РХП – продукт патріархату
JulieРозлад харчової поведінки (РХП) – це психологічне захворювання, пов’язане з нездоровим прийомом їжі. Найпоширенішими видами таких розладів є анорексія, булімія та компульсивне переїдання. 50% жінок віком від десяти до тридцяти років мають розлади харчування. Від нього страждають і чоловіки, але відсоток жінок значно більший (95%).
На жаль, розлади харчової поведінки – недооцінена хвороба. Чимало людей помилково звертаються не до психологів чи психотерапевтів, а до дієтологів і косметологів, а тому й не отримують необхідної допомоги. Люди з цим розладом найчастіше піддаються депресії та тривожності. Якість життя та здоров’я погіршуються. РХП може призвести навіть до смерті.
Чому можна стверджувати, що у цьому всьому винен патріархат?
Феміністична теорія припускає, що саме насадження жінкам хибного уявлення про те, що успіх та увага залежать лише від їхньої тілобудови, котра обов’язково мусить бути "ідеальною", є методом, за допомогою якого патріархат намагається контролювати жінок.
Саме осуд і несхвалення суспільством доводить до розладів харчування. Це – основна причина, чому молоді дівчата ще з раннього віку шукають способи змінити своє тіло. А невтішна статистика про те, що жінки частіше піддаються цим розладам, з’являється внаслідок встановлених патріархальним суспільством стандартів, що наголошують на досконалості.
Чого тільки варті моделінг та комерційні реклами, розмірна сітка в мас-маркетах та сексуалізація! Зважаючи на худих моделей, замалі розміри в магазинах, "моду" на певну тілобудову, майже кожна жінка хоч раз сумнівалася в собі, підсвідомо бажаючи вписатися в рамки, підійти під нав’язані стандарти краси. Патріархальна потреба контролю породжує манію в медіа щодо їжі, різноманітних дієт та фізичної активності. Цей фанатизм провокує жінок обмежувати себе, що відтак стає на заваді саморозвитку.
Ми також часто можемо чути досить дикі історії про те, як відчайдушно хтось сидів на дієті чи навіть голодував у гонитві за "ідеальною" фігурою. Наше суспільство вислів "ти схуд/ла!" сприймає як комплімент, навіть якщо людина морила себе голодом, понаднормово виснажувала себе тренуваннями або тяжко хворіла.
Патріархат іще створює ілюзію, що худорлявість є символом високого статусу та контролю. З цим пов’язана ідея низької самооцінки, поширеної в суспільстві через пригнічення жіноцтва. Низька самооцінка, як і будь–яка залежність, лежить в основі РХП.
Їжу часто використовують як винагороду та розраду (наприклад, ми нерідко переїдаємо через стрес). Це пов’язують із вихованням, оскільки дівчат не вчать піклуватися про себе та прислухатися до потреб свого організму.
Товсті жінки порушують правила та режими, вони дозволяють собі їсти, що і коли захочуть, таким чином проявляють любов і турботу до себе. Таких жінок вважають некрасивими та неправильними, оскільки вони помітні. Велика жінка, згідно з патріархальним устроєм, не дотримується фундаментальних законів.
Велика маса є вираженням особистої влади, оскільки такі люди займають простір. Мільйони жінок не знають, коли вони голодні або ситі через страх займати простір і бути неприйнятим вираженням влади. Існує безліч досліджень, які демонструють, що жінки, котрі мають від двадцяти до тридцяти відсотків лишньої ваги за стандартами "ідеалу", насправді здоровіші та мають нижчу смертність. Та за іронією долі ми про це ніколи не чули.
У підсумку можна сказати, що РХП без перебільшення вбиває жінок як фізично, так і морально. Феміністична теорія допомагає жіноцтву переосмислити цінність своїх життя та здоров’я. Свої основні завдання вона вбачає в покращенні стану жінок у суспільстві та розширенні їхніх можливостей. Розв’язуючи проблему через цю призму, важливо інтегрувати різноманітність і розповідати про досвід різних жінок.