Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми

Вікові особливості обдарованості. Складності психічного розвитку обдарованих дітей. Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей. Особливості підготовки педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти та науки України Кафедра психології
Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми
доцент, кандидат психологічних наук
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.
1.1 З історії дослідження проблеми обдарованості
1.2 Вікові особливості обдарованості
1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.
2.1 Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей
2.2 Підготовка педагога до навчання обдарованих дітей та взаємодії вчителя з ними
Що таке обдарованість? Рідкий індивідуальний дарунок або соціальна реальність? І як ставитися до обдарованих дітей? Чи вимагають вони спеціального вивчення, підходу й розвитку?
Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості дітей, вчителів і багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки насамперед їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку й соціальної реалізації. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури й соціального життя завтра. Існує думка, що обдаровані діти не мають потреби в допомозі дорослих, в особливій увазі й керівництві. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки й мислення, вони більше сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини й зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, що працюють із обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі й особистої зокрема . Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе навколишніми. В результаті може здатися що така дитина відволікається, непосидюча, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як в усіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми й правила йдуть врозріз з їх інтересами й здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в цей момент цілі, що призводить до емоційного розладу й дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять на щабель нижче їх у плані розвитку здібностей. Вже існують способи виявлення таких дітей, виробляються програми допомоги їм у реалізації своїх здібностей. Однак проблема діагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей на всіх етапах їхнього навчання, проблема розуміння дітьми своєї обдарованості й особистої відповідальності за творчу самореалізацію, проблема навчання та всебічного розвитку такиїх дітей існує.
Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні й вітчизняні психологи. Відомі дослідження в області психології творчої обдарованості американців Дж.Гилфорда, П.Торренса, Ф.Баррона, К.Тейлора. На основі ідей психологів Дж.Кэррола й Б.Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання обдарованих дітей. Вивченням особливо обдарованих дітей займався Ж.Брюно. ("Обдаровані діти: психолого-педагогічні дослідження й практика").
Проблеми обдарованості вивчали й вітчизняні психологи: Матюшкин А.М. у роботі "Концепція творчої обдарованості" й ін., Шумакова Н.Б. у ряді своїх робіт, Чистякова Г.Д. у статті "Творча обдарованість у розвитку пізнавальних структур", Юркевич В.С. в "Проблемах діагнозу й прогнозу обдарованості в роботі практичного психолога". Величезну роботу, як теоретик зроби В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільш повно структуризував це психологічне явище.
Об'єктом даної роботи є обдарованість дітей.
Предметом є психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми.
Мета даної роботи розкрити суть психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми, що сприятиме їх всебічному розвитку, вивчити прояв обдарованості у дітей і розглянути особливості навчально-виховної взаємодії з ними.
- зробити теоретичний аналіз проблеми обдарованості;
- розкрити в повному обсязі поняття обдарованості ;
- розкрити сутність психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми;
- розробити рекомендації психологам , викладачам, батькам щодо роботи з даною категорією дітей.
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ОБДАРОВАНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ.
1.1 З історії дослідження проблем обдарованості
Група молодих учених - Дж. Гилфорд, П. Торренс , Ф. Баррон , К. Тейлор й ін. - здійснила ряд досліджень , які окреслили нові границі в психології творчої обдарованості й сприяли об'єднанню теоретичних досліджень по психології індивідуальних розходжень і практичних робіт для побудови нових навчальних програм в області диференційованого навчання .
До початку 70-х рр. психологія індивідуальних розходжень стає практичною наукою . Дослідження стрімко переміщуються у галузь освіти . Наприкінці 70-х - початку 80-х розвивається вже зовсім нова, прикладна область психології - психологія талановитих , але не встигаючих у навчанні дітей , у якій вивчаються причини затримок у розвитку талантів у дитячі роки й методи надання психологічної допомоги .
Роботи Дж.Гилфорда показали , що до кінця школи багато обдарованих дітей проходять через важкі стани депресії , томущо змушені маскувати від однолітків і дорослих свою обдарованість. Обдаровані діти випробовують у школі "дискримінацію" через відсутність диференційованого навчання , через орієнтацію школи на середнього учня , через зайву уніфікацію програм.
На початку 80-х був здійснений великий міжнародний проект по розвитку можливостей високо обдарованих дітей прогнозувати майбутнє, програвати ситуації ризику й можливі виходи з таких ситуацій .
Подальший розвиток досліджень і діагностики обдарованості ґрунтувалися на інтегрованому уявленні про пізнавальні процеси і їх розвиток. Когнітивні методики діагностики й методики інтелектуального розвитку стали предметом спеціального теоретичного й експериментального аналізу в 20-і й початку 30-х рр. у нашій країні. Особливе значення надавалося розробці й реалізації методів діагностики. Найбільшу популярність придбала система діагностики інтелектуального потенціалу дітей , розроблена А.Бине. Йому вдалося втілити принцип розвитку в дуже простій і зрозумілій характеристиці - величині інтелектуального потенціалу. Ця величина одержала надалі назву інтелектуального коефіцієнта (ІQ) .
Історія розвитку досліджень і практики навчання обдарованих дітей у нашій країні пройшла ряд етапів, що відповідали соціальним потребам суспільства й рівню розвитку психологічної науки. На основі діагностики пізнавальних процесів й оцінки їх рівня вже на початку сторіччя були початі спроби оцінити рівні обдарованості . Проблема обдарованості в радянських дослідженнях розроблялася як психологія здібностей, що найбільше повно й чітко було відбито в роботі Б.М.Теплова "Здібності й обдарованість».
Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду показує, наскільки в кожній країні необхідна радикальна перебудова системи навчання, яка б дозволила обдарованій дитині вільно проявляти свої особливості, розвиватися в силу свого дарування як унікальній особистості .
Обдарованість -- це системна якість психіки, що розвивається впродовж життя й визначає можливість досягнення людиною більш високих (надзвичайних, неабияких) результатів в одному або кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Обдарованість утворює єдину інтегративну структуру, яка виявляється на всіх етапах індивідуального розвитку і складається з певних структурних компонентів. До них належать:
1) домінуюча роль пізнавальної мотивації вже в ранньому дитинстві;
2) дослідницька творча активність, що виявляється у винайденні нового, у постановці та розв'язанні проблем;
3) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі інтелектуальні, естетичні, моральні оцінки.
В розвитку обдарованих дітей умовно можна виділити дві полярні групи: одна - це діти з гармонійним розвитком пізнавальних, емоційних, регуляторних, психомоторних, особистісних та інших сторін психічного розвитку; друга (переважно особливо обдаровані діти) -- це діти, психічний розвиток яких відзначається дисбалансом (дисгармонійністю) щодо рівня сформованості вказаних сторін.
Відповідно до психологічних особливостей прояву обдарованісті виокремлюють три групи дітей, які умовно можна назвати: група «епізодичної» обдапрованості (випадкове виявлення і неусвідомлена здатність виконувати певну діяльність краще за інших); група «ситуативної» обдарованість (психічний стан, за якого проживання творчого акту відбувається ніби одночасний «спалах» і пізнавальної, і емоційної, і поведінкової сфер особистості); група «стабільної» обдарованості (обдарованість є особистісною якістю і опосередковує всю життєдіяльність індивіда).
Обдарована дитина- дитина, яка має високий рівень розвитку загальних і спреціальних здібностей.
Обдаровані діти відзначаються високою допитливістю і дослідницькою активністю. У таких дітей яскраво виявлена здатність відкривати причиново-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки, особливо вони захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем, зазвичай мають чудову пам'ять, вони рано оволодівають мовою й абстрактним міркуванням. У педагогів «нестандартний» учень також викликає суперечливе ставлення: з одного боку, учитель розуміє, що така дитина потребує спеціальної і більш складної роботи, індивідуального підходу, а з іншого, - він не має часу окремо займатися найздібнішими дітьми, оскільки поглинутий тим, щоб дати знання школярам середнього й нижчого рівня. В такій ситуації важко не тільки звернути належну увагу на нестандартну дитину - важко її оцінити, змиритися з нешаблонністю її сприйняття, діяльності й поведінки.
Обдаровані діти надзвичайно сильно відрізняються один від одного по видах обдарованості.До виділених видів обдарованості відносять наструпне .
Художня обдарованість. Цей вид обдарованості підтримується й розвивається в спеціальних школах, кружках, студіях. Він має на увазі високі досягнення в області художньої творчості й виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, акторських здібностях.
Проблемою є не визнання у загальноосвітній школі цих здібностейі.
Загальна інтелектуальна й академічна обдарованість. Головним є те, що діти з обдарованістю цього виду швидко опановують основними поняттями, легко запам'ятовують і зберігають інформацію..
Трохи інший характер має академічна обдарованість, що проявляється в успішності навчання окремим навчальним предметам й є більше частою й виборчою. [1, c.93]
Творча обдарованість. Насамперед, тривають суперечки про саму необхідність виділення цього виду обдарованості. Одні фахівці вважають, що творчість, креативность є невід'ємним елементом всіх видів обдарованості, які не можуть бути представлені окремо від творчого компонента. Інші дослідники відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду.
Соціальна обдарованість. Визначення соціальної обдарованості говорить, що це виняткова здатність установлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Виділяють такі структурні елементи соціальної обдарованості як соціальна перцепція, просоциальное поводження, моральні судження, організаторські вміння й т.д. [2, c. 95]
Перераховані види обдарованості проявляються по-різному й зустрічають специфічні бар'єри на шляху свого розвитку залежно від індивідуальних особливостей і своєрідності оточення дитини. [2, c. 101]
1.2 Вікові особливості обдарованості
Творчі можливості людини проявляються дуже рано. Самий інтенсивний період його розвитку - 2-5 років. У цьому віці закладається фундамент особистості й вона вже проявляє себе. Первинний прояв здібностей у непереборній, мимовільній тязі до різних сфер діяльності. Справа батьків, вихователів, учителів - підтримати ці прагнення дитини.[14, 57 ]
Обдарованих дітей у ранньому віці відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки й робити відповідні висновки. Вони особливо захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем. Ця здатність лежить в основі багатьох інтуїтивних стрибків ("перескакування через етапи"). [17, 17]. Допитливість й особливий інтерес до чого становить крапку відліку в розвитку кожного. Вибір області досліджень дитини - важливий момент, який не можна пропустити. Діапазон творчого росту нескінченний.
Пам'ять, що характеризує спеціальний талант, виборча й ефективна. Відмінна пам'ять базується на ранній мові й абстрактному мисленні. Обдарованих відрізняє здатність класифікувати й категоризировать інформацію й досвід, уміння широко використати накопичені знання. Їх схильність до класифікації й категоризації ілюструється й улюбленим захопленням - колекціонуванням. Великий словниковий запас, вміння ставити питання відрізняють маленьких "вундеркіндів". Вони із задоволенням читають словники й енциклопедії, придумують слова, уявлювані події, віддають перевагу іграм, що вимагають активізації розумових здібностей.
Яскрава уява маленьких талантів народжує неіснуючих друзів. Для обдарованих дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити безліч небезпечних наслідків. Вони також надзвичайно сприйнятливі, емоційно залежні, несбалансовані, нетерплячі. Для обдарованих дітей характерно випереджальний пізнавальний розвиток. Талант й обдарованість можуть проявлятися в найрізноманітніших інтелектуальних й особистісних особливостях. У дослідженні Н.Б.Шумаковой вивчалися особливості розвитку постановки питань як однієї з форм прояву пошукової, творчої активності в період від 5 до 20 років. Результати дослідження дозволили виділити два критичних періоди в розвитку здібності дітей задавати питання при знайомстві з новим об'єктом. Перший критичний період спостерігається у віці від 6 до 8 років: якщо дошкільники відрізняються надзвичайно високою допитливістю, то з переходом до шкільного навчання значна частина дітей (20-25%) стають пасивними; разом з тим в 20-25% дітей спостерігається різке наростання активності, а в більшості -50-60% - активність істотно коливається залежно від умов спілкування й навчання. У цей період пізнавальні питання дітей здобувають нову якість - пошуковий характер: вони спрямовані в основному на самостійне знаходження невідомого.
У підлітковому періоді (11-14 років) питання здобувають структуру гіпотез, носять дослідницький характер. До кінця цього періоду звужується змістовна широта питань, але з'являються питання нового змісту, що виходять за межі теперішнього часу, що мають особистісний зміст. У цей критичний період відбувається подальша диференціація дітей по їх активності в постановці дослідницьких питань, гіпотез. Високий рівень активності в постановці таких питань спостерігається в невеликої частини школярів (10-15%), значна ж частина (40%) характеризується пасивністю.
До кінця підліткового віку чітко виділяються два крайніх полюси активності в постановці питань, проблем, побудові здогадів - проблемний (творчий) і непроблемний (нетворчий). Підлітки із проблемним типом активності виявляють у ситуації невизначеності більші здібності до самостійного породження завдань, питань, проблем і пошук їхнього рішення. Вони відрізняються високою здатністю включатися в поставлені проблеми, повертатися до них у міру подальшого досвіду дослідження.
Надалі , у період від 15 до 20 років, ці розходження між людьми не згладжуються, а мають тенденцію наростати.
Складові обдарованості дитини. На сьогодні психологами визнано, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованої дитини -- це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Водночас не можна ігнорувати й роль психологічних механізмів саморозвитку особистості, що складають основу формування й реалізації індивідуального обдарування. З огляду на вищесказане В. О. Моляко виокремлює такі складові обдарованості дитини: задатки, схильності, що проявляються в підвищеній чутливості, у динамічності психічних процесів; інтереси, їх спрямованість, частота і систематичність їх прояву, домінування пізнавальних процесів; допитливість, прагнення створити нове, схильність до розв'язання й пошуку проблем; швидкість у засвоєнні нової інформації, утворенні асоціативних масивів; схильність до постійних порівнянь, зіставлень, формування еталонів для наступного відбору; прояв загального інтелекту -- швидкість оцінювання й вибору шляху розв'язання, адекватність дій; емоційна забарвленість окремих процесів, емоційне ставлення, вплив почуттів на суб'єктивне оцінювання, вибір; наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, працьовитість, систематичність у роботі, сміливе прийняття рішень;
креативність -- уміння комбінувати, знаходити аналоги; інтуїція -- схильність до надшвидкого оцінювання, рішень, прогнозів; здатності до створення особистісних стратегій і тактик під час розв'язання загальних і нових спеціальних проблем.
Психологічні особливості обдарованих дітей
1.Допитливість. Перший рівень допитливості -- цікавість. Цікавість -- жага новизни, інтелектуальної стимуляції, потреба в розумових враженнях.
2. Надчутливість до проблем. Пов'язана з характером навчання. Догматичний зміст у поєднанні з домінуванням репродуктивних методів навчання -- основні фактори, що пригнічують дитячу надчугливість до проблем. І навпаки -- проблемне навчання, орієнтоване на самостійну дослідницьку практику дитини, розвиває як цю здатність, так і інші необхідні для творчості якості.
3.Надситуативна активність (пізнавальна самодіяльність). Ідеться про постійне прагнення до занурення в проблему.
4.Високий рівень розвитку логічного мислення.
5.Підвищений інтерес до розв'язання дивергентних задач. Віддають перевагу дивергентним задачам, у яких кінцевий розумовий продукт (відповіді) не виводиться прямо з умов.
6.Оригінальність мислення. Здатність висувати нові, несподівані ідеї, що відрізняються від широковідомих.
7.Гнучкість мислення. Здатність швидко й легко знаходити нові стратегії
розв'язання, установлювати асоціативні зв'язки.
8.Легкість генерування ідей (продуктивність мислення). Пов'язують із креативністю, гнучкістю мислення.
9. Легкість асоціювання. Найбільш явно вона виражається в умінні
знаходити аналогії там, де традиційно вони не простежуються.
10. Здатність до прогнозування. Це рідкісна якість, що включає в себе уяву, інтуїцію, здатність до аналізу.
13.Здатність до оцінювання. Є похідним критерієм критичного мислення.
14.Особливості схильностей та інтересів. В обдарованих дітей схильності різноманітні й при цьому стійкі й усвідомлені.
Соціальні особливості обдарованих дітей.
2.Перфекціонізм. Творчо обдарованих людей вирізняють певні риси особистості та способи взаємин з оточуючими. Наприклад, перфекціонізм (від англ. «досконалий») -- це прагнення робити все щонайкраще,.
3. Самостійність.Незалежність суджень і дій; відповідальність за свої вчинки та їх наслідки; внутрішню переконаність у правоті влсної поведінки.
4.Соціальна автономність. Близька до самостійності й нерідко є причиною труднощів у взаєминах.
5.Егоцентризм. Виражається в нездатності стати на позицію іншої людини, що пов'язане з обмеженістю досвіду дитини.
6. Лідерство. У спілкуванні з однолітками (необдарованими дітьми) бере на себе роль керівника й організатора групових ігор і справ.
7. Змагальність. важливий фактор розвитку особистості,
8. Особливості емоційного розвитку..
9.Творче сприйняття випадковостей. Вміння знаходити користь у непередбаченому збігу обставин -- справді дарунок.
1.3 Складності психічного розвитку обдарованих дітей
Положення про гармонічний психічний розвиток обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду протягом всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномена дитячої обдарованості.
Сучасні дослідження показують, що гармонійність у розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. [3, c. 203] Частіше можна зштовхнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, що найчастіше не тільки зберігається протягом всього життя обдарованої людини, але й заглиблюється, породжуючи в нього ряд психологічних проблем. На думку Ж.Ш. Терасье, обдаровані діти й підлітки часто страждають від так називаної диссинхронии в темпах розвитку інтелектуальної, афективної й моторної сфери; під "диссинхронією" розуміється ефект прискореного розвитку одного із психічних процесів у сполученні зі звичайним (відповідному віку) або навіть уповільненим розвитком іншого [3, c. 206]
Для Ж.Ш. Терасье диссинхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з диссінхронією аспекту: 1) интернальный, тобто пов'язаний з гетерогенністю темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна або афективна диссінхронія), а також з нерівномірністю в розвитку окремого психічного процесу (наприклад, в інтелектуальному розвитку часто спостерігається диссинхронія між процесом оволодіння мовними засобами й здатністю до міркування), і 2) екстернальний - що відображає особливості взаємодії обдарованої дитини або підлітка з його соціальним оточенням (вчителями, батьками й родичами, іншими дітьми). Передбачається, що диссинхронія може виступати як причина неадаптивного поводження обдарованої дитини або підлітка в його взаєминах із середовищем. Розповсюджений вид диссінхронії пов'язаний з розходженням темпів розвитку інтелектуальних і комунікативних процесів. Відомо, що високий рівень інтелектуального розвитку не тільки не гарантує дитині, та й дорослому успішність у спілкуванні з іншими людьми, але нерідко повязується з великими ускладненнями у встановленні контакту й здійсненні комунікації, а саме в цьому й проявляється феномен інтелектуально-соціальної диссінхронії. Хоча обдаровані діти й підлітки із труднощами в спілкуванні нерідко успішно взаємодіють із партнерами за допомогою Інтернету, варто усвідомлювати , що при цьому процеси спілкування перетерплюють істотні зміни в порівнянні із традиційними формами спілкування. [4, c. 79]
По-перше, міняється зміст ряду комунікативних цілей, і виключаються або модифікуються деякі складні комунікативні дії, що вимагають високого рівня розвитку соціально-перцептивних, емоційних процесів (емпатії) і в цілому соціальної компетенції. По-друге, перетворюються способи практичної реалізації комунікативних цілей.
Інший розповсюджений вид диссінхронії викликаний нерівномірністю розвитку інтелектуальних і психомоторних процесів - останні відповідають за рухову активність людини. Наявність обдарованості в психомоторній сфері активно діагностується: викладачі й тренери здійснюють на постійній основі відбір перспективних дітей і підлітків для занять спортом, балетом, цирковою майстерністю й т.д. Досить добре відомо, навіть із побутових спостережень, що обдарованість у психомоторній сфері нерідко сполучається з недорозвиненням інтелектуальної сфери дитини, підлітка або дорослого. Багатогодинні заняття й тренування, дефіцит вільного часу, сильне фізичне стомлення талановитих спортсменів не сприяють розвитку їх інтелектуальних здібностей Добре відомий й інший варіант: характеристикою інтелектуально обдарованих дітей занадто часто може служити затримка в розвитку психомоторних навичок, тобто м'язова зажатість, незграбність, незручність і недостатньо швидка рухова реакція. Нерідкі випадки, коли кращий "математик" класу або обдарований юний поет на уроках фізичної культури виявляються серед відстаючих учнів. Це викликає глузування, а то й переслідування з боку однокласників. Ранній досвід подібних конфліктів з однолітками негативним чином позначається на становленні й розвитку характеру обдарованих дітей і підлітків. Більше того, часто вони не вміють затвердитися в групі однолітків, недостатньо фізично розвинені для того, щоб постояти за себе в сутичках, їм не властива агресивність, так що вони уникають зіткнень - у результаті порівняно багато обдарованих дітей і підлітки здобувають репутацію боягузливих "маміїв або дочок", що також не сприяє гармонічному розвитку їх характеру. [4, c.86]
Досить розповсюдженим різновидом інтелектуально-психомоторної дисінхронії є погане володіння навичками письма дітьми, що проявляють обдарованість в інтелектуальній сфері. На думку ряду дослідників, це пов'язане з розходженнями у швидкості протікання інтелектуальних і психомоторних процесів у таких дітей. Будучи недостатньо сформованою, письмова мова входить у суперечність зі швидким темпом пізнавальної діяльності. Зусилля дитини, спрямовані на рятування від даного виду дисгармонії, можуть обернутися, з одного боку, різким зниженням темпу інтелектуальних дій, а з іншого боку, помітним погіршенням якості письма - нерозбірливістю, неакуратністю, численними описками й пропусками значимих елементів повідомлення. [4, c. 89]
Обдаровані діти перебувають у стані великого ризику соціальної ізоляції й відкидання з боку ровесників. Реальний рівень здібностей обдарованих дітей не розуміється навколишніми й нормальний для такої дитини процес розвитку розглядається як аномальна непристосованість до життя в суспільстві. У таких дітей виникають труднощі в знаходженні близьких за духом друзів, з'являються проблеми участі в іграх однолітків, які їм не цікаві. Діти підстроюються під інші, хочуть здаватися такими, як усі. Вчителі дуже часто не розпізнають обдарованих учнів і негативно оцінюють їх здібності й досягнення. Складність положення збільшується тим, що самі діти усвідомлюють свою несхожість.[2, c. 153]
Соціальна ізоляція - це не наслідок емоційних порушень, а результат умов, в яких опиняється дитина при відсутності групи, з якої він міг би спілкуватися.
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ.
2.1 Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей
Серед багатьох психолого-педагогічних проблем обдарованості дитини в якості пріоритетної можна визначити проблему реалізації творчих потенціалів особистості.
Актуальність позначеної проблеми спричиняються три феномени. По-перше, феномен "зняття" обдарованості в міру дорослішання, коли яскраві здібності виявляються лише віковою особливістю й слабшають із віком. По-друге, феномен особистісної деградації, переродження творчої долі (акцентуація, наркоманія, алкоголізм і т.п.). по-третє, феномен неповної реалізації творчого потенціалу в силу зовнішніх несприятливих обставин. [Грязева ]
Дуже важлива проблема - виявлення обдарованих дітей. По-перше, тому, що в родині на ранніх етапах розвитку такі діти в більшості випадків залишаються щонайменше, незрозумілими, а нерідко реакція батьків на активні пізнавальні здібності дитини буває негативною. По-друге, активні творчі здібності сполучаються у дітей з підвищеною нервово-психічною збудливістю, що проявляється в непосидючості, порушеннях апетиту, сну, легко виникаючих головних болях і т.п. Несвоєчасна медико-психологічна корекція цих проявів приводить до розвитку неврозів і ряду психосоматичних захворювань. По трете, обдаровані діти, потрапляючи в шкільні колективи, де в більшості їх однолітків середні здібності, почувають явну або сховану недоброзичливість і недовіру з боку навколишніх. У результаті в обдарованих дітей формується прагнення не виділятися, не виглядати ""білою вороною" і їх творчі можливості згодом згасають. [Ж.Брюно] "Усереднення" обдарованої дитини, зниження загального інтелектуального й творчого потенціалу супроводжується наявністю виражених невротичних явищ, так званих "синдромом колишнього вундеркінда". Відчуття творчої неспроможності, "зацикленність" на минулому й часто хворобливі амбіції входять у цей синдром, що, у свою чергу, є причиною невротичного й навіть психопатичного розвитку особистості.
Тому очевидна необхідність у підходах до проблеми прогнозу розвитку обдарованості. Одна з методик, що дозволяє до деякої міри судити про характер пізнавальної активності дитини й можливій динаміці її розвитку - методика СОНА (спонтанний опис нерегламентованої активності) [28,64]
Дослідження П.Торренса показали, що обдаровані діти швидко проходять початкові рівні розвитку інтелекту й чинять опір всім видам нетворчих робіт. Це створює масу проблем, оцінюється вчителями як упертість, лінь або дурість. Невисокий психологічний рівень підготовки вчителя для робіт з дітьми, що проявляють нестандартність у поводженні й мисленні приводить до того, що, оцінюючи своїх підопічних, вчителі відзначають у них демонстративність, бажання все робити по-своєму, істеричність, невміння додержуватися прийнятих зразків. Серед вчителів існує думка, що обдарована дитина не має потреби в допомозі. Складність у низькому рівні підготовки вчителів, не здатних працювати з обдарованою дитиною, і в недоліках програм і психологічних знань у вчителів.
Крім того, оригінальність творчого мислення часто з навколишніми як відхилення. Обдарованим дітям доводиться близько 2/3 часу в школі проводити впусту, проявляючи "інтелектуальний саботаж". Обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації (слухняність і зразкове поводження, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих); у підлітковому віці вони часто як би минуть фазу дитячого конформізму й чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрігруповим ориентациям на авторитарних лідерів.
Дослідники показують більше високу чутливість обдарованих дітей до нових ситуацій, що приводить до особливих труднощів.
Проблеми обдарованих дітей. Літа Холлингуорт внесла великий вклад у розуміння проблем адаптації, що стоять перед обдарованими дітьми.
1. Ворожість до школи. Таке відношення часто з'являється тому, що навчальна програма нудна й нецікава для обдарованих дітей. Порушення в поводженні можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їхнім здатностям.
2. Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри й нецікаві ті, котрими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції, іде в себе.
3. Конформность. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо якщо ці станда
Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими дітьми курсовая работа. Педагогика.
Как Оформить Курсовой Проект
Правовая Защита Информации Реферат
Реферат На Тему Католицизм. Його Основні Догмати
Контрольная работа по теме Исследование усилительного каскада топологическим методом
Сочинение По Русскому Языку Материнская Любовь
Дипломная работа по теме Управление аграрным рынком и регулирование рыночных отношений в агробизнесе
Реферат: Тревожность
Урок Русского Языка 2 Класс Сочинение
Понятие Качества Реферат
Курс Лекций На Тему Основы Бжд
Курсовая Работа На Тему Затраты Предприятия
Дипломная работа: Вооруженные силы на современном этапе. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Развитие связной письменной речи на уроках чтения в старших классах специальной (коррекционной) школы VIII вида. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Black Hole Essay Research Paper Black holeAn
Контрольная Работа Номер 1 Г 8
Контрольная Работа На Тему Деньги, Сущность И Функции
Дипломная работа по теме Информационная система учета библиотечного фонда МБОУ 'Первомайская средняя общеобразовательная школа'
Реферат: Образ Иисуса в повести Л.Н. Андреева «Иуда Искариот», или Смеялся ли Христос?
Реферат На Тему Американская И Японская Школы Менеджмента
Обж Контрольные Работы 10 Класс
Уголовная ответственность за нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств - Государство и право курсовая работа
Правовые аспекты организационно-правовых форм юридических лиц - Государство и право контрольная работа
Вплив темпераменту на успішність навчальної діяльності молодшого школяра - Педагогика курсовая работа