Проникнемо у вітер

<< вірші

Давай проникнемо у вітер!

Залишимо тут свої давно проржавілі тіла.

Дозволимо йому нести нас ген за обрій.

Ходи! Не бійся.

Крізь атоми кисню й азоту,

Так... обережно...

Крізь порох старих остогидлих вулиць

Втечемо.

Від мене. Від себе. Від нас.

Давай проникнемо у вітер!

Знайдемо вхід туди звідки усі шукають виходу.

У верлібрі,

Без правил і структури.

Там де є тільки напрямок і час

Хоч щодо часу -

Я не певен

Північний-захід - вектор думки

А швидкість? -

Шквал!

Так зрозуміло?

Нехай несе

Несе крізь молекули запаху поту

Несе розбиваючи нас об осіннє листя.

Хай він видує нас нотою

Хриплою нотою старого саксофону

Десь на соленому узбережжі.

Десь, де тільки вітер

І сотні таких же

Як

Ми.