Рекреаційний потенціал лісу. Дипломная (ВКР). Сельское хозяйство.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Рекреаційний потенціал лісу
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Кваліфікаційна робота бакалавра: 55
с., 23 рис., 4 табл., 10 посилань.
Мета роботи - визначення
рекреаційного потенціалу лісонасаджень Кіровського лісництва за запропонованою
в роботі методикою.
У роботі проаналізовано
лісотипологічні та лісотаксаційні особливості насаджень Кіровського лісництва.
Визначено оцінки естетичних, санітарно-гігієнічних, технологічних властивостей
та стійкості лісонасаджень до рекреаційних навантажень. Встановлений ступінь
придатності території для різних видів відпочинку.
РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛІСУ,
ЕСТЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, ТЕХНОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ, САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ, РЕКРЕАЦІЙНІ НАВАНТАЖЕННЯ, МЕТОДИКА, ЛІСОВИЙ БІОГЕОЦЕНОЗ,
ВІДПОЧИНОК
Квалификационная работа бакалавра: 55
с., 23 рис., 4 табл., 10
ссылок.
Цель работы − определение рекреационного
потенциала лесонасаждений Кировского лесничества по предложенной в работе
методике.
В работе проанализированы лесотипологические и
лесотаксационные особенности насаждений Кировского лесничества. Определены
оценки эстетических, санитарно-гигиенических, технологических свойств и
устойчивости лесонасаждений к рекреационным нагрузкам. Установлена степень
пригодности территории для различных видов отдыха.
РЕКРЕАЦИОННЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ЛЕСА, ЭСТЕТИЧЕСКИЕ
СВОЙСТВА, ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА, САНИТАРНО-ГИГИЕНИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА,
РЕКРЕАЦИОННАЯ НАГРУЗКА, МЕТОДИКА, ЛЕСНОЙ БИОГЕОЦЕНОЗ, ОТДЫХ
Qualifications bachelor's work: 55
p., 23 pic., 4 tab., 10 references.
Purpose - to determine the
recreational potential of forests Kirov Forestry on the proposed work
methodology.the work analyzes foresttypology and foresttaxation especially
stands of the Kirov Forestry. Determined by assessing the aesthetic, sanitary,
technological properties and stability of forests to recreational pressures.
The degree of suitability of areas for various types of recreation.POTENTIAL
OF FORESTS, AESTHETIC PROPERTIES, PROPERTIES, RECREATIONAL PROPERTIES, METHODS,
FOREST ECOSYSTEM, RECREATION
1. Аналітичний огляд проблеми рекреаційного
лісокористування
1.1 Основні положення
природного рекреаційного потенціалу лісів
1.2 Характеристика рекреаційних
лісів та їх структура
1.3 Принципи функціонального
зонування території лісів
1.4 Можливі заходи з
благоустрою рекреаційних територій
1.5 Вплив рекреаційної
діяльності на лісові біогеоценози
.6 Стійкість деревних рослин в
урбоекосистемах Донбасу
2.
Методика оцінки рекреаційного потенціалу лісів степової зони південно-сходу
України
3.
Рекреаційна оцінка лісових насаджень Кіровського лісництва Донецького
Держлісгоспу
Актуальність обраної теми перш за
все полягає в тому, що в останні десятиліччя значно зросла роль лісу як ресурсу
сфери відпочинку, а його благотворний вплив на організм людини відомий вже
давно, тобто люди все частіше прагнуть проводити більше свого відпочинку на
природі. Однак, в результаті людської діяльності, ліси втрачають свої цінні
властивості, тому їх збереження є одним з найважливіших завдань. Рекреаційна
оцінка лісів допомагає нам визначити придатність лісів для відпочинку
населення.
Метою даної роботи є визначення
рекреаційного потенціалу лісонасаджень Кіровського лісництва за запропонованою
в роботі методикою.
Об'єктом дослідження є лісові
насадження урочищ.
Предметом дослідження є рекреаційні
властивості лісових біогеоценозів.
Відповідно до висунутої мети,
основними задачами дослідження були:
аналіз літературних джерел,
в яких розглядаються проблеми рекреаційного лісокористування;
аналіз лісо типологічних та
лісотаксаційних характеристик насаджень Кіровського лісництва;
розрахунок оцінок
рекреаційного потенціалу окремих виділів і кварталів лісництва;
розробка рекомендацій щодо
оптимального планування рекреаційної діяльності на території досліджених
урочищ.
1. Аналітичний огляд проблеми
рекреаційного лісокористування
.1 Основні положення природного
рекреаційного потенціалу лісів
Лісова рекреація, під якою
розуміються різноманітні форми відпочинку в лісі, давно займає певне місце в
житті суспільства, але в останні десятиліття вона перетворилася на потужний
чинник антропогенного впливу на ліс. Згідно А.І. Тарасову [1], рекреаційне
лісокористування - це сукупність явищ, що виникають у зв'язку з експлуатацією
лісу для туризму і відпочинку. Сутність його полягає у двосторовому зв'язку:
вплив лісу на відпочиваючих і відпочиваючих на ліс. Вплив лісу −
пасивний, вплив відпочиваючих, або рекреантів - активний.
Суб'єктами рекреаційного
лісокористування є рекреанти і підприємства, що обслуговують їх безпосередньо в
лісі. Рекреанти впливають на ліс самі, а також через:
автомобілі, мотоцикли та інші
транспортні засоби;
спортивний і мисливський інвентар -
велосипеди, лижі, зброю;
тварин, яких населення використовує
під час відпочинку в лісі − собак, коней і т.д.
У процесі рекреації туристи та
відпочиваючі використовують ліс для походів, поїздок, прогулянок; установки
автомашин, будинків на колесах, наметів, куренів із заготівлею лісоматеріалів
та розчищення майданчиків; приготування їжі та обігріву з розпалюванням і
заготівлею дров; лікування, ігор, спорту; полювання, рибної ловлі, збирання
грибів, ягід, плодів і квітів (рис. 1.1).
Всі ці заняття можуть бути віднесені
до рекреації, якщо вони здійснюються задля відпочинку і не є виробничою
діяльністю чи промислом [2]. При цьому рекреантом можна вважати кожного, хто
прийшов у ліс не в цілях роботи або заробітку. Але суб'єктами рекреаційного
лісокористування не слід вважати людей або підприємства, які знаходяться за
межами загальної площі лісу, хоча і в зоні його благотворного впливу. З точки зору
запропонованого визначення було б невиправдано ототожнення рекреаційної та
оздоровчої функцій лісу. Сфера останньої ширше і виходить далеко за межі лісу.
Недоцільно також ототожнення рекреації і туризму. Більшість визначень туризму
виходить з того, що тривалість туристичної поїздки становить 24 години і
більше, а менш тривалі відносять до екскурсій. У всякому разі, десятихвилинну
пробіжку по лісопарку або прогулянку з дитячою коляскою важко назвати туризмом,
але, безумовно, слід віднести до рекреаційного лісокористування [3].
Рисунок 1.1 - Основні типи рекреації
Традиційним видом рекреації є
аматорське полювання, але на території власне рекреаційних лісів воно
неприпустиме.
Повинен здійснюватися комплекс
заходів, завдяки яким ліси, що стали місцями відпочинку, в тому числі й
масового, можуть бути збережені, потреби людини у відпочинку на природі
задоволені, а саме рекреаційне лісокористування стане економічно вигідним.
Вирішення цієї проблеми має одночасно йти двома шляхами: оптимізованої
системної організації рекреаційного лісокористування та екологічного виховання
населення [3].
.2 Характеристика рекреаційних лісів
та їх структура
Практично всі ліси, придатні для
організації в них відпочинку та оздоровлення, є рекреаційними, їх використання
обумовлене наявністю унікальних природних комплексів з мальовничими
ландшафтами, багатими рослинним і тваринним світом, значною кількістю водойм,
мінеральних цілющих джерел, а також впливом цілої низки соціально-економічних і
медико-біологічних факторів. Найважливішими особливостями, що визначають
придатність лісових територій для рекреаційного використання, є:
екологічні функції лісів, їх
величезна водоохоронна-захисна, середоутворюча і рекреаційна роль, що
знаходяться в гармонійному поєднанні;
викоростання лісів поблизу
лікувальних джерел, водойм, у місцевостях, найбільш сприятливих для
кліматолікування і т. п.;
розміщення рекреаційних ресурсів в
освоєному і густонаселеному регіоні країни на невеликому видаленні від великих
промислових і культурних центрів.
Проте до цих пір немає однозначного
розуміння терміна «рекреаційні ліси» і його змісту, а думки фахівців лісового
господарства розходяться, так як ліси будь-якої групи і категорії захисності
можуть використовуватися для відпочинку.
На думку І.В. Тарасова [1], до
рекреаційних лісів слід відносити території лісового фонду, які
використовуються для різнобічної рекреаційної діяльності. Л.П.
Рисін вважає [4], що до
рекреаційних слід відносити тільки ті ліси, які призначені для відпочинку і
підготовлені для нього, ведення господарства в яких орієнтоване в першу чергу
на відпочинок населення. А.І. Тарасов серед характерних ознак рекреаційних
лісів виділяє значну інтенсивність їх відвідування та наявність у них деяких
витрат лісового господарства на рекреацію. Однак рекреанти не обмежуються
використанням лише таких лісів, часто виїжджаючи за їх межі. У середньому на
рекреаційні ліси припадає близько 80 % лісового відпочинку [1].
Для рекреаційного використання слід призначати
лісові території з досить високим рекреаційним потенціалом − стійкі по
відношенню до рекреаційних навантажень і зручні для користування. Рекреаційний
потенціал лісового ландшафту − це міра можливості виконання останнім
рекреаційних функцій, обумовлена його природними властивостями і результатами
діяльності людини. Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу грунтується на
трьох основних показниках: привабливість, комфортність і стійкість [4].
Рекреаційні ліси, тобто ліси зелених зон, міські
парки і лісопарки повинні бути підготовлені для масового повсякденного
відпочинку населення. До складу внутрішньоміських зелених насаджень
рекреаційного використання належать природні і штучні лісові масиви, що входять
у категорію «міські ліси», а також міські парки, ботанічні сади, дендрарії і ін.
До власних рекреаційних лісів,
розташованих поза міською
межею, належать ліси зелених зон - оточуюча
місто територія, формування якої підкоряється його інтересам, що виконує
природоохоронні та рекреаційні функції. Природоохоронні функції лісів полягають
в тому, що вони є гарантом екологічної рівноваги міського середовища. Оскільки
місто є системою штучною, що не
володіє механізмами відновлення та очищення навколишнього середовища, необхідна
наявність зелених насаджень, які
оптимізують і стабілізують
екологічну обстановку на урбанізованих територіях. Ліси є «легенями міст», вони
виробляють кисень, поглинають з атмосфери вуглекислий газ, значно знижують
рівень забруднення повітря, води і грунту. З погіршенням екологічної обстановки
роль лісів значно зростає, що відбивається на підвищенні рекреаційної
активності населення [5].
Зелені зони виділяються на землях лісового фонду
розташовуються за межами міської риси в зоні транспортної доступності міського
та приміського транспорту. Поділяються вони на три господарські частини з
різним рівнем ведення лісового господарства: паркову, лісопаркову і
лісогосподарську.
До паркової частини можуть бути
віднесені парки і лісопарки з елементами благоустрою, що мають чіткі межі,
композиційний центр, розгалужену дорожньо − стежкову мережу.
Лісопаркова частина зеленої зони виділяється на
території лісового фонду в радіусі 10 − 15 км від міста. Лісопарковий
пояс може мати вигляд кільця (Москва, Київ), півкільця (Санкт-Петербург, Рига)
або утворювати своєрідні конфігурації, що переплітаються з міськими парками
(Уфа). У лісопаркову зону включаються лісові ділянки, розташовані в мальовничій
місцевості, поблизу залізничних і шосейних доріг, річок та інших водних
об'єктів, які є улюбленим місцем відпочинку населення, а також лісові масиви,
які за своїми естетичними
властивостями
перевершують інші насадження і можуть стати інтенсивно відвідуваними після
проведення робіт з благоустрою. Площі лісопаркових госпчастини, як правило,
відносно невеликі. Господарство тут має бути спрямоване на створення переважно
різновікових, мішаних і складних за складом насаджень, мальовничо
поєднаних
деревно-чагарникових порід, спрямованих
на поліпшення санітарно-гігієнічних функцій лісу шляхом проведення
лісогосподарських заходів з елементами паркового благоустрою, на створення
єдиної ландшафтно-планувальної та об'ємно- просторової структури.
Лісогосподарська частина зеленої
зони розташовується в радіусі слідуючому за лісопарковою частиною, на відстані
10 − 50 км від міста. Зі збільшенням кількості особистих автомобілів та
мережі приміських автобусних маршрутів віддалені лісові масиви стають більш
доступними.
Решта лісу,
що
виконує рекреаційні
функції, становить той фонд,
який може бути використаний для неорганізованого короткочасного відпочинку та
розширення існуючих зон відпочинку. Ліси III групи
[5]
виключаються
з можливої рекреаційної експлуатації, хоча в деяких
випадках вони можуть використовуватися для відпочинку, проте до рекреаційних їх
віднести не можна.
.3 Принципи функціонального зонування
території лісів
Обов'язковою умовою організації
рекреаційного лісокористування має бути функціональне зонування території,
призначеної для відпочинку. У кожному випадку виділяються зони:
зона, що підлягає особливій охороні.
Для зони активного відпочинку
характерні особливо високі рекреаційні навантаження (і по інтенсивності, і за
тривалістю), тому організація території тут повинна бути диференційованою і
охоплювати всю площу. Ландшафт зони активного масового відпочинку повинен бути:
різноманітним і привабливим для
сприймання, і відпочинку;
досить стійким до інтенсивного
рекреаційного впливу.
Виконанню цих умов поряд з
природними властивостями території сприяють:
формування структури та природного
складу лісів;
профілактика можливих порушень
встановленого режиму.
Санітарно-захисна зона призначена
для виконання лісовими екосистемами екологічних функцій; заходи з благоустрою
тут не передбачаються, але регулярний контроль за станом території необхідний.
У межах зони особливої охорони,
можуть перебувати вразливі або особливо цінні природні комплекси, місця
проживання рідкісних видів рослин або тварин і ін. В інтересах збереження
біологічного різноманіття лісів такі ділянки лісових територій мають бути
виведені із сфери дії рекреаційних навантажень (до них не проводиться
благоустрій , відсутня дорожньо-тропиночная мережу і т.ін.).
Організація рекреаційного
лісокористування має базуватися на зонально-типологічній основі з урахуванням
природних особливостей ландшафту: рельєфу, грунту, рослинності, тваринного
світу. Кожна природна зона має тільки її властиві кліматичні особливості, від
яких великою мірою залежить комфортність відпочинку на природі. Грунти
по-різному реагують на рекреаційні навантаження, володіють різною стійкістю і
здатністю до відновлення. Повинні бути обов'язково прийняті до уваги
еколого-біологічні особливості основних лісоутворюючих порід, оскільки від них
багато в чому залежить толерантність лісових насаджень до рекреаційного впливу.
Лісові екосистеми різних типів, з одного боку, неоднаково привабливі для
відпочинку, а з іншого − характеризуються різкою стійкістю [6].
При лісовпорядкування рекреаційних
лісів характеристика таксаційних виділів повинна супроводжуватися оцінкою їх
рекреаційних потенціалів за наступними показниками:
санітарно-гігієнічним властивостями;
технологічним і ситуаційним
властивостями;
Проект організації рекреаційних
лісів повинен бути спрямований на:
формування стійких і естетично
привабливих лісових насаджень;
благоустрій лісових територій,
впорядкування і регулювання відпочинку
системи його обслуговування з
урахуванням характеру рекреаційного лісокористування;
посилення охорони лісів від пожеж,
ймовірність яких зростає в місцях рекреаційного лісокористування;
організацію постійного моніторингу
стану лісів, в тому числі і переданих в оренду;
запобігання деградації лісових
екосистем і пейзажів, особливо цінних в естетичному відношенні.
Заходи, спрямовані на підвищення
рекреаційного потенціалу лісових екосистем, оптимізацію їх
санітарно-гігієнічних, естетичних, захисних та рекреаційних функцій,
призначаються по кожному з таксаційних виділів.
Для здійснення рекреаційної
діяльності лісові ділянки надаються в постійне (безстрокове) користування
державним і муніципальним установам, іншим особам − в оренду. Правила
використання лісів для здійснення рекреаційної діяльності встановлюються
уповноваженим центральним органом виконавчої влади. У лісах допускається
зведення тимчасових будівель і здійснення їх благоустрою; дозволяється
фізкультурно - оздоровчі, спортивні та спортивно-технічні споруди. Громадяни
мають право вільно і безкоштовно перебувати в лісах і для власних потреб
здійснювати заготівлю та збирання дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів та
інших придатних для вживання в їжу лісових ресурсів [7].
.4 Можливі заходи з благоустрою
рекреаційних територій
Для лісів зеленої зони необхідні
лісогосподарські заходи, спрямовані на збереження і підвищення довговічності
рекреаційних насаджень в умовах високого антропогенного навантаження. Головним
інструментом регулювання рекреаційного користування є благоустрій рекреаційних
територій.
На території рекреаційних зон можуть
розташовуватися будинки відпочинку, пансіонати, кемпінги, об'єкти фізичної
культури і спорту, туристичні бази, стаціонарні та наметові
туристично-оздоровчі табори, навчально-туристичні стежки, дитячі та спортивні
табори і інші аналогічні об'єкти.
По трасах рекреаційних маршрутів
необхідно проведення благоустрою і естетичне оформлення прилеглих смуг лісу.
Мальовничі ландшафти та благоустрій
території повинні складати 15 - 20 % площі лісів, залучених в рекреаційну
діяльність.
Лісові ділянки, найбільш часто
відвідувані населенням у рекреаційних цілях, повинні бути раціонально
організовані, мати мережу доріг, прогулянкових маршрутів, місць відпочинку і
стоянок. При правильному плануванні насадження не толочаться і виконують свої
санітарно-гігієнічні та естетичні функції [8].
Для створення сприятливих умов
організації відпочинку та прогулянок населення проводяться наступні роботи:
ремонт існуючих доріг і під'їзних
шляхів, будівництво стежкової мережі;
розчищення існуючих ставків та
водойм від захаращення та сміття;
будівництво та благоустрій пляжів
(прибирання від сміття, спорудження грибків, лавок, роздягалень і т.д.);
утримання в чистоті (періодична
прибирання сміття) найбільш відвідуваних населенням місць у парковій і
лісопарковій господарських частинах;
планування території (засипка ровів,
видалення купин, спилювання пнів на рівні землі і ін.)
декорування непривабливих місць
(посадка дерев, чагарників, огорож тощо);
будівництво в найбільш відвідуваних
місцях укриттів від дощу, лавок, столів, місць куріння, альтанок та інших малих
архітектурних форм, а також установка урн для сміття;
наявність майданчиків та
автостоянок, переходів, спусків, оформлення входів; установка текстових
показників, наочної агітації з охорони природи;
У першу чергу заходи з благоустрою
проводять у міських лісах, лісопаркової частини зелених зон поселень в найбільш
відповідних для цього насадженнях (табл.1.1).
Таблиця 1.1 − Заходи з
благоустрою рекреаційних територій
Відпочинок на спеціально відведених майданчиках
Будівництво дорожньо-стежкової мережі,
облаштування і відсипка майданчиків відпочинку та автостоянок, розподіл
лісових меблів (альтанок від дощу, лавок тощо) і малих архітектурних форм,
оформлення входів.
Науково-просвітницький туризм (заміські екскурсії
школярів і студентів)
Будівництво турбаз, місць для стоянок.
Водний туризм (катання на вод- них видах
транспорту). Сплав по річках
Будівництво турбаз, пристрій стежкової мережі,
розподіл покажчиків, аншлагів, урн, альтанок від дощу, відсипання і
облаштування автостоянки.
Облаштування автостоянки, хатинки для рибалок
і мисливців, розподіл альтанок від дощу, кабіни для переодягання,
вказівників, аншлагів, оформлення входів.
Облаштування автостоянки, установка аншлагів
та вказівників.
.5 Вплив рекреаційної діяльності на
лісові біогеоценози
Порушення у складі та структурі
рекреаційних лісів мають двоякий характер. Одні з них виникають у процесі
користування лісом спонтанно, рівень їх прояву в більшій мірі залежить від
кількості відпочиваючих, лісорослинних умов і лісівничо-таксаційних показників
самого лісу. В умовах безкоштовного користування лісом, в рамках існуючого
законодавства, за ці порушення позов пред'явити нікому і відповідальності ніхто
не несе
[9]. Однак, спонтанні порушення перетворюють
біологічну сутність лісу, вносячи в нього глибокі, часом непоправні відхилення,
і в умовах інтенсивних рекреаційних навантажень вони неминучі. Тому
справедливіше було б віднести їх до категорії власне лісопорушень на відміну
від інших, що належать до сфери правопорушень у рекреаційному лісі.
Порушення найчастіше виникають у
зв'язку з відсутністю організацію територій і дорожньо - стежнекової мережі, а
наслідки їх носять довготривалий характер і зводяться до таких двох груп
структурного та функціонального зміни лісу: складу і структури лісу і
лісорослинного середовища.
До порушень першої групи
відносяться:
витоптування живого надгрунтового
покриву;
пошкодження та знищення підросту і
підліска;
посилення диференціації дерев за
класами зростання;
падіння лінійного і радіального
приросту;
збіднення біофонда і біологічного
різноманіття.
Складовими змінами лісорослинних
середовища є: ерозія грунтів, погіршення їх водно-фізичних, фізичних і
фізико-хімічних властивостей, збільшення освітленості, поява температурних
ножиць, забруднення побутовими відходами, відчуження землі.
Імпульсивні порушення (рубка окремих
дерев або ділянки, умисний чи ненавмисний підпал, захаращення лісу сміттям і
радіонуклідами і ін.) виявляються протягом короткого проміжку часу (година,
день, доба, тиждень). Вони виявляються, як правило, безпосередньо після їх
завершення, в той час як наслідки спонтанних порушень виявляються набагато
пізніше, коли їх ознаки і наслідки стають часто незворотними і важкими.
Відрізняються ці два види і за частотою їх звершень та тяжкості їх наслідків;
якщо першим властивий розтягнутий у часі характер, то другі виявляються
частіше, а за тяжкістю наслідків вони цілком порівнянні зі спонтанними
лісопорушеннями [4].
.6 Стійкість деревних рослин в
урбоекосистемах Донбасу
Південний схід України розташований
в межах степової зони, що зумовлює загальну фізико-географічну невідповідність
зростанню тут лісу. Крім того, потужний промисловий потенціал Донбасу, що
включає великі підприємства енергетики, вуглевидобутку, коксохімії, металургії
та машинобудування, а також велика щільність населення (202 чол/км 2 )
з рівнем урбанізації в 90 %, що створює загрозливе і небезпечне забруднення
повітряного середовища, водних джерел і грунтів і зумовлюють посилену рекреацію
і зміну гідрологічного режиму регіону.
І хоча висока родючість зональних
грунтів - чорнозему звичайного та високе теплозабезпечення регіону створюють
передумови для формування штучних дендроценозов, спыльна дія екстремальних
природних і антропогенних факторів формує тут жорсткі лісорослинні умови. Тому
формування в цих умовах стійких санітарно-захисних та декоративних міських
дендроценозів завжди було важливим і злободенним.
Природна дендрофлора південного
сходу України включає 107 видів дерев і чагарників. У зеленому будівництві в
промислових центрах регіону використовується близько 210 видів, з них 140
інтродукованих і 70 аборигенних. З усього різноманіття культивованих видів
широке поширення отримали 30 - 40 деревних порід і чагарників, а основу
дендроценозів становлять 10 - 15 видів.
Показником антропотолерантності
дендроценозів в міському середовищі є їх довговічність. В умовах регіону
тривалість життя деревних рослин скорочується в 3 - 4 рази і, за рідкісним
винятком, становить не більше 50 - 60 років. У молодому віці для них характерні
високі темпи зростання і прискорений розвиток, а потім швидке старіння, що
обумовлюється інтенсивним витрачанням життєвих ресурсів або адаптаційної
енергії на пристосування до несприятливих умов середовища. У міських
насадженнях, наприклад, зафіксовано низьку тривалість життя тополі Симоні (25 -
30 років), тополі італійського (35 - 45 років), тополі Боле (45 - 50 років),
берези повислої (30 - 40 років) [4].
2. Методика оцінки рекреаційного
потенціалу лісів степової зони
Рекреаційний потенціал лісу (РПЛ)
визначається як сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних
передумов організації рекреації та екологічного туризму на території лісового
фонду. При оцінці РПЛ доводиться враховувати неоднорідність території. У
земельному фонді південного сходу України панують категорії земель,
малопридатні для рекреації та екотуризму. Наприклад, у Донецькій області
сільськогосподарські землі займають - 77,2
%,
забудовані - 7,4 %,
«неудоб′я» - 3,9 %.
Основу для рекреаційної діяльності в регіоні складають ліси (7,6 %) і частково
«води» (1,0 %). При цьому першоджерелом (базисом) рекреаційної галузі є лісові
біогеоценози і ландшафти, а роль економічної та управлінської функції -
вторинна. На жаль, увага по відношенню до природного потенціалу лісів значно
поступається увазі до економічних та управлінських проблем лісокористування
(туристичний бізнес, сервіс, курортна справа тощо).
В роботі використана методика оцінки
рекреаційного потенціалу лісів (рис. 2.1) степової зони південного сходу
України, описана в роботі [10].
Степова зона є нехарактерною для зростання лісів, внаслідок чого ліси
південного сходу України відчувають жорстку конкуренцію з степовими видами. На
ії території переважають штучно створені лісові культури, стійкість і
тривалість життя яких значно нижча у порівнянні з насадженнями, що зростають у
лісостеповій і лісовій зонах. Зустрічаються природні ліси приурочені
здебільшого до зон так званої «екологічної відповідності».
Рисунок 2.1 − Напрями
визначення рекреаційного потенціалу лісу
Відповідно до цієї методики, РПЛ
(рис. 2.1) визначається розрахунком окремо для кожного виділу оцінки
естетичних, санітарно-гігієнічних, технологічних властивостей і оцінки
стійкості лісового масиву до рекреаційних навантажень.
Рисунок 2.2 − Схема оцінки
естетичних властивостей лісу
На основі отриманих оцінок
обчислюються рекреаційні оцінки для різних видів відпочинку.
Рисунок 2.3 - Схема оцінка
технологічних властивостей лісу
Рисунок 2.4 − Оцінка стійкості
лісу до рекреаційних навантажень
Рисунок 2.5 − Оцінка
санітарно-гігієнічних властивостей лісу
Рисунок 2.6 − Схема оцінки
естетичних властивостей лісових біоценозів, оцінка просторової структури
Рисунок 2.7 − Схема оцінки
естетичних властивостей лісових біоценозів, оцінка натуральності лісу
Рекреаційна оцінка естетичних
властивостей (x), згідно з запропонованою методикою, визначається в балах
(мінімальна оцінка − 15 балів, максимальна − 59 балів), за
показниками, представленими на (рис. 2.2) Підсумковий бал обчислюється
підсумовуванням бальних оцінок дванадцяти окремих показників (х1 - х12) (рис.
2.6 - 2.8). Як видно з представленої схеми (рис. 2.6), вищу оцінку просторової
структури, згідно з методикою, отримає насадження з чітко вираженим груповим
розміщенням дерев, невеликої повноти і з доброю проглядуваністю.
Рисунок 2.8 − Схема оцінки
естетичних властивостей лісових біоценозів, оцінка різноманітності лісу
Рисунок 2.9 − Показники
оцінки санітарно-гігієнічних властивостей лісу,
оцінка
мікрокліматичних
властивостей лісу
Рисунок 2.10 − Показники
оцінки санітарно-гігієнічних властивостей лісу:
оцінка
наявності комах
Рисунок 2.11 − Показники
оцінки санітарно-гігієнічних властивостей лісу,
оцінка якісного складу повітря
Рисунок 2.12 − Схема оцінки
стійкості лісів до рекреаційних навантажень
Рисунок 2.13 − Схема оцінки
стійкості лісів до рекреаційних навантажень
Оцінка технологічних і ситуаційних
властивостей, відображує можливість використання лісових біогеоценозів для
відпочинку і їх доступність для відпочиваючих. Оцінка технологічних і
ситуаційних властивостей лісових біогеоценозів (z) визначається підсумовуванням
бальних оцінок розглянутих показників, у яких були виділені наступні градації:
тип лісорослинних умов (z1) - А5, В5,
С5, D5, D4 (1 бал); А4, В4, С4, D3 (2 бали); А3, В3, С3, D2 (3 бали); А2, В2,
С2, С1, D1 (4 бали); А1, В1 (5 балів); - відстань від найближчої частини виділу
до дороги або залізничної колії (z2) - більше 1000 м (1 бал); 500 - 1000 м (2
бали), 250 - 499 м (3 бали); 100 - 249 м (4 бали); до 100 м (5 балів);
відстань від найближчої частини
виділу до населеного пункту (z3) - більше 3000 м (1 бал); 2000 - 3000 м (2
бали), 1000 - 2999 м (3 бали); 500 - 999 м (4 бали); до 5 00 м (5 балів);
характеристика підросту і підліску
(z4) - густий підріст і підлісок заввишки більше двох м
Похожие работы на - Рекреаційний потенціал лісу Дипломная (ВКР). Сельское хозяйство.
Дипломная работа по теме Культурные константы в фильме В.В. Познера 'Англия в общем и в частности'
Курсовая Работа На Тему Источники Набора, Отбора И Приема Персонала
Реферат: Экономическмий рост. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Тема: «К вопросу о влиянии мобильных телефонов на здоровье и успеваемость школьников»
Реферат На Тему Клієнти В Соціальній Роботі
Контрольная работа по теме Заземление. Режимы работы нейтрали
Контрольная работа: Систематизація факторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу на територіальну організацію виробництва
Курсовая работа по теме Операции с недвижимостью в жилищной сфере
План Сочинение По Герою
Это Случилось В 1805 Году Сочинение
Отчет Практике Магистранта Пример
Русская Литература Сочинения На Тему Творчества Есенина
Реферат: Личные права и свободы гражданина по Конституции РФ
Курсовая Работа На Тему Аудит Уставного Капитала
Дипломная работа по теме Изучение поэтики русской волшебной сказки
Учебное Пособие На Тему Бухгалтерский Учет В Торговле
Курсовая работа по теме Общественное пространство городской инфраструктуры
Реферат по теме Невский проспект - лицо города
Реферат по теме Характеристика діяльності ВАТ "Херсонський м'ясокомбінат"
Реферат: Формирование качества воды на приречных водозаборах
Реферат: Совершенствование учета векселей выданных и полученных
Реферат: Функциональная асимметрия в деятельности анализатора пространства
Сочинение: Одинок ли Базаров