«Росія=СРСР?»

Люди із різних політичних таборів, в останні роки, в один голос заявляють, що Володимир Путін чи то відроджує Радянський Союз, чи то вже його відродив. Особливо, така точка зору набула популярності після початку війни, коли на території України почали помічати російські БТРи під червоними радянськими прапорами.

І здавалося б, порівняння напрошується саме собою. Судіть самі: величезні військові витрати (61.7 млрд доларів за 2020 рік), режим без свободи слова, де людину можуть посадити за репост, із міцною всюдисущою машиною пропаганди, протистояння із заходом, участь у локальних конфліктах на території інших держав, територіальні приєднання, молодіжні патріотичні організації по типу «Юнармії», Путін — як незмінний лідер (не враховуючи Дмитра Медведєва) зі своїм, яким-не-яким, але все ж таки культом особистості. Здається, що все сходиться. Та чи насправді все вищеперераховане, має стосунок до Союзу Радянських Соціалістичних Республік?

Давайте по черзі.

Мілітаризація та військові витрати:

Одна із шаблонних причин, за яку сварять Радянський Союз – це величезні витрати на армію. І дійсно, витрати СРСР на збройні сили завжди були великими, особливо після початку Холодної війни. Хоча треба враховувати суперництво двох наддержав, що постійно змагалися за модернізацію свого озброєння.

Якщо порівнювати сучасні витрати на армію в млрд або від частки ВВП то бачимо, що тенденцій до їхнього зниження не настало, напроти, з початку 2000-х витрати тільки зростають. Так за військовими витратами, Росія посідає третє місце у світі, витративши за рік 62 млрд доларів, Китай — 252 млрд витратив США — 607 млрд, тобто, майже в десять разів більше. То що ж це виходить? США відроджують у себе СРСР? Гадаю, пояснювати абсурдність цієї думки не варто. Та і взагалі, за Петра I, під час Північної війни, витрати на армію складали 70–80 % від загального бюджету країни. Ось уже де мілітаризація точно була повною.

Цензура:

Що ж стосується свободи слова, то цензура є в абсолютно будь-якій державі, причиною того є саме поняття слова «держава», а саме, держава — це апарат насилля та примусу, в руках панівного класу. Тобто, панівний клас, захищаючи свої інтереси, буде душити всілякі думки та ідеї, які йдуть у розріз із його інтересами, у тому числі застосовуючи силу. Поки буде існувати держава як явище — буде існувати цензура, як інструмент затушування небажаних деталей.Тому незрозуміло, чому порівняння йде саме зі СРСР. Чому не із сучасністю, коли за висловлення, яке засуджує обидві сторони конфлікту, людина або організація ризикує бути загнана за ґрати. Або зі США у 20-х та 50-х роках, коли будь-яка ліва думка піддавалася репресіям із боку державної цензури? А чим це відрізняється від Російської імперії? Там теж була цензура, та й не аби яка, за поганий відгук про політику царя, можна було відправитися до Сибіру на каторгу. Хоча варто сказати, що українські ЗМІ, усе ж про це згадують, але в суспільній свідомості, навмисно формується образ СРСР як квінтесенції репресій та цензури.

Протистояння Росії та Заходу :

Що ж, Росія вела боротьбу із заходом і до утворення СРСР, згадати хоча б Кримську війну, з Російською імперією з одного боку, та Англією, Францією й Османською імперією з іншого. Чим вам не протистояння із заходом?

От тільки в Радянському Союзі, ця боротьба мала принципово інший характер Це була боротьба двох різних політично-економічних соціальних моделей, мова йшла не просто про поділ ринку збуту та сфер впливу, мова йшла про виживання різних, якісно відмінних систем. З одного боку — капіталізм, поділ суспільства на класи, який може діяти під маскою демократизму, а може й застосовувати більш анти людські методи (шовінізм, расизм). Але головна особистість капіталізму — приватна власність на засоби виробництва, експлуатація праці більшості населення буржуазною меншістю. З іншого боку — соціалізм, ідея побудування бездержавного та безкласового суспільства, рівність та дружба народів, суспільна власність на засоби виробництва, відсутність експлуатації більшості.

Що ж ми маємо зараз?

Що в Росії капіталізм, що в Сполучених штатах капіталізм.

Радянський Союз був атеїстичною державою, що просувала науковий матеріалізм та, вкладала великі ресурси в освіту своїх громадян. Росія своєю чергою, здається, повернулася до Імперської тріади – «православ’я, самодержавство, народність». Церква зрощена з державним апаратом та впроваджена в систему освіти.

Териториалні приєднання:

Росія намагається грати роль імперіаліста, що виходить доволі непогано, згадуємо Грузію, Крим, Донбас, Сирію, придушування протестів у Казахстані в січні цього року, ну і звісно «Спецоперацію» на території України. Проте до світового гегемона, в обличчі Сполучених Штатів Америки їй дуже далеко, достатньо згадати про наведені цифри військових витрат. Поки США несе «демократію» на бортах своїх авіаносців усюди, де на їхню думку, її немає, проте є перспектива економічної вигоди, Росія — імперіаліст здебільшого регіональний. І якщо в 19 столітті, Російську Імперію інколи називали «жандармом Європи», то сучасна Російська Федерація — це здебільшого жандарм СНД.

І знову ж таки, якщо СРСР брав участь у конфліктах по всьому світу, заради допомоги встановлення соціалістичних режимів у тих країнах, то сучасна Росія, бувши капіталістично-олігархічною державою, втручається у внутрішні справи інших держав, суто задля зміцнення власного капіталу, нових ринків збуту, збагачення своєї буржуазії.

Культ особистості :

Культ особистості сам по собі, всупереч різним антирадянським міфам, не є ознакою побудування СРСР, культи особистості трапляються по всьому світу, в абсолютно різних за політичною направленістю державах, причому, геть не обов’язково формуються довкола політичних діячів, вони можуть бути сформовані довкола будь-кого, художника, письменника, музиканта, актора, або будь-якої іншої медійної особи, за певних обставин. У тому, що в кожній державній установі РФ майорить портрет Путіна — немає нічого радянського.

Що ж до самого Путіна, то тут усе цілком зрозуміло. Доволі смішно слухати заяви про те, що людина, яка звинувачує більшовиків у закладанні бомби під російську державність, має намір відродити Радянський Союз. Володимир Путін, не дивлячись на свій образ людини, яка витягла країну із темних та кривавих дев’яностих та припинила свавілля олігархів, насправді є ставлеником цих самих олігархів. У дев’яності роки, Путін приєднався до лав одного з олігархічних кланів, та допоміг йому прибрати з дороги інші клани, тобто Володимир Володимирович не позбавив Росію від свавілля олігархів, він прибрав одних, та допоміг укорінитися іншим. Про Гайдара та Чубайса Путін говорить позитивно, а на честь Єльцина, у місті Єкатеринбург навіть встановлено музей «Єльцин-центр», у сучасній Росії приватизовано та продано більшість підприємств, частину з них занедбано, частина належить іноземним капіталам, а люди які там працюють — приносять гроші приватним особам, які піклуються лише про свої інтереси, але аж ніяк про добробут трудової більшості. Бо як казав заступник голови уряду РФ 1992 року Анатолій Чубайс «Кожен проданий завод — це цвях у кришку труни комунізму! Продати його дорого, дешево, безкоштовно або з доплатою — двадцяте питання!».

Так і вийшло, хоч у РФ і немає офіційної заборони на комуністичну ідеологію, нібито є 'комуністична' партія, що займає аж 42 місця в державній думі, проте ці «комуністи» абсолютно беззубі та підтримують будь-яку ініціативу правлячої партії, а реальних борців за права трудового люду влада переслідує та всіляко затикає.

Також можна згадати про, такий собі, культ 9 травня в Росії, день перемоги широко використовується в російській пропаганді за однієї простої причини: за 30 років після розпаду СРСР, Росія не зробила ніяких проривів, у жодній області, імовірніше - навпаки, спостерігається суттєва деградація, порівнюючи з радянськими часами, тому перемога над Третім рейхом — подається як ознака величі Росії. Проте, у цьому й суть — перемога у Великій Вітчизняній подається в російських ЗМІ не як перемога багатонаціонального радянського народу, а як перемога саме росіян, ще й усупереч радянській владі, тобто Сталін, Жуков, Берія — у російській буржуазній пропаганді подаються як люди, які в кращому випадку, не заважали перемагати. Натомість виправдовуються колабораціоністи, які в роки великої вітчизняної війни, воювали на боці нацистів, такі як славнозвісний Андрій Власов — командувач дивізії СС «РОА», або отаман Краснов.

Усі 30 років йде знищення соціальної держави, монетизація та скорочення пільг, підвищення пенсійного віку, про безкоштовне житло, яке було в СРСР, сучасні росіяни можуть хіба що мріяти, у трудовому кодексі РФ від 2002 року — права робітників урізанні, а праця незалежних профспілок ускладнена за років правління Путіна все більше.

То чи є серед усіх руйнувань досягнень СРСР, хоча щось, як би це не звучало, що сприяло б відновленню Радянського Союзу? Ні!

Путін — це представник буржуазії, захисник її інтересів, а всі загравання із радянським минулим є спробою сховати за досягненнями Країни Рад власну людожерську політику, а також спробою схилити на свою сторону людей, які ще пам’ятають як жилося в СРСР, але чомусь забули, чим Радянський Союз був у своїй сутності.

У кращому випадку — Путін намагається відродити Російську імперію, з її постулатами «віра, цар, вітчизна», з її гнітом гніту щодо підкорених народів та, повною байдужістю до бід трудової більшості.

Не вірте в стереотипи та міфи, мисліть критично, детально перевіряйте інформацію, перш ніж сформувати свою думку. Мир вашому дому!