ROstretto.ADventure coffee

Традицій треба не лише дотримуватись, їх можна творити. Адже все, що існує, колись кимось було придумано. Людство вигадало багато хороших рецептів кави, але для більшості з них потрібна кав'ярня. А де її взяти на гірському перевалі, на березі океану, там, де дух захоплює від грандіозного краєвиду, але немає баристи з кавомашиною? Несправедливо, що мандрівники, шукачі пригод позбавлені улюбленої насолоди!

Для мене це було неприйнятно, і так з’явилась Rostretto black та white, чорна та біла, пристрасна і гаряча та витончена і ніжна. І обидві солодкі, мов поцілунок коханої. Заварена дома, вона просто Rostretto, але завжди готова, як і я, перетворитись на ROstretto.ADventure: в дорозі, в горах, серед лісу, на морському узбережжі - в каву пригод.

Rostretto black

Це кава, приготована в джезві. Здавалось би все просто, але насправді ні.

Традиція каже змолоти каву для джезви практично на муку. Але через це доведеться пити намулистий напій, і я не знаю, як це комусь може смакувати. Тому помел я роблю трохи дрібніший, ніж для еспресо. В кавомолці Timemore Slim, якою користуюсь, це на сім поділок відкрутити жорна. В результаті у філіжанці спочатку осяде крупніша фракція, яку ніби запечатає потім дрібніша, і ми отримаємо можливість повністю, до дна випити чисту каву, не відпльовуючись від гущі.

Отже, змелену каву засипаю в джезву. У мене їх є три, різних розмірів: класична 70 мл, класична 150 мл і “баняк кави”, на 320 мл. Бо іноді хочеться кави БАГАТО, буває.

Слід розуміти, що кава в джезві суто порційна. Тобто, розлити з однієї джезви в два горнятка - це грубе порушення процесу приготування. Тому що заварювання не припиняється, коли ви зняли джезву з вогню, воно продовжується в філіжанці, продовжується, поки ви її п’єте. Завжди одна джезва - одне горня. І тому їх у мене три, на усі випадки життя. Правда, 70-мілілітрова - вона більше для колекції, бо я не розумію теж, як можна пити наперсток кави. Але це класика, тому вона у мене є, ще й дуже красива. А найбільш часто вживана на 150 мл. Кількість кави для неї 9-12 грам.

Далі залити воду, але не до верху, а залишити ще місце для цукру. От, прямо відчуваю, як підгоріло в поціновувачів “чистого смаку”, але цукор - це певною мірою спеція. А додавати спеції в каву, включаючи цей самий цукор - теж давня традиція, багато в яких регіонах Азії каву готують саме так. Цукор впливає на смак, чудово маскуючи можливу гірчинку, а я не люблю гірку каву. А ще він робить типову для арабіки кислинку приємнішою. Кисло-солодке мені приємніше, ніж просто кисле. То навіщо себе мучити, привчаючись до “справжнього смаку”? Зрештою, кожному своє, і світ тому й чудовий, що всяк може робити для себе те, що йому краще. Головне при цьому нікого не осуджувати і не намагатись нав'язати іншим свої вподобання.

Отже, цукор. Не додаю його одразу, бо він опуститься на дно, де може пригоріти, в холодній воді він не розчиниться.

І ставлю джезву на вогонь. Дома це газова плита, а для кави пригод може бути невеличке багаття, пічка бонда, чи газовий балон з пальником, якому найчастіше надаю перевагу - з ним можна точніше регулювати силу полум’я, тому що треба забезпечити час приготування приблизно дві з половиною - три хвилини. Десь на півдорозі каву потрібно обов’язково перемішати, щоби пінка робилася не з гущі, а з кремів. У мене навіть є “спеціальна” сливова ложечка, в смислі дерев’яна, зі сливи. Не знаю чому, але саме вона вважається “правильною”, заморочки кавових снобів. В будь-якому випадку, металевою ложкою краще не калатати, щоб не пошкодити тонкий шар харчового олова, яким мідна джезва покрита зсередини. І цей момент зручно використати, щоб додати цукор, адже потім уже нічого розмішувати буде не можна.

Далі дочекатись, коли кава почне підніматись, і акуратно перелити в горня. Пінка, яка при цьому повинна утворитись зверху - не просто для краси, вона ніби запечатує каву, не даючи їй швидше охолоджуватись. Одразу пити не можна, потрібно дати їй постояти спокійно ще хвилину-другу. І аж тоді - чорна, мов ніч, гаряча, мов лава і солодка, мов поцілунок насолода, як каже одна моя знайома письменниця.

Rostretto white

Це фільтр-кава з молоком, вишукана та ніжна. І обов’язково зі смаком шоколаду та карамелі, які пасують їй найбільше. На мій, звісно, погляд.

Кава з молоком - моя улюблена. Але як її приготувати без кавомашини? Довелось зануритись глибше у вивчення існуючих методів, щоб відкрити для себе пуровер - воронку з отвором знизу, крізь який, через паперовий фільтр і засипану в нього каву протікає у філіжанку готовий напій. Для досконалості завжди потрібен час, довершені речі не робляться швидко. Фільтр-кава саме така - досконала. Тому що вода протікає крізь змелене зерно повільно, природно, маючи достатньо часу увібрати в себе усі нюанси смаку, розкрити все, що природа, сонце, вітер, дощі та дбайливий догляд людини вклали в кавову ягоду.

Воду проливати потрібно повільно, тому не обов'язково, але зручно мати невеликий чайничок з гусячим носиком, ним легко дозувати кількість. Непогано, якщо він буде з термометром, щоб нагрівати воду до необхідних 95-97Cº, не вище.

Заварювання кави в пуровері дуже живий процес. Він погано підходить людям, які все роблять лише за написаним: “залити 50 мл води, зачекати 30 секунд, залити ще 50 ...”. Кава жива і дуже різна. Щоби крізь неї вода протікала з потрібною швидкістю, має бути відповідний помел, значно грубший, ніж для джезви. І знову немає єдиного стандарту, бо в залежності від сорту, способу підсмажування та багатьох інших критеріїв, він буде мінятись. В моєму досвіді доводилось робити помел для пуровера відкручуючи жорна кавомолки від 16 до 21 позиції. Це розбіжність в 25%, що, погодьтесь, важко вкласти в рецептуру. Крім того кава видихається. Смак одразу після того, як був відкритий пакунок, десь в середині, через тиждень і в кінці (нехай 250 грам кави ми будемо пити 2 тижні) - буде відрізнятись. Тому навіть для однієї і тієї ж кави можливо потрібна буде корекція.

І ще один момент - рівномірність помелу. Чим він грубший, тим більша ця нерівномірність. А це призводить до забруднення смакового букету, тому що дрібніші частинки заварюються швидше, більші - повільніше, за цей час дрібні уже пере-екстрагують, це створить так би мовити смаковий шум. І єдиний спосіб вирішення цієї проблеми - відсіяти дрібні частинки через сито.

Ліворуч відсіяний пил, праворуч - очищена кава, готова до заварювання. Якщо ви кавовий сноб, доведеться потратитись, придбати фірмові сита доларів за 50. Для економних кавоманів, але з претензією, існують сита з аліекспресу, значно дешевші, а для винахідливих - прості кухонні сита, які бувають з комірками різних градацій (дома у мене виявились трьох). І вони чудово справляються з цією задачею.

По центру - більш крупна і практично квадратна комірка, а праворуч - дрібна і взагалі прямокутної форми, саме таку я використовую. Можна просто зайти в будь-який магазин кухонного приладдя і вибрати декілька різних, а потім спробувати.

Ну а для економних, але заморочених кавоманів є лабораторні калібрувальні сита, різних градацій. Як правило ціна на одне буде доларів п'ять-сім. Теж можна підібрати потрібне. Хоча прості кухонні, на мій погляд, достатні і цілком задовільняють потреби домашнього кавомана.

В результаті при проливанні води через очищену каву паперовий фільтр не забивається швидко, і смак готового напою очищається. Але не забуваємо, що приготування кави - процес творчий, смак деяких сортів навпаки тускніє після відсіювання, а деякі без відсіювання мають дуче засмічений смак, а інші треба лише частково відсіяти, трошки пилу залишивши. А ще пару раз траплялась мені кава, яка маже не пилила при помелі.

На горняті стоїть чаша пуровера, фільтр на місці, в ньому змелена (і відіяна за потреби) кава, вода в чайничку потрібної температури. Перший пролив, короткий, потрібен для того, щоб усю каву змочити. Під час нього буде активно виділятись вуглекислий газ. Наскільки сильно буде пінитись кава залежить від її сорту, підсмажування, способу обробки (мита чи натуральна), і наскільки вона свіжа. Надалі воду заливати треба акуратно, щоб не допустити пробою, коли вода робить собі канал і стікає крізь нього вниз, не заварюючись як слід. Проливати можна повільно постійним струмінцем, а можна порційно, утримуючи рівень води вище рівню кави. Оптимальний час заварювання чотири плюс/мінус хвилини, але бувають винятки. І процеси на кожному етапі відбуваються різні, тому дуже корисним є спробувати, який смак кави виходить після хвилини, двох, трьох. Спершу вона матиме насиченіший, яскравіший, навіть різкий смак, який поступово м’якшатиме, паралельно зі зростанням кількості кофеїну. Не полінуйтесь, це потрібний і цікавий досвід.

Поки готується кава, можна підігріти молоко. Полюбляю ультрапастеризоване 2,5% виробництва Люстдорф, Селянське. В термосі навіть на спеці влітку не скисає протягом двох днів, а ще у них є тетрапак на 500 мл, можна взяти зі собою потрібну кількість на всю дорогу, адже навіть для досить тривалого їх зберігання холодильник не потрібен, поки не відкоркувати, звісно. Моє співвідношення: до 170-180 мл готової кави 130-140 мл молока. Грію завжди приблизно до 50-60 градусів (зручно мати невеликий термометр з кріпленням на стінку молочника), фільтр-кава не виходить гарячою в силу тривалого часу приготування, і добряче тепле молоко порятує ситуацію. Та надто гарячою її теж не потрібно робити, щоб за температурою не губився смак. Доводити молоко до кипіння теж не варто, оскільки воно поміняє смак в гірший бік, з точки зору додавання його до кави.

І знову відчуваю, як спалахнуло, тепер у кавових "експертів", істинних хранителів єдино-правильних рецептів. Виявляється, в еспресо можна додавати молоко, а в фільтр-каву - ні. Те, що кава в джезві несумісна з молоком - зрозуміло. Його ніяк не вдасться додати, не порушивши процес заварювання, адже він там не припиняється аж до останнього випитого ковтка. Але що еспресо, що фільтр-кава однаково завершені, коли вони уже в горняті. Думаю, вся справа в традиціях: хтось дотримується старих, а хтось творить нові. І насолоджується улюбленим напоєм, не переймаючись, що він приготований "неканонічно". Усе на світі хтось колись зробив вперше.

Звісно, фільтр-каву можна пити без будь-яких додатків, це буде найбагатша смаком чорна кава з усіх можливих.

Смак шоколаду, який м'яко переходить в карамель. Це той смак, який я люблю в каві з молоком. Найяскравіше він відчувається в сорті Ethiopia Yirgacheffe або Sidamo. При чому вона не менш чудова в джезві, де розкривається приємною і делікатною сливовою кислинкою. Завжди дивуюсь, наскільки різною може бути одна і та ж кава, просто приготована різними способами.

Але все дуже сильно залежить від ... від усього, як у виноробстві: якогось року вдалось зробити чудове вино, а в інші роки з того ж виноградника виходить "Шато Ля Сірок", як у фільмі "Хороший рік". З кавою та ж історія. Доведеться пошукати свій смак, а можливо вам навпаки, подобається пробувати постійно щось нове. В наші крафтові часи, на щастя, вибір дуже широкий.

Кав'ярня 1000 зірок

Відпочинок на природі, під відкритим небом, жартома називають готелем 1000 зірок. Кав'ярня, де я заварюю своє Rostretto така ж. Тому що вона там, де хочу випити каву я, саме тут і зараз. Щоб відкрити її в будь-якій точці світу не потрібно ніяких дозвільних документів, приміщення, лише мінімальний набір обладнання.

Кавомолка з жорнами. Очевидно ручна. Для забезпечення максимально рівномірного помелу краще брати моделі на двох підшипниках. Один з найдешевших брендів серед таких: Timemore. Оптимально замовляти на АліЕкспресі, бо потрапляючи в наші магазини їх цінник чарівним чином подвоюється. Якась кавова магія, не інакше.

Жорна з нержавійки розраховані перемолоти 60 кг. кави, після чого їх рекомендують замінити. За рік я випиваю 6-7 кг, так що це надовго.

Вогонь. Для розігрівання води та молока використовую невеличкий, як їх називають, пальник легкохода. Титановий, він важить всього 25г: BRS 3000T.

Завдяки незначним розмірам в складеному стані, його зручно залишати накрученим на балон з газом. Але якщо буде потреба крім кави готувати в такий спосіб їжу, я би взяв щось більше. Також BRS не має вбудованого п'єзо-запалу, економили місце та вагу, тому потрібна якась запальничка.

Чайник і пітчер для молока. Нічого не завадить воду та молоко розігрівати в будь-якому "неспеціалізованому" посуді. З молоком взагалі проблем немає, а воду просто значно зручніше проливати на каву з гусячого носика. І це просто красиво, хоч і не обов'язково.

Джезва. Їй уже заміни немає в жодному випадку, ні в якій іншій посудині каву так, як у джезві не завариш в принципі.

Пуровер з фільтрами. Фільтри є паперові одноразові, а є і багаторазові, які просто доведеться кожного разу мити.

Капучинатор. Коли Rostretto white замало і ви життя не бачите без капучіно, можна захопити невеличкий ручний спінювач для молока.

Якщо це подорож не піша, в багажнику авто можна мати ще складний столик із зручними кріслами - для повного комфорту.

А все. Не так і багато потрібно для справжнього кавомана, щоб насолодитись чудовим смаком улюбленого напою під час ідеальної подорожі найкрасивішими місцями нашої чудової планети.

___ ___ ___
https://t.me/ROstADventure