Реферат: Метричне античне віршування
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Метричне (античне) віршування
(лат. antiwuus —стародавній) —різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих
та коротких складів
, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа
нагадувала музичний такт, зумовлюючи не читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора
як одиниця
довготи:
короткий склад дорівнював одній морі (»), довгий — двом
(—); обидві формували стопу.
Основні стопи античного віршування такі
:
та 4 пеони
(—ÈÈÈ, È—ÈÈ, ÈÈ—È, ÈÈÈ—).
— 2 іоники
(ÈÈ— —, — —ÈÈ), висхідний та низхідний.
— 4 епітрити
(È— — —, —È— —, — —È—, — — —È).
Короткі триморні, подеколи чотириморні стопи об’єднувалися в пари — диподії
, де одна з них має посилений ритмічний наголос, адже в кожній стопі розрізняються сильна
частина, названа арсисом
(власне довгий склад), та слабка, або тесис
(короткий склад), які в перекладах нині передаються у вигляді наголошених та ненаголошених складів.
Античний вірш складався з однакових стоп, отримуючи відповідну назву, як от дактилічний гекзаметр, ямбічний триметр (чотири диподії), трохеїчний тетраметр (чотири диподії).
Рівноскладові стопи при цьому можуть взаємозамінюватися, як, наприклад, у ямбічному триметрі ямб (È—) на спондей (— —), збагачуючи таким чином ритмометричні особливості навіть у межах стопи.
Особливої винахідливості античні поети досягли у ліриці, вживаючи складні віршові конструкції з перемінним тактом — стопою, тобто логаеди
: періодичність виявляється тут не в межах віршового рядка, а строфи, власне неримованих чотиривіршів (спарених двовіршів) з чітко визначеною періодичністю. найпопулярнішими були Алкеєва строфа, Сапфічна строфа
та ін.
Пізніше у новоєвропейській поезії втратилося відчуття довгих та коротких складів, котрі визначили специфіку античного віршування, але термінологія, набувши нового змістового наповнення, збереглася, підпорядкована вже новим версифікаційним принципам.
Силабічне віршування (
грецьк. sylabe — склад) — система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів
(часто — 13,рідше — 11) при невпорядкованому вільному орзташуванні наголошених та ненаголошених. Силабіче віршування характеризується також парним римуванням
, переважно паракситонним
, метричною константою
, тобто, коли наголос припадає на клаузулу
та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить віршовий рядок на 2 рівновеликі частини:
Неначебто спúси, // колосся по п
Ù
лю,
Силабічне віршування притаманне поезії, що базується на мові з постійним наголосом у словах на останньому (французька) чи передостанньому (польська) складі.
В їх межах він не має смислорозрізнювального значення, його переміщення відбувається у межах одного і того ж розміру. Це спостерігається у французьких, польських, турецьких, сербських, вірменських та н. версифікаціях. Під впливом такого віршування у Польщі та латиномовних поетик силабічне віршування
поширилось і в Україні XVI—XVIII cт.,
знайшовши тут зустрічні течії фольклорного походження — коломийки
.
Щодо розмірів силабічної системи, то їх значно енше, ніж у квантитативній чи силабо-тонічній. Так, силабо-тонічний розмір вірша
, себто суму умов, за яких два вірші вважаються рівними визначають 3 факт
ори:
1) характер самого метра (хорей, ямб, дактиль і т. д.);
2) кількіст стоп того метра — в даному вірші;
3) місце цезури(або цезур — якщо їх дві).
Розмір силабічного вірша визначають лише 2 фактори
:
1. Одно-
та двоскладові силабічні вірші
зрідка зустрічаються в гетерометричних (складених) строфах у поезії тих народів, де силабічна система досягла високого розвитку.
Односкладовим віршем закінчується строфа в «Ірисах» Юліана Тувіма:
(Перекла розміром оригіналу Ігор Качуровський).
2. Трискладовий
рідко зустрічається самостійно, має тенденцію до хореїзації, бо коли наголоси падають на 2-й і 3-й склади, виникає неприємний для слуху звук. за браком українського прикладу див. в оригіналі фрагмент з «Пісні пірата» Хосе де Емронседи (там само6 с. 71).
Проте в гетеромеричній (складеній з віршів багатьох розмірів) строфі трискладовий — явище не таке вже й рідкісне:
3. Тетрасилабік
: È ( чотирискладовик
)
Або у книжці Віри Вовк «Вінок троїстий»:
4. Пентасилабік
: È ( п’ятискладовик
)
5. Гексасилабік або шестискладовик
: È
Нехай гнеться лоза, Може, й важко її,
Куди вітер погне, — Може, й спина болить,
Ні тебе, ні мене З корінцем не звалить.
6. Гептасилабік (семискладовик)
: È
Чи не єдиний зразок цього розміру в українській поезії залишив нам Олександр Олесь:
7. Октасилабік (восьмискладовик):
È
В українських поетів пошевченківської доби зрідка можна натрапити на восьмискладові вірші:
Цезурований октасилабік
— один з наймелодійніших розмірів української поезії — восьмискладовик із цезурою посередині і нарощеним на один або на два склади першим піввіршем. Схема цього розміру така:
Вірші з нарощеним на два склади піввіршем стають «каменем спотикання» для сучасних дослідників, які порахувавши всі
склади від початку до кінця вірша і не знаючи, що блукаючі склади рахувати не слід, добачають тут поезію, «складену з віршів різного розміру».
8. Енеасилабік (дев’ятискладовик):
È
Цим розміром Франко написав «Поему про білу сорочку»:
9. Український декаилабік (десятискладовик
): È
Сонце вставало; скрізь на небі чисто;
Тихо в діброві, тільки ледве листом
— «Слухай, козаче! — говоре дівчина:
(О. Афанасьєв-Чужбинський. Дівоцька правда»).
Є це десятискладовик із константами на 4 і 10 складах та з цезурою після 4 складу. Це розмір французького героїчного епосу.
Граматичних складів може бути 10, 11 (2 варіанти) та 12, але складів метричних, які визначають розмір у всіх 4 випадках лише 10.
10. Одинадятискладовик із цезурою після 6 складу
:
Ним написаний «Пан адеуш» Міцкевича:
Ти схожа на здоров’я, // о Литва, мій краю.
11. Дванадцятискладовий
силабічний вірш із цезурою посередині та спорадично нарощеннями на один склад або два склади піввіршами
:
Маленький мій шукачу, що прагнеш тільки мудрости,
Листаєш ти, мов книгу, капусту скромну й гарну
І дивишся на небо, де маневрує ластівка,
Мов Симеон святий, — із темної печери...
12. Двоцезурний тринадцятискладовик
Шевченка
:
Перебендя / старий, сліпий // — хто його не знає? —
Він усюди / вештається // та на кобзі грає.
Інші двоцезурні силабічні розміри в українській поезії трапляються лише як виняток:
Я кожну радість // життя збирала // так жадно,
Квітку по квітці, аже до листочка одного —
І в серці крила, як скарб здолбутий, ощадно, —
Ах, як же мало в серці лишилось із його.
Тонічна система віршування
(грецьк. tonos — наголос) — система віршування, яка ґрунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній різномамірності — впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може бути 2—, 3— і т. д. — наголошеним. Найчастіше спостерігається 3- та 4- наголошені рядки. Ненаголошені та напівнаголошені слова виконують лише допоміжну й варіантивну роль у витворенні тонічного розміру.
Тонічна система віршування
базується на ритмі наголосів
, а щодо складів ненаголошених, то їх або взагалі не береться до рахунку, або ж, — особливо в новітні часи, коли поети звертаються до більш-менш упорядкованого тонічного вірша, вони (ненаголошені склади) творять певні ритмічні варіації основного розміру.
А розмірами своїми тонічна система незрівняно бідніша не лише від силабо-тонічної, а також і від силабічної.
— однонаголошений
тонічний вірш практично не зустрічається:
3) вірш з чотирма наголосами (без цезури);
4) чотиринаголошений вірш із цезурою;
5) п’ятинаголошений безцезурний
;
6) п’ятинаголошений з цезурою після другого наголосу
;
7) п’ятинаголошений з цезурою після третього наголосу
;
8) шестинаголошений з цезурою посередині
;
9) шестинаголошений з цезурою після четвертого наголосу (практично не зустрічається).
Крім того, існують ще тонічні вірші, побудовані на співгрі наголосів і півнаголосів (коли півнаголос має певне, закріплене місце в вірші), а також вірші, де кількість ненаголошених складів може коливатися лише в певних межах.
Визначення розміру
в тонічному вірші — справа значно складніша й тяжча, ніж у вірші квантитативному, силабо-тонічному чи силабічному.
Название: Метричне античне віршування
Раздел: Сочинения по литературе и русскому языку
Тип: реферат
Добавлен 18:46:49 28 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 17
Комментариев: 13
Оценило: 2 человек
Средний балл: 5
Оценка: неизвестно Скачать
Срочная помощь учащимся в написании различных работ. Бесплатные корректировки! Круглосуточная поддержка! Узнай стоимость твоей работы на сайте 64362.ru
Привет студентам) если возникают трудности с любой работой (от реферата и контрольных до диплома), можете обратиться на FAST-REFERAT.RU , я там обычно заказываю, все качественно и в срок) в любом случае попробуйте, за спрос денег не берут)
Да, но только в случае крайней необходимости.
Реферат: Метричне античне віршування
Доклад по теме Производство фарфора
Курсовая работа по теме Понятие и пределы осуществления гражданских прав
Реферат по теме Средства создания комического в детективах Д. Донцовой
Реферат: Управление адаптацией факторы эффективности
Сочинение по теме Сатирические мотивы и их роль в романе И. С. Тургенева "Отцы и дети"
Контрольная работа по теме Личность преступника
Реферат: Основные сведения из векторной алгебры
Реферат по теме Одноголосное пение Древней Руси
Реферат: Символическое значение праздников и игр. Скачать бесплатно и без регистрации
Благотворительность Эссе На Английском
Хранение Нефтепродуктов Реферат
Заключение Эссе По Обществознанию
Реферат По Истории Древнего Рима
Научный Стиль Курсовой Работы
Доклад: Дамаск
Курсовая работа по теме Аппликация из ткани в дошкольном образовательном учреждении
Охрана Труда Рефераты Бесплатно
Реферат: Вибіркове спостереження
Реферат: Характеристика Конституции Франции
Дипломная работа по теме Совершенствование производственного процесса на предприятии стройкомплекса города (на примере ООО 'Комфорт-Индустрия')
Статья: Фотоотверждаемые композиции для волоконных световодов
Реферат: Исследование престижности, популярности, объемов продаж, спроса и предложения на автомобили различных фирм на российском рынке
Курсовая работа: Особенности индивидуального характера