Радянська місячна програма. Зворотній бік Місяця

"ЛУНА-3"

Виконання "Луною-2" її місії завершило короткий час апаратів "Е-1" і більше принципово нового вони дати не могли. Тому в СРСР почалася розробка зонду для обльоту Місяця і отримання фотознімків її зворотної сторони. Хоч і на перший погляд може здатися, що при наявності підходящої ракети зробити фото не так уже й складно- просто підлітаєш і робиш знімок. Але як же бути, якщо у вас немає технологій для збереження зображень в електронному вигляді, а для передачі 1 кадру необхідно пів години.

Здається, тут не обійтися без фотоплівки, але що з нею потім робити? В той час уже існували технології для перетворення фото/кіноплівки в аналоговий сигнал. Але все ж створення фото-телевізійної системи спроможної працювати в невагомості з використанням одного проявляючого розчину в широкому діапазоні температур та й ще й за короткий термін було складним завданням. При цьому система повинна була поміститися на доволі невеликій станції. Майбутня "Луна-3" була важчою лиш на 100 кг.

Для її запуску використовувалася та сама ракета і дещо модифікована третя ступень з якої зняли непотрібні прилади, наприклад блок випаровування натрію. В результаті для нового зонду була створена фото-телевізійна система "Єнісей", до якої входили камера з двома об'єктивами, компактна проявляюча машина і скануюча система, яка складалася із електронно-променевої трубки і фотопримножувача. Вона перетворювала фото в електричні сигнали, дозволивши потім сформувати радіосигнал і передати його на Землю.

З плівкою для фотокамери допомогли американці, хоч і не підозрювали про це. Справа в тім що для апарату була необхідна термостійка, стійка до дії радіації і швидковисихаюча плівка. Але тоді в СРСР такої не було, а терміни підганяли. В таємниці від верхівки влади, розробники спробували використати плівку з американських розвідувальних куль, які в 50-ті роки сотнями запускалися над територією СРСР і часто збивалися або зазнавали краху, американська плівка ідеально підійшла.

Окрім цього, необхідно було точно орієнтувати апарат в просторі. "Луна-3" вперше в космічній техніці використовувала систему стабілізації по трьом осям, в склад якої входили фотоелементи для орієнтування за яскравими опорними об'єктами, гігроскопічні сенсори та мікродвигуни для зміни положення апарата в просторі, які працювали на стисненому азоті. Система вмикалася перед фотозйомкою і вимикалася після її завершення. В інший час зонд повільно обертався для рівномірного нагріву сонячними променями.

Проте для підтримки робочої температури цього було недостатньо і "Луну-3" спорядили системою терморегуляції. Також нововведеннями були використання напівпровідників та сонячних батарей. "Луна-3" була повністю автоматичною станцією для дослідження далекого космосу.

І ось 4 жовтня 1959 року поки що безіменний зонд спрямувався до своєї цілі. Після того, як стало зрозуміло, що апарат слідує по правильній траєкторії, вийшло повідомлення ТАСС про запуск третьої космічної ракети. Щоправда, конструктори перестрахувалися і не стали повідомляти завдання цієї місії. Ранком 7 жовтня апарат почав фотозйомку, яка тривала 40 хвилин. В Криму на горі Кішка в розгорнутому центрі дальнього космічного зв'язку напружено чергували спеціалісти, серед яких знаходилися Сергій Корольов, Мстислав Келдиш, Борис Черток та інші.

Перші знімки викликали у людей двоякі відчуття. З одного боку їх отримання означало, що прилади відпрацювали нормально, як в космосі так і на Землі. Проте якість знімків була дуже низькою. На нетерпеливе питання Корольова: "Що там у вас?", Черток розглядаючи тільки-що роздруковане зображення відповів: "У нас вийшло, що Місяць круглий". Проте наступні знімки були уже кращими, пізніше на них ідентифікували декілька сотень деталей рельєфу. Широкій публіці знімки були представлені 27 жовтня.

Таким чином вперше були отримані дані про зворотній бік Місяця і стало зрозуміло, що дві його сторони помітно відрізняються, в першу чергу на недоступній простому спостерігачу боку було помітно менше Місячних морів. Багато вчених бажали добитися кращих результатів тим же обладнанням, але вже стало зрозуміло, що майбутнє за більш кращими зондами, новими приладами, потужнішими ракетами-носіями.

Попередня частина: https://telegra.ph/Radyanska-m%D1%96syachna-programa-Persh%D1%96-poloti-06-12