Психологічний портрет [ Суа ]

Вступ

Суа, з якого боку не подивись, є центральною фігурою усього всесвіту Неземної сцени – її образ найчастіше з'являвся в інформаційному полі, змушуючи глядачів повірити, що саме вона посяде місце головної героїні. Що й казати, якщо Sweet dream, яка є найважливішою композицією проєкту, першочергово мала зосереджуватися на її світогляді. Хоч зрештою авторки додали інших персонажів, виконання пісні так і лишилося за АО Суа. Втрата коханої стала для Мізі поштовхом до змін, оберігання від жорстокості – фактором, який не вбив мрії взяти участь в конкурсі. Якби не ці два компоненти, не було б теперішньої Мізі, розчавленого Тілла, можливо, невзаємного кохання, таблички "спеціальні гості". Зрештою, – сюжету, який ми маємо зараз. Сумно, що попри усю важливість персонажки, про неї говорять настільки мало; згадують здебільшого в контексті романтичних взаємин. Саме тому я вирішив дослідити її дитинство, особистість і лише потім сконцентруватися на захопленні Мізі.

Дитячі роки

Про кровних батьків дівчини нічого не відомо, отож починаємо відлік життєпису від потрапляння до Найґе. Егоїстична та холодна – перше, що спадає на думку, коли згадуєш про інопланетянку. Втім, попри свою відстороненість вона висувала суворі вимоги та активно займалася популяризацією "доньки".

Поєднання цих рис слугує яскравим прикладом змішаного стилю виховання, а саме індиферентно-авторитарного. Очевидна байдужість не завадила Суа виявляти прихильність до батьківської фігури, відповідно, сформувати емоційний зв'язок, який, на жаль, не мав достатнього відгуку. Окрім опікунки, Суа мала зведених сиблінгів, зовнішність яких, за винятком однієї зі старших сестер, донині лишається нерозкритою. Не відоме їхнє ставлення як до Найґе, спроб Суа сформувати глибший з нею зв'язок, так і до помітного виділення дівчинки на тлі інших. Натомість маємо комікс, де розкривається взаємодія зі старшою сестрою, яка не вирізняється психологічною екологічністю у своїх висловлюваннях. Імовірно, саме вона прищепила Суа страх смерті, що у майбутньому призвело до релігійності персонажки. Особливо цікавими постають слова про те, що сестра помилилася і в Анакті панував рай, а не пекло, однак зрештою дівча робить висновок, що вони обидві схибили. Можливо, саме очікування найгіршого в Анакті змусили й без того неговірку дитину замкнутися в собі ще більше. Мізі, немов сонечко, дала змогу Суа розкрити ніжні пелюстки назустріч світлу, проте саме цим у наслідку занурила в ще більшу пітьму. Хтозна, як склалося б життя дівчини, якби не сердечні почуття? Якби не було причин для самопожертви? Оточення поза "родиною" складалося з колег Найґе, зустрічей з фанатами, які, я переконаний, були. Проаналізувати вплив сторонніх не постає можливим через брак інформації – можу лише припустити, що їхнє ставлення посилило у Суа відчуття власної об'єктивізації.

Особистість

Характер Суа із самого народження відточувався під потреби опікунки та світу, в якому дівчині не пощастило жити. Чужі очікування зробили з неї ідеальну істоту: мовчазну, слухняну, цілковито позбавлену власної думки. Гарна обкладинка, якою зручно крутити в усі боки, не боячись наштовхнутися на опір. Але чи справді зовнішні обставини цілковито підкорили її собі? Недарма в ролику "МізіСуа" Вівінос використовує метафору з "щупальцями" медузи, які проникають всередину своєрідної клітки Суа. Персонажка не просто відсторонена, а скоріше вибіркова щодо того, кому слід відкриватися. З цього моменту оминути Мізі не вдасться. Їхній зв'язок переплітається настільки міцними вузлами, що розділити героїнь неможливо навіть при великому бажанні. Цікавість до Мізі не є просто дружбою чи, пак, коханням у звичному розумінні. Це культ, що (скоріше за все) утворився внаслідок прагнення знайти сенс існування поза межами встановлених рамок. Суа не може дозволити собі бути особистістю, тому її єдиний вихід – привласнити ідеалізований образ іншої людини, зробити її центром власного буття. Вона прагне зберегти Мізі такою, якою та є: чистою, наївною, відірваною від жорстокості дійсності. Але за цим ховається не лише альтруїзм, а й страх. Суа боїться, що, якщо Мізі зміниться, її власний сенс життя зникне і їй не лишиться нічого, окрім як зостатися сам на сам з собою – тією, кого Суа не знає і не хоче знати. Набагато легше чіплятися за кохану, ніж проходити довгий шлях з відновлення зв'язків із власними бажаннями, яким ніколи не давали жодного шансу на проявлення.

З плином часу Суа розуміє, що казка, яку вона створила, повільно розпадається під натиском зобов'язань, покладених на них із Мізі з самого початку. Доводиться приймати рішення, і швидко. Внутрішній конфлікт розриває дівчину на частини: нав'язана роль "ляльки" зіштовхується з прагненням зберегти те, що вона мала з Мізі та, власне, саму Мізі. По суті її самопожертва – це не лише любовний жест, а й втеча від необхідності жити, а також спосіб досягти безсмертя у спогадах коханої; її не забудуть та не замінять. Попри розуміння усієї трагічності свого рішення, Суа не відступає до останнього. Безсумнівно, персонажка керується не тільки емоціями, їй притаманна і раціональність, але в контексті Мізі вона спрямована на підтримку токсичних переконань, затьмарюючи усе інше.

Самосприйняття

Суа сприймає себе не як особистість, а скоріше інструмент. Вона ніколи не була вільною у виборі свого існування: спочатку її формували як "ляльку", потім вона сама обрала поклоніння іншій людині. Суа не прагне змінити світ чи себе – лише виконати свою функцію і зникнути, залишивши слід у тій, кого обожнює. Хоча в її фразах часом пробивається жаль щодо власних намірів. Персонажка визнає, що її дії не зовсім правильні, але не може дозволити собі сумніву. Якщо вона поставить під питання свою віру в Мізі або план, то доведеться переглянути все життя, а це означатиме його крах.

Соціум

Внаслідок життєвих обставин та виховання Суа достатньо відсторонена в питаннях комунікації. Її не навчили як спілкуванню, так і вираженню почуттів. Зв'язки з людьми для неї не мають особливої цінності. Якщо говорити про Івана та Тілла, у їхній взаємодії простежуються ревнощі з підсвідомим небажанням ділити Мізі з кимось іншим. Втім, соціальна відчуженість Суа все-таки не означає відсутність емоцій. Навпаки, в ній кипить безліч приглушених почуттів, які героїня не дозволяє собі виражати. Вона не байдужа – просто боїться бути вразливою, пораненою чужими словами або діями. Стосунки з Мізі детальніше опишу в роботі, присвяченій їхнім стосункам.

Наостанок окреслимо цілі персонажки. Їх усього три:

★ Убереження Мізі від жорстокої правди.

★ Забезпечення «вічної» присутності у житті Мізі через смерть.

★ Уникнення необхідності будувати власну ідентичність, розчиняючись у комусь іншому.

★ Прагнення тримати внутрішній світ під замком аж до самої загибелі від усіх, окрім Мізі.

Підсумок

Суа набагато більше, ніж трагічна героїня, яка пожертвувала життям заради коханої. Вона людина, яка не змогла знайти власне "я" і тому створила для себе богиню. Її історія – це історія втечі: від свободи, від самопізнання, від відповідальності за власне життя. Іронічно: найстрашнішою є навіть не її смерть, а те, що вона залишила після себе, – розбиту Мізі, яка втратила свою святиню і змушена жити у світі, до якого її не підготували. Суа не тільки віддала своє життя, а й вирвала з рук Мізі майбутнє, змусивши її жити з постійним болем. Попри прагнення захистити вона зруйнувала в партнерці все, що неабияк цінувала.