши Юдера й Нахана, що мчали до них, вони здригнулися й відступили.

— Хто… Нахан?

— Зупиніть його! Не дайте зайти всередину!

Нахан різко крикнув, але ще до того, як його слова стихли, Юдер відштовхнувся від землі, ступив по вітру й, зробивши переворот у повітрі, опинився на даху молитовні.

— Хосанра!

Разом із розпачливим криком Нахана Юдер без вагань ударив мечем по світловому вікну в даху.

Трісь!

Товсте вітражне скло із зображенням символу Бога Сонця тріснуло й осипалося вниз. Юдер стрибнув усередину крізь розбитий отвір.

«Я вгадав».

Картина, що відкрилася після приземлення, безсумнівно свідчила про правильний вибір місця. Повністю звільнений від меблів простір був заставлений старими возами, а на них — люди, які безсило лежали або згорнулися клубком. Вони ледве розплющили очі від гуркоту й з подивом дивилися на несподіваного гостя. Юдер, помітивши, що кілька з них гарячково дихають, важко зітхнув.

«Жар через спеку».

На око тут було трохи більше десяти людей.

— Перепрошую… хто ви такий? — спитав один із пробуджених, виглядаючи відносно притомним і кашляючи.

— Ви не схожі на тих, хто нас урятував… як ви…

— Юдер Айль, офіцер Кавалерії Його Величності Імператора. Я прийшов, щоб захистити вас і вивести звідси.

Почувши його відповідь і побачивши форму, люди широко розплющили очі.

— Кавалерія… Імператор? Тоді хто ж ті, що нас забрали?

— Вони…

Юдер щойно відкрив рота, щоб відповісти, як зовні пролунав глухий вибух. Він напружив руку з мечем і ступив уперед.

— Перепрошую, але чи знаєте ви, де зараз інші люди, що були з вами?

— Якщо ви про омег… Їх відвели в інше місце, сказавши, що відокремлять тих, у кого тічка.

Юдер на мить завмер.

«Отже, ті, хто тут, — альфи».

Добре, що він ще не перебував у стані прояву другої статі.

— Люди, які привели вас сюди, належать до групи пробуджених під назвою Зоря Награну. Зараз у мене немає часу все пояснювати, але ні в якому разі не йдіть за ними.

— Зоря Награну…?

— Я піду по омег. Якщо хтось увійде — кричіть і кличте мене.

Юдер обережно підійшов до дверей і затамував подих.