День відкритих вікон, або прощання з літом: Retro Land та інші

Уже не раз я згадував, як мені до вподоби їздити з настіж прочиненими вікнами. Для чого ж іще потрібен цей геніальний кузов купе? Так, знову увесь салон вкритий шаром пилу, хоча ще вчора він сяяв чистотою, але я його знову протру, щоб знову прохопити з відкритими вікнами. І робитиму це ще раз, і ще раз, бо постійне прибирання — мізерна плата за те розкішне задоволення, яке отримуєш взамін. Це, як їхати на мотоциклі, з повним зануренням в життя, тільки без отого дурнуватого затікання рук і ніг, трощення шоломом джмелів, обливання потом на зупинках і замерзання під прохолодним ранішнім вітром.

Сьогодні у нас був останній день літа. В якийсь момент бортовий комп’ютер показав навіть +27С, що непогано для середини вересня. І ще й знову неділя! Змарнувати такий день просто неприпустимо! :)

В якості формальної мети, для розігріву, було вибрано цікаву і ще незвідану локацію, автомобільної тематики.

Недалеко від Львова, в селі Глуховичі, чоловік на ім’я Денис проводив свій вільний час, облаштовуючи гараж, який згодом переріс в цілий техно-простір. Друзі намовили його відкрити це місце для відвідувачів, і поонеслось…

Зараз Денис, з допомогою друзів і волонтерів облаштовує в межах цього простору різні тематичні локації. Звісно, воно все ще в досить сирому вигляді, але місцями уже проступають таки цікаві і оригінальні ідеї. Основний задум: створити відпочинково-розважально-пізнавальне місце для різних людей. І називається це місце “Ретро Ленд”.

В даний час є парк старих машин під відкритим небом, бар, такий, ніби перенесений з американської глибинки, з терасою над ставком, кімната з набором музичних інструментів (ударні, бас-гітари тощо), куди можуть приїжджати музиканти помузикувати, сцена для якихось більш масових заходів на відкритому повітрі, декілька кімнат з різноманітною давниною, які згодом мали б перерости в досить повноцінний музей. В околицях хлопці проводять різні авто- мото змагання, типу заїздів на виживання, а також потихеньку, по мірі сил, займаються реставрацією старих автомобілів, яких на території уже зібралось чимало.

Декілька фото, щоб передати атмосферу.

Це ми з Сашком, приїхали, але трохи хвилювались, щоб наші машини не прийняли за місцеві експонати і не забрали на те поле :)

Вигляд старих іржавих автомобілів завжди скоріше асоціюється зі смутком. Але, якщо їх правильно розмістити, воно виявляється може викликати і більш позитивні емоції.

Звісно, було б взагалі чудово, якби все це вперемішку засадити гармонійно рослинами цікавими, може травами, міскантусами, щоб вийшов цілий сад. Але радити кожен може, а щоб зробити — для цього багато часу потрібно, і сил :)

Взагалі, це хороша ідея: автомобілі, які помирають в подвір’ях, звезти в таке місце і зробити арт-простір атмосферний.

Згадуваний уже мною бар.

Здається, закинь монетку, і почуєш Елвіса :)

Автотематика продовжується і в приміщеннях.

Своєрідний музей старої аудіо-апаратури. Навіть віднайшов декілька екземплярів, такі ж були в моїх батьків дома.

Давніх речей у Дениса назбиралось таки чимало, дуже різної тематики, це все, очевидно, потребує впорядкування, але ж і Рим не одразу будувався. Головне, є що впорядковувати :)

Творчий простір для музикантів.

І ще старі американські та японські автомобілі, що чекають в черзі на реставрацію, і багато усього іншого, але не буду завалювати вас фотографіями, краще, як завжди, побачити на власні очі.

А ми, побажавши Денису реалізувати задумане, помчали насолоджуватись останнім днем літа. З’їли деруна в Жовкві, погуляли стежкою Івана Франка до Чорних Озер в Розточчі, в околицях, де я катосив минулої неділі. Але це, звісно, було просто приводом до основного: насолоди від мандрів на створеному ідеально для цього автомобілі.

Далі Саші було час додому, а я зробив день для себе завершеним: прохопив ще більше сотні кілометрів серед дуже мальовничих місць, обігнав усіх на стрийській трасі :), знову пірнув в красу невеликих сіл і старих замків вздовж дороги, насолодився барвами призахідного сонця і випивши останні краплі цього справді літнього дня, уже в темряві, посміхаючись, паркував свого мерседеса на подвір’ї, під неспішний шурхіт цикад. І зараз, ще сповнений враженнями, пишу ці рядки, як спомин собі: старенький мерседес купе створений не для здування з нього пилинок в сутінку гаража, а для ось цього всього — подиху вітру крізь прочинені вікна, схвальних поглядів, якими його проводжають на вуличках міст, вузьких звивистих серпантинів і швидкісних автомагістралей — для дороги, коли він оживає і робить живим тебе. Пам’ятай про це!

___ ___ ___
https://t.me/ROstADventure