Роль митної служби в запобіганні епіфітотій в Україні. Реферат. Сельское хозяйство.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Роль митної служби в запобіганні епіфітотій в Україні
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Міністерство освіти та науки України
Університет митної справи та фінансів
Кафедра товарознавства та митної експертизи
на тему: «Роль митної служби в запобіганні епіфітотій в Україні»
. Роль патогена, рослини-хазяїна та довкілля в розвитку епіфітотій
. Стадії розвитку епіфітотій та заходи боротьби по захисту рослин від інфекційних захворювань
. Особливо небезпечні та поширені хвороби рослин в Україні
. Врегулювання захисту України від епіфітотій на законодавчому рівні. Роль митного та фітосанітарного контролю
Масовий розвиток інфекційної хвороби рослин на певній території впродовж певного періоду часу називається епіфітотією. Вивченням епіфітотій займає спеціальний розділ фітопатології - епіфітотіологія. Це вчення про розвиток популяцій патогена усередині популяцій хазяїна про хвороби рослин, що виникають в результаті їх взаємодії під впливом довкілля або втручання людини.
Інфекційні хвороби рослин істотно розрізняються між собою не лише по особливостях патогенезу і зовнішньому прояві, але і за характером їх розвитку в природі. Деякі хвороби поширені всюди, але зустрічаються рідко, і рівень їх, що зустрічається майже не міняється. Інші хвороби зустрічаються частіше, але також мало схильні до коливань; масовий розвиток цих хвороб на великих площах і сильне ураження рослин, що представляє загрозу посівам або насадженням, не спостерігається.
Якщо не прийняти своєчасних і ефективних заходів до лікування рослин, епіфітотія може стати причиною послаблення рослин, зниження їх продуктивності, погіршення якості продукції і нестійкості рослин до дії несприятливих чинників середовища.
Причини епіфітотії багатьох хвороб рослин ми бачимо не лише в певних сприятливих умовах для розвитку їх збудників, але і також в несприятливих умовах для розвитку самих рослин-хазяїв - умовах, що привертають їх до захворювання.
1. Історія розвитку епіфітотіології
Епіфітотія - масове, поширюване у часі та просторі, інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їхньої продуктивності, при якому уражено більше 50 % їх поверхні.
Проблема охорони довкілля ставить перед захистом рослин нові завдання. Замість знищення шкідливих видів на перший план виходить регулювання їх чисельності на рівні порогу шкідливості за рахунок активізації природних чинників.
Таким чином, наріжним каменем екологізації захисту рослин є епіфітотіологія, в основі якої лежали екологічні зв'язки збудника і рослини хазяїна в умовах зовнішнього середовища, тобто екологічна система особливого типу, що склалася в процесі еволюції. Управління цією екосистемою - центральне завдання сучасної фітопатології. Проте до такого висновку дослідники прийшли поступово.
Епіфітотіологія зародилася як вчення про епіфітотії (від грецького epi - на; phyton - рослина; logos - вчення, що дозволяє визначити її як науку, про враження великого числа рослин якою-небудь інфекційною хворобою).
Одні з перших відомостей про епіфітотії і масові нашестя шкідників містилися в Старому Завіті.
У Древньому Римі вважали, що іржавинні хвороби пшениці посилають божества Рубигус і Робиго, і щороку римляни приносили їм жертви, благаючи не губити посіви.
Про руйнівну силу захворювань рослин у вигляді запалів, опіків, борошнистої роси, іржі, що призводили до значних негативних економічних і соціальних наслідків, повідомлялося в працях великих грецьких і римських філософів і учених: Демокрита (460 років до н.е.), Арістотеля (384 р. до н.е.), Теофраста (372 р. До н.е.) та ін.
По повідомленню Дж.К. Цадокса (Zadocs, 1974), першим епіфітотіологом можна рахувати італійця Дж. Таржионі-Тоцетті, що опублікував в 1767 р. свої дослідження по епіфітотіології іржі пшениці.
В цілому в розвитку епіфітотіології можна виділити наступні основні періоди розвитку:
. Добактеріологічний (до останньої чверті XIX ст.) - підготовчий (початковий період). Відбувалося накопичення даних про частоту і умови розвитку епіфітотій, без знання природи збудника.
. Аутекологічний (кінець Х1Х - перша половина ХХ ст.). З'ясування відношення окремих організмів і видів до умов зовнішнього середовища. В якості організму у фітопатології прийнято "хворе тіло" рослин, а в ентомології - вид як однорідна одиниця. Спад розвитку епіфітотіології, становлення і розквіт інфекційної патології рослин.
. Синекологічний (60-80-і рр. ХХ в).
Вивчення динаміки хвороб і популяцій шкідливих організмів в екосистемах. Відродження епіфітотіології на рівні математичного аналізу і моделювання, а також гіпотез про динаміку популяцій шкідливих організмів.
. Становлення системного світогляду( з 90-х рр. ХХ ст.)
Інтеграція знань аутекологічного і синекологічного періодів на основі еволюційно-екологічної методології. Формування епіфітотіології як самостійної екологічної науки по захисту рослин, предметом якого є епіфітотичний процес в усіх формах його прояву: спорадичної захворюваності, епіфітотичного спалаху, епіфітотії, панфітотії.
Таким чином, епіфітотіологія повільно розвивалася в надрах фітопатології, як один з її розділів, аж до 60-х рр. ХХ століття, хоча необхідність більш високого становища цієї науки в захисті рослин ставала все очевидніше [1, c. 218].
В середині Х1Х ст. епіфітотії хвороб рослин проявили себе як національні лиха. У Ірландії із-за епіфітотії фітофтороза картоплі в 1845-1869 рр. померли від голоду близько 1 млн. чоловік і близько півмільйона жителів емігрували. Збір какао в країнах Латинської Америки в 1864 р. знизився на 60% в наслідок поразки рослин гнилі.
У 1880 р. епіфітотія іржі згубила урожай кавових плантацій на Цейлоні. Відома епіфітотія оїдіуму винограду, що виникла в Х1Х ст. у Франції привела до різкого (на 80%) зниження виробництва вина.
Основоположником вітчизняної епіфітотіології вважають К.М. Степанова. Його роботи по аеробіології фітопатогенних мікроорганізмів набули світової популярності.
К.М. Степанов і П.Е. Чумаків, розглядають епіфітотіологію як вчення про масові захворювання, а в практичному плані - як розділ фітопатології по прогнозуванню хвороб рослин. У зв'язку з цим завдання епіфітотіології вони бачили у вивченні причини виникнення масових спалахів хвороб рослин.
Таблиця 1. Дані про шкідливість хвороб
Хвороба, ареалКоментар Іржа зернових, всюди Часті великі епіфітотії. Величезні щорічні втрати урожаю Споринья іржі і пшениці, всюди Токсичність для людей і тварин Фітофтороз картоплі, в регіонах з прохолодним вологим кліматом Епіфітотії. Результатом однієї з них явився ірландський голод в 1845-1846 рр.Бурий гельмінтоспоріоз рису, Азія Епіфітотії. Приклад однієї з них - великий бенгальський голод в 1943 р. Гельмінтоспоріоз кукурудзи, США Епіфітотія 1970 р., результатом якої стали втрати урожаю на суму 1 млн. доларів. Борошниста роса винограду, всюди Епіфітотія в Європі(1840-1850 рр.) Неправдива борошниста роса винограду, США, Європа Епіфітотія в Європі(1870-1880 рр.) Неправдива борошниста роса тютюну, США, Європа Епіфітотія в Європі(1950-1960 гг), в Північній Америці(1970 р.) Іржа кави, всюди в районах обробітку Знищені усі плантації шкіри в Південній Азії(1870-1880 рр.). З 1970 р. Зустрічається у Бразилії. Шарка сливи, Європа Епіфітотія на сливах, персиках і абрикосах. Уявлення про епіфітотіологію як науку про масові хвороби рослин, закріплені у відповідних термінах і визначеннях, прийнятих в захисті рослин, відбивають традиційний етап розвитку епіфітотіології. Починаючи з часів її "зародження" в глибокій старовині. На цьому шляху розвитку епіфітотіологія досягла серйозних успіхів, включаючи комп'ютерні моделі.
Зростаюче значення епіфітотіології було визнане Другим міжнародним конгресом з фітопатології (Міннеаполіс, 1973). Один з його симпозіумів був присвячений обговоренню ролі математики і моделювання в аналізі епіфітотій.
Подальший розвиток епіфітотіології як екологічної науки і теоретичної основи інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів в агроекосистемах викликало необхідність системно-екологічного підходу, перегляду понять, що склалися, і визначень на новій теоретичній основі, починаючи з її предмета і об'єктів.
У Кодексі цивільного захисту у ст.2 п.24 зазначається, що надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією,пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності. Пункт 25 цієї ж статті: небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків. У даному кодексі визначено й поняття епіфітотій: епіфітотія - широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території [4]. Існують й інші визначення.
Епіфітотія - це широке розповсюдження інфекційної хвороби рослин, що охоплює господарство, район, область чи країну протягом певного періоду. У вигляді епіфітотій може поширюватися іржа і головня хлібних злаків, фітофтороз картоплі та інші шкідливі хвороби.
Епіфітотія-масове, прогресуюче за часом і в просторі інфекційне захворювання сільськогосподарських рослин і (або) різке підвищення чисельності шкідників рослин, що супроводжується масовою загибеллю сільськогосподарських культур і зниженням їх продуктивності.
У результаті відбувається уповільнення або зупинка росту, убогий урожай або повна його відсутність, можлива загибель рослини. Самий істотний збиток наноситься грибками (мікози), оскільки цей вид інфікування зустрічається найчастіше. Варто відзначити, що епіфітотія - це «підступний ворог», який може спалахнути повторно з новою силою. Це трапляється, оскільки в осередках зараження грунт може накопичувати інфекцію, також вона здатна залишатися в опалому листі, в пнях або порубкових залишках. Паразитні гриби знову «нападають» на ослаблену рослину або на те, що має пошкодження механічного походження.
Інфекційні хвороби рослин істотно розрізняються між собою не лише по особливостях патогенезу і зовнішньому прояві, але і за характером їх розвитку в природі. Деякі хвороби поширені всюди, але зустрічаються рідко, і рівень їх, що зустрічається майже не міняється. Інші хвороби зустрічаються частіше, але також мало схильні до коливань; масовий розвиток цих хвороб на великих площах і сильне ураження рослин, що представляє загрозу посівам або насадженням, не спостерігається.
До таких хвороб відносяться багато видів стволової гнилизни деревних порід, випрівання сіянців і ряд інших захворювань.
В той же час існують хвороби, поширення і розвиток яких в певній місцевості або в межах усього ареалу непостійні, схильні до різких коливань. Такими є багато видів іржі і борошнистої роси, деякі види судинних хвороб і кореневої гнилизни деревних порід, ряд вірусних і інших хвороб.
Масовий розвиток інфекційної хвороби рослин на певній території впродовж певного періоду часу називається епіфітотією. Вивченням епіфітотій займає спеціальний розділ фітопатології - епіфітотіологія. Це вчення про розвиток популяцій патогена усередині популяцій хазяїна хвороби рослин, що виникають в результаті їх взаємодії під впливом довкілля або втручання людини.
Найбільш сприятливі умови (передумови) для виникнення епіфітотії складаються при поєднанні наступних умов:
) наявності в цій зоні достатнього запасу збудника хвороби;
) сприйнятливість рослин до цієї хвороби.
) наявність сприятливих для патогена умов зовнішнього середовища(температура, вологість і т.д.).
Якщо не прийняти своєчасних і ефективних заходів до лікування рослин, епіфітотія може стати причиною послаблення рослин, зниження їх продуктивності, погіршення якості продукції і нестійкості рослин до дії несприятливих чинників середовища.
Залежно від особливостей розвитку і масштабів поширення в природі розрізняють наступні основні типи епіфітотій:
Місцеві епіфітотії, або енфітотії. Характеризуються щорічним (впродовж декількох років) сильним розвитком хвороби на обмеженій території, іноді у вигляді окремих вогнищ. Збудники місцевих епіфітотій, як правило, постійно є присутніми в цій місцевості. Вони здатні довго зберігатися в грунті, на рослинних залишках, насінні, бур'янах і тому подібне. Інфекційний початок таких патогенів зазвичай повільно накопичується в природі і порівняно повільно поширюється.
Проте, якщо запас інфекції досягає високого рівня, то за наявності сприйнятливих рослин і сприятливих зовнішніх умовах нерідко виникають епіфітотії.
Прогресуючі епіфітотії. Епіфітотії цього типу починаються як місцеві, але з часом охоплюють більші території. Вони зазвичай викликаються найбільш агресивними патогенами, які мають високу енергію розмноження, утворюють впродовж літа декілька генерацій безстатевого спороносіння і здатні швидко поширюватися по повітрю або за допомогою комах (наприклад, епіфітотії іржі, борошнистої роси, деяких судинних і вірусних хвороб).
Причиною виникнення прогресуючих епіфітотій може виявитися перекидання з одних районів в інші зараженого посадочного матеріалу або попадання патогена в нові для нього райони, де є значні площі сприйнятливих рослин-хазяїв. Прикладом такої епіфітотії може служити епіфітотія пузирчастої іржі веймутової сосни, що виникла і швидко охопила величезні площі, зайняті цією сосною в США, після того, як збудник хвороби був завезений в Америку з Європи.
Прогресуючі епіфітотії часто розвиваються впродовж багатьох років. Так, сильні прогресуючі епіфітотії голландської хвороби ільми, поширилися на великих територіях в лісостеповій, степовій і напівпустинній зонах нашої країни, були відмічені в 1935-1940 і 1955- 1959 рр. В молодих культурах сосни, створюваних на великих площах концентрованих вирубувань в північних і північно-західних районах Росії спостерігаються прогресуючі епіфітотії снігового шютте і іржа сосни.
Повсюдні епіфітотії, або панфітотії характеризуються масовим розвитком хвороби на території цілої країни, іноді декількох країн або континентів. Панфітотії - явище досить рідкісне, але вони можуть приймати розміри національного лиха, як це трапилося під час панфітотії фітофторозу картоплі в середині XIX ст.
Знання особливостей різних типів епіфітотій дозволяє передбачати їх виникнення, хід подальшого розвитку і використати ці дані для складання точніших прогнозів і планування лісозахисних заходів[3, c.198].
Хвороби рослин класифікуються за такими ознаками:
місце прояву (місцеві, локальні, загальні);
причина виникнення (інфекційні, неінфекційні).
Всі патологічні зміни в рослинах виявляються в різноманітних формах і поділяються на гниль, муміфікації, в'янення, некрози, нальоти, нарости.
Епіфітотичні хвороби - це іржа злаків, фітофтороз картоплі, мілдью винограду та ін.
Інфекційне захворювання рослин розвивається при взаємодії трьох складових: патоген, рослина та сприятливі умови середовища.
. Роль патогена, рослини-хазяїна і довкілля в розвитку епіфітотій
Зараження сільськогосподарських культур або лісів може бути природного чи штучного походження.
Виникнення, розвиток і загасання епіфітотій, як і динаміка хвороб взагалі, підкоряються певним закономірностям і залежать від взаємодії трьох компонентів, що беруть участь в епіфітотичному процесі: популяції збудника, хвороби, популяції рослини-хазяїна і довкілля. Якщо, ця взаємодія виявляється сприятливою для розвитку хвороби, вона прогресує і виникає епіфітотія.
Якщо ж в ході епіфітотій створюються умови, що перешкоджають її подальшому розвитку, відбувається її поступове згасання, спалах хвороби припиняється. Кожен з названих компонентів грає певну роль і має однаково важливе значення.
Роль патогена. Роль збудника хвороби виключно велика. Для виникнення епіфітотій необхідно, щоб збудник мав високу агресивність по відношенню до рослини, що росте в цій місцевості, і щоб запас інфекції був досить великий. Вирішальною передумовою епіфітотій може виявитися поява нового для цієї місцевості високоагресивного патогена, що має велику плодючість і здатність накопичуватися в природі.
Чим вище швидкість розмноження патогена, чим легше і швидше він поширюється, чим довше здатний зберігатися, не втрачаючи життєздатності, тим більше загрози виникнення епіфітотій. І, навпаки, скорочення запасу інфекції, зменшення енергії розмноження і швидкості поширення збудника, зниження його агресивності - найважливіші передумови загасання епіфітотій.
Роль рослини - хазяїна у виникненні і розвитку епіфітотії, як і у виникненні і розвитку патологічного процесу взагалі, не менш істотна, чим роль збудника хвороби. Розвиток хвороби можливий тільки за наявності сприйнятливої до хвороби рослини-хазяїна. Чим більше площі під сприйнятливим до хвороби сортом, тим вірогідніше можливість масового спалаху хвороби.
Певне значення мають і агротехнічні заходи, що знижують або, навпаки, підвищують міру стійкості рослини (макро- і мікродобрива, терміни посіву, попередники і т.д.).
Особливо велика роль рослини-хазяїна при інтродукції: якщо ввезений вид рослини виявляється сприйнятливим до місцевих збудників хвороб, то з часом розвиток цих хвороб на новому хазяїнові може набути характеру епіфітотій. Те ж саме відбувається, якщо патоген, потрапляючи в нові райони, знаходить там нових сприйнятливих хазяїв.
Рослина-хазяїн може відігравати важливу роль і в загасанні епіфітотій. Якщо епіфітотія носить сезонний характер, то її загасанню можуть сприяти вікові зміни рослин або їх тканин, завдяки чому рослини придбавають стійкість.
Роль зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище робить вплив на збудника хвороби, на рослину-хазяїна і на течію патологічного процесу.
Ця роль часто виявляється вирішальною. Особливо велике значення мають кліматичні умови місцевості і погодні умови даного року, іноді декількох останніх років. Визначальним моментом при цьому є, як правило, не один фактор (наприклад, оптимальна температура або вологість), а оптимальне поєднання багатьох факторів, що сприяють масовому розмноженню патогенів, його накопиченню і поширенню, зараженню рослин. Фактори зовнішнього середовища можуть сприяти виникненню епіфітотій і в тому випадку, якщо вони надають несприятливий вплив на рослину-господаря, викликаючи його ослаблення і знижуючи тим самим його стійкість до хвороби [5].
Біологічний осередок ураження рослин може бути викликаний вірусами, бактеріальними, грибковими хворобами і найбільш небезпечними шкідниками.
Умови погоди часто є вирішальним чинником, що визначає інтенсивність розвитку хвороби. Так, розвиток парші яблуні, мілдью винограду, плодової гнилизни і багатьох інших хвороб неможливий без краплинно-рідкої вологи. При цьому потрібна для збудника тривалість зволоження знаходиться залежно від температури навколишнього повітря. Так, мінімальна тривалість зволоження для зараження яблуні паршею при 15° повинна складати не менше 8,5 год, при 10°- 12 год, а при 5° - 24 год.
Особливо велика роль температури як чинника, від якого залежить тривалість інкубаційного періоду: при оптимальній для патогена температурі повітря скорочується інкубаційний період, збільшується число генерацій, а отже, збільшується і небезпека епіфітотійного наростання хвороби. Так, інкубаційний період парші яблуні при зараженні аскоспорами може тривати від 7 днів при температурі 24° до 21 дня при температурі, рівній 8 °С.
Таким чином, епіфітотія є складним комплексом взаємозв'язаних елементів, що безперервно змінюються під впливом багатьох чинників: генетичних, екологічних, економічних і так далі. Ці елементи утворюють в часі і просторі як би безперервний ланцюг, причому окремі його ланки і характер зв'язків між ними визначаються специфікою взаємовідносин в системі патоген-хазяїн і особливостями довкілля.
Сприйнятливість рослин до фітопатогена залежить від стійкості сортів, що районують, часу зараження і погоди. Залежно від стійкості сортів міняється здатність патогенна викликати зараження, плодючість гриба, швидкість розвитку збудника і шкідливість захворювання.
Слід завжди мати на увазі, що у разі інфекційних захворювань рослин ми маємо справу з двома організмами: паразитом - збудником хвороби і рослиною-хазяїном. Масовий спалах захворювання матиме місце як у випадках, що знижують опірність рослин, так і у випадках, що сприяють впровадженню і розвитку паразита. До останніх випадків відносяться хвороби рослин, що викликаються найбільш активними паразитами.
Виникненню і розвитку епіфітотії сприяє наявність природних осередків інфекції в певних районах. Так, збудник жовтої іржі озимої пшениці зберігається на певних дикорослих злаках або залишках пшениці.
У районах, де кліматичні умови якнайкраще відповідають вимогам гриба, епіфітотії хвороби виникають через 1-3 роки.
Епіфітотії характеризуються наступними хворобами:
іржа хлібних злаків, при поразці якої втрати урожаю складають 40-70%;
пірокуларіоз рису - захворювання викликається грибком, втрати урожаю можуть досягати 90%;
фітофтороз (картопляна гнилизна) - захворювання, що вражає грибком листя, стебла і бульби картоплі та ін.
4. Стадії розвитку епіфітотій та заходи боротьби по захисту рослин від інфекційних захворювань
Епіфітотія - це динамічний процес, в розвитку якого виділяють ряд стадій, що послідовно змінюють одна одну: 1) підготовчу стадію, або передепіфітотію; 2) спалах хвороби, або власне епіфітотію; 3) стадію депресії, або загасання епіфітотії.
На першому етапі відбувається розмноження і накопичення вже наявного в цій місцевості патогена, зосередження на великих площах сприйнятливих рослин (наприклад, при створенні чистих лісових культур) або зниження з тих або інших причин стійкості насаджень; виникнення сприятливих умов для зараження рослин (наприклад, у зв'язку з господарською діяльністю людини, підвищенням рекреаційних навантажень або дією абіотичних чинників). Тривалість цієї стадії може бути різною, але найчастіше вона триває декілька років.
Друга стадія(спалах) характеризується одночасною поразкою великої кількості рослин, сильним ступенем ураження і загибеллю значної частини хворих рослин, високим рівнем заподіюваного хворобою збитку. Момент кульмінації спалаху може бути приурочений до певного віку рослин або до періоду з найбільш сприятливими для розвитку хвороби погодними умовами.
Під час третьої стадії (депресії) спостерігається поступове зниження кількості хворих рослин і ступеня їх ураження. Зазвичай зменшується і зона поширення епіфітотій.
Тривалість епіфітотій, як і окремих її стадій, залежить від багатьох чинників і може сильно коливатися. Епіфітотій деяких хвороб розвиваються впродовж одного сезону, інші можуть тривати багато років.
Захист рослин - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур'яни та фактори техногенного характеру (наприклад, неправильне застосування пестицидів та агрохімікатів). Захист рослин здійснюється за допомогою різних способів - організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, фізичних, біологічних, хімічних тощо. Одним з таких способів є карантин - утримання об'єктів регулювання (рослини, продукти рослинного походження, засоби перевезення, ґрунт, будь-які інші об'єкти, здатні переносити чи поширювати шкідливі організми) у визначених місцях для проведення їх моніторингу, подальшого інспектування, фітосанітарної експертизи та/або обробки [8].
У заходах боротьби, по захисту рослин від інфекційних захворювань, велике значення мають профілактичні заходи: створення найкращої умови для зростання і розвитку сільськогосподарських культур; обробка стійких сортів; раціональне насінництво; хімічне протравлення насіння; збризкування; обпилювання і інші обробки рослин.
Велике значення має лікування заражених рослин, наприклад, термічна обробка насіння, оздоровлення дерев, прогрівання саджанців, бульб і прищепного матеріалу, які заражені вірусами.
Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його. Можуть бути прийняті такі заходи, як наприклад, заборона вивезення продукції рослинництва, заборона прийому посилок тощо. При застосуванні карантинних заходів, можна попередити проникнення збудників захворювання з однієї країни в іншу. Карантинні заходи застосовують при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке й масове поширення.
Для боротьби з фітопатогенними мікроорганізмами проводяться наступні заходи:
а. Біологічні:- лікування антибіотиками - селекція, гібридизація - обробка витривалих рослин
б. Фізико-хімічні: - видалення хворих рослин - спалювання листя - дезинфекції насіння і посадочного матеріалу - дезинфекція грунту - обприскуванні рослин хімічними речовинами - очищення і обробка насіння - знищення переносників збудників хвороб, що мешкають на рослинах.
в. Карантинні:- захист від завезення хворих рослин.
Висушені рослини, їх частини називають лікарською сировиною. З неї готують лікарські препарати. Лікарська сировина забруднюється мікробами під час збору, сушки, подрібнення, упаковки, зберігання.
Ознаки псування лікарської сировини: зміна кольору, гниття, цвіль.
У зіпсованій сировині зменшується кількість лікарських речовин і накопичуються токсини. Така сировина непридатна для отримання лікарських препаратів.
Для оцінки санітарного стану лікарської сировини визначають мікробне число. К-ть мікробів в 1 г сировини називається мікробнимчислом.
Заходи попередження псування лікарської сировини:
дотримувати технологію транспортування, сушки, зберігання переробки [2, c. 15-17].
. Особливо небезпечні та поширені хвороби рослин в Україні
Хвороба рослин - це порушення нормального обміну речовин клітин органів і цілої рослини під впливом фітопатогена або несприятливих умов середовища, що призводить до зниження продуктивності рослин або до повної їх загибелі.
Сприйнятливість рослин до фітопатогена (збудника захворювання рослин) - це нездатність протистояти зараженню і поширенню фітопатогена в тканинах. Сприйнятливість залежить від стійкості сортів, що районують, часу зараження і погоди. Залежно від стійкості сортів міняється здатність патогена викликати зараження, плодючість гриба, швидкість розвитку збудника і відповідно шкідливість захворювання.
Чим раніше відбувається зараження посівів, тим вищий ступінь ураження рослин, істотніша втрата урожаю.
Найбільш небезпечними хворобами є стеблова(лінійна) іржа пшениці, жовта іржа пшениці і фітофтороз картоплі.
Стеблова або лінійна іржа (Puccinia graminis Pers). Зустрічається у всіх зонах України, проте розвиток її незначний. Найбільш поширена у західних областях. Найкращі умови для поширення стеблової іржі - сніжна зима, тепла погода під час вегетації і чергування теплої вологої погоди з сонячними днями. Оптимальна температура для зараження рослин 21-25 °С. Обов'язковою умовою проростання усередині спор є наявність крапель дощу чи роси. Уражує переважно стебла, рідше листя та колоскові луски. Пустули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору довжиною до 1 см розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді рядків. Сильне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, стебла можуть надламуватись, а рослини гинуть. Ураження стебла під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати врожаю можуть становити 60-70% і більше. Фосфорні та калійні добрива знижують інтенсивність ураження, незбалансоване внесення азотних добрив підвищує шкідливість хвороби. Джерелами інфекції є злакові бур'яни, уражені посіви.
Жовта іржа (Puccinia striiformis W). Найбільш поширена в західних областях України. Хвороба дуже шкідлива і при сильному її розвитку втрати врожаю зерна можуть становити до 100%. Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною погодою навесні і в першій половині літа. Оптимальна температура для ураження рослин - 4-13 °С. За температури вище 21 °С розвиток гриба призупиняється і зараження не відбувається. Хвороба уражує листя, піхви, колоскові луски, остюки й навіть зерно. В місцях ураження утворюються характерні світло-жовті дрібні пустули(пузирі), розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок. Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує ріст кореневої системи рослин. При ураженні колоса зерно слабо наливається, підсихає і стає щуплим. Джерелами інфекції є уражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових культур. Окрім пшениці гриб вражає ячмінь, жито і інші види злаків.
Найбільш шкідливі її епіфітоітїї відзначаються в роки з м'якою зимою, теплою весною і вологим прохолодним літом. При поразці посівів пшениці жовтою іржею урожай зерна часто знижується до 50%, а в роки із сприятливими для гриба умовами недобір урожаю може досягати 90% і навіть 100%.
Бура або листкова іржа(Puccinia triticina E, Puccinia recondita). 3 усіх видів іржі вона найбільш пош
Похожие работы на - Роль митної служби в запобіганні епіфітотій в Україні Реферат. Сельское хозяйство.
Этика и управленческие решения в условия конфликта интересов
Психическое Развитие В Младенческом Возрасте Реферат
Любовь Трудная Душевная Сочинение Егэ
Лекция по теме Финансово-кредитная система Германии
Мини Сочинение Текст
Охраняя Растения Охраняем Жизнь Сочинение
Реферат: щербинин А. А. Сравнительный анализ трехмерных методик в человеко-компьютерных интерфейсах, бакалаврская работа Ключевые слова: виртуальная реальность, сравнительный анализ, измерение, оценка эффективности, тесты
Дипломная работа по теме Особенности работы медсестры Детского реабилитационно-восстановительного центра для детей-инвалидов с нарушениями оппорно-двигательного аппарата
Выплата Заработной Платы Реферат
Сочинение Эссе На Тему Школа Будущего
Контрольная Работа На Тему Признаки Организованной Группы. Отличие От Группы Лиц По Предварительному Сговору И Преступного Сообщества
Дипломная работа по теме Воспитание гражданской позиции старшеклассников на уроках обществознания
Реферат: Сравнительная характеристика животных Типа хордовых Подтипа позвоночных
Эссе На Тему Гражданского Права
Контрольная работа по теме Суть и цели экологического права
Дипломная работа по теме Разработка технологической линии производства молочных напитков и сметаны из рекомбинированного сырья
Предпринимательская деятельность: основные положения
Характеристика Студента На Дистанционной Практике
Наша Общая Любимица Сочинение 5 Класс
Реферат: Содержание обучения, принципы воспитания
Дипломная работа: Підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ПП "Урсуленко"
Статья: Спортивный отбор в системе управления многолетней подготовкой юных спортсменов-ориентировщиков
Реферат: Основы конституционного строя России