Програма анархізму для Білорусі

Білорусь без тиранії Лукашенка звучить чудово. Але хотілося б уже зараз зрозуміти, що буде далі? Найважливіші соціальні перетворення не відбуваються лише з принципу «проти». У головах людей завжди кружляє, хай і туманно, конструктивний ідеал «за». Чи будуть при владі колишні поплічники тирана? Чи буде президентом Ціхановська? Чи буде збережено сам інститут президентства? Чи залишиться Білорусь у Союзній державі? Чи буде підписано асоціацію з ЄС? Подальша доля державних підприємств? Чи будуть притягнуті до відповідальності карателі, причетні до серпневого приборкання?

Донедавна найважливішими (принаймні інформаційними) акторами протестів були телеграм-канали Нехти і КС (Кординаційна рада). Проте все більшої сили набирає самостійний рух дворів і волонтерів. Якщо самоорганізація громадян (насамперед районів) досягла такого рівня, то питання часу, коли рухи дворів і волонтерів створять спільну асамблею та почнуть розробляти політичний порядок денний, радикальніший, ніж оголошує КС.

Користуючись правом громадянина на свободу висловлення поглядів, я оголошу програму, яку для Білорусі пропонує анархізм.

Перші кроки

1) Суд над усіма причетними до банди Лукашенка та іншими злочинцями режиму.

Перебіжчики не звільняються від відповідальності, жоден політик не має права надавати злочинцям режиму жодних гарантій. Усі факти злочинів панівної зграї — від репресій до розкрадань — мають бути розслідувані та оприлюднені.

2) Усі службовці бюрократичного апарату розпускаються, з забороною обіймати будь-які посади у майбутній суспільно-політичній системі країни.

Держслужба привчила людей до цинізму, пихи та плазування перед владою. Навіть найкращі зі службовців деформовані пристосувальницьким духом. Довіра суспільства має стати честю, а не привілеєм належати до касти обраних.

3) Заснування Комітету з реабілітації, який займеться переглядом усіх кримінальних та адміністративних справ, насамперед «справи 328» та за заявами позивачів.

Нехай на відновлення справедливості підуть роки, але це необхідно зробити заради правди та совісті.

4) Загальна амністія ув’язненим і негайна ліквідація згубної гулагівської системи.

Жодна людина не повинна утримуватися в нелюдських умовах, навіть військові злочинці. Самі в’язниці й табори є головним розплідником злочинності. Кожен в’язень має отримати шанс на нове життя у вільній країні.

5) Викриті у пособництві режиму чиновники (фальсифікації, погрози, звільнення) висилаються на поселення в агромістечка, з GPS-браслетами, на той самий термін, що вони пропрацювали в системі.

6) Геополітичний нейтралітет, принципова неучасть у політичних блоках, ні з ЄС, ні з ЄврАзЕС.

Політика

1) Ліквідація державного централізму, підходу «згори вниз». Розбудова децентралізованої горизонтальної системи за принципом «від приватного до загального».

Демократія — це не голосування, демократія означає обговорення та колегіальне ухвалення рішень, бажано консенсусом. Демократія насамперед має спиратися на самоврядування та участь громадян. Будь-яке серйозне питання спершу має пройти базовий демократичний рівень, обговорюватись у дворах, кварталах, спільнотах. Висунути питання на голосування у масштабах усієї країни — це означає знеособити його, віддати на відкуп кільком харизматичним політикам. Масові референдуми — це різновид диктатури. Наприклад, якщо весь Брест проти, а весь Мінськ за, то чому Брест має завжди поступатися? Рішення місцевих жителів повинно мати пріоритет для їхнього міста.

2) Базовий демократичний осередок — асамблея двору.

Асамблея є органом прямої демократії громадян.

Наступний рівень — асамблея кварталів чи вулиць із делегатів дворів.

Далі — асамблея міста, розширена делегатами від синдикатів підприємств, асоціацій медицини, освіти, культури, закордонної діаспори тощо.

3) Рішення локальної асамблеї мають найвищу силу на її території.

Ми потребуємо не просто розширеного самоврядування, коли мерія міста фактично стає урядом мінідержави і нав’язує свою волю громадянам згори донизу. Підхід анархізму полягає в тому, щоб асамблея загального рівня не мала влади у справах асамблеї локального рівня. Грубо кажучи, щоби мінчани не нав’язували брестчанам, а брестчани не нав’язували пінчанам, і щоб міські квартали не нав’язували один одному.

4) Самоврядні та самодостатні міста-поліси разом становлять Білоруську Конфедерацію, делегати від полісів висуваються на Генеральну Асамблею Конфедерації.

5) Створення спільнотою dev.by публічної електронної системи CRM для ефективного здійснення прямої демократії.

Система повинна включати чати, форуми, інформаційні служби, регістри (на блокчейні чи аналогічній технології). Таким чином, усі процеси політичної системи стають прозорими, громадянин отримує доступ до всієї значущої інформації в режимі онлайн.

Право та суди

1) Свобода укладання договорів у тій системі права, яку громадяни вважатимуть прийнятною для себе.

2) Заснування у містах і районах методом прямої демократії третейських судів із найшанованіших громадян. Сторони мають право дійти взаємної згоди під час виборів суддівського складу.

3) Патрулювання вулиць і захист громадян покладається на народні дружини з волонтерів усіх кварталів та підприємств міста.

4) Створення незалежних асоціацій детективів для складних розслідувань. Асоціації не можуть бути вбудовані в політичну систему, детективи мають бути максимально незалежними від будь-яких громадських структур.

Економіка

Принципи економіки:

• рівні умови для приватної ініціативи та для кооперативних форм господарювання;

• створення системи, в якій диктат великого капіталу неможливий.

Нинішня державна власність — колишня соціалістична власність — створювалася потом і кров’ю всього народу, зокрема рабською працею ув’язнених. Ця власність є надбанням всього народу. Жоден уряд не має права пустити її з молотка, приватизація — це не патичок-рятівничок. Спершу колектив працівників, галузі та полісу має спробувати довести до пуття підприємство, і лише в разі невдачі думати про закриття чи продаж.

Синдикалізм

1) Всі державні підприємства і навіть афілійований з режимом бізнес переходить у муніципальну власність, під управління трудового колективу.

2) Кожен працівник стає акціонером підприємства, з отриманням дивідендів, але без права продажу пакету акцій.

3) Кожен працівник бере участь у виробленні системи контролю та у виборах менеджменту.

4) Створення галузевих асоціацій з усіх профільних підприємств-синдикатів.

5) Створення Економічної Ради з делегатів галузей, полісів та експертної економічної спільноти.

6) Рішення про закриття або приватизацію підприємства може бути ухвалено тільки спільно синдикатом підприємства та полісом.

Потрібно усвідомлювати, що багато підприємств збиткові. Й усе-таки кожне підприємство має отримати шанс показати себе після синдикалізації. Є позитивний досвід народних підприємств ще в 1990-х.

Працівники підприємств, що закрилися, отримують матеріальну підтримку та можливість пройти інтенсивну перепідготовку за актуальними професіями.

Все чесно: якщо синдикати та кооперативи виявляться менш ефективними, ніж приватний сектор, вони поступово перейдуть у приватну власність. Якщо навпаки, участь працівників в управлінні підприємствами призведе до різкого зростання ефективності, то й приватний сектор піде цим шляхом. Певною мірою цей процес вже відбувається шляхом впровадження agile-технік у IT.

Вільний розвиток економіки без преференцій жодній із форм власності покаже, хто насправді кращий.

Фінанси та інвестиції

1) Створення дефляційної криптовалюти з функціоналом смарт-контрактів для забезпечення максимальної гнучкості та автоматизації платежів за контрактами.

2) Нарахування заробітних плат має відбуватися в автоматичному режимі щогодини/щодня. Після отримання підтвердження виконання контракту кошти повинні автоматично переказуватися на рахунки одержувача.

3) Розробити проєкти інвестиційного спільнокошту, насамперед від білоруської діаспори.

Замість того, щоби брати кредити у міжнародних фінансових структур, можна залучити білоруську діаспору всього світу для інвестування в нову Білорусь.

Антимонополія

1) Заборона іноземним компаніям інвестувати понад 10% капіталу.

2) Заборона компаніям володіти понад 25% акцій інших компаній.

3) Обмеження на володіння землею з метою запобігання появі великих земельних власників.

4) Ліквідація монополії банків на платіжні операції.

Сільське господарство

Ті колгоспи, працівники яких виявлять бажання працювати колективно, продовжують роботу як синдикати.

В інших випадках колгосп ліквідується на користь дрібного фермерства.

Освіта

1) Збереження безкоштовної вищої освіти. Можливість здобуття вищої освіти стає невід’ємним правом кожного громадянина.

2) Автономія університетів. Самоврядування з делегатів від студентів та викладачів.

3) Створення вільної асоціації університетського співтовариства.

4) Створення профільних установ вищої школи при професійних асоціаціях працівників та галузевих синдикатах.

Оборона

Сучасна білоруська армія не здатна вирішити завдання оборони країни. Нова військова доктрина рівняється на швейцарський міліційний варіант озброєного народу.

1) Ліквідація казармової системи.

2) Навчання військової справи, починаючи зі школи.

3) Навчання і хлопців, і дівчат.

4) Проходження щорічних військових зборів тривалістю два-три тижні.

5) Громадянин, який достатньо оволодів бойовою підготовкою, безкоштовно отримує автомат.

6) Право на придбання вогнепальної зброї під час проходження тренувального курсу.

Будь-який потенційний окупант постане перед перспективою зіштовхнутися з мільйонами навчених бійців, які знають свою територію, що робить окупацію безглуздою.

Епілог

Протиставлення «ненасильницьких» методів «насильницьким» — хибне. Будь-який громадянин і суспільство загалом мають право на самооборону всіма наявними засобами.

Чи є сила у ненасильницькому опорі? Безперечно. Однак, щоб усвідомити потенціал цього методу, запитайте: чи можна було перемогти нацистський рейх лише ненасильницьким опором?

Опір має бути саме опором, тобто неприйняттям окупанта на всіх рівнях життя соціуму. Ланцюг солідарності, прапор на висотках, графіті на стіні, співання пісень у ТЦ, листи ув’язненим, поповнення фондів допомоги, робота волонтерів, зустрічі дворів, ухиляння від податків, саботаж на підприємствах, акти диверсій — це все разом є органічною нерозривною суттю народного опору окупаційному режиму. Саме так народжується новий соціум та культура вільної Білорусі.


Оригінальний текст і відеозвернення Ігара Аліневіча, опубліковані 8 жовтня 2020.