Революційні події 1917 року на Херсонщині - История и исторические личности курсовая работа

Главная

История и исторические личности
Революційні події 1917 року на Херсонщині

Передумови та причини революції 1917 року на Херсонщині. Органи міського самоврядування в період революції. Завершення революції. Політична діяльність партій. Події 1917 року на Херсонщині в контексті національного і культурного відродження України.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність роботи. Історії революційних подій на Україні 1917 р. присвячено значна кількість наукових праць, проте революційні події 1917 року на Херсонщині потребують додаткового вивчення. Праць, які узагальнюють тему революційного руху на Херсонщині досить мало, тож вивчений цей період історії нашого краю не в повній мірі.
Через те, що за радянських часів цей період вивчався однобічно з точки зору більшовиків, акценти робилися на діяльність революційних груп, спрямованих на встановлення влади рад, ми не може говорити про те, що історія революції на Херсонщині висвітлена відповідно до вимог історії як науки.
Важливість проблеми дослідження визначається також необхідністю ґрунтовного об'єктивного вивчення минулого з метою більш всебічного усвідомлення закономірностей суспільного розвитку та відродження історико - гуманістичних традицій українського народу. Суспільне значення теми підкреслюється сучасною політичною ситуацією в Україні та наростання соціального напруження.
Обрана тема представляє інтерес для широкого кола людей, що цікавляться історією рідного краю, оскільки в останній час інтерес до історичної регіоналістики значно виріс.
Мета роботи. Основною метою роботи є на основі архівних документів, систематизації та аналізу накопиченого в історичній літературі та періодичних виданнях фактографічного матеріалу визначити джерельну базу дослідження; описати історичний досвід поколінь Херсонщини; навести невідомі та маловідомі факти з історії рідного краю 1917 року; проаналізувати події в сфері матеріальної та духовної культури, що витримали випробування часом на Херсонщині.
- проаналізувати зібрану наукову літературу з теми дослідження;
- всебічно вивчити історичні документи і накопичити різноманітний краєзнавчий матеріал для пояснення відмінностей та особливостей в історичних явищах, подіях і фактах революції 1917 року на Херсонщині;
- висвітлити політичну діяльність партій та найголовніші події 1917 року;
- дослідити події 1917 року на Херсонщині в контексті національного і культурного відродження України;
- сформулювати висновки дослідження.
Об'єкт дослідження: історичні джерела про передумови, причини розгортання, перебіг та наслідки революційних подій 1917 р. на Херсонщині
Предмет дослідження: Революційні події на 1917 р. на Херсонщині.
1. Обробка первинних фактичних статистичних матеріалів із застосування порівнянь, дослідження історичних фактів;
2. Історико-теоретичний аналіз, узагальнення і систематизація отриманої інформації.
Хронологічні межі - лютий 1917 р. - грудень 1917 р. - період Лютневої та Жовтневої революції, події яких вплинули на Херсонщину.
Територіальні межі - Херсонщина, на період, що вивчається частини Херсонської та Таврійської губерній: Дніпровський і Херсонський повіти, територія яких увійшла в 1944 р. до складу Херсонської області.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можливо використовувати для вирішення питань в області виховання молодого покоління у дусі патріотизму, застосувавши його на уроках історії, під час виховних годин та на факультативних заняттях з краєзнавства.
1.1 Історично сформовані передумови та причини революції 1917 року на Херсонщині
революція херсонщина політичний партія
У наш час суспільство замислюється чи була альтернатива розвитку подій у 1917 році? За радянських часів події революції 1917 р. в історії розглядалися як вирішальний та переламний крок у розвитку всього світу, перша й найважливіша перемога комунізму і початок поширення комуністичного устрою на всю людську цивілізацію.
Зараз спостерігається зворотний процес: прагнення викреслити Жовтневу революцію з числа історично значущих подій, оцінити її як трагічну помилку, яка поглиблювалася протягом 74 років, стала джерелом всіх наших наступних бід, своєрідним апокаліпсисом.
Звичайно, сьогодні важко неупереджено аналізувати події Жовтневої революції, тому що ми дивимося на них крізь призму сьогодення, мимоволі кореспондуємо з ними наступні події в історії нашого народу - громадянську війну з її незліченними втратами, «військовий комунізм», жорстоку більшовицьку диктатуру, масовий терор, насильницьку колективізацію, а головне, нездійсненні плани відродження української національної державності.
Критика революції часто-густо набуває характеру апологетики дореволюційних порядків, ідеалізації поглядів і політики противників більшовиків. Причина такого явища в тому, що високі цілі, проголошені у Жовтневій революції,та її наслідки не співпали. Але з цього не можна робити висновок, що революція була непотрібна, що вона була випадковою. Переконатися в цьому можна, звернувшись до подій, які їй передували.
Довгий час Лютневу революцію у радянській історії розглядали, як етап переходу буржуазно-демократичної революції у соціалістичну. Її самостійне значення було недооцінене. Проте в останній час стала помітною тенденція ідеалізації лютнево-березневий подій, що трактується як народна, демократична революція, що відкрила перед країною перспективу ліберального розвитку. Події, що відбувались у 1917 році на Херсонщині є невід'ємною складовою частиною єдиного та загального процесу боротьби народів нашої країни за перемогу Радянської влади, за соціалізм. При цьому не можна забувати про деякі своєрідності обставин на Херсонщині у ці роки.
Специфікою розвитку Херсонщини напередодні Лютневої та Жовтневої революцій 1917 року було те, що тут зосереджувалась значна частина селянства та пролетаріату всієї України.
Зокрема у Херсоні - найбільшому місті краю, налічувалось 6-7 більш-менш великих підприємств. До них можна віднести завод сільськогосподарських машин Й. Гуревіча, на якому працювало біля 800 чоловік, завод та верфі Е. Е. Вадона, млин та тютюнова фабрика Л. Лермана та лісопильні Вайнштейна, Рабиновича, деякі майстерні, портові підприємства та ще декілька майстерень та заводів.
Херсонський фабрично-заводський пролетаріат нараховував разом із портовими робітниками та ремісниками до 7,5-8 тисяч людей. Найбільш передовим загоном херсонського пролетаріату були працівники заводу Й. Гуревича та верфей Е. Е. Вадона. Ще у роки першої російської революції 1905- 1907 років вони були активі заторами робочого руху в місті і накопичили значний досвід боротьби за своє звільнення. Вирішальну роль в революційній боротьбі робочого класу в Херсоні в ці роки зіграли більшовики.
За часів Першої світової війни пролетаріат Херсону поповнився кваліфікованими працівниками із Петрограду, Одеси, Миколаєва. Серед них був старий революціонер, член партії більшовиків з 1905 року - І. Ф. Сорокін, в майбутньому перший голова Ради робочих депутатів.
Становище робітників у цей час з кожним кроком погіршувалося. Мільйони трудящих та селян знаходились на фронтах Першої імперіалістичної грабіжницької війни, що почала у 1914 році, в інтересах великої буржуазії різних країн світу, за захоплення та перерозподіл чужих земель. Багато людей було вбито на фронтах війни. На фабриках та заводах, у зв'язку із мобілізацією на фронт працівників, вимушені були працювати жінки та підлітки. [17] В країні панували розруха та голод. Мілітаризована економіка посилила інфляцію, призвела до нестачі продовольства і палива. У місті не вистачало хліба, цукру, борошна, солі, гасу... Працівники та їх родини стояли в чергах з ранку до ночі. Ціна на продукти першої необхідності зросла в 2-4 рази. Крім цього біло впроваджено карткову систему на основні продукти харчування, у наслідок чого зросла кількість спекулянтів.
Нелегкою була ситуація й на селі. До 1917 року тут проживало близько 130 млн. селян. Аграрне питання почало загострюватись. Більше половини селянських господарств були бідняцькими. Самодержавство хоча й було на межі, все ж продовжувало існувати. На Херсонщині, як і в інших областях країни, зберігались усі залишки кріпосництва, у тому числі й гостра земельна нестача. Селянам належала лише невелика частина земель. Це змушувало голодних малоземельних селян йти у кабальну залежність до поміщиків та куркулів. У той час коли вони вдавалися до найму робітників, бідні селями мали за дешево продавати свою робочу силу. Трудове селянство не мирилось із таким своїм становищем і неодноразово виступало проти поміщицького гніту, проте ці спроби не давали ніяких результатів.
Непосильна та виснажлива 12-14 годинна праця, безправ'я, неграмотність, холод, голод та свавілля капіталістів були долею пролетарів та селян. Так назрівала класова боротьба. Ця ситуація ускладнювалася постійною зміною влад, невирішеністю соціальних, економічних, національних питань, що штовхало робітників і селян на боротьбу за покращення свого становища.
Революція 1917 року почалась раптово, як для влади, так і для опозиції, але назрівала вона протягом багатьох десятиліть. На протязі усього XIX століття російське суспільство крок за кроком наближалось до своєї революції. Криза влади, що виразилась в неспроможності сучасно вирішити проблеми за допомогою реформи, неминуче підштовхувала суспільство на шлях революційної боротьби. Потужним прискорювачем революції послугувала Перша світова війна, що продемонструвала нездатність правлячої верхівки в цілому керувати країною. Викликана війною напруга у суспільстві обмежувала можливість політичного та соціального маневрування. 10 лютого 1917 року голова IV Думи
М. В. Родзянко в своїй доповіді Миколі II у Царському Селі стверджував, що Росія знаходиться напередодні революції та «ввиду создавшихся неурядиц в управлений» необхідно подовжити повноваження Державної думи. Цар не погодився з доповіддю М. В. Родзянко та 21 лютого поїхав у Ставку, у Могильов. 22 лютого військовим керівництвом був зачинений Путилівський завод.
На ряді підприємств спалахнули страйки протесту у підтримку путіловців, що залилися з протестом проти війни, нестачі хліба та високих цін. Протестувало більше 2 тисяч робітників 224 підприємств Петрограду, тобто 50% всіх робітників міста. 25 лютого протест переріс у загальний політичний страйк. 26 лютого, у неділю, почались збройні сутички демонстрантів з солдатами та поліцією. 27 лютого загальний політичний страйк переріс у збройне повстання.
27 лютого о 14 годині був створений Тимчасовий виконавчий комітет Ради робочих депутатів. У той же час Микола II зрікається престолу на користь свого брата Михайла, який передає усю повноту влади Тимчасовому уряду. Звістка про це у Херсон надійшла 4 березня.
28 Під впливом цих подій на найбільших підприємствах міста, заводі Гуревича та судноверфі Е. Вадона, відбулись мітинги і зібрання робітників.
5 березня 1917 року збори робітників Херсона обрали Тимчасовий робочий комітет на чолі з І. Ф. Сорокіним. У будівлі думи (буд. № 34, по нинішній вулиці Леніна) відбулось перше засідання комітету. Він вважав своїм обов'язком підготувати вибори у місцеву Раду. Комітет звернувся до робітників міста : «5 марта в Херсоне образован Временный рабочий комитет, который ставит себе задачей быть на стороне политических и экономических требований пролетариата...
Пусть каждый завод, каждая мастерская выберет своих представителей и пошлет их во Временный комитет! О всех своих решениях и положении своих дел комитет будет ставить вас в известность...». Очолив його міський голова І. Блажков. [18]
Почались вибори у Раду робочих депутатів. Саме тоді відбилась та обставина, що у Херсоні переважали дрібні підприємства та кустарні майстерні з незначним числом працівників. Ця середа виявилась сприятливою для меншовиків та есерів.
Робітники заводу Гуревича та верфей Вадона відіслали у Раду більшовицьких депутатів своїх представників. П'ять членів партії більшовиків увійшли в керівний орган Ради - виконком. Це були І. Ф. Сорокін, Дорфман, Чайка, Романов, Смолянський. Головою виконкому був обраний слюсар заводу Гуревича І. Ф. Сорокін. Згодом Рада почала видавати газету «Известия Херсонского Совета рабочих депутатов». Не дивлячись на протидію меншовиків та есерів робітничий клас Херсона обрав І. Ф. Сорокіна делегатом на Всеросійський з'їзд Рад.
Слідом за організацією ради робітничих депутатів з'являється також Рада солдатських депутатів, перевагу в Радах мали есери та меншовики. 10 березня 1917 року у Раді робочих депутатів відбулася перша нарада Ради солдатських депутатів, а 13 березня на нараді солдатських і офіцерських депутатів було обрано виконком у складі 16 солдатів і 18 офіцерів. Головою Ради було обрано прапорщика О. І. Клименка, що вважав себе есером, його заступником - співчуваючого більшовика С. Д. Кіріченка, а також С. Каждана.
В березні 1917 року в місті сформувалась об'єднана соціал-демократична організація, до якої крім більшовиків, входили меншовики та есери.
Одночасно сформувались місцеві Ради в Олешках, Голій Пристані, Каховці, Скадовську, Бериславі. Качкаровці, Хорлах та Нововоронцовці. У великих маєтках (економія) поміщиків і кулаків Дніпровського та херсонського повітів - Асканія - Нова, Іванівка, Софіївка, Козацьке виникли комітети Ради робочих економій.
Херсонській Раді протистояли місцеві органи буржуазно-поміщицької влади: міська Дума, губернська та повітова земські управи і «Губерніальна українська Рада» - орган українських буржуазних націоналістів. Як і по всій країні, у Херсоні виникло двовладдя.
Громадяни приймали активну учать у політичному житті, роззброювали поліцію, звільняли в'язнів. 6 березня із каторжної і міської в'язниць було звільнено близько 80 політв'язнів, наступного дня звільнення продовжувалось. Всього було звільнено 1775 чоловік. Звільнені політв'язні відразу віддались справі революції і боротьби з контрреволюцією. Видатним їх представником був С. Д. Кіріченко. Палкий революціонер, оратор, агітатор, згодом став улюбленцем робітничої маси. Агітаторами серед робітників і жителів міста були й інші колишні політв'язні С. Д. Аносов, А. С. Мар'янов, Воронов, Г. Аврутін, Михайлов та інші. Своїми ідейними переконаннями вони близько стояли до більшовиків.У той же день до Херсонського Тимчасового комітету прибули від 13 організацій - всього 40 представників. Увечері відбулося засідання комітету, склад якого вирішили розширити. До комітету увійшли також М. А. Костюков, С. Каждан, М. О. Шендерович та ще деякі робітники.
Діяльність робочого класу Херсонщини у часи Лютневої революції відрізнялась різнобічністю: створювались профспілки металістів, портових робітників, друкарників, тютюнників, цукерочників та інших. За два місяці, з березня по квітень, у Херсоні виникло 19 профспілок, що об'єднували близько 10 тисяч робітників. Діяльність місцевих профспілкових організацій координувало Центральне бюро профспілок, головою якого був обраний В. В. Ліпшиц.
Об'єднавшись у профспілки, робітники Херсонщини, разом з усіма трудящими ще рішучіше розгорнули боротьбу за покращення своїх матеріально-побутових умов. 18 березня за допомогою профспілок робітники та робітниці фабрики Лермана та інших підприємств міста ввели 8-годиннний робочий день. Робітники заводу Гуревича у Каховці домоглися деякого збільшення заробітної платні.
У кінці квітня 1917 року більшовицьке ядро Ради робочих депутатів, сумарно з ініціативною групою молоді оформило Союз робочих підлітків Херсону. Був обраний виконком Союзу на чолі з його ініціаторами та засновниками з працівником заводу Гуревича - Борисом Михайловичем та Мишком Животонським. Згодом, в липні 1917 року, в Херсоні відбулось об'єднання Союзу робочих підлітків з організацією молоді, що навчається - у Союз робочої та солдатської молоді, що навчається, а значно пізніше у Комуністичний Союз Молоді.
Союз робочих підлітків займався політичним вихованням працюючої молоді, залучав її до революційного руху. Багато уваги Союз приділяв також захисту економічних прав молодих працівників.
Есеро-меншовицька Рада під значним натиском робітників все - таки змушена була видати постанову про створення в місті Червоної гвардії, запровадження 8- годинного робочого дні на заводах Г. Гуревича, Е. Е. Вадона, та інших підприємствах. До жовтня 1917 року в Херсоні Червона гвардія налічувала 300 чоловік, а з листопада 1917 по травень 1918 - вже 1300 чоловік. Командиром І загону Червоної гвардії був робітник Г. Козодьоров.
Лютнева революція, Утворення Центральної ради у Києві та місцевих Рад пожвавили національно - визвольний рух. 19 березня група місцевих українців вирішила створити у Херсоні свою організацію «Українська Хата». 25 березня відбулися збори, на яких були присутні 200 чоловік. Головою був обраний письменник М. Чернявський, його замісником - П. Саксаганський, відомий український артист. Організація ставила перед собою за мету культурно - просвітницьку діяльність та політичну роботу на Херсонщині. Було вирішено випускати «Вісті з Української Хати в Херсоні». 16 квітня на Соборному майдані «Українська Хата» провела величезну маніфестацію, в якій взяли участь відділ кінних козаків з українським прапором, представники Селянської спілки з червоним прапором, 17 рот 44 - го записного піхотного полку, робітники, службовці, мешканці міста, учні гімназій, реальної та сільськогосподарської шкіл та інші. У багатьох на грудях були банти жовто-блакитних кольорів, багато хто прийшов в українському національному вбранні. Звучала українська музика, мова. Організатори маніфестації не очікували що вона буде на стільки велика, та справить значне враження, «многие плакали от радости, видя зарождающуюся Украину», - писала газета «Херсонські новини».
Важливим завданням у той час стало роз'яснення політики радянської влади щодо положення, яке склалося в країні. 23 квітня 1917 року Херсонський комітет РСДРП у Потьомкінському сквері провів п'ятитисячний мітинг робітників і солдатів місцевого гарнізону. Більшовик В. Ліпшиц виступив з промовою про Квітневі тези, що були виголошені В. І. Леніним і прийняті на VII Всеросійській партійній конференції. Він вказав, що революція тільки почалась і знаходиться в першій фазі свого розвитку, тому необхідна подальша боротьба за соціалізм. Найбільш гостра боротьба розгорнулася навколо роз'яснення політики тимчасового уряду в питаннях війни та миру. Народ вимагав покінчити з війною. Але
18 квітня Тимчасовий уряд виступив з імперіалістичною заявою про продовження війни до переможного кінця. Щойно ця заява, відома як «Ноти Мілюкова», дійшла до відома солдат та робітників, хвиля народного обурення виплеснулась назовні. Робітники Херсона у ці дні підтримали пролетаріат Петрограда, Москви, Харкова та інших промислових центрів країни. Своєю резолюцією робітники заводу
Г. Гуревича засудили зовнішню політику Тимчасового уряду та вимагали негайно оприлюднити таємні договори царського уряду з союзниками, закликали трудящих згуртуватися навколо Рад робочих і солдатських депутатів, оскільки лише вони можуть захищати інтереси робітників та селян.
Квітнева криза в країні гостро поставила питання про ліквідацію двовладдя. У більшовиків смілива революційна думка. Група депутатів - більшовиків на чолі з С. Д. Кіріченком 24 травня 1917 року запропонувала виконкомові Ради обговорити резолюцію, в якій центральною владою в Херсоні проголосити Раду робочих і солдатських депутатів. Однак угодовське керівництво Рад ( меншовики та есери) не пішли по революційному шляху. У самому розпалі подій Петроградська Рада, що виконувала функцію Всеросійського центру Рад, зробила все щоб зберегти владу в руках буржуазії. У ці дні виконком Херсонської Ради обмежився резолюцією про встановлення «контролю» над місцевими органами Тимчасового уряду - міською Думою та повітовою земською управою.
Р озділ 2. О ргани міського самоврядування в період революції
Однією з найважливіших форм, що сприяли адміністративній децентралізації, були органи міського самоврядування. Саме їх існування закладало початок поділу влади у державі, що було запорукою подальшого конституювання громадянського суспільства. Органи міського самоврядування не тільки вирішували господарські проблеми, але й виховували кадри, які складали базу нової форми влади, здатну замінити старі владні структури у державі. Але самодержавство, розпочавши реформи, в силу об'єктивних та суб'єктивних причин почало у 90-х роках відхід від цього курсу. Тим самим воно демонструвало свою слабкість і нерозуміння тих процесів, що відбувалися в Росії. Не відмінивши систему міського самоврядування по суті, держава урізувала його самостійність, звужувала коло господарських питань, посилювала нагляд за його діяльністю. Якби протягом чверті століття царизм не воював із земським і міським самоврядуванням, яке ним же було запроваджено, то, можливо, в Росії встановився б конституційний лад без революційних потрясінь.
Жовтневий переворот, подальша розбудова української державності Центральною Радою, початок громадянської війни, загострення україно-російських відносин внесли елементи дестабілізації у діяльність органів міського самоврядування на Півдні України. 27-30 листопада 1917 р. відбувся з'їзд земельних комітетів Херсонської губернії, за рішенням якого всі землі, води, ліси, плавні переходили до відома і розпорядження цих установ. Це рішення вилучало з міської власності одну з найприбутковіших господарських ланок. У Херсоні наприкінці 1917 - на початку 1918 рр. навколо ставків, озер і проток, якими володіло місто, виникла конфліктна ситуація. Намагаючись позбутися засилля приватного капіталу, представники якого, орендуючи міські водні угіддя, отримували надприбутки, перездаючи їх товариствам і артілям рибалок, останні виступили з ініціативою укладення угода на користування ними з губернською земельною управою, спираючись на рішення з'їзду земельних комітетів. Тільки зі зміною влади міській управі вдалося отримати підтвердження від уряду гетьмана П.Скоропадського на свої права володіти землями та водними угіддями, що їм раніше належали. Нестала ситуація, зміни влади, правовий нігілізм, експерементування з формами власності ставили під загрозу зникнення однієї із важливих форм муніципальної власності, протиставляючи інтереси різних колективів і приватного капіталу.
У Херсоні з просуванням австро-німецьких військ міська дума опинилася у складній політичній ситуації. Після відходу загонів рад і частин червоної гвардії політична влада на деякий час знову перейшла до міської думи. Проте, не маючи достатніх збройних сил, спираючись лише на загін міліції, що налічував 300 чоловік, був погано озброєний, а також за умов зростання криміногенної ситуації у місті і відсутності політичної єдності, дума не зуміла втримати владу. Вона поступилася нею Виконавчому комітету фронтовиків, що, власне, і мав реальну збройну силу. Саме фронтовики виступили проти австро-німецьких частин, порушуючи Брестську угоду. Проголосивши себе єдиною владою у місті, вони розігнали міліцію і думу, з цього моменту місто опинилося в умовах терору. Виконавчий комітет фронтовиків здійснював реквізицію продуктів та амуніції, звільнив злочинців, насильницьки примушував населення міста виконувати військову повинність. Усе це розгорталося в умовах боротьби за владу у місті між фронтовиками, більшовиками, які намагалися відновити владу Рад, анарxістами та злочинними елементами. Захопивши місто, командування окупаційних сил вирішило покарати всіх учасників заворушень. Проте Херсонська дума, яка поновила свою діяльність, прагнучи відстояти законність, виступила з клопотанням про помилування тих, хто не брав участі у злочинних діях. Така позиція свідчила про прагнення міського самоврядування виступати не тільки захисником правочинності, а і консолідуючою силою суспільства.
24 травня 1917 р Херсонський виконком Ради робітничих і військових депутатів прийняв рішення оголосити себе вищою місцевою владою. Ініційована більшовиками резолюція провокувала конфлікт з місцевою державною адміністрацією та органами самоврядування. Тож викликала бурхливу реакцію Херсонської громадськості та осуд більшості осередків політичних партій і організацій Херсонщини. На екстрених засіданнях губернського та місцевих комітетів громадської безпеки дії Херсонського виконкому Ради робітничих і військових депутатів було визнано незаконним і шкідливим.
26 травня 1917 року відбулося об'єднане засідання Ради робітничих і військових депутатів та полкового і ротних комітетів місцевого гарнізону, де повторно дебатувалося питання про владні повноваження виконкому ради. Зібрання скасувало попереднє рішення виконкому та висловило недовіру його діючому складу.
У будинку Херсонської ради робітничих і військових депутатів представниками полкового та ротних комітетів було проведено обшуки. Невизнана «Херсонська республіка» проіснувала лише добу.
В умовах наростання революційної анархії і послаблення впливу місцевих органів Тимчасового уряду зросла роль міського самоврядування Херсона. Інтерес різних політичних сил до самоврядних структур міста засвідчений загостреним перебігом муніципальної кампанії і результатами перших демократичних виборів до міської думи 30 липня 1917 року.
Майже 2/3 нового складу міської думи представляли гласні від соціалістичних партій, решту складали представники національних і безпартійних блоків.
Думські дебати навколо українського питання відбивають тенденцію до зростання політичної конкуренції між Українською Центральною Радою та загальноросійськими державними і громадсько-політичними структурами на місці.
У період, коли розгорнулася підготовка до збройного повстання, в краю ще більше загострилася між партійна та класова боротьба між робітниками і власниками підприємств. Намагаючись ослабити революційні дії робітників, власники підприємств стали на шлях масового звільнення робітників, відмовляючись виконувати вимого фабрично-заводських комітетів ті профспілок, перешкоджали встановленню 8-годинного робочого дня. У керівників міста виник намір встановити військову диктатуру. У дні Корніловського заколоту в Херсон прибув 44-й Кримський кінний козацький полк під командуванням князя Мурузі, запеклого монархіста. Він збирався встановити в місті свою військову диктатуру. Козаки заявили про свою підтримку Ради та направили своїх представників до її складу. Про ці події В. Ліпшиц казав: «Мы постарались связаться с полком и предложили ему послать своих депутатов в Совет, но он отказался. Тогда устроили общее собрание полка, на котором был заслушан доклад о текущем моменте и задах Советов депутатов. Когда я в своей речи коснулся вопроса об угнетении царским правительством национальностей в прежней империи и, в частности, татар и заявил, что начатая пролетариатом революция должна привести к освобождению национальностей в политическом и культурном отношениях, изложил партийную программу, весь полк воодушевился, настроение определенно переменилось в нашу пользу. Сами солдаты стали жаловаться на тяжелую жизнь в Крыму и на фронте. Тут же были выбраны делегаты в Совет. Диктатура Мурузи не удалась. Полк в дальнейшем стал революционной частью».
44-й кінний полк, що залишився у Херсоні, поступово перетворювався на одну з революційних частин армії. Враховуючи це, військове командування міста отримало на початку серпня 1917 року наказ: спішно вивести полк з Херсону до Олександрії. Але об'єднанні збори Ради робочих і солдатських депутатів, полкових і ротних комітетів 457-ої Таврійської піхотної дружини та аеродромного комітету, дізнавшись про це 7 серпня ухвалили залишити 44-й кінний полк у місті, «як носія революційних ідей». Коли штаб фронту відмовив у проханні залишити полк у Херсоні, то виконком вимовив рішучий протест і не підкорився наказові, залишивши полк у місті.
Після липневих подій 1917 року буржуазний Тимчасовий уряд призначив верховним головнокомандувачем Л. Г. Корнілова, генерала, монархіста, одного з очільників контрреволюційних сил Росії 1917-1918 років. У серпні 1917 року він здав Ригу німцям з метою створення загрози революційному Петрограду та здійснення піднятого ним контрреволюційного заколоту. Партія більшовиків мобілізувала маси на розгром корніловщини.
30 серпня 1917 року робітники заводу Й. Гуревича та фабрики Л. Лермана одностайно вирішили «всю силу та енергію напрячь на разоблачение корниловцев и по первому зову Совета положить жизнь за спасенне свободы, революции и народной власти». Робітники Каховки стали вимагати негайного суду над організаторами контрреволюційної змови.
Восени в Херсоні, як і по всій країні, погіршився економічний стан. Підприємці навмисно зачиняли підприємства, звільняли працівників. Звільняла працівників адміністрація заводу Е. Вадона, була знижена заробітна платня робітникам зводу Й. Гуревича та інших підприємств. Зменшилась кількість вантажоперевезення по Дніпру, що призвело до зростання кількості безробітних серед портових робітників. Різко підскочили ціни на товари першої необхідності, процвітала спекуляція. Ціни на хліб зросли вдвічі, не дивлячись на те, що він лежав під відкритим небом на станціях Березніговате, Біла Криниця, Блакитне, на пристані Качкарівка, а вагони використовувались для перевезення кавунів. Центральне бюро профспілок вимагало відмінити підвищення цін. Все це призводило до зростання революційної активності мас. Протестували робітники заводу Гуревича, судоверфі Вадона, тютюнової фабрики Л. Лермана. На саботаж контрреволюції пролетаріат Херсонщини, як і інших міст країни, відповів хвилею страйків та демонстрацій.
Вихід із становища, яке склалося, партія вбачила у тому, щоб встановити контроль над виробництвом, скликати II з'їзд Рад, збройним шляхом усунути Тимчасовий уряд. На початку жовтня 1917 року місцеві Ради отримали листа із Петроградської Ради робочих і солдатських депутатів та інших Рад, у якому повідомлялося про скликання II Всеросійського з'їзду Рад. Необхідно було направити на цей з'їзд делегатів. У гострій боротьбі з меншовиками і есерами проходили вибори делегатів. Есери і меншовики, враховуючи настрій мас, не ризикнули обрати своїх представників. До Петрограда було направлено більшовика Т. Є. Євгеньєва та позапартійного
А. С. Мар'янова, котрий одразу після з'їзду вступив до лав більшовицької партії. Херсонська Рада віддала їм наказ: відстоювати «владу демократії».
У жовтневі дні відбулись перевибори Ради, які змінили її склад на користь більшовиків та їх прихильників. Ці та багато інших фактів свідчили про те, що у вересні - жо
Революційні події 1917 року на Херсонщині курсовая работа. История и исторические личности.
Сколько Максимум Слов В Эссе
Сочинение Про Русских Писателей На Английском
Реферат: Особенности психологизма А. С. Грина на примере рассказов "Крысолов" и "Рассказ Бирка", "Зеленая лампа"
Функции Центральных Банков Реферат
Реферат Ходовой Части Автомобиля
Практическое задание по теме Организация и несение караульной службы
Сочинение На Тему Викинги 6 Класс
Реферат по теме Підсумки визвольної війни середини ХVII ст., її значення
Курсовая работа по теме Организация учета финансовых вложений ОАО 'Жилсервис'
Курсовая работа по теме Планирование стратегии и методика анализа деятельности предприятия
Реферат: Great Expectations Symbolism Essay Research Paper Need
Реферат Как Правильно Оформить
Курсовая работа по теме Основные направления статистического анализа жилищно-коммунального хозяйства
Сочинение По Рассказу Тургенева Муму
Контрольная работа: Место муниципального управления в системе управления экономикой
Дипломная работа по теме Автоматизация тендерных закупок фонда государственного имущества
Основные принципы оценки объектов недвижимости и основные факторы, влияющие на ее стоимость
Реферат: Диагностика с помощью ядерного магнитного резонанса
Реферат по теме Торговое соглашение
Курсовая работа по теме Мобильный робот для обезвреживания взрывоопасных объектов
Прокурор в уголовном процессе - Государство и право реферат
Исследование изменений погоды в городе Твери на фоне мировых климатических процессов - География и экономическая география курсовая работа
Порядок и способы досудебного урегулирования налоговых споров - Государство и право курсовая работа