Рельєф західних областей України - Геология, гидрология и геодезия отчет по практике

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Рельєф західних областей України

Природні умови району проходження району практики. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси. Основні форми рельєфу: водно-ерозійні, гравітаційні, антропогенні. Вплив господарської діяльності на зміни в ньому.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
По польовій географічній практиці з геоморфології
Розділ І. Природні умови району проходження району практики
Розділ ІІ. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси
Розділ ІІІ. Характеристика основних типів рельєфу
Розділ ІV. Вплив господарської діяльності на зміни рельєфу. Вплив специфіки рельєфу на господарську діяльність
Об'єкти дослідження: різноманітні форми і типи рельєфу і типи рельєфу регіону проходження практики, чинники рельєфоутворення.
Мета практики: закріплення на практиці теоретичних знань про закономірності і чинники формування різних форм рельєфу; визначення різноманітних форм рельєфу в межах території проходження практики; виявлення чинників формування різних форм рельєфу.
Основне обладнання: польовий щоденник, ручка, кольорові олівці, фотокамера, топографічна й інші карти території дослідження.
Територія проходження практики: Кіровоградська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська області . рельєф геоморфологічний ерозійний гравітаційний
Терміни проходження практики: 30.06.14 - 12.07.14
1. В межах району проходження практики виявити основні форми рельєфу: водно-ерозійні, денудаційні, гравітаційні, антропогенні.
2. На відповідний квадрат топографічної карти, за допомогою умовних позначень нанести місця прояву виявлених форм рельєфу.
3. Описати виявлені форми рельєфу, уточнюючи при цьому конкретне місце прояву, масштаби прояву, приуроченість до інших об'єктів, зв'язок із господарською діяльністю.
4. Зафіксувати виявлені форми рельєфу на фотокамеру.
5. Узагальнивши результати польових і аналітичних досліджень, підготувати зміст з геоморфологічної практики.
Розділ І. Природні умови району проходження району практики
Рельєф Закарпаття охоплює дві різні географічні країни -- Потиську низовину (її тепер називають також Закарпатською низовиною) та частину Східних Карпат. Потиська низовина обіймає 15% Закарпаття і становить собою алювіальну, легко хвилясту, часто підмоклу рівнину, з острівними вулканічними горами. Разом з підгір'ям Карпат це найбагатша частина Закарпаття завдяки корисному рельєфу і кліматичним умовам та найкращим на Закарпатті ґрунтам. Карпати мають на території Закарпаття типову для Східних Карпат смугову будову, що полягає в чергуванні повздовжніх високих гірських смуг з нижчими повздовжніми заглибинами. На Закарпаття вони виступають в напрямі з півдня на північ:
* Вулканічні Українські Карпати разом з підгір'ям, відділені вузькою
* Внутрішньою Карпатською долиною і Мармароською улоговиною від високого
* Полонинського Бескиду, в свою чергу відділеного
* Середньо-Карпатською улоговиною від розкиненої на півночі
високої смуги Середнього Бескиду, Високого Бескиду і Ґорґанів.
* Найбільше на схід висунену частину Закарпаття займають Гуцульські Альпи. Ці повздовжні смуги перетинають поперечні притоки Тиси і сполучають усю країну в одне ціле. Західне входить здебільшого до складу Низького і Західного Бескиду.
Закарпатська область розташована на крайньому південному заході України на південно-західних схилах і передгір'ях Українських Карпат.
Близько 80% території краю займають гори, утворюючи з південного заходу на південний схід Верховинсько-Вододільний хребет, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічні Карпати. Чорногорський хребет включає в себе гору Говерла (2061 м), яка є найвищою точкою області і України. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря.
У рівнинній частині, яка охоплює нижні частини басейнів Латориці, Ужа, Боржави, Тиси маємо практично вирівняні поверхні. Переважні висоти 100-120 м. Рівнинний характер місцевості порушують пагорби вулканічного походження, максимальна висота яких досягає 400 м. Загалом поверхня плоска, східчаста, слабо нахилена на південний захід. На фоні Закарпатської низовини виділяється Берегірське горбогір'я, Хустсько-Солотвинська улоговина та Березне-Ліпшанська міжгірська долина.
Закарпатська область є надзвичайно багатою на водні ресурси і по водозабезпеченості область займає перше місце в державі. Гідроенергетичний потенціал річок області становить четверту частину всього потенціалу України.
Загальна кількість річок, струмків, потоків у цілому -- 9429, з них 9277 -- малі потоки до 10 км, 152 річки мають довжину більше 10 км, 4 річки мають довжину більше 100 км (Тиса, Латориця, Уж, Боржава) -- усі вони належать до басейну Тиси, яка у свою чергу належить до басейну Атлантичного океану.
Найбільша річка - Тиса (починається з Білої i Чорної Тиси, загальна довжина, в межах Закарпаття, 223 км). Інші річки: Уж, Латориця, Боржава, Рiка, Теребля, Шопурка, Тересва, Iршавка, Синявка, Тячiвець, Середня Рiка, Косiвська, Богдан, Лазещина, Турбат, Озерянка, Бертянка, Брустурянка, Репинка, Лужанка, Мокрянка, Апшиця, Велика Уголька, Васькова, Тур'я, Жденiвка, Визниця, Стара, Серне, Чаронда, Цигань, Виля, Туричка, Ломованя, Пиня, Вича, Свинка, Коропець, Сухар, Уличка, Ярок, Боронява, Вільшанка, Яблуниця, Вільхівчик, Вербовець, Квасний, Чеховець, Бабичка, Гнилий, Воловець, Мошка. Рiчки Закарпаття вiддiленi від прикарпатських рік --Водороздiльним хребтом. У горах є водоспади, найбільший - Войводинський (висота 9 м). А також: Шипот, Городилівський, Скакало, Липовецький, Лумшорський, Мокрянський.
Озера в області є солоні i прісні, а також різні за походженням. Загальна кількість озер Закарпаття - 137, з них лише 32 - постiйнi озера. Найбільше озеро - Синевир (на висоті 989 м, площа 7 га, найбільша глибина 22 м). Льодовиково-каровi озера: Апшинець, Марiчейка, Несамовите, Бребенескул, Брескул, Ворожеска, Герашаське, Драгобратське Озерце, Нижнє, Ворочiвське, Верхнє, Мала Гропа. Загатнi озера: Солене, Тереблянськi озера. Штучні озера: Чорні озера, Солотвинськi озера. Вулканічні озера: Липчанське, Ворочівське, Синє.
Є багато штучних каналів: Ужгородський, рiчки-канали Берегiвського, Виноградівського, Ужгородського, Мукачівського районів, а також нараховується 50 ставків i водосховищ, загальною площею 173 км2. Найбільше водосховище - Тереблянське.
Закарпатська область лежить у зоні лісостепу, що й визначає рослинність, характерну для цієї зони.
На Закарпатті близько 2000 видів вищих рослин. Тут ростуть 70 видів деревних порід і 110 чагарникових.
Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50% території, різноманітні за породним складом залежно від вертикальної поясності(твердолистяні - 62,2%, хвойні - 29,9%).
На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях - дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800-1000 м - букові, хвойні (смерека, ялиця біла, ялина), на висоті до 1300-1500 метрів гори покриті заростями соснового і ялівцевого криволісся. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки - полонини.
У передгірському поясі Закарпаття переважають насадження дуба звичайного й скельного. Нижня їх межа проходить на висоті 150-200 м, верхня - до 600 м над рівнем моря. Дубові ліси мають багату рослинність. Крім дуба тут ростуть бук, граб, липа, а у вологих місцях - ясен, ільм, в'яз, берека та ін. Підлісок утворюють ліщина, свидина, бирючина звичайна, клен татарський, глід, кизил. Трав'яний покрив представлений: зірочником, маренкою запашною, копитняком, зеленчуком, анемоною, дріоптерисом чоловічим тощо.
Свіжі грабові судіброви Закарпаття мають невеликі площі південних схилів середньої крутизни. У деревостані переважає дуб скельний, рідше - звичайний з домішкою граба, черешні, береки, осики, груші, берези, клена польового; у підліску - ліщина, крушина ламка, свидина, глід, шипшина, кизил.
У поясі букових лісів Закарпаття бук утворює одно - і багатоярусні насадження, де-не-де з домішкою граба, явора, ясена, ільма. Зрідка трапляються ліщина, бузина чорна і червона, жимолость. У трав'яному покриві переважають: маренка запашна, зеленчук жовтий, зубниця бульбаста, проліска багаторічна, копитняк, дріоптерис чоловічий. Частину букового поясу лісів Закарпаття займають букові деревостани з домішкою ялиці. Домішку також утворюють явір, ільм, клен гостролистий, граб. У долинах річок росте ендемічний для Карпат чагарник - бузок східнокарпатський.
Свіжі букові й грабово-букові судіброви розташовуються вище грабових судібров, на схилах середньої крутизни. Головна порода - дуб скельний, а також дуб звичайний, бук, граб, черешня, береза, верба козяча, подекуди берека, клен польовий, осика. Підлісок слабко розвинутий (глід, свидина, ліщина).
Пояс хвойних лісів займає високогір'я Ґорґан, Чорногори, (від 900-1100 м над рівнем моря) до границі субальпійського поясу, тобто до 1350-1500 м і вище. Це переважно смерекові, ялице-смерикові ліси. Підлісок тут розвинутий слабо (бузина червона, жимолость чорна, горобина, таволга в'язолиста). У трав'яному покриві трапляються квасениця, чорниця, плевроцій Шребера, звіробій чотиригранний, підлісник європейський, сольданела гірська, проліска багаторічна, чоловіча папороть, гілокомій блискучий та ін.
У субальпійській зоні переважають шпилькові й листяні чагарники. Характерним їх представником є сосновий сланець, який утворює зарості на Ґорґанах, Чорногорі,. Висота заростей в нижній частині субальпійського поясу досягає 2 м, а на вершинах гір - лише 20-30 см. Сосновий сланець (сланка сосна) росте, як правило, на кам'янистих схилах.
За своїм багатством не відстає від рослинного розмаїття і тваринний світ краю. Тут проживає: 80 видів ссавців, 280 птахів, 10 плазунів, 16 земноводних, 60 риб, 100 молюсків. Тут водиться три чверті усіх ссавців України. Особливо поширені на Закарпатті: кріт, лисиця, вовк, єнотоподібний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, ондатра, дикий кабан, козуля, карпатський олень.
Серед птахів Закарпаття слід назвати глухаря, тетерева, рябчика, фазана, сіру куріпку, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, вальдшнепа, дятла, сову, лелеку, дрозда. Живуть такі водоплавні птахи: чомга, лебідь, дика гуска, крижень, казарка, дика качка, чирок, чапля, бугай.
З плазунів поширені степова черепаха, ящірки, вуж, веретільниця, гадюка звичайна (єдина отруйна змія Карпат), саламандра, мідянка.
У річках Закарпаття водиться майже половина усіх прісноводних риб України: форель струмкова, лосось дунайський, харіус, андруга, малий чоп, умбра, бабець, гірчак, підуст, мінога угорська, марена, головень, сом, щука, лин, йорж, плітка, карась.
Клімат помірно-континентальний. В природно-кліматичночному плані Закарпаття поділяється на три ландшафтні зони: низовинну, підгірну та гірську. Літо сухе, жарке. Середня температура липня в низовині +19-20°С; в передгір'ях +17-18°С, в горах +6 -8°С. Літо іноді буває спекотним. Трапляються посухи. Зима м'яка, малосніжна з частими відлигами. Самим холодним зимовим місяцем є січень. Температури коливаються в січні: у низовині від -2°С до -3°С, в передгір'ї від -3°С до -4°С; в горах від -5°С до -9°С. Тривалість зими на рівнині 30-75 днів, у горах - 100-120 днів.
Опадів випадає небагато: 600-700 мм на рік. У Закарпатті на загальному кліматичному фоні досить різко виділяється південно-західний район. Річна сума опадів тут менше 600 мм. Вегетаційний період триває на рівнині 230 днів, у передгір'ї - 90-210 днів.
Українські Карпати - це фізико-географічний край, який охоплює гірську частину Карпат, а також їх північно-східне й південно-західне рівнинні передгір'я. Край лежить на південному заході України і затиснутий у трикутник між державними кордонами України та умовною лінією Чернівці - Івано-Франківськ - Яворів, яка відділяє його від Східноєвропейської рівнини. Площа Українських Карпат у цих межах становить майже 40 тис. км2. Українські Карпати є складовою великої Карпатської фізико-географічної країни, що поширюється на території декількох європейських держав.
Країнські Карпати є частиною Карпат, які простягаються через п'ять країн Європи величезною дугою завдовжки 1 500 км. Починаються вони Західними Карпатами у Словаччині і закінчуються Південними Карпатами в Румунії. Найвищою вершиною Карпат є г. Герлаховськи Штит (2 655 м). Українські Карпати - одна з найвужчих і найнижчих ділянок цього гірського ланцюга - є складовою Східних Карпат.
Рельєф і геологічна будова. Гірська споруда Українських Карпат простягається смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км. Гори є середньовисотними з пересічними висотами 1 000 - 1500 м, тільки окремі вершини здіймаються більш як на 2 000 м. За віком вони належать до молодих гір (утворені в альпійську горотворчу епоху), проте зовнішньо нагадують старі гори з пологими схилами й округлими вершинами. Це пов'язано з тим, що в їхній геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці). Їх нагромадження відбувалося в морському басейні, який існував на місці гір, пошарово: шари порід почергово змінювали один одного інколи сотні разів. Так виник фліш, який у вигляді зім'ятих складок утворює схили гір, і який легко піддається руйнуванню зовнішніми силами.
Водночас широкі карпатські хребти з м'якими обрисами подекуди порізані глибокими (понад 1 000 м) поперечними долинами із стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і поглибилися річками.
Гірська споруда Українських Карпат простягається з північного заходу на південний схід кількома паралельними пасмами, розмежованими видовженими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Вони охоплюють різні гірські масиви. Горгани (з г. Сивуля, 1 818 м) - центральний найвищий масив, де поширені скелясті урвища. Бескиди і Покутсько-Буковинські Карпати нижчі і мають більш зруйновані хребти.
Вододільно-Верховинські Карпати є середньою віссю Українських Карпат. Хоча вони й не найвищі в гірській споруді (максимальні абсолютні висоти сягають 1 700 м), проте служать головним карпатським вододілом між басейнами річок Дністра і Тиси. Там знаходяться найважливіші перевали (Ужоцький, Яблуницький, Воловецький), через які проходять шляхи, що зв'язують Передкарпаття і Закарпаття.
Полонинсько-Чорногорські Карпати найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, який порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини (Рівна, Боржава, Красна), гірські масиви Свидовець і Чорногора та Гринявські гори. Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість з них здіймаються вище 2 000 м над рівнем моря. Там розташована і найвища точка України - г. Говерла (2 061 м). У цих горах збереглися сліди давнього гірського зледеніння - льодовикові форми рельєфу (цирки і кари).
На південь від Чорногори здіймається Мармароський масив - єдина частина Українських Карпат, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські і Рахівські гори. Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат, яка зберігає риси, притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті схили, дуже глибокі річкові долини, виразні льодовикові форми рельєфу. Недарма Рахівські гори здавна називають Гуцульськими Альпами.
З боку Закарпаття підноситься Вулканічний (Вигорлат-Гутинський) хребет. Він височить над низовиною окремими конусами згаслих вулканів, об'єднаних лавовими потоками у масиви, між якими пролягли долини стрімких закарпатських річок
Клімат. Клімат Українських Карпат визначається географічним положенням гір та їх висотою над рівнем моря. У горах він холодніший і вологіший, ніж на прилеглих територіях.
Із підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися у міжгірних зниженнях, тому температура повітря там буває набагато нижчою, ніж у навколишніх горах. В Українських Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні. Якщо у передгір'ях вона становить не більше 800 мм за рік, то в найвищих масивах - понад 1500 мм. Найбільше опадів випадає влітку, найменше - навесні і взимку. Часто бувають грози, завірюхи, навесні сходять снігові лавини. Під впливом текучих вод утворюються селі - грязьо-кам'яні потоки, які виникають в руслах гірських річок. Вони з'являються раптово внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набуваючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.
У Карпатах сформувалася найбільш густа річкова мережа в Україні. Головний карпатський вододіл розділяє басейни річок різних напрямків. На північ і північний схід течуть притоки Дністра - Стрий, Свіча, Тисмениця, Бистриця, Лімниця і притоки Дунаю - Серет та Прут із Черемошем, а на південь і південний захід - притока Дунаю Тиса, в яку впадають Тересва, Теребля, Ріка та ін. Долини карпатських річок пролягли здебільшого в поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів. Всі річки мають стрімку течію. Нерідко утворюються водоспади - окраса місцевих краєвидів. Навесні і на початку літа внаслідок танення снігу в горах і великих злив на річках бувають повені і паводки. Вони часто виходять з берегів і завдають значної шкоди населеним пунктам, дорогам, господарським об'єктам. Карпатські річки несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїх пониззях. На схилах гір у долинах річок трапляються зсуви.
У Карпатах чимало озер. Вони, як правило, невеликі за площею, але дуже мальовничі. Найбільшим з них є озеро Синевир, що виникло у верхів'ї р. Тереблі внаслідок завалу в горах. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Доволі поширеними є озера льодовикового походження - найбільш високогірні в Україні: Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта.
Висотна поясність природних умов. Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. За особливостями ґрунтово-рослинного покриву на передкарпатських схилах розрізняють п'ять висотних поясів: 1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними; 2) нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів; 3) верхній гірсько-лісовий пояс (до 1 500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти; 4) субальпійський пояс (1500 - 1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки; 5) альпійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав'яних лук. Субальпійські й альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти. Субальпійські луки багатші за видовим складом, більш високорослі й густі. Відзначаються широким поширенням злакових рослин (куничник, тонконіг альпійський, костриця карпатська, мітлиця біла) та квітучим різнотрав'ям (дельфінія, дягель, бугила, купальниця європейська, валеріана трикрила). Великі зарості на полонинах творять чагарники: брусниця, чорниця, верес, вічнозелений рододендрон карпатський.
У тваринному світі Українських Карпат переважають лісові види - благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, дикий кіт. Багато птахів.
Передкарпаття. Передкарпаття простягається смугою завширшки 30 - 45 км уздовж Зовнішніх Карпат - між північно-східним виступом гір і річковими долинами Дністра й Прута. Передкарпатська височина має висоти 200 -500 м. В її основі лежить Передкарпатський прогин, який утворився між складчастою спорудою Карпат і краєм Східноєвропейської платформи. Він заповнений зім'ятими у складки осадовими породами. Численні річки, що стікають з гір, розчленували Передкарпаття на низку широких долин, між якими знаходяться видовжені вододільні височини.
З осадовими породами прогину пов'язане поширення у Передкарпатті родовищ нафти і природного газу, сірки, кухонної і калійної солей, озокериту, природних будівельних матеріалів, а також мінеральних вод. Більшість з цих корисних копалин видобуваються вже тривалий час, тому їх родовища дуже вичерпані.
Клімат Передкарпаття помірно континентальний. Він подібний до клімату інших регіонів України, що лежать на тій самій географічній широті. Середні температури січня становлять -4°С, липня +19°С. Середньорічна кількість опадів досягає 700 мм. Зволоження території надмірне.
Передкарпаття порізане густою мережею річок - верхніми течіями Дністра, Прута та їхніми притоками (Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця). Вони повноводні навесні (внаслідок танення снігу) і влітку (внаслідок злив у горах). Часто бувають паводки. Річки доволі бурхливі, проте вийшовши з гір на рівнину, вони сповільняють течію і відкладають у долинах велику кількість твердого матеріалу, який принесли з Карпат. Тому в руслах річок багато островів, розгалужень-рукавів. У долині верхнього Дністра було багато боліт, які майже повністю осушені.
Передкарпатська височина вкрита дерново-підзолистими та буроземно-опідзоленими ґрунтами. На них колись росли широколисті ліси (переважно дубові й дубово-букові з домішкою граба, клена), а на підвищених ділянках - мішані ліси (з домішкою смереки і ялиці). Нині вони вкривають менше 25% території Передкарпаття. У східній частині подекуди збереглася степова рослинність, характерна для лісостепу.
Подільська височина розташована на лівобережжі Дністра. Височина витягнута із північного заходу на південний схід.На північному заході обривається у бік рівнин Малого Полісся крутим уступом заввишки до 200 м.На північному сході межує з Придніпровською височиною. Ця межа умовно проходить по долині Південного Бугу.На південному заході межує з Передкарпаттям -- переважно по долині Дністра.
У геоструктурному плані Подільська височина відповідає західному та південно-західному схилу Українського щита та південній частині Волино-Подільської монокліналі. Тут залягає Волино-Подільський тектонічний блок.
Височина складена вапняками, мергелями, піщаниками та сланцями, а в східній частині гранітами та гнейсами, перекритими лісами й лісовидними суглинками. З корисних копалин є будівельні матеріали.
Для рельєфу характерне сполучення великих плоских межиріч і глибоких каньйоноподібних долин річок -- лівобережних приток Дністра -- Гнилої Липи, Золотої Липи, Стрипи, Серету, Збруча, Смотрича, Студениці. Глибина врізу долин досягає 200-250 м.
Висоти знижуються із північного заходу на південний схід з 380-320 м до 220-130 м.
Північний край височини в результаті інтенсивного ерозійного розчленовування має горбкуватий характер рельєфу (Гологори, Вороняки, Кременецькі гори заввишки 400 м і більше).
Придністровська частина Подільської височини -- це східчаста рівнина, утворена великими терасами Дністра. У західній частині з північного заходу на південний схід простягаються Товтри (Медобори).
Значну частину Подільської височини розорано. Є дубові ліси (з домішкою граба, липи) і лугові степи. У північних районах трапляються невеликі букові ліси, у південній частині -- різнотравно-типчаково-ковилові степи.
Розділ ІІ. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси
Карпатські гори відносно молоді. їм понад 25 мільйонів років. Вони виникли в результаті горотворних процесів і продовжують розвиватися. Але їх корені тісно пов'язані з більш древньою геологічною історією даної території.
В основі Карпат на значних глибинах залягають кристалічні та метаморфічні породи. В окремих місцях вони навіть відслонюються на поверхні. У межах Східних Карпат таким виступом є Мармароський кристалічний масив. Чіткі відслонення древніх відкладів, представлених сланцями, кварцитами, мармурами, можна спостерігати в долині річки Тиси та її притоків південніше міста Рахова.
Ще до утворення карпатської геосинкліналі (вузькі й довгі ділянки земної кори, для яких характерні тривалі та інтенсивні опускання і піднімання, потужні процеси складкоутворення, виливи магматичних мас. Розвиток геосинкліналі проходить в два цикли. Спочатку геосинкліналь являє собою морський басейн, в межах якого відбувається опускання, дна і нагромадження осадових відкладів; потім дно басейну підіймається, що приводить до утворення гірських споруд) на місці сучасної гірської споруди Карпат і їх передгір'я в палеозойську еру існувало пасмо гір, що з'єднувало Свєнтокшиські та Судетські гори з Добруджею. Це древнє пасмо називають Пракарпатами. Але внаслідок руху земної кори Пракарпати були зруйновані, і на початку мезозойської ери (в історії геологічного розвитку землі виділяється 5 ер: архейська, протерозойська (археозойська), палеозойська, мезозойська та кайнозойська (неозойська). Ери поділяються на періоди. Тривалість ер різна. Найдовша -- архейська ера, найкоротша -- кайнозойська.
Мезозойська ера -- четверта ера геологічної історії Землі. Настала після палеозойської та змінилась кайнозойською. Поділяється на три періоди: тріасовий. юрський та крейдовий. Розпочалася 185 млн. років тому. Тривала 115--130 млн. років. Особливого розвитку в цей період набули рептилії, з'явилися вперше динозаври, черепахи, крокодили, птахи, перші покритонасінні рослини. З мезозойськими відкладами пов'язані родовища нафти, бурого та кам'яного вугілля, солі, кольорових металів) на їх місці виникла майже рівнинна територія, близька до платформи. Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі тісно пов'язане з діяльністю морських басейнів океану Тетіс (Середземний океан, система давніх морських басейнів, що простяглась через Північно-Західну Африку, Південну Європу, Малу Азію, Кавказ, Індокитай і існувала з палеозойської ери до початку кайнозойської. Вважають, що сучасні Середземне, Чорне та Каспійське моря є залишками Тетісу.), який протягом тривалого часу розділяв два гіпотетичні материки -- Гондвану (древній материк, що утворився в Південній півкулі в палеозойську еру. Включав Південну Америку, південну частину Атлантичного океану, Африку, Індійський океан, Австралію, Південну Азію) на півдні і Лавразію (материк, який існував за мезозойської ери у Північній півкулі. Охоплював північну частину Північної Америки, Гренландію, північну частину Атлантичного океану, Європи, Азії) -- на півночі. Лише в кінці мезозойської ери океан відступив, і на його місці почали виникати гори, рівнини і морські западини. До речі, басейн Середземного моря і глибоководдя Чорного та Каспійського морів є його залишками. Решта територій протягом мезозойської і кайнозойської ер були охоплені формуванням гірського ланцюга, до складу якого входять Апенніни, Піренеї, Альпи, Карпати, Балкани, Крим, Кавказ, Памір і т. д. Цей грандіозний гірський ланцюг, витягнутий в широтному напрямку, складає альпійський складчастий пояс. В його межах Карпати займають одне з центральних положень.
Процес формування гірської споруди Карпат проходив поступово. Інтенсивний прогин земної кори в межах карпатської геосинкліналі супроводжувався активним накопиченням в її межах осадових товщ. Формування їх проходило за рахунок руйнування гірських споруд південно-західної частини Російської платформи, Келецько-Сандомирського кряжу, Судет, Пракарпат, Добруджі, Мармароського масиву.
Протягом мезозойської і кайнозойської (найновіша ера в історії геологічного розвитку Землі, настала після мезозойської і триває досі. Поділяється на три періоди: палеогеновий, неогеновий та антропогеновий. Це найкоротша геологічна ера, триває 55--65 млн. років. У цю еру виникли найвищі гірські хребти: Альпи, Кавказ, Гімалаї, Кордельєри та інші. Рослинний і тваринний світ набрав рис, близьких до сучасних. На початку антропогенового періоду виникла людина) ер у межах карпатської геосинкліналі сформувалась потужна товща осадових відкладів. Залягають вони переважно на метаморфічних породах деформованого палеозойського фундаменту. Характерно, що ця осадова товща поділяється на два яруси -- нижній і верхній. У нижньому ярусі найбільш поширеними гірськими породами є доломіти, сланці, мармур і вапняки.
Своєрідні форми рельєфу створюють виходи вапняків на денну поверхню у верхів'ях басейну Верхньої Угольки. До них приурочені й угольські карстові печери. Верхній ярус представлений потужними товщами флішових відкладів. Характерною їх особливістю є ритмічне нашарування пісковиків, аргілітів і алевролітів. Таке нашарування викликане пульсацією морського дна. На дні мілководних басейнів відкладався переважно піщаний матеріал, а в глибоководних -- глинистий, у вигляді різних намулів. І не випадково складчасту споруду Карпат називають флішовими Карпатами.
Флішові відклади поширені переважно у північно-східній і центральній частинах Карпат. У південно-західному напрямку їх потужність поступово зменшується. Тут же відзначається наростання піщаних, вапнякових і вулканічних відкладів. їх відслонення простежується в долинах рік тисенського басейну, зокрема Тиси, Тересви, Угольки, Тереблі, Ріки, Боржави, Латориці, Ужа та інших.
Флішові відклади виходять на поверхню майже в усіх долинах карпатських рік. Найбільш цікаві -- на берегах Пруту, в околицях Яремчі і Ділятина, в басейні Черемошу та його притоків, у долині Солотвинської та Надвірнянської Бистриць, Ломниці, Опору, Стрия, Дністра. У межах Скибової зони Карпат, у долині Дністра, на околицях села Спас, знаходиться унікальне відслонення нижньокрейдяних відкладів -- чорних сланців.
Розріз палеогенових відкладів у Карпатах починається з товщ конгломератів і пісковиків. Внаслідок поступового руйнування пісковики, відомі в геологічній літературі під назвою ямненських, утворюють ряд екзотичних скель, що нагадують руїни замків. їх можна спостерігати в долині потоку Урич, в околицях Бубнища, Спаса, в долині Пруту.
Протягом кайнозойської ери сучасна територія Карпат перебувала під водами палеогенового моря. За поширенням і будовою осадових порід можна встановити географі
Рельєф західних областей України отчет по практике. Геология, гидрология и геодезия.
Реферат по теме Семья А.С. Пушкина
Реферат: Походы Тутмоса III в Азию
Сөз Дәлдігі Мен Ой Айқындылығы Туралы Эссе
Курсовая работа по теме Обучение командным тактическим действиям в футболе
Курсовая Работа На Тему Налогообложения
Описание Избы Сочинение
Практическое задание по теме Современные методы изучения мозга
Сочинение Рассуждение Наплыв Иностранных Слов
Дипломная работа по теме Исполнение постановления о наложении административного штрафа
Как Делать Нумерацию Страниц В Реферате
Письмо Из Дома Дубровский Сочинение
Сочинение На Тему Внешность Близкого Человека
Реферат: Заощадження
Реферат: Элементарные частицы. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Корпоративная Мифология Как Инструмент Управления
Сочинение Современная Жизнь
Курсовая Работа На Тему Методы И Приёмы Формирования Нравственных Представлений У Младших Школьников В Образовательном Процессе
Сочинение По Картине Масленица Кустодиева 5
Реферат: Котел пищеварочный типа КПГСМ-250
Курсовая работа по теме Основные направления государственного регулирования в сфере обращения лекарственных средств
Военная форма одежды: истоки и особенности - Военное дело и гражданская оборона реферат
Отряд Крокодилы - Биология и естествознание презентация
Изучение влияния различных факторов на сорбционные свойства клетчатки относительно цезия-137 - Биология и естествознание курсовая работа