Реформування Організації Об’єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 2005-2010 роки - Международные отношения и мировая экономика магистерская работа

Главная

Международные отношения и мировая экономика
Реформування Організації Об’єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 2005-2010 роки

Встановлення хронологічної послідовності найважливіших подій, які стосуються висування та реалізації заходів з реформування ООН. Характеристика змісту реалізованих новацій в організації діяльності. Дослідження реформ Європейської економічної комісії.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
НА ТЕМУ: Реформування Організації Об'єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 2005 - 2010 рр . (за опублікованими документами ООН)
1. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ООН НАПРИКІНЦІ 2005 РОКУ
2. ЗМІЦНЕННЯ ЗАКОННОСТІ І РЕФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТІВ КАРНОГО ПРАВОСУДДЯ
3. РЕФОРМА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМІСІЇ ООН
4. ПІДТРИМКА МІЖНАРОДНОГО МИРУ: РОЛЬ РБ ООН В ПІДТРИМЦІ РЕФОРМИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ
5. РАДА БЕЗПЕКИ: ПИТАННЯ СПРАВЕДЛИВОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА І РОЗШИРЕННЯ ЇЇ ЧЛЕНСЬКОГО СКЛАДУ
ЛІТЕРАТУРА ТА ДОКУМЕНТАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
Генеральна Асамблея Організація Об'єднаних Націй
General Assembly of the United Nations Organization
Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй
Security Council of the United Nations Organization
Економічна і Соціальна Рада Організації Об'єднаних Націй
Economical and Social Council of the United Nations Organization
Рада з Опіки Оргаізації Об'єднаних Націй
Trusteenship Council of the United Nations Organization
Міжнародний Суд Оргаізації Об'єднаних Націй
Конференція ООН з торгівлі та розвитку
Центр ООН з спрощення процесу торгівлі
Робоча група з питань політики в області стандартизації та співпрацювання з питань регулювання
Робоча Група з питань сільськогосподарських стандартів якості
Економічна і Соціальна Комісія для країн Азії та Тихого океану
Євразійське Економічне Співтовариство
Актуальність теми дослідження. У сучасних міжнародних відносинах міжнародним організаціям приділяється значна роль. Світ у XXI-му столітті став глобальним і взаємозалежним, на світову арену вийшли нові недержавні актори, стали з'являтися нові норми міжнародно-правового регулювання, що вступають у протиріччя зі старими та з'являється необхідність створення нової форми міжнародного співробітництва. З часу закінчення Другої світової війни у світі відбулися великі зміни, що зумовили необхідність адаптації ООН до нових умов.
Так, принцип невтручання у внутрішні справи вступає в протиріччя з гуманітарним втручанням, нові концепції «превентивного втручання» і «нелегітимність авторитарних режимів», активно використовуються у зовнішній політиці Західних держав, порушуються базові принципи державного суверенітету та непорушності кордонів. Яскравими прикладами протиріччя норм є ситуації навколо Косово та Іраку.
Відбувається перебудова світової політичної системи, її відхід від Вестфальської моделі. ООН створювалася для регулювання міждержавних відносин, і тепер потребує оновлення задля її адаптації до нових реалій сьогодення попри значимості ролі ООН, на її адресу лунає справедлива критика стосовно неспроможності вирішувати конфлікти, які все частіше спалахують на теренах сучасного світу. У результаті стара миротворча тактика, націлена на вирішення конфліктів між державами, виявилася неефективною у випадках конфліктів і масових лих у межах окремих держав, таких як Сомалі, Руанда, Боснія, Ангола, Сьєрра-Леоне. Важливе значення для підвищення ефективності та авторитету ООН є складний і довготривалий процес реформування, який було розпочато одразу після створення самої Організації. Посівши на посаду Генерального секретаря ООН в 1997 році К. Аннан визначив реформу ООН пріоритетним напрямком своєї діяльності, зазначивши: «головна мета нинішніх реформаторських зусиль - це створення нової культури керівництва і нової структури управління в Організації Об'єднаних Націй, які дозволять швидше реагувати на невідкладні потреби міжнародного співтовариства…». Проблема удосконалення системи функціонування ООН та її поступове вирішення стали питанням номер один особливо активно після призначення на пост Генеральним Секретарем Кофі Аннана. Реформування Організації - необхідне явище, яке стимулюватиме до злагоджених дій в процесі співробітництва держав. Але реформування Організації було б простим у вирішенні, якщо б не бажання кожної з країн-учасниць бачити процес реформування ООН через призму своїх власних інтересів, однак керівництву ООН потрібно ретельно роздивитись представлені проекти і кваліфіковано прийняти рішення. Адже кількість членів ООН з часів її утворення збільшилося до 193, і поступово виникло питання про розширення числа постійних членів Ради Безпеки ООН, де країни, що розвиваються, в тому числі ісламські, зовсім не представлені.
Організація існує виключно на основі норм міжнародного права, черпає в ньому сили і підтримує його дієвість, на мою думку, спроможна задовольнити потреби світової спільноти в подоланні неминучих непорозумінь на спільному шляху прогресу в усвідомленні свободи і братерства. Ефективність організації в подоланні внутрішніх протиріч, її спроможність організувати виконання її головних місій - все це потребує значних зусиль після реформування Організації.
Тому, проблематика, пов'язана з історією реформування ООН, на сьогоднішній день характеризується великою мірою актуальності.
Стан вивчення проблеми дослідження . Історія реформування ООН привернула увагу величезної кількості вчених. Не оминула увагою цю проблему і українська наукова громадськість. Переважна більшість праць вітчизняних дослідників присвячена дипломатичним та міжнародно-правовим аспектам історії Організації Об'єднаних Націй. Серед вчених, які присвятили час вивченню цих питань можна згадати С.В.Віднянського, Л.Ф.Гайдукова, Б.М.Гончара, О.Івченко, О.А.Коппель, О.В.Крапівіна, Ю.В.Крушинського, С.С.Трояна, В.С.Бруза, М.Й.Марущака та багатьох, багатьох інших.
В якості особливої групи робіт з даної проблематики можна назвати магістерські дослідження та дипломні проекти, які виконувалися на кафедрі всесвітньої історії та міжнародних відносин протягом останніх років. Серед них можна згадати роботу Аліни Дем'янчук, яка влітку 2011 року представила дослідження «Реформування Організації Об'єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 1997 - 2005 рр.». Дана робота освітлює перший етап реформування ООН в рамках програми, запропонованої К.Аннаном у 1997 році й деякі підсумки цього дослідження. В результаті проведених консультацій з виконавицею роботи, було використано в рамках нашої роботи. Разом два дипломних проекти являють собою логічно і хронологічно пов'язані між собою частини програми вивчення новітньої історії ООН, започаткованої к.і.н., доц. І.В.Грицьких у 2006 році на базі кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка». Торкалися проблеми реформування ООН і магістранти, які завершували магістратуру ЛНУ імені Тараса Шевченка в 2006 - 2008 роках. Тут можна згадати магістерські дослідження Н.В.Олімпієвої «Політика Росії в Організації Об'єднаних Націй по проблемі боротьби з міжнародним тероризмом, 2000 - 2005 (за опублікованими документами ООН та МЗС Російської Федерації)» (2007 рік) та О. Міщенко «Реформування ООН » (за опублікованими документами ООН) (2009 рік). Ці роботи виявилися корисними не тільки з огляду на матеріал, який вони містять в собі, а й з точки зору опанування методики роботи з документальними матеріалами, що містяться в базі даних ООН.
Російська історіографія також представлена чималою кількістю робіт, переважно міжнародно-правової спрямованості.
Окремі аспекти реформування ООН, такі як реформування її Устава, Ради Безпеки, ЭКОСОР, миротворчого та правозахисного механізмів у своїх статтях аналізують В.Ф. Заємський , С.В. Кортунов, В.Б. Пядишєв, К.Р. Шликов, Н.В. Мурашкін, Е.М. Прімаков, Э.С. Кривчікова, В. Н. Фьодоров, А. Г. Задохін, А. А. Орлов, С. В. Черніченко, В. А. Карташкін та багато інших. Правовим і міжнародно-політичним питанням реформування ООН присвячені й інші роботи російських дослідників, а також учених - вихідців з країн світу, або таких, що вели дослідження в рамках російських академічних структур. Серед числа цих авторів можна згадати А.Х.Абашидзе [1], Н.Н. Аркад'єва [4], А.Ю.Борзову [5], А.Я.Капустіна [10], Ф.Лук'янова [14], С.В.Черніченко [25] та інші.
Частина із згаданих робіт торкається періоду, який не входить до предметного поля даного дослідження. Та існують і такі роботи, які містять відомості з подій, що відбувалися саме в досліджуваний період (2005 - 2010 рр.) . Тут можна згадати низку робіт авторів, які взяли участь в конференції, присвячені 60-річчу Організації Об'єднаних Націй, яка відбулася в 5 - 6 жовтня 2005 року, та ряд інших дослідників, які звертали увагу на досліджувані питання [95].
Цих авторів цікавив доволі специфічний аспект проблеми, а саме - ставлення окремих країн та їх угруповань до проекту реформування ООН. Так, А.Ю.Борзова вивчала ставлення до реформування ООН країн Латинської Америки [5]; Стаття М.Л.Вишневського присвячена вивченню американського бачення проблеми реформування Організації [6]; І.Кривенко порівнює позиції Росії та країн Латинської Америки в цьому питанні [11]; питання модернізації ООН в політиці Китаю і Японії розкрив в своєму матеріалі Тхі Бік Нгок Нгуен [23] і т.д..
Розглядалися на цій конференції й більш загальні питання, пов'язані з нашою темою. Так, А. Ерпулева зосередила увагу на аналізі обговорення проблеми реформування ООН на Всесвітньому Саміті 2005 року [7]; А.Я.Капустін торкнувся з проблеми реформування Уставу ООН на рубежі XX- XXI віків [10]; Т.Кулієв розкрив зміст дискусії держав з питань реформування Ради Безпеки [13] і т.д.
Необхідно також згадати Дипломатичний щорічник - 2005, який є збіркою наукових статей, випущеним на честь 60-річчя Організації Об'єднаних Націй. У рамках Дипломатичного щорічника [28] здійснено спільний російсько-українсько-білоруський проект, присвячений Ювілею ООН - публікуються дослідження з оонівської проблематики російських, українських і білоруських дипломатів, учених і політиків. У даних роботах аналізуються питання, пов'язані з історією ООН, основні проблеми , що стоять перед Організацією, в тому числі і її реформа, а також діяльність Росії, України і Білорусії в ООН. Випуск продовжую серію «Щорічників», які Дипломатична академія МЗС Росії видає з 1998 року. Що стосується російської історіографії, особливо слід зупинитися на аналізі матеріалів російської версії Вільної енциклопедії - Вікіпедії [19], яка містить статтю, присвячену реформуванню ООН, яка, між іншим, відображає сучасне бачення російськими вченими досліджуваної проблеми. Зокрема, серед проблем реформування автор статті згадує нестачу представництва країн, що розвиваються, привілейований стан постійних членів Ради Безпеки ООН (очевидно, на думку автора, з цим слід боротися в першу чергу), тенденція до створення однополярної структури світу при домінування США, необхідність вирішення фінансової кризи через знов-таки - розширення представництва в РБ ООН.
Разом з тим, як це не дивно, серед напрямків реформування ООН зазначаються зовсім інші питання. Серед них звільнення ООН від політичної кон'юнктури, збільшення оперативності реагування на кризи і конфлікти, розширення повноважень миротворців і перенос організаційної роботи, і, передусім, Департаменту з миротворчих операцій, з Нью-Йорка на місця подій.
Таким чином, в результаті аналізу доступної історіографії, можна дійти висновку, що в існуючих відомих нам працях головну увагу було приділено:
· історії та перспективам реформування Ради Безпеки ООН, як органу, що дозволяє здійснювати вирішальний вплив на поточні проблеми в світовій політиці.
· вивченню думок та позицій конфліктуючих сторін із зазначеного питання, а також бачення країнами та їх угрупованнями можливих перспектив загальної перебудови Організації;
· правовим та міжнародно-політичним аспектам існуючих проектів реформування ООН.
Змістовна, або, іншою мовою - фактологічна сторона ходу, не запланованих, а реально здійснених результатів процесу реформування ООН, в існуючій і доступній нам літературі не відображена. У зв'язку з цим виникла необхідність розширення інформаційної бази дослідження за рахунок документальних матеріалів.
Джерельна база дослідження. Дослідження засноване на досить широкій джерельній базі. В основу класифікації використаних в роботі джерел покладено принцип спільності їх походження, змісту і призначення. Загалом їх можна поділити на декілька категорій.
Основну масу документів складають доповіді Генерального секретаря та звіти спеціальних органів ООН, які можуть містити доволі широке коло матеріалів, серед яких - змістовні «додатки», призначені для інформування членів спеціальних органів ООН. Прикладами такого роду документів може слугувати доповідь Генерального Секретаря К. Аннана «За більшої свободи: до розвитку , безпеки і прав людини для всіх» [41], представлений 23 березня 2005 року, який є фактично звітом про підсумки перших п'яти років здійснення Декларації Тисячоліття, а також програмою дій з перебудови всієї системи міжнародних відносин і самої ООН на основі ідей Групи високого рівня.
У Доповіді Генеральний Секретар закликав держави-члени перетворити ООН так, «як про це ніхто раніше і не мислив і з небаченим колись сміливістю й оперативністю» [38]. Також необхідно згадати і доповідь «Більш безпечний світ : наша спільна відповідальність» [81] у якому Група високого рівня виклала нове бачення системи колективної безпеки в двадцять першому столітті. У доповіді дається аналіз сучасних проблем миру і безпеки, оцінка колективних дій при вирішенні цих проблем, огляд функціонування основних органів ООН [55]. У доповіді робиться більше ста рекомендацій, спрямованих на зміцнення ООН шляхом зміни концептуальних основ її діяльності [75].
Ці доповіді, з урахуванням особливостей внутрішньої процедури розгляду проектів документів, мають не стільки декларативний, скільки «констатуючий» характер. Їх проголошення має скоріш ритуальне, аніж дискусійне значення. Майже в повному обсязі без значних змін по суті пропозиції використані Доповіді були підкріплені відповідними резолюціями.
Необхідно окремо згадати Підсумковий документ, прийнятий державами-членами на Ювілейному саміті ООН у вересні 2005 року, який представляє собою програму дій з реформування ООН [67]. Підсумковий документ можна оцінити неоднозначно, оскільки містить як ряд нових домовленостей, так і прогалини, пов'язані з нездатністю держав-членів ООН прийти до консенсусу у таких основоположних питаннях як визначення тероризму, реформа Ради Безпеки, а також роззброєння і її нерозповсюдження [78].
Резолюції ГА ООН складають другу підгрупу офіційних документів ООН. Ці матеріали, щоправда, важливі для нас лише як «фактичне підтвердження» втілення того чи іншого програмного елемента в реальну практику Організації. Самі по собі вони майже не містять інформаційних матеріалів, але за ними можна якісно відслідковувати динаміку подій. Прикладом такого роду документів в дані роботі може бути Резолюція, прийнята ГА по доповіді П'ятого комітету «Укріплення системи Організації Об'єднаних Націй: програма подальших перетворень» [86]. Щоправда, зрідка в додатках до резолюцій містяться довідкові матеріали, які, тим не менш, майже завжди дублюють інформацію, яка міститься в матеріалах підготовчого циклу роботи, «дорезолюційні» матеріали.
Серед корисних для даного дослідження документів можна виокремити особливий тип - Офіційні записки Генерального секретаря. Вони також можуть мати як звітний, так і програмний характер, в залежності від історичного моменту. Як приклад можна привести документ «Віддача від реформи управління людськими ресурсами» [70]. Цей документ носить ярко виражений звітний характер, або характер матеріалів самоаналізу. А наступні два документа - навпаки, носять програмний характер, що випливає навіть з їх назви. Це записка Генерального секретаря «Наступні міри за підсумками Саміту тисячоліття» [74] та записка Генерального секретаря з пункту 59 порядку денного п'ятдесят восьмої сесії ГА ООН з питань укріплення Організації Об'єднаних Націй [44]. Останній з наведених документів взагалі містить констатацію подій та процесів чисто інформаційному плані. Це записка Генерального секретаря «Укріплення координації в області безпеки в системі ООН» [79].
Загалом характеризуючи джерельну базу, слід привернути увагу до об'єктивності інформації, зведеної в них. Незважаючи на те, що серед держав-членів ООН немає повноцінної згоди щодо загроз міжнародному миру і безпеці та ролі ООН, все ж таки доповіді, резолюції, програми були затверджені [76]. Одним словом - позиції країн-членів ООН з усіх досліджуваних питань і з головного питання - реформи ООН - в даних документах представлені як результат компромісів [96]. Разом з тим охарактеризовані матеріали доволі можна визнати інформаційно багатими, такими, що в сукупності не залишають «провалів» у висвітленні досліджуваної проблематики, хоча й у специфічному ключі. Отже, якісні і кількісні характеристики джерельної бази дозволяють поставити і вирішити певні дослідницькі задачі [94].
Таким чином, узагальнюючи результати аналізу історіографії і джерельної бази роботи, можна зробити наступні висновки:
1. Наявна історіографія не містить систематизованого історичного викладення подій в рамках програми реформування ООН, яка виконувалася в 2005 - 2010 роках.
2. Доступні документальні матеріали дозволяють створити науково-історичну реконструкцію в світлі опублікованих офіційних документів, які народилися в результаті діяльності цієї міжнародної структури. Отже, характер інформаційної бази роботи дозволяє поставити завдання, які можуть бути вирішені в рамках даної роботи.
Виходячи з цього було визначено мету дослідження - зробити науково-історичну реконструкцію офіційного ходу реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих документів ООН.
Реалізація мети роботи планується в рамках наступних завдань :
1. Встановити хронологічну послідовність найважливіших подій, які стосуються висування та реалізації заходів з реформування ООН в 2005 - 2010 роках;
2. Охарактеризувати зміст реалізованих новацій в організації діяльності ООН в період, що досліджується;
3. Спробувати, за наявності, виявити фази розгортання досліджуваного фрагменту історичної дійсності, і, в підсумку, фактологічно обґрунтувати відповідну періодизацію.
Відповідно до задач дослідження, об'єктом дослідження є історія Організації Об'єднаних Націй в обраний період часу. Предметом дослідження виступає процес реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих офіційних документів цієї організації.
Хронологічні межі дослідження визначені природним ходом подій. Нижня хронологічна межа (2005 рік), а саме з 21 березня 2005 року, закінчення першого етапу реформи ООН, започаткованої Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном, та проведення Ювілейної Конференції присвяченнiй 60-річчy ООН, а з іншого боку - початок підготовки передачі посади Генерального секретаря новій людині. Верхня межа (2010 рік) відповідає завершенню другого етапу реформування в історії ООН, підведення підсумків стану та визначення подальших перспектив реформ.
Методологія і методи дослідження . Робота ґрунтується на методології позитивізму, в рамках якої дослідник не ставить перед собою задачу порівняти реальний план подій з його ідеальною проекцією (нормою), а обмежується встановленням фактів та їх хронологічної послідовності на основі вивчення документальних матеріалів. Певною мірою, виходячи зі специфіки предмету дослідження, в роботі було використано методологічні прийоми так званої «мікроісторії», оскільки виконавця магістерської роботи цікавить лише один, доволі вузький аспект історичної дійсності в дуже вузьких хронологічних рамках - це відображення процесу реформування ООН в документах цієї організації.
Головним методом, який використовується в роботі, слід визнати метод аналізу документів, оскільки переважна частка використаного для композиції тексту матеріалу - інформація, яка міститься у відповідних документах.
Наукова новизна дослідження Оонівськая проблематика в українській науковій літературі висвітлюється досить бідно, що є парадоксальним, з огляду на ту ступінь важливості, яку Україна надає ролі ООН у веденні свого зовнішньополітичного курсу , а також у вирішенні міжнародних проблем. Дана робота - одна з перших у вітчизняній історіографії спроба зробити реконструкцію ходу реформування ООН в 2005 - 2010 роках в світлі опублікованих документів цієї організації, переважна більшість з яких введено до наукового обігу вперше.
Практична значущість роботи полягає, передусім, в її націленості на формування дидактичної бази в рамках підготовки фахівців зі спеціальностей «Історія» та «Міжнародні відносини».
Крім цього, результати дослідження можуть бути корисними та бути використані для подальших науково-історичних розвідок, передусім у зв'язку з тим, що в дослідження побудоване виключно на основі вперше введених до наукового обігу документальних матеріалів, а отже - відкриває нову сторінку у всесвітній історії.
1. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ООН НАПРИКІНЦІ 2005 РОКУ
реформування економічний новація організаційний
Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. в місті Сан-Франциско на завершальному засіданні Конференції Об'єднаних Націй зі створення Міжнародної Організації і набрав чинності 24 жовтня 1945 року [24].
Питання про реформу ООН, і в першу чергу Ради Безпеки, піднімався з самого моменту створення Організації. ООН об'єднує значну кількість членів і наявність розбіжностей і незадоволеності по тому або іншому приводу цілком природний процес, який до того ж вказує на те, що Організація живе і розвивається.
ООН, на відміну від своєї попередниці Ліги Націй, досить успішно справляється з поставленими цілями. Статут ООН також з'явився ефективним інструментом підтримки міжнародного миру і безпеки [26]. За роки роботи ООН придбала безперечний авторитет в світовій спільноті, що доводиться різким зростанням кількістю її членів. Поза сумнівом, зміна політичній ситуації в світі вимагає адаптації до неї і найбільшої міжнародної організації. Тут мають бути враховані думки всіх її членів. Ідеальний баланс створює і наполегливе прагнення держав, що розвиваються, реформувати ООН, і холодна розсудливість постійних членів з цього питання. Таке співвідношення сил забезпечував розвиток реформи в розумних межах, щоб не порушити ефективності роботи Організації в цілому і Ради Безпеки зокрема.
СРСР і інші постійні члени Ради Безпеки завжди виступали проти якої-небудь модернізації засад діяльності Організації, приводячи в доказ аргументи про те, що Статут прекрасно діє і без оновлення, нагадуючи, що в цей документ і так закладені чималі можливості і резерви і що обов'язок всіх держав-членів зосередити зусилля і увагу не на питаннях того, що передивляється, а на тому, щоб строго і послідовно виконувати вимоги Статуту [27].
Велике значення має встановлення самим статутом процедури реформування Статуту.
За час існування Статуту до нього були внесені наступні зміни: поправки до статей 23, 27 і 61 Статуту були прийняті Генеральною Асамблеєю 17 грудня 1963 року і набрали чинності 31 серпня 1965 року [22]. Поправка до статті 109, прийнята Генеральною Асамблеєю 20 грудня 1965 р., набрала чинності 12 червня 1968 року.
Поправка до статті 23 Статуту збільшує число членів РБ ООН з 11 до 15 (збільшена кількість лише тимчасових членів до 10, постійних членів зміни не торкнулися). Раніше передбачалася складна система вибору кандидатів на тимчасові місця, що значно затягувало цей процес. Переглянута система була така, що при перших виборах непостійних членів з 11 до 15 два з чотирьох додаткових членів обиралися на термін в 1 рік [21]. В результаті при подальших виборах щороку Генеральною Асамблеєю обираються 5 непостійних членів, замість трьох, як було у минулому.
Внесення до Статуту ООН таких поправок спричинило певні зміни порядку ухвалення рішень Радою і значно підвищило роль непостійних членів [20]. Так, для ухвалення рішень по процедурних питаннях досить голосів лише непостійних членів. У ситуації ж, якщо усі 5 постійних членів утримаються, то голоси непостійних членів буде вистачати для ухвалення рішення і по не процедурних питаннях, що відносяться до підтримки і відновлення міжнародного миру і безпеки. Таким чином, була прийнята резолюція 344 РБ з питання про Мирну конференцію з положення на Близькому Сході, що відкрилася в Женеві 18 грудня 1973 року [12].
Виправлена стаття 27 передбачає, що вирішення РБ з процедурних питань вважаються прийнятими, коли за них подані голоси 9-ти членів (раніше семи), і зі всіх інших питань - коли за них подані голоси 9-ти членів (раніше семи), включаючи співпадаючі голоси п'яти постійних членів РБ (так званий принцип одноголосності постійних членів або «принцип вето»). Тим самим Статут ООН виходить з необхідності узгодженості дій постійних членів РБ в області підтримки міжнародного миру і безпеки [8] .
Резолюція Генеральної Асамблеї 1991 від 17 грудня 1963 року встановила новий порядок представництва основних географічних районів світу в РБ [73]. Відповідно до резолюції 5 з 10 непостійних членів обираються від держав Азії і Африки, 2 - від Латинської Америки, 1 - від регіону Східної Європи, 2 - від регіону Західної Європи і інших держав.
Поправка до статті 61 збільшила число членів Економічної і Соціальної Ради з 18 до 27. Подальша поправка до цієї статті, що набрала чинності 24 вересня 1973 року, збільшила число членів Ради з 27 до 54 [68].
Поправка до першого пункту статті 109 передбачала, що час і місце проведення Генеральної Конференції держав-членів з метою перегляду Статуту визначаються двома третинами голосів членів Генеральної Асамблеї і голосами будь-яких 9-ти (раніше семи) членів РБ. Пункт 3 статті 109, який передбачає можливість скликання конференції з перегляду Статуту, був розглянутий Генеральною Асамблеєю і РБ на десятій черговій сесії ГА в 1955 р. і залишений в його первинному формулюванні: «голосами будь-яких семи членів Ради Безпеки».
У 70-х роках прихильники перегляду Статуту почали домагатися розширення чисельного складу РБ з 15 до 21, мотивуючи це необхідністю поліпшення представництва в Раді африканських і азіатських держав [58].
Таким чином, можна зробити висновок, що ідеї реформування ООН - і зокрема - Ради Безпеки - зовсім не нова. Вона може вважатися одноліткою самої організації. Але в 1997 році було сформульовано таку програму реформ, яка торкнулася не стільки питань представництва, скільки самих механізмів роботи Організації і, власне кажучи, питання її життя або небуття [39].
Перший етап реформування ООН, ініційованого Генеральним секретарем організації Кофі Аннаном з надією зробити Організацію Об'єднаних Націй менш громіздкою, ефективнішою, дієвішою і такою, що більш оперативно відкликається на побажання і потреби її членів, а також реалістичнішою в своїх цілях і зобов'язаннях, може датуватися 1997 - 2001 роками [3].
Саме в цей час від перших, поки що декларативних, хоча і багатообіцяючих заяв, реформатори перейшли до рішучих дій. У 2000-му році провівши апробацію вибраного курсу на реформування організації на засіданні Саміту тисячоліття, і підкріпивши програму реформ Декларацією тисячоліття Організації Об'єднаних Націй [38], Генеральний секретар і Група стратегічного планування опинилися наготові сформулювати на початку 2002 року програму подальших перетворень [40].
Тим часом в кінці 2001 року вже можна було підвести деякі підсумки. Узявши старт в області організаційного реформування, ООН придбала за 1997-2000 роки декілька нових посадових осіб. Була заснована посада першого заступника Генерального секретаря ООН, посада Верховного комісара з прав людини. Була створена Група стратегічного планування при канцелярії Генерального секретаря [54].
Організаційні перетворення відразу ж розкрили проблему браку кваліфікованих кадрів, а також низький рівень захищеності персоналу ООН. Вирішенню цієї проблеми також присвячувалася значна частина часу і сил.
На тлі активності в цій області практично малозначимими стали пропозиції по виробленню контурів оновлення стратегії і доктрини миротворчості її операцій з підтримки миру [51].
Проте базовим компонентом, який повинен був забезпечити життєвість запланованих перетворень, було питання реформування методів фінансування діяльності організації, для чого Генеральний секретар зробив кроки по зміцненню взаємодії з лідерами ділового світу.
Підсумки 2000 - 2001 року показали, що необхідно було приділяти увагу і процесу планування бюджету у напрямі додавання йому більш усвідомленого, практичного характеру [47].
В той же час названі кроки можна розглядати лише як «вступ» в реформу, розвиток якої був питанням майбутнього. За великим рахунком, в 2001 році, після підведення підсумків Саміту тисячоліття, автори реформи лише приступили до її реалізації. Подальші заходи щодо реформування Організації Об'єднаних Націй повинні були розвинути досягнуті успіхи і розвернути роботу по розширенню фронту перетворень [56].
В той же час, необхідно відзначити, що в розглянутий період на порядку денному стояли зовсім не питання політичного домінування або представництва в ключових органах ООН. В даному випадку ці питання опинилися на другому плані. Очевидною особливістю плану перетворень і особистою заслугою Генерального секретаря Кофі Аннана необхідно визнати націленість реформ на дійсне додання організації більшої ефективності, що, до речі, цілком відповідає основним цілям її прихильників.
Все це дозволило Генеральному секретареві в преамбулі до чергового пакету реформ відмітити, що «діяльність Організації Об'єднаних Націй стала більш узгодженою, і її різні компоненти краще співробітничають один з одним. Налагоджено плідне партнерство з широким колом недержавних суб'єктів. В цілому з часом Організація міняється. Вона почала діяти ефективніше, відкрито і творчо» [ Укрепление Организации Объединенных Наций: программа дальнейших преобразований. Доклад Генерального секретаря (A/57/387). - Нью-Йорк, ООН. - 9 сентября 2002 года. - 41 с. ].
У 2002 - 2005 роках Генеральний секретар ООН зі схвалення Генеральної Асамблеї, послідовно проводив політику реформування, направлену на підвищення ефективності ООН при збереженні традиційної схеми розподілу повноважень на вищому рівні (у Раді Безпеки ООН). Перш за все це виразилося в реалізації положень Декларації тисячоліття ООН, а також прийнятої на її основі програми подальших перетворень.
В цей час реформаторів цікавили, в першу чергу, вирішення кадрової проблеми, яка забезпечувала пе
Реформування Організації Об’єднаних Націй: проблеми та їх вирішення, 2005-2010 роки магистерская работа. Международные отношения и мировая экономика.
Таблица Сочинение По Русскому Языку Егэ
Курсовая работа: Комахи прісних водойм
Контрольная работа: История России от Средневековья до наших дней
Чем Интересна Математика Сочинения
Гдз Контрольные Работы Starlight 10
Общая Характеристика Педагогической Профессии Реферат
Реферат На Тему Характеристика Видів Відмов Електропневматичних Контакторів Електровозів
Контрольная работа: Контрольная работа по Информатике 2
Курсовая работа по теме Разработка программы паблик рилейшнз: система PR и методы
Реферат: Александр Ильич Егоров
Контрольная Работа На Тему Критерии Национального Дохода
Реферат по теме Общество и социальные процессы
Курсовая работа: Правовое регулирование оборота земельных участков сельскохозяйственного назначения
Контрольная работа по теме Проценты, текущая стоимость и доходность денежных потоков
Реферат: Карл Густав Юнг: аналитическая теория личности
Реферат: З.Фрейд: теория личности. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Організація бухгалтерського обліку доходів
Реферат: Электродинамические усилия в электрических аппаратах. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Расчет прямой балки на прочность и жесткость. Построение эпюр
Фокусные Расстояния Лабораторные Работы
Разработка комплекса маркетинга для исследования йогурта "Растишка" - Маркетинг, реклама и торговля контрольная работа
Реорганизация коммерческих организаций - Государство и право контрольная работа
Прокурорский надзор - Государство и право реферат