Рослинний світ Волинського Полісся - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Рослинний світ Волинського Полісся

Аналіз сучасного стану рослинного світу Волинського Полісся, розгляд основних особливостей становлення лісових формацій. Характеристика лісів Волині, види: соснові, вільхові, березові. Оліготрофні болота як одне із найцікавіших утворень природи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Актуальність теми. Важливість рослин у житті і розвитку суспільства помічена давно. Велика частка населення Землі живе поблизу лісів, а то й у самих лісам. Вивчаючи спосіб життя людей протягом історичного періоду і в наш час, можна побачити, що рослинний світ завжди був і є важливим елементом в їх житті. Це і житло, і тепло, і комора харчових і кормових продуктів, і будівельні матеріали, і хімічна сировина, і місце відпочинку, і регулятор клімату, вологи. Знати всі ці функції рослинного світу дуже важливо з метою їх раціонального і ефективного використання.
Волинська область - край озер, річок, боліт і лісів. В далекі часи наша земля мала інший вигляд, ніж тепер. Ліси були непрохідні, зарослі старезними дубами, грабами, буками, соснами. Ніхто не рубав вікових дерев, і вони росли сотні літ, і валилися тільки під час бурі. На їх місці виростав молодий ліс і ставав ще більшим і густішим. Через гущавину пливли лісові потоки, порослі очеретами і водяними рослинами, розливалися на всі сторони, творили озерця, болота і трясовини.
Об'єктом дослідження є рослинний світ Волинського Полісся.
Предметом дослідження є його використання, відтворення та охорона.
Метою дослідження є вивчення сучасного стану рослинного світу Волинського Полісся.
Відповідно до мети досліджень передбачалось виконання таких завдань:
- вивчити сучасний стан рослинного світу регіону;
- його поширення, відтворення, охорона та використання;
- вивчити особливості рослинного світу в регіоні;
- опрацювати заходи, спрямовані на поліпшення стану рослинного світу в регіоні.
Х арактеристика природи В олинського П олісся
Волинська область розташована на північному заході України, площа області складає 20.1 тис.км? або 3% від загальної території України і межує на заході з Республікою Польща, на півночі - з Республікою Білорусь, на сході - з Рівненською областю, на півдні - з Львівською областю.
Поверхня області рівнинна, з загальним похилом у північному напрямку. Максимальна висота над рівнем моря 292 м., мінімальна - 139 м. Північна частина області лежить у межах Поліської низовини, що являє собою моренно-зандрову і терасну рівнину. В середній частині області простягається Волинське пасмо, що складається з багатьох ізольований горбів різної форми, південніше знаходиться денудаційна рівнина, утворена озерно льодовиковими відкладами.
Клімат області помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим вологим літом. Пересічна температура січня - 4,6?С (абсолютний мінімум 39?С), а липня +18,8?С (абсолютний мінімум +39?С). Період з температурами понад +10?С становить 150-160 днів. Середня кількість опадів 550-640мм, середня висота снігового покриву 11-13см.
На території Волинської області протікає 130 річок, з них 70 - довжиною понад 10 км. У північно-західній частині області проходить Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема, басейнів Дніпра (річок Прип'ять, Стир, Стохід, Турія) і Західного Бугу. Для річок характерне переважно снігове живлення (60-70%). В результаті широкомасштабних осушувальних робіт значна частина річок або їх ділянок втратили свій первісний вигляд і постають тепер у вигляді магістральних каналів (верхів'я Прип'яті, Вижівки, Турії, Стоходу, річок Коростинка, Копаївка, Конопелька).[3]
На території області знаходиться 220 озер загальною площею 14398 га, більшість з них карстового походження, зокрема групи Шацьких, Згоранських озер, менше озер заплавного типу (площа 2750 га, глибина 58,4 м), Пулемецьке (площа 1920 га, глибина 19 м), Турське (площа 1235 га, глибина 2,6 м).
В результаті проведення осушувальної меліорації по області окремі озера, зокрема Шацької групи (Світязь, Прибич) частково обміліли.
Болота області складають близько 350 тис.га з них торфовища 40 тис. га. Значна частина боліт 310тис.га в області осушена протягом останніх кількох десятиліть, що негативно відобразилась на загальному гідрологічному режимі річок, озер, лук, боліт, частковій їх деградації, а також на зміні умов зростання рослинності і розмноження тварин, в тому числі і занесених до Червоної книги України.
Серед зональних типів грунтів за площею переважають дерново-підзолисті (511 тис.га), лучні (626 тис.га), менше дернових (180 тис.га), лісостепових опідзолених (183тис.га), ще менше типових чорноземів (72 тис.га).[11]
Територія Волинської області відноситься до Західно-Української геоботанічної підпровінції. Лісами вкрито 656940 га території області, що складає 31,3% території області. До головних лісоутворюючих порід відносяться: сосна звичайна (57% від загальної площі лісів), вільха чорна (13%), береза бородавчаста (13%), дуб черещатий (12%). Серед лісів бори складають 22%, субори 37%, судіброви 35%, діброви - 6% вкритої площі. Внаслідок значних об'ємів рубок головного користування проходить процес зміни порід, причому збільшуються площі сосни, берези, зменшуються площі дуба. В загальному, флора судинних рослин області складає 1525 видів, в тому числі 343 інтродуцентів і культиватів. На території області зростає 72 види рослин, занесених до Червоної книги України.
Фауна хребетних області складає 387 видів, з них за класами: круглороті - 1, риби - 34, земноводні - 12, плазуни - 7, птахи - 269, ссавці - 64. На території області зустрічається 94 види тварин, занесених до Червоної книги України.
С тановлення рослинного покриву на території В олинського П олісся
Сучасна рослинність області формувалась у процесі тривалого історичного періоду. Окремі її елементи знаходимо у складі теплолюбної арктотретинної флори, яку ще називають гренландською за місцем її ймовірного походження. Тоді, у третинному періоді, тут зростали пальма сабаль, секвойя, вільха, граб, бук, каштан, платан, ліквідамбар, виноград, горіх.
З посиленням посушливості клімату в кінці крейдового періоду формується нова тургайська або неморальна флора, в якій переважають листопадні рослини - типові представники сучасних широколистяних лісів: дуб, бук, граб, вільха, клен, липа. Помітно, що до складу неморальної фауни входили і колишні арктотретинні види.
Одночасно з гір Східного Сибіру на територію Європи поширились бореальні хвойні формування. У середині міоцену вони поширились на західних рівнинах. Бореальні угрупування створювали ялина, сосна, береза, модрина. У цих лісах зростали і арктоальпійські види: чорниця, брусниця, верес, багно тощо. На початку плейстоцену частину бореальних угрупувань поглинули дубові ліси, вбираючи до себе квасницю, веснівку, грушанку, одинарник, ожину та чорницю. Але і ці неморальні рослинні угрупування змушені були відступити на південь перед наступаючим фронтом льодовиків. Вони піднялись у гори і частково залишились в острівних рефугіумах. Такі рефугіуми існували не лише у Західній Європі, в Криму і на Кавказі, а й у Карпатах і навіть на Поліссі (згадаймо рефугіум азалії понтійської на Рівненщині).[7]
У голоцені, після відступання льодовиків, тобто 10-12 тис. років тому, на території області знову поширились ліси. Спочатку це були острівні темнохвойні угрупування ялини, які займали понижені ділянки рельєфу. Тепер від них залишились лише окремі острівні локалітети ялини в Любомльському та деяких інших районах області.
Пізніше, близько 8 тис. років тому ялинові ліси потіснили березняки і соснові бори, які рухались, навпаки, по підвищеннях місцевого ландшафту. У той період вони складали основну рослинність Волині. Лише в середньому голоцені з півдня на територію області стали проникати широколистяні ліси, у першу чергу діброви та грабняки. Разом з ними поширювались вільшаники, займаючи понижені долини річок та заболочені площі.
Ф лористичний аналіз В олинського П олісся
Видовий склад сучасних судинних рослин на території області вивчений досить детально. Територія Волинської області відноситься до двох флористичних районів: Південнополіського і Люблінсько-Волинсько-Малополіського (Додаток А). За неповними підрахунками флора Волині складається з 1300 видів судинних рослин. На Поліссі флора дещо бідніша і не перевищує 900 таксонів (Ященко, 1985). Місцева флора має багато спільного з Біловезькою пущею. Покритонасінні становлять близько 92,4 % видового складу (Андрієнко, Шеляг-Сосонко, 1983). Серед них переважають складноцвіті, злакові, осокові, розоцвіті, гвоздикові, бобові, жовтецеві, ранникові, губоцвіті, зонтичні та хрестоцвіті. Представники цих родин займають понад 54 % складу флори. На решту видів припадає близько 90 родин покритонасінних.[5]
За Є.М.Лавренком (1938) місцева флора сформувалась переважно з трьох генетичних центрів: гумідного, аридного та арктоальпійського. З першого розвинулись широколистяні та хвойні ліси. З другого - степові елементи та ксерофітні рідколісся. З третього - елементи трав'янистої альпійської рослинності. В цілому, флора Волині належить до міграційного типу. Серед домінуючих її елементів виділяються бореальні види, які складають близько 46 %. Разом з арктоальпійськими видами бореали сформували хвойні ліси, луки та болота.
Степові види займають близько 18 % складу флори. Вони посилюються на півдні, накопичуючись переважно на лесових та карбонатних відкладах. Частково степові елементи потрапляють і до соснових борів, підіймаючись на піщані дюни та прируслові гриви. Ці флористичні елементи свідчать про перехідний характер місцевої флори на межі з Лісостепом.
Неморальні види складають до 16 % флори і входять до поширених на Волині дубово-соснових, дубових та грабових лісів. їх роль посилюється там, де бідні піщані грунти поступаються місцем перед більш родючими опідзоленими грунтами. Спорадично трапляються інші флористичні елементи: середньо-європейські, середземноморські, монтанні тощо.
Архегоніати налічують лише 48 судинних видів, з яких тільки 29 таксонів є аборигенними видами спорових рослин. Решта - голонасінні. Однак останні в природі представлені лише 3 типовими видами: сосною звичайною, ялиною звичайною та ялівцем звичайним. У садах і парках, а також серед лісових культур можна зустріти ще 16 видів.
Інтродуценти та культивати сільськогосподарського використання складають 343 види. Тобто вони збагачують флору приблизно на 25 %. Серед інтродуцентів чимало видів, які остаточно натуралізувались у природних угрупуваннях: біла акація, клен ясенелистий, пухироплідник калинолистий тощо. Інші (галінсога, ельшольція, онагра та ін.) стали поширеними бур'янами на окультурених площах.[1]
За географічним походженням у складі флори переважають палеарктичні та європейські види. їх близько 52,5 %. їм майже не поступаються голарктичні види (18,9 %). Середземноморських видів лише 1,5 %, а причорноморських - 0,9 %. Таким чином, ядро флори сформоване видами помірних широт північної півкулі. На цьому фоні необхідно відзначити низьку ендемічність флори області. Лише 2 види (гвоздика несправжня і молочай волинський) можна віднести до цієї категорії, але й це умовно, адже вони трапляються і на території сусідніх областей.
Синантропні види включають до свого складу різні групи рослин. Сюди належить 74 види інтродуцентів, 269 видів культиватів, а також до ЗО видів адвентивних рослин. Останні синантропами можна рахувати лише частково.
За життєвими формами у флорі переважають абсолютно трави. їх налічується 1233 види або понад 82 % видового складу флори. Поруч з ними ростуть 104 види дерев, 148 - кущів, 15 - чагарничків та напівкущиків (В.К.Терлецький та ін., 1995). За наведеним вище переліком, до складу флори області разом з інтродуцентами та культиватами входить 1525 видів судинних рослин, які об'єднуються у 654 роди і 142 родини.
Трав'янисті види належать переважно до криптофітів (617 видів або 41 %) та терофітів (409 видів або 29,4 %). Порівняно багато представлені у складі флори гідрофіти (52 види або 3,7 %), що пов'язано з обводненістю значної частини території області.[2] Більша частина місцевих рослин є літньозеленими (1358 видів або 89 %). Лише 58 видів є зимовозеленими. Серед них чимало реліктів давньої арктоальпійської флори: брусниця, зимолюбка, вовчі ягоди пахучі тощо. У складі флори є 50 видів ефемероїдів і 4 види ефемерів. Видовий склад судинних рослин має значне господарське використання. Видів з особливими декоративними властивостями нараховується 389. Серед лікарських рослин налічується 252 види, медоносних - 154, кормових - 138, технічних - 107. Судинні рослини присутні у складі флори з неоднаковою частотою трапляння. Більшість із них (987 видів або 65,8 %) є типовими для місцевої флори і зустрічаються в певних рослинних угрупованнях та геоботанічних районах. Поодиноко трапляються близько 80 видів, які прив'язані до вузьких екологічних ніш. Рідкісні та зникаючі види у складі флори налічують 92 види (6,1 %), з яких 52 види занесено до Червоної книги України.
Р ослинний світ В олинського П олісся . Лісова рослинність
Ліси Волині, як зазначалось вище, формувались у післяльодовиковий період. Ще близько тисячі років тому практично вся територія області була вкрита лісами. Назва Полісся, яку у XIII ст. наводить Іпатієвський літопис, пояснюється наявністю вже значної кількості обезліснених площ - полів, що з'явились на цій території внаслідок діяльності людей.
Вже з ХІ-ХІІ ст. на Київській Русі існували межові знаки, які визначали приватні володіння лісами, про що відзначено у законодавчих актах «Руської правди». Однак ще у XVI- XVII ст. волинські ліси займали переважну більшість площ, наскільки це можна судити з карт відомого інженера Г. Боплана (1650) та В. Кордта (1938). З розвитком промисловості, розширенням орних площ волинські ліси у XVIII ст. зменшились до окремих масивів (Генсірук, 1975), а площа лісів знизилась порівняно з початком тисячоліття у 4,5 рази (Танфільєв, 1894). Зокрема, лісистість Волині становила у 1796 р. - 43,7 %, у 1861 р. - 40,5 %, у 1887 р'. - 23,4 %, а у 1914 р. - 25,4 % (Цвєтков, 1957). Станом на 1973 рік лісистість області піднялась до 31,7 %, а за рекомендаціями вчених (Молчанов, 1957; Генсірук, 1975) повинна становити не менше 40 % території.
Сучасне поширення лісів характеризується розмежованістю окремих масивів. Чисті сосняки концентруються переважно у північній частині області. За матеріалами лісовпорядкування у 1988 р. площа лісів на Волині становила 931,6 тис. га, з яких 695,5 тис. га припадає на Держлісфонд. Вкрита лісом площа складає 371,3 тис. га. Проте ця площа охоплює переважно молодняки та середньовічні насадження. Стиглих та перестиглих лісів не більше 5 %, що свідчить про цілковите виснаження лісових ресурсів області рубками головного користування у попередні роки. В цілому ліси області малопродуктивні і запас деревини у стиглих насадженнях становить менше 300 куб. м/га.[5]
Лісовий фонд області складають сосняки (224,9 тис. га), діброви (55 тис. га) та березняки (37 тис. га). Решта припадає на вільшаники, грабняки, осичники тощо. Переважна більшість масивів належать до ІІ-Ї групи (331,3 тис. га), які мають обмежене експлуатаційне значення. Водорегулюючих та захисних лісів І групи в області - 97 тис. га. Запас деревини у лісах перевищує 50 млн. куб. м. Щорічно рубками головного користування заготовляють до 300 тис. куб. м, що не перевищує розрахункової лісосіки.
Щороку в області висаджують близько 1500 га лісових культур і проводять сприяння природному оновленню на площі до 200 га. Роботи по догляду за лісовими культурами охоплюють 11,3 тис. га. Однак низький рівень екологічної свідомості населення приносить волинському лісові значні матеріальні збитки. Зокрема, щороку в межах області трапляється близько сотні лісових пожеж, які знищують значні площі насаджень.
Недеревна продукція лісу, зібрана в процесі орг анізованих заготівель, визначається 1,5 тис. т дикорослих плодів та ягід, 37 т лікарської сировини, 10 т меду тощо. Площа лісових плантацій складає 1,2 тис. га.
Основні лісові формації мають такі характерні риси:
Соснові ліси за видовим складом займають проміжне становище між угрупуваннями тайги та широколистяними лісами. Вони зростають на піщаних та супіщаних дерново-підзолистих грунтах або на торфяниках у пониженнях рельєфу. Сюди належать сосново-лишайникові, сосново-зеленомохові, сосново-орлякові та сосново-сфагнові групи асоціацій (Андрієнко, Шеляг-Сосонко, 1983).
Сосново-лишайникові асоціації зустрічаються фрагментарно на підвищеннях горбів. Флористичне ядро цих лісів становлять бореальні види з широким голарктичним ареалом, зокрема верес звичайний, брусниця, гвоздика несправжньорозчепірена. Сосна тут порівняно невисока (до 14 м) та розріджена. Іноді до неї домішується береза повисла. Підлісок у цих лісах відсутній. Лишайники, зокрема кладонії та кладіни, складають подушки та куртини сріблястих килимків. Саме ці ліси особливо небезпечні для вогню.
Сосново-зеленомохові та сосново-чорницево-зелено- мохові асоціації на Волині переважають. Вони розміщуються на схилах з більш багатими та краще зволоженими грунтами. Флористичне ядро цих лісів теж складають бореальні види: чорниця, лохина, плаун булавовидний, ожика волосиста, грушанка круглолиста. Деревостан сосни І-ІІ бонітету, заввишки до 26 м, повнотою 0,6-0,8. З сосною часто зустрічаються береза повисла і береза пухнаста. Іноді можуть бути розріджені кущі підліску. Трав'янисто-чагарниковий ярус складає до 80 % проективного покриття. Тут зосереджено основні запаси чорниці та інших ягід брусничних. Моховий покрив складає до 70 % проективного покриття і особливо розвинений у зеленомохових асоціаціях. З мохів переважають плевроцій Шребера та дикран зморшкуватий.[6]
Сосново-орлякові ліси зустрічаються зрідка, але займають значні площі. Вони розміщуються на рівнинних ділянках з дерново-підзолистими піщаними грунтами. Під наметом сосни та берези тут можна зустріти дуба, який росте у пригніченому стані. У підліску, якщо він є, ростуть бруслина бородавчаста, зіновить Цингера, дрік красильний, Трав'яно-чагарниковий ярус густий. Поруч з боре- альними видами (орляк, чорниця, омовдь) зростають і неморали (герань криваво- червона, просянка, перлівка). Тому сосново-орлякові ліси є перехідними між сосновими та дубово-сосновими формаціями.
Сосново-сфагнові ліси розміщені у пониженнях та на межі боліт. Вони формуються на торфяниках. Сосняки тут IV класу бонітету, заввишки до 15 м, при повноті до 0,6. До сосни домішується береза. Підлісок розріджений з верби сірої, верби вушкатої, крушини. У складі трав'яно-чагарникового покриву, який має близько 90 % покриття, поширені багно, лохина, молінія, андромеда, пухівка, журавлина. Моховий покрив густий (до 70 % покриття) і складений з сфагнумів, місцями рунянки.
Дубово-соснові ліси досить поширені на Волині. Вони належать до підтайгових формацій, хоч саме у них проходить поєднання бореальних та неморальних елементів флори. Ці ліси - двоярусні.
Сосновий ярус вищий і становить 0,3, а дубовий під ним густіший і становить близько 0,6 повноти Під лісовим наметом досить густий підлісок і трав'яно-чагарниковий ярус. Дубово-соснові ліси ростуть на більш багатих гумусом супіщаних грунтах. До складу формацій входять 2 групи асоціацій: дубово- сосново-ліщинова і дубово-сосново-крушинова. Дубово-сосново-ліщинові ліси займають добре дреновані ділянки з свіжими грунтами. Сосна у першому ярусі сягає 25 м заввишки, дуб у II ярусі - лише 20 м. За продуктивністю дуб також поступається сосні. Він має вторинне походження у цих угру- пуваннях.
Поруч з дубом можуть траплятись груша,черешня. У підліску разом із ліщиною зростають брусниця бородавчаста, зіновить руська. Трав'яно-чагарниковий ярус з покриттям до 60 % складається з кількох десятків видів. У ньому можуть панувати бореальні (орляк, чорниця) або неморальні (конвалія, копитняк) види. Мохи зустрічаються спорадично, зростаючи окремими подушками або куртинами
Дубово-сосново-крушинові асоціації займають більш зволожені ділянки понижень та річкових долин з глибшим гумусовим шаром грунту. Сосна у першому ярусі відзначається 1-11 класом бонітету. Дуб дещо нижчий. До нього домішуються береза, осика, вільха чорна.
Підлісок досить густий з крушини, ліщини, горобини, бруслини, сви- да. Нижче переважають бореальні види (веснівка дволиста, куничник), до яких домішуються представники неморального комплексу. Мохи не перевищують 10 % покриття.
Дубові ліси переважають у південній частині області й мають острівний характер. Вони зростають на більш багатих дерново-підзолистих супіщаних грунтах підвищеної карбонатності. У складі формації зустрічаються три групи асоціацій: дубово-ліщинова, дубово-крушинова та дубово-грабова
Дубово-ліщинова асоціація найбільш поширена. Саме у цій групі асоціацій найкращі дубові ліси Волині, в яких дуб досягає висоти ЗО м при діаметрі стовбурів близько 0,5 м. Поруч з головною породою ростуть осика, клен гостролистий, липа, береза повисла. Підлісок є густим, де переважає ліщина. Там же поширені бруслина, горобина, крушина, глід та інші види. Можуть траплятись зарості малини і ожини нессенської. Трав'яний покрив густий, займає до 50 % покриття. Переважають неморальні види: підмаренник, копитняк, переліски. Поруч з ними ростуть і бореальні види: квасениця, веснівка. У залежності від домінантів виділяють веснянкову, безщит- никову, конвалієву, зірочникову та інші асоціації.[8]
Дубово-крушинові ліси займають більш понижені та перезволожені ділянки. Вони менш продуктивні і дуб тут ІІІ-ІV класу бонітету, до 20 м заввишки. До нього домішуються береза, граб, вільха чорна, осика. Підлісок добре розвинений із зімкненістю понад 0,5. Переважає крушина, яка іноді створює густі зарості. З нею зростають горобина, бруслина, ожина сиза та інші види. Там, де підлісок густий, трави мають до 30 % проективного покриття. У протилежному випадку покриття травостою збільшується вдвічі. Переважають бореальні види: молінія, веснівка, каман або неморальні: осока трясучковидна, безщитник, зірочник та інші види.
У південній частині області невеликими масивами поширені дубово-грабові ліси. Вони займають бідніші грунти на підвищеннях рельєфу. Ці ліси, як правило, двоярусні. Верхній намет складається з дуба. Він розріджений, до 26 м заввишки, з крислатими кронами. Тому такі діброви відзначаються періодичними врожаями жолудів. Однак відновлення під наметом лісу за кілька років відмирає. Основним конкурентом дуба тут виступає граб, ярус якого на 4-8 м нижчий від дубового. Підлісок розвинений слабо. Подекуди трапляються кущі ліщини, бруслини бородавчастої та інших видів. В цих лісах переважає розріджений трав'яний покрив, проективне покриття якого рідко досягає 40 %. У ньому поширені копитняк, яглиця, підлісник, а також інші неморальні види. Тут значно менше представників бореального комплексу, хоч зустрічаються одинарник, квасениця.
Вільхові ліси трапляються рідко. Окремі ділянки вільшаників можна знайти у долинах річок вздовж заплав і терас з вогкими та сирими дерновими грунтами. Деревний ярус складається з вільхи клейкої, до якої домішуються іноді ясен, в'яз, осика, береза пухнаста. Насадження відзначаються якістю і належать до І-ІІ класів бонітету. Підлісок розвинений і багатий видами. Тут зростають черемха, горобина, свид, верба сіра, малина тощо. Вони створюють густі хащі. Проективне покриття травостою сягає 70 %. Домінують кропива, калган, жовтяниця.
Березові ліси є вторинними на Волині. Вони з'являються на місці колишніх соснових або дубово-соснових. Едифікатором таких похідних лісів виступає береза повисла, у більш вологих умовах - береза пухнаста. До них часто домішуються граб, осика, вільха клейка. В оптимальних умовах зростання береза досягає 24 м заввишки і створює деревостани 1-11 класу бонітету із зімкненістю крон до 0,8. Другий ярус виражений слабо або його немає зовсім. У трав'яному покритті повторюються види материнських насаджень, але у цьому випадку покриття трав зростає на 20%. Виділяють зеленомохові, орлякові, вересові та чорницеві асоціації березових лісів. Іноді їх місце займають куничник, орляк, тонконіг, свербіжниця.[6]
Динаміка лісової рослинності пов'язана переважно з антропогенною діяльністю. Сюди належать не тільки рубки головного користування, але й лісові культури та реконструкції насаджень, які виконуються здебільшого у монокультурному спрямуванні. Щодо складу порід, то слід відзначити інтенсивну заміну корінних насаджень на похідні.
Посилюється роль берези, осики, граба та верби. До того ж похідні насадження часто бувають порослевого походження. Вони згущені, відзначаються низькою якістю деревини, поширенням захворювань. Корінні породи, особливо дуб і сосна, рано суховершинять і також вражаються хворобами або шкідниками. Зімкненість крон у наметі знижується, а натомість розвивається ярус підліску. Деградація трав'яно- чагарничкового ярусу позначається на випаданні багатьох типових лісових видів, у першу чергу чорниці, конвалії тощо. Під деревним наметом розростаються злаки та представники лучної рослинності. Зустрічаються навіть рудерали та адвентивні види: чистотіл, грабельки, злинка. Одночасно спостерігається ксерофітизація рослинності з переміною екотопу. Динаміку волинських лісів можна простежити на прикладі вікової структури порід. Молодняків серед них більше половини. Це найбільш деградовані за видовим складом насадження, створені монокультурами сосни та ялини, іноді з інших порід. Середньовічних насаджень 64 тис. га, достигаючих - 17,3 тис. га. Корінні соснові ліси збереглись на площі 3,5 тис. га, тобто складають не більше 1,5 % їх колишнього поширення. Подібна картина й у дубово-соснових, дубових та вільхових лісах. Тому значних дегресивних змін зазнало понад 95 % волинського лісу.
У північній частині області болота поширені найбільше і подекуди займають понад 10 % території (Ратнівський, Любешівський, Камінь-Каширський і Старовижівський райони). Північні болота належать дооліготрофного типу і характеризуються низькою біологічною продуктивністю. Дещо менш поширені тут мезотрофні болота. Нижче умовної лінії Турійськ - Голоби - Колки болота обох означених типів трапляються лише фрагментарно. Із загальної площі боліт близько 80 % площі припадає на евтрофні болота. Вони займають пониження у долинах річок та поблизу озер, а тому відрізняються постійним перезволоженням, багатими грунтами та високою біологічною продуктивністю.
Болота виникли у міжльодовикові періоди, коли відкриту від криги землю вкривали рослини. Останні відмирали, оторфовувались. Болота з'являлись і на місцях колишніх водойм, де теж накопичувались відмерлі рештки рослин. Ці ділянки заростали мохами і. отримали постійне перезволоження. Такі окислені грунти містять не більше 700 мг розчинних солей. Тому на них, крім мохів, зростають лише специфічні для боліт види рослин: хвощі, осоки, очерет, верби, берези тощо. На евтрофних болотах кислотність порівняно незначна, а торф багатий азотом і добре розкладений.
Верхові оліготрофні болота повільно розвиваються, проростаючи вгору щороку на 10-20 мм за рахунок маси мохів сфагнів. Евтрофні болота наростають вгору повільніше, близько 1 мм/рік, завдяки кращому розкладанню рослинних решток. Горизонтально болота зростають приблизно на 15 см в радіусі щороку.[6, 8, 9]
Болота Волині вивчались досить детально. Місцеві болота утворились на місці реліктових понижень та долин після відступання льодовиків. Більшість місцевих річкових долин заболочені повністю або частково. На підвищеннях їх заступають луки, чагарникові зарості та ліси. Площі окремих боліт коливаються від 1 до 1000 га. Найбільші площі боліт знаходяться вздовж долини річки Прип'ять. Однак ці території тепер здебільшого меліоровані.
Глибина торфу пересічно становить 1,6 м, а в окремих випадках досягає 7-13 м. Внаслідок меліоративних робіт болота влітку можуть залишатись без води. Станом на 1995 р. було меліоровано понад 50 % заболочених територій. Однак у господарстві використовують лише 28 % меліорованих земель. Це здебільшого сіножаті та пасовища. Врожайність сіна на таких площах нижча від природних лук і не перевищує 10-20 и/га.
Евтрофні болота найбільш поширені. На них зростають дерева вільхи клейкої та берези пухнастої, а також кущі верби сірої, верби тритичинкової, крушини тощо. Трав'яний покрив складається переважно з осоки високої, загостреної, гострої та ін. Поруч із ними поширені очерет, пухівка, вовче тіло. Серед евтрофних боліт ботаніки виділяють 4 групи формацій: лісові, чагарникові, трав'янисті та трав'яно-мохові болота.
Лісові ефтрофні болота трапляються рідко і бувають березовими або вільховими. Деревний ярус виражений добре. Підлісок може бути навіть відсутній. Трав'яний ярус має до 80 % покриття і складається переважно з осок. Мохи густі, але зростають купинами. У чорновільхових асоціаціях мохів майже немає.
Чагарникові евтрофні болота трапляються частіше, але займають незначні площі, переважно на місці понівечених рубками або пожежами лісів, де відновлення лісоут- ворюючих порід затрималося. Тому такі болота мають вторинний характер. Цьому ж сприяє і запустіння меліорованих угідь. Основні компоненти чагарникових боліт - верба сіра, тритичинкова, п'ятитичинкова, розмаринолиста та інші. Часто вони створюють хащі, до яких домішуються крушина, калина, черемха. Трав'яний покрив різнорідний. Це можуть бути монодомінанти: очерет, осока висока, кропива. В іншому випадку ярус насичений десятком-двома гігрофітних видів. Моховий покрив із сфагнів та гіпнових мохів розвинений добре. Трав'яні болота подібні до чагарникових, але відрізняються меншим (до 40 %) покриттям чагарників. Це типовий для Волині тип боліт у долинах річок. Едифікаторами угрупувань виступають переважно різні види осоки, іноді очерет, рогіз. Мохів звичайно небагато і вони трапляються мозаїчно. До складу трав'яних боліт входять осокові, очеретяні, лепехові, великолепешнякові та хвощеві формації.
Трав'яно-мохові болота також поширені в межах області на других терасах річок та улоговинах. Це трав'яно-сфагнові або трав'яно-гіпнові угрупування з високим ступенем обводнення. Трав'яний покрив розріджений і до нього входять купинні та кореневищні види осок, пухівки, молінія та інші види. Поодиноко трапляються дерева й кущі В результаті осушення евтрофних боліт спочатку випадають мохи та пухівки. Розростається куничник, тонконіг та костриця. Пізніше гігрофільні трави випадають повністю, а на їх місці, крім за
Рослинний світ Волинського Полісся курсовая работа. География и экономическая география.
Реферат На Тему Автомобили Автоваз
Контрольная Работа По Деловой Компьютерной Графики
Репутация Сми Эссе
Реферат На Тему Основные Определения Страхования
Дипломная работа: Правовое положение иностранных граждан в Российской Федерации
Реферат по теме Особенности реабилитации инвалидов
Курсовая работа по теме Вибір виймально-навантажувального устаткування в умовах кар’єру
Курсовая работа по теме Термическая обработка металлов и сплавов
Реферат по теме Перикардиты, клиника, диагностика, лечение.
Контрольная работа по теме Коммерческая субконцессия
Сочинение На Тему Описание Домашнего Питомца
Истечение газа из суживающегося сопла
Курсовая работа: Роль организаций социальной защиты в защите проституток. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Философские Труды Френсиса Бэкона
Реферат На Тему Вибрационная Болезнь
Курсовая работа по теме Абсорбція та адсорбція
Диссертация На Тему Росгвардия
Курсовая работа по теме Тактические приемы в управлении инвестиционным проектом ООО "Санта"
Реферат по теме Возмездное оказание услуг
Реферат: Фуран. Тиофен. Пиррол. Скачать бесплатно и без регистрации
Анализ оборачиваемости оборотных активов и выявление резервов эффективности их использования - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Таксономическая группа слизевиков - Биология и естествознание курсовая работа
Аудит систем защиты информации - Бухгалтерский учет и аудит лабораторная работа