Реферат: Діагностика та методи терапії аутизму

💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻

Аутизм - важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції. Виражається у відході від контактів з дійсністю, бідністю вираження емоцій. Аутисту властиво неадекватне реагування і дефіцит соціальної взаємодії.
Не можна сказати, що аутизм – це продукт нашого високорозвиненого суспільства. Він існував завжди. Майже в кожній культурі ми можемо знайти перекази, в яких розповідаються історії про наївних чи «дурнуватих» людей, що відрізняються дивною поведінкою і відсутністю здорового глузду. Цікаво, що подібні герої казок майже завжди чоловіки; аутизм серед чоловіків зустрічається більш ніж в 2 рази частіше, ніж серед жінок.
Вперше термін «аутистичний» був вживаний Блейлером в 1908 році, який використовував це слово (від грецького “autos”, що означає «сам») для опису втечі від соціального життя, що спостерігалось в дорослих людей, хворих на шизофренію. Як самостійна проблема, аутизм, вперше був описаний доктором Каннером в 1943 році в книзі «Аутистичні порушення емоційного контакту». Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів. Згідно Каннера це:
- «Крайня аутистична самотність» - діти не могли нормально налагоджувати стосунки з іншими людьми і виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
- «Нездоланне нав’язливе прагнення до постійності» - діти дуже розстроювались, коли відбувались зміни в звичайному ході подій чи обстановці.
- «Чудова механічна пам'ять » - діти, яких бачив Каннер, були здатні запам'ятати велику кількість абсолютно безкорисної інформації (наприклад, номери сторінок в предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, що проявлялось в усіх інших сферах.
- «Відтерміновані ехолалії» - діти повторювали фрази, які чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
- «Гіперчутливість до сенсорних впливів» - Каннер помітив, що діти, за якими він спостерігав, дуже бурно реагували на визначені звуки і явища, такі як шум пилососа, шум ліфта і навіть дуновіння вітру. Крім того, в декого були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
- «Обмеженість репертуару спонтанної активності» - в дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
- «Хороші когнітивні завдатки» - Каннер був переконаний, що надзвичайна пам'ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не дивлячись на те, що в багатьох з цих дітей були відмічені виражені складнощі у навчанні.
- «Високоосвічені сім'ї» - Каннер відмічав, що у його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.
В більш пізній роботі Каннер з усіх цих ознак в якості ключових складових аутизму виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав'язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні.
В 1944 році, всього рік після того, як Каннер опублікував свою роботу, австрійський терапевт Ганс Аспергер опублікував дисертацію, присвячену «аутистичній психопатії» в дітей.
Визначення Каннера і Аспергера схожі у багатьох відношеннях, що особливо дивно, якщо згадати, що жоден з них не знав про новаторську роботу іншого. Терміну «аутистичний» для опису пацієнтів є незвичним співпадінням. Такий вибір відображує їх спільну переконаність в тому, що соціальні проблеми дітей є найбільш важливою і характерною ознакою цього порушення. Як Каннер, так і Аспергер вважали, що при аутизмі соціальний дефект є вродженим (згідно Каннера), чи конституційним (згідно Аспергера), і зберігається протягом усього життя. Крім того, і Каннер, і Аспергер відмічали труднощі з зоровим контактом, стереотипні слова і рухи, а також супротив змінам. Обидва автори повідомляють про часті окремі специфічні інтереси, нерідко такі, що торкаються яких-небудь незвичних або дуже спеціальних тем чи предметів. Каннер і Аспергер виділили три основні ознаки, по яких описане ними порушення відрізняється від шизофренії: позитивна динаміка, відсутність галюцинацій, а також те, що ці діти, були хворі з перших років життя, тобто пониження здібностей не наступало після періоду нормального функціонування. Нарешті, і Каннер, і Аспергер вважали, що схожі риси були в багатьох батьків таких дітей – уникнення соціального життя чи не влаштованість в ньому, нав’язливе прагнення до звичного ходу подій, а також наявність незвичних інтересів, що виключають все інше.
Опис Каннера і Аспергера відрізняються в трьох основних питаннях. Перше і найбільш суттєве розходження – мовні можливості дітей. Опис Аспергера також розходиться з каннеровським з питання моторних здібностей і координації. Останнє розходження в клінічних описах – здатність дітей до навчання. Каннер вважав, що його пацієнти були найбільш успішні, коли механічно завчали схему дій, Аспергер ж вважав, що його пацієнти досягали найкращих результатів, «коли дитина могла проявляти спонтанність», і був переконаний, що в них є схильність до абстрактного мислення.
Довгий час аутизм вважався тільки психіатричною чи психологічною проблемою, його навіть плутали достатньо довго з шизофренією. 1971 році був остаточно відокремлений від шизофренії. В подальшому була доведена й генетична природа аутизму, яка зайняла в психіатрії те саме місце, що і шизофренія відносно як тяжкості, так і принципів встановлення діагнозу. Близько 80% хворих аутизмом мають значні проблеми в навчанні (розумову відсталість). З іншої сторони, серед людей з розумовою відсталістю аутизм теж широко розповсюджений, при цьому повний варіант захворювання має місце в 17%, а в людей з IQ менше 50 його частота сягає 27%. Це вказує на центральне значення аутизму в психіатрії розумової відсталості, при якій його дослідження часто дозволяє пояснити наявні порушення. Згідно останніх досліджень це захворювання все частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в навколишньому середовищі. Під навколишнім середовищем розуміється їжа, ліки, повітря, вода, поступлення в організм потрібних мікроелементів, вміст токсинів в навколишньому просторі, тобто,все, що оточує нас може нести в собі потенційну небезпеку і виступати джерелом проблем.
Аутизм - це порушення розвитку. Дефект у системі, що відповідає за сприйняття зовнішніх стимулів, змушує дитину загострено реагувати на одні явища зовнішнього світу і майже не помічати інші.
Характеризується, по-перше, екстремальною самотністю дитини, порушенням її емоційного зв'язку навіть з найближчими людьми; по-друге, крайня стереотипність у поведінці, що виявляється і як консерватизм у відносинах зі світом, страх змін у ньому, і як велика кількість однотипних афективних дій, потягів інтересів; по-третє, особливе мовне і інтелектуальне недорозвинення, не пов'язане, як правило, з первинною недостатністю цих функцій. Особливий, надзвичайно характерний тип психічного дизонтогенезу. В основі його лежать найтяжча дефіцітарність афективного тонусу, що перешкоджає формуванню активних і диференційованих контактів із середовищем, виражене зниження порогу афективного дискомфорту, панування негативних переживань, стану тривоги, страху перед навколишнім.
Аутизм віднесений до розряду неспецифічних порушень розвитку, характеризуються ранньою (до 30 місяців) появою неконтактності, порушенням мовного розвитку, химерною поведінкою у вигляді неприйняття змін навколишнього, або неадекватною прихильністю до неживих предметів за відсутності марення і галюцинацій. Поняття аутизму являє собою комплексне порушення, в більшій мірі, ніж епілепсія і розумова відсталість. Аутизм є симптомним проявом дисфункції мозку, яка може бути викликана різними ураженнями.
Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ-10), прийнятої в нашій країні, аутизм віднесено до групи розладів, що характеризується якісними аномаліями в соціальній взаємодії і спілкуванні і обмеженим, стереотипним, повторюваним набором інтересів і діяльності. Ці якісні порушення є загальними рисами індивідуального функціонування у всіх ситуаціях, хоча вони можуть варіювати за ступенем. У більшості випадків розвиток порушено з дитинства і, тільки з невеликими винятками, виявляються в перші 5 років. Зазвичай, але не постійно, для них характерна деяка ступінь порушення когнітивної діяльності, але розлади визначаються з поведінки як отклоняющемуся по відношенню до розумової віком (незалежно від наявності або відсутності розумової відсталості).
У деяких випадках розлади поєднуються і імовірно обумовлені деякими медичними станами, серед яких найбільш часті дитячі спазми, вроджена краснуха, туберозний склероз, церебральний ліпідоз. Тим не менш, розлад має діагностуватися на підставі поведінкових ознак, незалежно від наявності або відсутності супутніх медичних (соматичних) станів, а проте, будь-який з цих супутніх станів повинен кодуватися окремо. При наявності розумової відсталості важливо окремо кодувати і її (коди за МКХ-10 - F70-F79), оскільки вона не є обов'язковою ознакою загальних розладів розвитку.
На сьогодні основу діагностики аутизму складають три ключові ознаки, відомі як тріада Лори Вінг:
- якісне погіршення в сфері соціальної взаємодії;
- якісне погіршення в сфері вербальної і невербальної комунікації і в сфері уяви;
- вкрай обмежений репертуар видів активності та інтересів.
Найважливіше значення для діагностики аутизму має виключення його наявності. Також цей діагноз не може бути коректно поставлений при одноразовому короткому огляді дитини, навіть комісією фахівців.
Аутизм діагностується за наявності або відсутності певних поведінкових характеристик. Для цього ретельно вивчається історія розвитку дитини, проводиться аналіз даних анамнезу. Експерт проводить опитування батьків та інших людей, що приймають участь у житті дитини. Рекомендується організація серії спостережень за дитиною в різних ситуаціях.
Діагностика аутизму повинна проводитися командою фахівців, що включає в себе психолога, невропатолога, психіатра, психотерапевта, педіатра, логопеда-дефектолога, інших експертів, що мають досвід роботи з дітьми з особливими потребами.
Спостереження і огляд дитини з підозрою на аутизм слід проводити в умовах, максимально наближених до її звичного життєвого укладу. Похід у незнайоме місце і контакт з новими людьми часто є чинником стресу для аутиста і може спотворити діагностичну картину.
В основі діагностики аутизму лежать критерії міжнародних класифікацій психічних розладів і захворювань МКБ-10 і DSM-4. Додатковими допоміжними засобами для визначення виду патології є стандартизовані опитування батьків або близьких, а також шкали спостереження, що дозволяють більш точно та якісно оцінити певні поведінкові симптоми.
Для діагностики раннього дитячого аутизму і в наукових дослідженнях застосовується ряд опитувальників, шкал і методик спостереження:
- опитувальник для діагностики аутизму, адаптований варіант (Autism Diagnostic Interview - ADI-R);
- шкала спостереження для діагностики аутизму (Autism Diagnostic Observation Schedule - ADOS);
- шкала спостереження для діагностики аутизму - спільний варіант (Autism Diagnostic Observation Schedule-Generic - ADOS-G);
- шкала рейтингу дитячого аутизму (Childhood Autism Rating Scale - CARS);
- поведінковий опитувальник для діагностики аутизму (Autism Behavior Checklist - ABC);
- опитувальник батьків для діагностики аутизму (Autism Diagnostic Parents Checklist - ADPC).
Діагностичні таблиці та опитувальники дають інформацію про сферу потягів, сферу спілкування, сприйняття, дрібну моторику, інтелектуальний розвиток, мову, гру, навички соціальної поведінки.
Методи апаратної діагностики аутизму дають інформацію про стан і функціонування мозку, вегетативної нервової системи, серцево-судинної системи:
- електроенцефалографія - ЕЕГ, дослідження біоелектричної активності мозку і стан його функціональних систем;
- реоенцефалографія - РЕГ (реографія головного мозку), визначення стану судин головного мозку, виявлення порушень мозкового кровотоку;
- ехоенцефалографія - ЕхоЕГ, вимірювання внутрішньочерепного тиску, виявлення новоутворень;
- магнітно-резонансна томографія - МРТ, нерентгенологічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин людини;
- комп'ютерна томографія - КТ, сканування та пошарове зображення структур мозку;
- ультразвукове дослідження - УЗД, діагностика черевної порожнини, поверхнево розташованих органів і судин;
- кардіоінтервалографії (варіаційна пульсометрія), - дослідження стану вегетативної нервової системи;
- електрокардіограма - ЕКГ, дослідження серця, що відображає функціональний стан міокарда.
Лабораторні дослідження оцінюють стан крові, імунітет, виявляють наявність похідних ртуті та інших важких металів, причини дисбактеріозу. Аутистичні розлади супроводжуються ураженням кишечника, регулярними болями. Тести на харчову непереносимість і алергени допомагають сформувати індивідуальну дієту для дитини. Введення дієти - це вже початок лікування.
Діагностика дитячого аутизму до 2-х років життя є найбільш проблематичною. Основні труднощі ранньої діагностики аутизму полягають у наступному:
- найбільш яскраво картина порушення проявляється після 2,5 років. До цього віку симптоми виражені слабо, у прихованій формі;
- часто педіатри та дитячі психіатри не знають проблеми, не можуть розгледіти в ранніх симптомах аномалії розвитку;
- батьки, які помічають "незвичність" свою дитину, довірившись неспеціалісту і не отримавши адекватного підтвердження, перестають бити на сполох.
Таким чином, діагностика аутизму являє собою досить об'ємний і витратний комплекс заходів. Завдання лікаря на даному етапі - визначити оптимальний і достатній обсяг даних для коректної постановки діагнозу аутизм. Надалі необхідні регулярні додаткові огляди для уточнення діагнозу. Частоту і спрямованість таких оглядів регламентує лікуючий лікар.
Аутизм може зустрічатися в поєднанні з іншими розладами, які пов'язані з порушенням функції мозку, такими як вірусні інфекції, порушення обміну речовин, відставання в розумовому розвитку і епілепсія. Важливо розрізняти аутизм і розумові розлади або шизофренію, так як плутанина в діагностуванні може призвести до невідповідному і неефективного лікування.
Розвиток і формування структур мозку в ранньому віці є найактивнішим. При патології це оптимальний період для втручання і початку корекції. Компенсаторні можливості несформованого організму дитини великі, і їх слід своєчасно і оперативно задіяти.
Класифікація виглядає наступним чином:
МКБ-10: F84.0 - Дитячий аутизм. Загальний розлад розвитку, що визначається наявністю аномального і / або порушеного розвитку, який проявляється у віці до 3 років, і аномальним функціонуванням у всіх трьох сферах соціальної взаємодії, спілкування і обмеженої, повторюваної поведінки. У хлопчиків розлад розвивається в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток.
Попереднього періоду безсумнівно нормального розвитку зазвичай немає, але якщо є, то аномалії виявляються у віці до 3 років. Завжди відзначаються якісні порушення соціальної взаємодії. Вони виступають у формі неадекватної оцінки соціо-емоційних сигналів, що помітно по відсутності реакцій на емоції інших людей та / або відсутності модуляції поведінки відповідно до соціальної ситуації; погано використовуються соціальні сигнали і незначна інтеграція соціального, емоційного та комунікативної поведінки; особливо характерна відсутність соціо -емоційної взаємності. Так само обов'язкові якісні порушення у спілкуванні. Вони виступають у формі відсутності соціального використання наявних мовних навичок; порушень в рольових і соціально-імітаційних іграх; низькою синхронності і відсутності взаємності у спілкуванні; недостатню гнучкість мовного вираження і відносної відсутності творчості та фантазії у мисленні; відсутності емоційної реакції на вербальні і невербальні спроби інших людей вступити в бесіду; порушеного використання тональностей і виразності голосу для модуляції спілкування; такого ж відсутності супроводжує жестикуляції, що має підсилювальне чи допоміжне значення при розмовній комунікації. Цей стан характеризується також обмеженою, повторюваною і стереотипною поведінкою, інтересами і активністю. Це проявляється тенденцією встановлювати жорсткий і раз і назавжди заведений порядок в багатьох аспектах повсякденного життя, звичайно це відноситься до нових видів діяльності, а також до старих звичок та ігрової активності. Може спостерігатися особлива прихильність до незвичайних предметів, що найбільш характерно для раннього дитячого віку. Діти можуть наполягати на особливому порядку виконання ритуалів нефункціонального характеру; може мати місце стереотипна заклопотаність датами, маршрутами або розкладами; частими є моторні стереотипії; характерно прояв особливого інтересу до нефункціональних сторін предметів (таких як запах або відчутні якості поверхні); дитина може опиратися змінам заведеного порядку або деталей його оточення (таких як прикраси або меблювання будинку).
Крім цих специфічних діагностичних ознак діти з аутизмом часто виявляють ряд інших неспецифічних проблем, таких як страхи (фобії), порушення сну і прийому їжі, спалахи гніву і агресивність. Досить часті самоушкодження (наприклад, в результаті кусання зап'ясть), особливо при супутній розумовій відсталості. Більшості дітей з аутизмом не вистачає спонтанності, ініціативності і творчості в організації дозвілля, а при прийнятті рішень їм важко використовувати загальні поняття (навіть коли виконання завдань цілком відповідає їх здібностям). Характерні для аутизму специфічні прояви дефекту змінюються в міру росту дитини, але протягом зрілого віку цей дефект зберігається, проявляючись багато в чому подібним типом проблем соціалізації, спілкування та інтересів. Для постановки діагнозу аномалії розвитку повинні відзначатися у перші 3 роки життя, але сам синдром може діагностуватися у всіх вікових групах.
При аутизмі можуть бути будь-які рівні розумового розвитку, але приблизно в трьох чвертях випадків є виразна розумова відсталість.
Крім інших варіантів загального розладу розвитку важливо враховувати: специфічний розлад розвитку рецептивної мови (F80.2) з вторинними соціо-емоційними проблемами; реактивний розлад уподобань у дитячому віці (F94.1) або розлад уподобань у дитячому віці за розгальмувальним типом (F94.2 ); розумову відсталість (F70 - F79) з деякими супутніми емоційними або поведінковими порушеннями; шизофренію (F20.) з незвично раннім початком; синдром Ретта (F84.2).
F84.01 - Дитячий аутизм, обумовлений органічним захворюванням головного мозку
- Аутичний розлад, обумовлений органічним захворюванням головного мозку.
F84.02 - Дитячий аутизм внаслідок інших причин.
Тип загального розладу розвитку, який відрізняється від дитячого аутизму (F84.0х) або віком початку, або відсутністю хоча б одного з трьох діагностичних критеріїв. Так, та чи інше ознака аномального і порушеного розвитку вперше проявляється лише у віці після 3-х років; або тут відсутні досить виразні порушення в одній або двох з трьох психопатологічних сфер, необхідні для діагнозу аутизму (а саме, порушення соціального взаємодії, спілкування і обмежене, стереотипне, повторювана поведінка) всупереч характерним аномаліям в іншій сфері або сферах. Атиповий аутизм найбільш часто виникає у дітей з глибокою розумовою відсталістю, у яких дуже низький рівень функціонування забезпечує невеликий простір для прояву специфічної поведінки, що відхиляється, необхідної для діагнозу аутизму; він також зустрічається в осіб з важким специфічним розладом розвитку рецептивної мови. Атиповий аутизм, таким чином, являє собою стан, що значно відрізняється від аутизму.
- Розумова відсталість з аутичними рисами;
* F84.11 - Атиповий аутизм з розумовою відсталістю
Слід зазначити: першим кодом ставиться даний шифр, а другим - код розумової відсталості (F70.хх - F79.хх).
- Розумова відсталість з аутичними рисами.
Стан, поки описаний лише у дівчаток, причина яких невідома, але які виділяється на підставі особливостей початку перебігу і симптоматології. У типових випадках за зовні нормальним або майже нормальним раннім розвитком слідує парціальна або повна втрата набутих мануальних навичок і мови поряд з уповільненням зростання голови, звичайно з початком у віці між 7 і 24 місяцями. Особливо характерні втрата навмисних рухів рук, стереотипія почерку і задишка. Соціальний та ігровий розвиток затримані в перші два або три роки, але є тенденція до збереження соціального інтересу. Під час середнього дитячого віку є тенденція до розвитку атаксії тулуба та апраксії, що супроводжуються сколіозом або кіфосколіозом, та, іноді й хореоатетоіднимі рухами. На виході стану постійно розвивається важка психічна інвалідизація. Часто виникають епілептичні приступи в період раннього або середнього дитячого віку.
Початок захворювання в більшості випадків у віці між 7 і 24 місяцями. Найбільш характерна риса - втрата навмисних рухів рук і придбаних тонких моторних маніпулятивних навичок. Це супроводжується втратою, парциільною втратою або відсутністю розвитку мовлення; відзначаються характерні стереотипні рухи руками - болісні заламування або "миття рук", руки зігнуті попереду грудної клітини або підборіддя; стереотипне змочування рук слиною; відсутність належного пережовування їжі; часті епізоди задишки; майже завжди є нездатність встановити контроль за функціями сечового міхура і кишечнику; часті надмірна слинотеча і випинання язику; втрачається включеність у соціальне життя. Характерно, що дитина зберігає видимість "соціальної усмішки", погляду "за" або "через" людей, але не взаємодіючи з ними в ранньому дитинстві соціально (хоча соціальна взаємодія часто розвивається пізніше). Поза і хода з широко розставленими ногами, м'язи гіпотонічні, рухи тулуба зазвичай стають погано координованими, і зазвичай розвивається сколіоз або кіфосколіоз. У підлітковому і зрілому віці приблизно в половині випадків розвиваються спеціальні атрофії з важкою руховою інвалідністю. Пізніше може виявлятися ригідність м'язова спастичність, зазвичай більш виражена в нижніх кінцівках, ніж у верхніх. У більшості випадків зустрічаються епілептичні припадки, зазвичай включають в себе будь-який різновид малих нападів і починаються здебільшого у віці до 8 років. На противагу аутизму як навмисні самоушкодження, так і комплекс стереотипних інтересів або заведеного порядку зустрічаються рідко.
Синдром Ретта насамперед диференціюється на підставі відсутності цілеспрямованих рухів руками, уповільнення зростання голови, атаксії, стереотипних рухів, "миття рук" та відсутності належного пережовування. Перебіг, що виражається прогресуючим погіршенням рухових функцій, підтверджує діагноз.
МКБ-10: F84.3 - Інші дезінтегративні розлади дитячого віку.
Загальні розлади розвитку (інші, ніж синдром Ретта), які визначаються періодом нормального розвитку до їх початку, виразною втратою протягом декількох місяців раніше придбаних навичок принаймні в кількох сферах розвитку з одночасною появою характерних аномалій соціального, комунікативного та поведінкового функціонування. Часто відзначається продромальний період неясної хвороби; дитина стає примхливою, дратівливою, тривожною і гіперактивною. За цим слідує збіднення, а потім втрата мови, супроводжується дезінтеграцією поведінки. У деяких випадках втрата навичок носить постійно прогресуючий характер (звичайно коли розлад поєднується з прогредієнтним діагностуються неврологічним станом), але частіше за погіршенням протягом декількох місяців слід стан - плато, а потім настає обмежене поліпшення. Більшість хворих залишаються з важкою розумовою відсталістю. Існує невизначеність щодо ступеня відмінності цього стану від аутизму. У деяких випадках може бути показана обумовленість цього розладу наявною енцефалопатією; але діагноз слід обгрунтовувати з поведінкових ознаками. Коли є супутній неврологічний стан, має кодуватися окремо.
Діагноз ґрунтується на явно нормальному розвитку до віку принаймні 2-х років, услід за чим відбувається виразна втрата раніше набутих навичок; це супроводжується якісно порушеним соціальним функціонуванням. Звичайно є глибока регресія або втрата мови; регресія в рівні гри, соціальних навичок та адаптивної поведінки; і часта втрата контролю за функцією кишечника або сечового міхура, іноді з погіршенням контролю за руховими функціями. Як правило, це супроводжується загальною втратою інтересу до навколишнього оточення; стереотипною руховою манірністю; аутистично-подібним порушенням у соціальній взаємодії і спілкуванні. У деякому відношенні синдром нагадує дементуючий стану дорослого життя, але відрізняється в трьох ключових аспектах: зазвичай тут немає будь-якого органічного захворювання або пошкодження, що розпізнається (хоча органічна мозкова дисфункція будь-якого типу зазвичай мається на увазі); втрата навичок може супроводжуватися деяким ступенем одужання; порушення соціалізації і спілкування має якості девіантної поведінки, типового скоріше для аутизму, ніж інтелектуального зниження. З усіх цих причин синдром включений сюди, а не в F00 - F09.
- Набута афазія з епілепсією (F80.3х);
МКБ-10: F84.4 - Гіперактивний розлад, який поєднується з розумовою відсталістю та стереотипними рухами. (Розумова відсталість з руховою розгальмованістю і стереотипними рухами).
Це погано визначений розлад точно не встановленої нозологічної самостійності. Дана категорія включена сюди внаслідок наявних даних, що у дітей з важкою розумовою відсталістю (коефіцієнт розумового розвитку нижчі 50), що виявляють великі проблеми в гіперактивності та увазі, часто виявляється стереотипна поведінка; такі діти мають тенденцію не отримувати користь від стимулюючих препаратів (на відміну від тих, у кого коефіцієнт розумового розвитку в межах норми) і можуть давати тяжкі дисфоричні реакції (іноді з психомоторною загальмованістю) на призначення стимуляторів; у підлітків гіперактивність виявляє тенденцію змінюватися зниженою активністю (це не характерно для гіперкінетічних дітей з нормальним інтелектом). Цей синдром часто поєднується з різновидами затримок розвитку, специфічних або загальних. Невідомо, якою мірою поведінкові ознаки є похідними від низького інтелектуального рівня або органічного ушкодження мозку. Також неясно, де краще класифікувати розлади у дітей з легкою розумовою відсталістю, у яких виявляється гіперкінетичний синдром, тут або в рубриці F90 .-; в даний час вони включені в F90 .-.
Діагноз залежить від поєднання невідповідних розвитку дитини важкої гіперактивності, рухових стереотипій і вираженої розумової відсталості; для діагнозу повинні бути в наявності всі три складові. Якщо виявляються діагностичні критерії F84.0х, F84.1х або F84.2, то ці стани повинні реєструватися замість даної рубрики.
Слід зазначити: при використанні цього коду обов'язково проставляється і відповідний код розумової відсталості (F70.хх - F79.хх).
Даний розлад, нозологічна самостійність якого не визначена, характеризується тим же самим типом якісного порушення соціальної взаємодії, що і типовий дитячий аутизм, поряд з обмеженим, стереотипним, повторюваним набором інтересів і занять. На відміну від аутизму, тут немає загальної затримки або відсталості в мові або в когнітивному розвитку. Більшість дітей мають нормальний загальний інтелект, але помітно незграбні; стан зустрічається частіше у хлопчиків (у співвідношенні 8:1). Високо ймовірно, що принаймні деякі випадки представляють собою м'які варіанти аутизму, але неясно, чи дійсно це так для всіх пацієнтів. У цих розладів відзначається виражена тенденція зберігатиметься й у підлітковому і зрілому віці і, мабуть, вони представляють індивідуальні особливості, які не дуже схильні до впливів середовища. Зрідка в юнацькому віці розвиваються психотичні епізоди.
Діагноз заснований на поєднанні відсутності будь-якої клінічно значущої загальної затримки мови або когнітивного розвитку і наявності (як при аутизмі) якісних порушень у соціальній взаємодії і обмежених, повторюваних і стереотипних особливостей поведінки, інтересів і занять. Тут можуть бути або не бути проблеми у спілкуванні, подібні тим, що відзначаються при аутизмі, але наявність значного відставання у мові виключають діагноз.
- Дитячий тип шизофренії (F20.8хх4);
- Порушення прихильності дитячого віку (F94.1, F94.2).
Інші загальні розлади розвитку (F84.8).
Загальний розлад розвитку неуточнений (F84.9).

Название: Діагностика та методи терапії аутизму
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: реферат
Добавлен 23:32:59 18 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 533
Комментариев: 14
Оценило: 2 человек
Средний балл: 5
Оценка: неизвестно   Скачать

Привет студентам) если возникают трудности с любой работой (от реферата и контрольных до диплома), можете обратиться на FAST-REFERAT.RU , я там обычно заказываю, все качественно и в срок) в любом случае попробуйте, за спрос денег не берут)
Да, но только в случае крайней необходимости.

Реферат: Діагностика та методи терапії аутизму
Почему Я Люблю Писать Сочинения
Реферат: Обгрунтування параметрів ротаційного розпушувача грунту
Контрольная работа по теме Информационные технологии в налогообложении
Реферат: Измерения, проводимые на оптических кабелях
Контрольная работа: Великая Отечественная война советского народа 1941 1945 гг.
Реферат На Тему Образ "Маленького Человека" В Произведениях Русских Классиков
Курсовая работа по теме Методика преподавания истории в русской школе в начале ХХ века
Рефераты По Технологии Изготовления Лекарственных Форм
Реферат: Сходства и различия научного метода решения проблем в интерпретации Джонсона и Мескона
Сочинение: «За столом семи морей»
Предмет И Метод Гражданского Права Реферат
Дипломная работа по теме Правовой статус работодателя: понятия, содержание, виды
Редкие Семена Доклад Реферат
Реферат по теме Уголовная ответственность за экологические преступления
Реферат Отличие Языка И Речи
Особенности Невербального Общения Реферат
Курсовая работа по теме Массовое производство изделий декоративно-прикладного искусства
Курсовая работа: Изучение Microsoft Excel (v.7.0). Скачать бесплатно и без регистрации
Требования К Аспирантской Диссертации
Сочинение Об Осени 5 Класс 10 Предложений
Реферат: Христианская этика
Статья: Олимп управленческих идей
Реферат: Проблемы налогообложения в России