"RADIO": глибинний аналіз

Загальна картина кліпу: зображений час змахує на першу половину ХХ сторіччя, коли радіо-приймачі стали здобутком пролетаріату.

При поверхневому огляді відразу кидається в очі головний аспект: практично всі дійові особи кінокартини – жінки. Ті ж чоловіки, що залишились, або нафарбовані, як і самі жінки, або зображені в ролі антагоністів.

Це є важливим моментом. Фактично, цей кліп присвячено жінці і тому, яку ролю відводять для неї творці системи… Але все по порядку.

Також центральною дійовою особою у кліпі виступає радіо-приймач. З ним роблять все: його збирають, його плекають як малу дитину, з ним займаються сексом та з ним йдуть на революцію. Він виступає символом доби, в прямому сенсі месія. Принаймні, так може здаватись.

А що ж жінки? Вони бунтують. Весь кліп пронизано ідеєю «емансипації» жінки, звільнення з оков патріархату. Зокрема:

1) 2:20 – жінка-цирульник під впливом радіо відрізає чоловікові вухо, явно насолоджуючись процесом.

2) 2:30 – дружина під впливом пісні кидається на свого чоловіка, влаштовуючи бійку на очах у дочки. Зокрема важливо відмітити, що дочка то задоволена всіма навколишніми подіями – вона підтримує матір. Точніше, радіо.

3) 1:50 – сцена зображує, хай і швидким кадром, опофіозну оргію, де дві лесбійки під впливом того ж таки радіо заграють у забави, одна з яких при тому сидить прямо на чоловіку, як на коні. Тут чоловік показаний як слабак, що вже прогнувся під представниць чудової статі, ставши підкаблучником.

4) 2:48 – і звісно ж, революція. Мирний мітинг перетворюється у протистояння на вулиці, барикади, прапори і оголені груди – пряму відсилку до Великої французької революції. «Mein Radio gehort mir» - «Моє радіо належить мені». Це протест, протест за радіо і проти старої системи.

І здавалося б, що Rammstein зняли кліп абсолютно у своїй манері: лівацької подоби і з лівацьким нутром. Але диявол криється у деталях.

3:58: пси режиму вже увійшли до будівлі «Радіо Берлін» і готові покарати музикантів, які підбурюють масові вуличні протистояння. Символом яких вони є.

І вони цього зробити не здатні, бо весь гурт – це голограма! Повторення цього ж ми бачимо в кінці ролика, коли фанатка намагається обійняти музикантів і не може.

Це наштовхує на думку, що той, кого уважали Богом, насправді таким не був.

Класичний прийом пропаганди: створити образ вождя, спротиву. Проте якщо самі силовики не здатні вплинути на виконавців пісні, то можемо припустити лише одне: вони і є та справжня влада, «світова закуліса», якщо так буде краще звучати.

У такому ракурсі боротьба жінок виглядає вже зовсім інакше: замість гнівних революційних мас вони перетворюються на інструмент безтілесного маніпулятора, мета та ім’я якого невідомі. І потім цей інструмент, як більше не потрібний, спокійно викидається на смітник.

Нічого не нагадує?

Звісно, ніхто не береться називати Rammstein правими. Проте останні їх творіння балансують на дуже тонкому лезі між радикальними засадами обох векторів світогляду. І навіть якщо їх сприймати за великих клоунів, то варто віддати належне: уводять в оману вони всіх, і роблять це щоразу неперевершено.