Psycho-Pass

Кіберпанк, суміш цитат і трохи філософії 

Ти шанувальник кіберпанку та антиутопії? Захоплено передивляєшся «Того, що біжить по лезу» Рідлі Скотта та аніме «Привид в обладунках»? Зачитуєшся  творами Олдоса Гакслі та Філіпа Діка? Якщо впізнав себе, то тебе однозначно зацікавить аніме-серіал «Psycho-Pass».

«Психопаспорт» переносить нас у характерний для кібер-панку високотехнологічний світ майбутнього. Віртуальні особисті помічники, «розумні» костюми та кібернетизація тіла – все це стало невід’ємною частиною життя людей.

Керує цим суспільством система «Сивілла», яка визначає здібності людини, її інтелект та коефіцієнт злочинності - вірогідність, з якою ця людина порушить закон. Ці дані відображаються у психопаспорті, який показує суспільний статус людини, її фах та посаду. 

Люди з занадто високим коефіцієнтом злочинності проходять примусове лікування або... підлягають знищенню. Вистежування та знешкодження таких небажаних елементів - завдання організації під назвою «Бюро суспільної безпеки».

До нього входять виконавці - люди з високим коефіцієнтом злочинності, які полюють на злочинців та ліквідують їх - та інспектори - громадяни з чистим психопаспортом, які контролюють самих виконавців.

В центрі сюжету серіалу співробітники «Бюро» та їх опоненти - всі ті, кого система вважає правопорушниками. Кожна серія - це нова справа, де кожного разу перед героями і глядачами порушуються нові моральні питання.

Чим є особистість у новому інформаційному суспільстві? Чи може бути злочин засобом самовираження? Чи може навіть найкраща система забезпечити справедливість? З кожним епізодом ми все краще розуміємо це суспільство майбутнього, його устрій та проблеми. 

Мені дуже сподобалось те, що цей серіал відображає усі аспекти життя «суспільства Сивілли», повністю розкриває його структуру, не залишаючи «білих плям» та недоробок. Але не хвилюйтеся - ви ні на секунду не занудьгуєте від одноманітного потоку інформації.

Автори не забувають розбавляти сюжет новими розслідуваннями, непередбачуваними поворотами та напруженим протистоянням протагоністів та антагоністів. І водночас творці цього аніме встигають зобразити на екрані повсякденне життя обивателів Японії майбутнього.

До речі, про протистояння. У «Психопаспорті» немає «хороших» та «поганих» героїв, є лише прибічники та противники системи. Кожен глядач сам вирішує, на чиїй він стороні.

Взагалі, персонажі серіалу насамперед є провідниками у цей світ майбутнього. Вони допомагають глядачам краще зрозуміти його.

А головним героєм, по суті, є система «Сивілла» та породжене нею суспільство. Незважаючи на це, персонажі прекрасно прописані і завжди діють вмотивовано. Їх у серіалі достатньо, і всі дуже різні, тому кожен знайде когось, хто буде йому симпатизувати.

Фішка цього серіалу в тому, що він переповнений прямими цитуваннями і аллюзіями на «класику жанру». Майже всі панорами Токіо майбутнього однозначно нятякають на «Того, що біжить по лезу», а сюжети декількох серій відсилають до «Судді Дреда» та «Джоні Мнемоніка».

Більше того, деякі персонажі систематично цитують «1984» та твори Гібсона. Тому всім поціновувачам класики цей серіал має сподобатися. 

З моєї точки зору, у «Психопаспорті» є і своє новаторство. Зокрема, у тому, що творці цього «суспільства Сивілли» зуміли показати його як «вдалу» антиутопію. Тут немає бідних та знедолених, люди зберегли свою свободу та унікальність, загалом мають звичайне життя споживачів (що мало відрізняється від нашої реальності).

Безперечно, залежність долі людей від психопаспорту, обмеження волі та навіть знищення людей з високим коефіцієнтом злочинності – усе це здається несправедливим. Утім, система ефективно працює у більшості випадків і забезпечує благополуччя суспільства, порядок у ньому. 

То ж чи варто заради благополуччя всього суспільства жертвувати щастям невеликої групи людей? На це питання кожен після перегляду знайде свою відповідь.