Ризики відродження фашизму у Європі
Станіслав Домбик
Фашизм, як найтемніша сторінка в історії Європи, залишив слід у пам'яті людства про незліченні трагедії та руйнування під час Другої світової війни. Його ідеї набирають популярності в сучасній Європі. Розповсюдження впливу ультраправих партій у Європарламенті та підтримка подібних рухів у Європі свідчать про те, що небезпечна ідеологія знаходить відгук у серцях і умах багатьох мешканців Заходу. Як праві тенденції проявляються сьогодні? Чи матимуть вони масштабні наслідки і як вплинуть на дипломатичні відносини з Україною?
Для аналізу вірогідних змін потрібно «копнути» глибше, а саме: до витоків ідеї фашизму. На початку 20-го століття «старий світ» зазнав радикальних змін. Після Першої світової війни країни Європи потерпали від серйозних економічних і соціальних потрясінь. Високий рівень безробіття, інфляція та зниження життєвого рівня стали нормою для кожного європейця. Масло в полум’я підливало соціальне відчуття несправедливості та невдоволення серед широких верств населення, що відчували себе покинутими та зрадженими традиційними політичними силами.
Наприклад, Німеччина вимушена була підписати Версальський договір — документ, що не лише підтверджував перемогу Антанти над цією країною, але й «принижував» її, примусивши сплачувати величезні репарації. Частину територій Німеччини розділили сусідні держави, відбулось скорочення армії до 100000 солдатів. Ці фактори спричинили величезні збитки, знецінення валюти, «спустошення» підприємств та промисловості тощо. І не дивно, що нацизм під керівництвом його головного ідеолога, Адольфа Гітлера, став домінуючою силою у зруйнованій Веймарській республіці.
Чи згадаємо Італію, що мала становище переможниці, на відміну від її екссоюзника — Німеччини. Однак і вона зіткнулась з економічними та соціальними проблемами. Занепад промисловості та сільського господарства, зростання інфляції та безробіття й підтримка радикальних рухів викликали страх серед вищого та середнього класів. Незадоволеність Версальським договором, за яким було отримано не всі території, та слабкість парламентської демократії підривали довіру всередині країни. Беніто Муссоліні майстерно використав вищезгадані економічні та соціальні невдоволення для приходу до влади, пропонуючі прості рішення складних проблем.
Європа повертає праворуч
Порівнюючи тодішню політичну ситуацію «старого світу» та сучасні реалії, можна помітити наступне: ультраправі тенденції набирають популярність у часи нестабільності та кризи. За останні двадцять років європейська політика зазнала трансформації «ліворуч», обравши курс на відкриту міграційну політику, досягнення соціальної справедливості та гендерної рівності, пошуки філософії у таких течіях, як ідентичність або «Пробудження» тощо. Метою лівих партій було подолання демографічної кризи та покращення економічного становища завдяки мігрантам із країн Африки та Близького Сходу. Особливо ця тенденція набула актуальності під час Європейської боргової кризи. Очікувалось, що заробітчани зможуть асимілюватися, отримуючи трудову кваліфікацію та вивчивши національну мову. Проте ефект мав невтішні результати.
По-перше, міграційна криза. Це найбільша криза, що виникла у 2015-му році та триває донині. Загострення конфліктів на Близькому Сході, суцільна бідність у країнах Африки змусили понад тисячі мирних мешканців шукати кращої долі. Лише за один рік до країн ЄС прибуває від 1 до 1,8 млн біженців, що створює напругу на економіку.
По-друге, свавілля мігрантів. Приїжджі, як виявилось, не мають бажання асимілюватися з корінним населенням, вивчати мову та працювати. Замість цього вони живуть за рахунок соціальних пільг, займаються актами вандалізму та розповсюджують свою культуру та релігію, створюючи конфлікти. Наприклад, в інтернеті можна знайти численні відео, які документують насильство над жінками, літніми людьми тощо, а також випадки вандалізму та пошкодження приватної власності. Чи згадаємо протести в Дубліні в 2023-му році, що відбулись через напад іммігранта на прохожих і дітей.
По-третє, економічна та політична нерівність. На даний момент Франція, Німеччина, Нідерланди, Італія та Польща відіграють ключову роль у формуванні політичного ландшафту та економічного менеджменту. Менш провідні країни не мають такого впливу. І не дивний факт популяризації правих партій, що обіцяють своєму електорату національну справедливість та можливість відчути себе «важливими».
По-четверте, безпекова ситуація. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, загострення конфлікту між Ізраїлем та Палестиною, очікування війни в Азії грають на руку лідерам ультраправих партій.
Із цього виникає потреба «сильної руки» у вигляді партій правого спрямування, що відзначаються антиміграційними, націоналістичними та євроскептичними поглядами. У їхніх програмах спостерігаються збереження культури мови та традиції, обмеження імміграції та захист національної економіки. Наприклад, у Франції партія «Національне об’єднання» під керівництвом Марін Ле Пен перемогла на виборах у Європарламент, обігнавши пропрезидентський блок «Потреба Європи» та соціалістів. «Брати Італії» Джорджі Мелоні на даний момент є домінуючою силою у Римі. Також ця партія входить до «Європейських консерваторів та реформістів» — партії, що зайняла 78 місць у європейському парламенті. У виборчій програмі Мелоні запропонувала програму збільшених пільг для родин, менше європейської бюрократії, нижчі податки, припинення міграції та заборону абортів. Ультраправа партія «За свободу» у Нідерландах під управлінням Герта Вілдерса відома своєю критикою ісламу. «Італійська ліга» із Маттео Сальвіні на чолі виступає проти ЄС та за економічний націоналізм. «Альтернатива для Німеччини» виступає проти імміграційної політики та мультикультуралізму. Австрійська «Партія свободи» є фашистською політичною силою, що прославляє своє минуле. «Шведські демократи» пропонують жорсткі інтеграційні заходи.
Що очікує Україну від правих сил
З огляду на історичні паралелі та сучасні політичні тенденції, зростання ультраправих сил у Європі є тривожним сигналом для демократичних інститутів і соціальної стабільності на континенті. Як і в міжвоєнний період, ці рухи знаходять підтримку серед населення, що розчароване економічною нестабільністю, міграційними кризами та зростаючою нерівністю. Ультраправі партії пропонують прості рішення складних проблем, акцентуючи на націоналізмі, обмеженні імміграції та критиці Європейського Союзу, що резонує багатьом європейцям, які відчувають загрозу своїй ідентичності та безпеці. Їхні успіхи на виборах, зокрема в Європарламенті, свідчать про зміну політичного ландшафту на континенті, що може мати серйозні наслідки для майбутнього Європи та її відносин із сусідами.
Для України зростання ультраправих сил у Європі може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, ультраправі партії можуть підтримувати національну суверенність України у її протистоянні з Росією, що особливо актуально на фоні війни. Прикладом є матеріальна підтримка від Італії та «Європейських консерваторів та реформістів», куди також входять «Право і Справедливість» Ярослава Качинського, «Шведські демократи» та низка дрібних партій.
З іншого боку, посилення фашистських ідей може означати зменшення підтримки України як у наданні допомоги, так і в боротьбі за вступ у ЄС, особливо якщо ці партії наполягатимуть на зниженні рівня європейської солідарності та підтримки нових членів або партнерів. Також варто враховувати, що праві партії посилюватимуть антиміграційну політику, що вплине на українських трудових мігрантів, які працюють у Європі. Ложкою дьогтю є російський вплив на правих радикалів. Москва активно спонсорує ультраправі об’єднання. Прикладом є допомога «Австрійській партії свободи» та німецькії партії «Альтернатива для Німеччини» в обмін на вигідні для неї закони: припинення допомоги Україні, проведення мирних перемовини та подальше співробітництво. За ініціативи Кремля «Конфедерація свободи та незалежності» перекривала коридори з українським зерном, створюючи так званий «зерновий конфлікт».
Отже, нашій державі варто бути готовою до того, що зміни в політичному ландшафті Європи вимагатимуть гнучкості та активної дипломатії для збереження і зміцнення своїх позицій на міжнародній арені.
Використані джерела
1) https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c88d5x73e6qo
2) https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cd11j45r7q0o
3) https://www.youtube.com/watch?v=JUnTQAdTFi4
4) https://www.youtube.com/watch?v=DoYco9EKLY4&list=LL&index=20