Прозопагнозія

🥸 Коли людина постійно перебуває в середовищі, вона знайомиться з багатьма індивідами, кожного з яких потрібно пам’ятати. Для звичайної людини найчастіше ідентифікація інших відбувається через розпізнавання цілого обличчя, що відбувається несвідомо. Існує неврологічний розлад, що забирає цю здатність розрізняти, чиє обличчя перед собою бачить людина.

🎭Прозопагнозія – це нездатність людини сприймати або запам’ятовувати обличчя інших, інколи навіть своє власне. Вона не виникає внаслідок поганих зору чи пам’яти. Суб’єкти з прозопагнозією, залежно від того, наскільки вона в них виражена, не можуть сприймати людські обличчя, відтворити їх у своїй пам’яті чи відрізнити одну особу від іншої. Складнощі можуть бути як із розпізнаванням облич малознайомих людей, так і рідних чи власні фотографії чи відображення у дзеркалі [1, с. 125].

Виділяють три джерела розвитку прозопагнозії: аутизм, травми ділянок головного мозку та вроджена нездатність [1, с. 126].

Щодо впливу аутизму на розвиток прозопагнозії є відносно небагато досліджень, однак цю думку варто розглянути. Ш. Кордіна у своїй праці пише: «Іноді прозопагнозію пов’язують з розладами аутичного спектру (РАС). Зв’язок між аутизмом та прозопагнозією може бути двостороннім. Незацікавленість соціяльною взаємодією, характерне для аутизму, може призвести до дефіциту розвитку розпізнавання облич» [3, с. 10]. 👫

У ході своїх досліджень Дж. Бартон виявив, що ураження різних ділянок головного мозку можуть спричинити складнощі з диференціяцією облич:

- ураження потиличної кори часто призводили до труднощів з розпізнаванням облич в цілому, а також до порушення сприйняття деталей обличчя;

- ураження скроневої частки були пов’язані з труднощами впізнавання знайомих облич, а також з порушенням пам’яті на обличчя;

- ураження лобної частки могли призводити до проблем з обробкою емоційних виразів обличчя та з використанням контекстної інформації для розпізнавання облич [2].

🧠 Також є люди, у яких прозопагнозія є вродженою внаслідок неправильного розвитку нейронів [3, с. 11]. Нерідко у членів родини осіб із прозопагнозією (сиблінгів, когось із дітей чи батьків) також виявляли нездатність розпізнавати обличчя, тож є підстави вважати, що прозопагнозія є вродженою.

Як же особи з прозопагнозією розрізняють людей? Віта, голова СНПТ «Психея», ділиться власним досвідом як людина з прозопагнозією та зазначає деякі ярлики, які допомагають їй розрізняти інших:

• волосся: його колір, зачіска, певні аксесуари тощо;

• силует: постава, хода, фігура;

• стиль: в одязі, макіяжі, зачісці тощо;

• голос;

• риси обличчя, які виділяються: ніс з горбинкою, окуляри, родимки, ластовиння тощо.

Якщо змінити ті риси, за якими людина з прозопагнозією сприймає когось (відростити чубчик, замінити окуляри на лінзи, повністю змінити зачіску тощо), особа буде нездатною зрозуміти, хто це. У Віти також часто трапляється так, що, коли хтось видозмінює якусь невизначальну рису, вона помічає факт трансформації, але не може зрозуміти, що саме змінилося. 😶‍🌫️

Прозопагнозія може постійно створювати дискомфорт та незручні ситуації для людини, сприяти накопиченню стресу, через що може призвести до соціяльної тривожности та вимушеної ізольованости, що ще більше будуть заважати соціялізації та налагодженню зв’язків [4]. Якщо Ви знаєте, що в людини, з якою Ви спілкуєтеся або часто бачитесь, прозопагнозія, не дивуйтеся, якщо вона не вітається на вулиці або не називає Вас на ім’я. Часто вона може щиро не розуміти, що знає Вас, через нездатність побачити. «Будьте терплячими та розуміючими до прозопагностів: ми завжди почуваємося дуже ніяково та соромно, коли з нами вітаються, а ми не відповідаємо, чи коли називаємо людину на ім’я неправильно, а тим паче, коли нам звертають увагу на це», – підсумовує Віта.

Джерела:

Гавришко В. Вплив прозопагнозії на соціяльне життя індивіда. Сучасні тренди в науці: міждисциплінарний підхід : І міжнар. студентсько-аспірант. науково-практ. конф., м. Львів, 9 трав. 2024 р. Львів, 2024. С. 125–128.

Barton J. J. S. Structure and function in acquired prosopagnosia: Lessons from a series of 10 patients with brain damage. Journal of Neuropsychology. 2008. Vol. 2, no. 1. P. 197–225.

Cordina C. Face blindness. Minima Medica. 2020. P. 10–16.

Psychosocial consequences of developmental prosopagnosia: A problem of recognition / L. Yardley et al. Journal of Psychosomatic Research. 2008. Vol.

65, no. 5. P. 445–451.