Процесуальні відносини, пов’язані зі змагальністю у цивільному судочинстві - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Процесуальні відносини, пов’язані зі змагальністю у цивільному судочинстві

Поняття та становлення принципу змагальності. Реалізація принципу змагальності при відкритті провадження, при провадженні у справі досудового розгляду, у судовому розгляді, при перегляді справ. Змагальність у позовному, наказному і окремому провадженні.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1.Загальна характеристика принципу змагальності
1.2 Становлення принципу змагальності
1.3 Змагальність у різних видах судочинства
1.4 Взаємодія принципу змагальності з іншими принципами цивільного процесуального права
РОЗДІЛ 2. Змагальність в позовному провадженні
2.1 Реалізація принципу змагальності при відкриті провадження
2.2 Реалізація принципу змагальності при провадженні у справі до судового розгляду
2.3 Реалізація принципу змагальності у судовому розгляді
2.4 Реалізація принципу змагальності при перегляді справ
РОЗДІЛ 3. Змагальність у наказному і окремому провадженні
3.1 Змагальність в окремому провадженні
3.2 Змагальність в наказному провадженні
Актуальність теми дослідження. Зміцнення державності та формування демократичних основ суспільства неможливе без належного розвитку науки і законодавства. З проголошенням незалежності України все більше зростала необхідність у реформуванні вітчизняної правової системи. Впроваджені зміни торкнулися і цивільного процесуального законодавства. Зокрема, вперше нормативно було закріплено принцип змагальності у судовому процесі, який на правах рівності надав можливість особам, які беруть участь у справі, подавати докази, їх досліджувати та доводити перед судом їх переконливість. У світлі тих змін, які відбуваються в суспільстві, змагальність слід розглядати не лише як демократичну засаду, а й як гарант дійсного неупередженого вирішення спору. Суть змагальності полягає в меті, якій служать процесуальна активність сторін. Вся система система судового доказування має грунтуватися на змагальності, де взаємовідносини сторін визначає протиборство.
Разом з тим, абсолютизація змагальності не повинна перетворити суд на стороннього спостерігача судового процесу. Суд повинен регулювати цей процес, сприяти сторонам, а найголовнішим є те, що за судом залишається його одвічний обов'язок - розглянути і вирішити справу у відповідності з законом.
Тому вся діяльнісь повязана із судочинством в якому реалізується принцип змагальності бути спрямована на досягнення правосуддя яке реалізується у відповідне рішення суду.
В основу дослідження покладено праці таких вчених як І.В. Решетнікова, К.С. Юдельсон, Т.П. Тимченко, Угриновська О.І., Т.В. Цюри, М.Й. Штефана,. Досягнення даних процесуалістів дало можливість розкрити сутність змагальності в цивільному процесі.
Також, необхідно віддати належне роботам С.С. Бичкової, С.В. Васильєва, В.В. Комарова, Д.Д. Луспеника, С.Я. Фурси, в яких особлива увага приділена приведенню процедури доказування у відповідність принципу змагальності.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення матеріалів цивільних справ, розглянутих судами Львівської, Вінницької, Тернопільської областей, відповідні рішення та ухвали, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Актуальність обраної теми визначається наявністю у теорії різних позицій вчених щодо основних положень змагального процесу, наявністю окремих законодавчих актах прогалин та неточностей, що потребують виправлень, і невідповідністю практики проведення змагального процесу його нормативній регламентації.
Мета та завдання дослідження. Метою магістерської роботи є визначення поняття, сутності змагальності, дослідження становлення, розвитку і властивостей змагальності у цивільному процесі, особливостей змагального процесу у наказному та окремому провадженнях, а також, вироблення пропозицій, спрямованих на надання більшої визначеності змагальному процесу, усунення прогалин в законодавстві, які його стосуються.
Відповідно до цієї мети у процесі дослідження були поставлені і вирішені такі завдання:
- проаналізувати наявні в теорії концептуальні підходи до тлумачення змагального процесу з метою об'єктивного його врегулювання і вдосконалення;
- визначити й обґрунтувати поняття змагальності у цивільному судочинстві;
- виділити та розглянути змагальність на різних стадіях процесу;
- охарактеризувати окремі особливості змагальності в процесі;
- з'ясувати зміст обов'язків по доказуванню, підстави звільнення від доказування, процедуру забезпечення доказів в умовах змагальності цивільного судочинства;
- розглянути специфіку дії принципу змагальності під час здійснення судом оцінки доказів;
- визначити особливості змагальності у різних видах проваджень;
- надати рекомендації стосовно внесення змін та доповнень у чинне цивільно-процесуальне законодавство України з метою вдосконалення змагальної діяльності в цивільному судочинстві.
Об'єктом дослідження є процесуальні відносини, пов'язані з змагальністю у цивільному судочинстві.
Предмет дослідження становлять цивільно процесуально-процесуальне законодавство.
Методами дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: історико-правовий, діалектичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-функціональний та інші методи.
Використання історико-правового методу дозволило проаналізувати розвиток змагальності в цивільному процесі. Діалектичний метод використовувався для вивчення матеріалу та одержання, внаслідок цього, висновків які дозволили зрозумітисутність змагальності. За допомогою порівняльно-правового методу було виявлено специфіку змагальності у цивільному судочинстві порівняно з кримінальним та господарським, а також, здійснено його порівняння відносно різних правових систем.
Системно-функціональний метод використовувався в ході аналізу поняття «змагальності», і його реалізації в цивільному процесі. Формально-логічний метод був застосований під час аналізу і виявлення недоліків нормативної бази та вироблення пропозицій щодо її вдосконалення, формування нових дефініцій та правових норм.
Враховуючи специфіку обраної теми, також у дослідженні використовувалися інші наукові методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Магістерська робота є комплексним дослідженням принципу змагальності в цивільному судочинстві, зокрема, поняття, сутності, теоретичних та практичних проблем змагальності як процесуальної діяльності у різних видах проваджень. В процесі проведеного дослідження додатково аргументовано існуючі наукові позиції з тих чи інших проблем цивільного процесуального права, сформовано та обґрунтовано власні висновки і пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання змагальному в цивільному судочинстві.
Зокрема, в роботі аргументуються наступні положення:
1. Змагальність точніше всього відзеркалює одну з істотних рис цивільного процесу, а саме те, що, у змагальному судочинстві вирішення справи відбувається лише внаслідок процесуальної боротьби обов'язково двох суб'єктів, які мають протилежні матеріально-правові інтереси.
2. Змагальність у системі принципів цивільного процесу після прийняття нової Конституції є конституційним принципом, що перебуває у гармонійно взаємообумовленій єдності з іншими принципами цивільного процесу.
3. Принцип змагальності у цивільному процесі полягає у визначенні обставин якими обґрунтовують та заперечують вимоги та в обов'язку по доведенню шляхом подання доказів.
4. Найбільш повно принцип змагальності реалізується в позовному провадженні, де його учасники наділенні найбільшою кількістю суб'єктивним прав.
5. Суд у структурі змагального процесу займає центральне місце, проте з метою реалізації принципу змагальності він здійснює діяльність по дослідженні і оцінці доказів;
6. Суб'єктами змагальності є не тільки сторони але і представники, треті особи, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси;
7. Оцінка доказів - це складна процесуальна і розумова діяльність суду, а також осіб, які беруть участь у справі, яка має місце на всіх стадіях цивільного процесу, здійснюється у відповідності з передбаченими законом критеріями та відображається у судовому рішенні;
8. Змагальність в наказному провадженні відсутня оскільки відсутній спір про право.
9. У справах окремого провадження змагальність реалізується одночасно із судовим слідством, оскільки має місце ініціатива суду в доказовій діяльності, зокрема суд за власною ініціативою може витребувати докази, призначати експертизу (по деяких категоріях справ призначення експертизи є обов'язком суду) а також є наявний спір, проте не щодо права а щодо факту.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що у роботі зроблені висновки та практичні рекомендації, які сприятимуть вирішенню окремих змагального процесу. Результати дослідження можуть бути основою для вдосконалення цивільно-процесуального законодавства, а також використовуватися у правозастосовчій діяльності.
Деякі положення роботи мають дискусійний характер і тому можуть бути основою наукових дискусій та предметом подальших досліджень у галузі цивільного процесуального права.
Структура роботи обумовлена специфікою предмета дослідження та метою і завданнями роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, що об'єднують десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг роботи становить 122 сторінки, з них основного тексту - 112 сторінки, список використаної літератури налічує 71 джерел.
Розділ 1. Загальна характеристика принципу змагальності
З початком розбудови в Україні демократичної, соціальної та правової держави, в якій права та свободи людини визнаються найвищою соціальною цінністю, відбувається істотне переосмислення ролі принципу змагальності як об'єктивної основи як забезпечує справедливий неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення спорів.
Сутність і значення права найбільш яскраво проявляються в його принципах, які мають таку саму мету, що й право, забезпечують шляхи розвитку цієї галузі. З розвитком суспільства розвиваються і принципи цивільного процесуального права, вдосконалюючись з урахуванням потреб політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення гарантій захисту суб'єктивних прав та інтересів.
Значення принципів зумовлюється їх впливом на нормотворчу діяльність, вони визначають основні форми й методи діяльності суду та інших учасників процесу при здійсненні правосуддя по цивільних справах[70].
Цивільне процесуальне право України і врегульоване ним цивільне судочинство побудовано на демократичних принципах. У принципах відображені політико-правові ідеї, погляди народу на право як соціальну цінність. У них в концентрованому вигляді виявлена заінтересована воля народу наділити право такими якостями, які найбільш повно задовольняли б його ідеї і погляди у визначенні основ організаційної побудови правосуддя в цивільних справах, процесуальної діяльності суду і правового становища учасників процесу. Зміст принципів має демократичний характер і полягає в тому, що, закріплені в нормах права, вони характеризують здійснення правосуддя тільки судом і на засадах рівності громадян перед законом і судом, одноособовість і колегіальність розгляду цивільних справ, незалежність суддів і підкорення їх тільки законові, змагальність, гласність, здійснення судочинства державною мовою. Широкі і реальні процесуальні права учасників процесу і надійні гарантії їх реалізації, доступність і простота судочинства, які дають можливість кожній заінтересованій особі реалізувати право на звернення до суду за захистом і на судовий захист, надані Конституцією України (ст. 55). З розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням потреб політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення гарантій захисту суб'єктивних прав громадян, їх об'єднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасному етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів цивільного процесуального права є важливою гарантією зміцнення законності як невід'ємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.
Основними гарантіями справедливого судочинства виступають його основні засади, не дотримання яких судом тягне за собою скасування судового рішення. Зауважимо, що матеріальні і процесуальні закони також створюють умови та гарантують захист основоположних прав і свобод людини. Тоді виникає питання, хто і яким чином може контролювати дотримання конституційних приписів та норм процесуального законодавства, що гарантують законність, повноту, об'єктивність, неупередженість суду і належний рівень використання процесуальних прав сторонами? На мою думку, таким своєрідним контролером може виступати сама сторона судового процесу. Саме в результаті реалізації свого права на змагальність, свободу в наданні суду своїх доказів та у доведеності перед судом їх переконливості і проявляється можливість для сторони контролювати хід судового процесу з усіма притаманними йому особливостями.
Зважаючи на те, що право на судовий захист входить до переліку прав, що захищаються Конвенцією, доцільно виокремити ті його елементи, які є обов'язковими в сенсі практики Європейського суду з прав людини. Так, у статті 6 Конвенції закріплене право на справедливий суд. Зокрема у частині першій цієї статті зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - якщо за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, стверджуємо, що в ній закріплені такі елементи права на судовий захист: а) право на розгляд справи; б) право на справедливість судового розгляду; в) право на публічність розгляду справи та проголошення рішення; г) право на розумний строк розгляду справи; д) право на розгляд справи судом, встановленим законом; е) право на незалежність і безсторонність суду[43].
Отже, значення принципів цивільного процесуального права в тому, що в них відображені найбільш характерні демократичні риси і загальна спрямованість права та його найважливіших інститутів, у зв'язку з чим вони дають змогу пізнати суть цієї галузі права, її суспільний характер у цілому, а також окремих інститутів.
Виконання завдань цивільного судочинства і його ефективність залежить від правильного застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права, для чого необхідне пізнання їх змісту, регламентованих ними правил, їх спрямованості, місця в системі права, зв'язку з іншими нормами і юридичними принципами, які в них відтворюються. Принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, виступають основою для законодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття за змістом правових норм та їх удосконалення.
Визначення в законодавстві принципів як загальних засад, начал права вплинуло на формування їх поняття в науці цивільного процесу. Вони розглядаються як основні (або правові) засади організації і діяльності суду, основні положення даної галузі права, які відображають її специфіку і зміст, або засади побудови процесу в цілому і всієї системи цивільних процесуальних дій і відносин відповідно до завдань правосуддя; як основні ідеї, положення, керівні засади з питань здійснення правосуддя в цивільних справах, закріплені в нормах права; як правові погляди народу на завдання і засоби діяльності суду по розгляду і вирішенню цивільних справ; як обумовлені базисом суспільства і виражені в змісті цивільного процесуального права суспільно-політичні, нормативно-керівні основи (засади) даної галузі права, які становлять її якісні особливості і виявляють демократизм, специфічні властивості процесуального права і відображають перспективи його розвитку.
У наведених та інших визначеннях принципів процесуального права відображаються їх характерні риси, але вони повністю не розкривають їх суті й змісту, отже, потребують додаткових пояснень. Визначення принципів як основних засад, керівних положень, суспільно-політичних основ залишає поза увагою, що являють собою такі засади, положення, основи. Чиї вони і що відображають? Помилковим є визнання функціонування принципів цивільного процесуального права за межами законодавчого закріплення їх змісту, а тільки як теоретичних положень, які виражають необхідність певних способів і форм правового регулювання суспільних відносин.
Принципи закріплюються в нормах права. їх положення, правила відображають суспільно-правові погляди народу як безпосередньо, так і через політичні партії, громадські і державні об'єднання, які беруть участь у соціально-політичному житті держави. Змістом таких суспільно-політичних поглядів є відносини, які належать до предмета регулювання даної галузі права. Отже, принципами цивільного процесуального права будуть закріплені в його нормах правові погляди, ідеї українського народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах (цивільного судочинства), організаційної його побудови і процесуальної діяльності, процесуально-правових повноважень суду та процесуально-правового становища учасників процесу -- громадян, підприємств, установ, організацій.
Принципи характеризуються такими ознаками:
1) принцип включає (виражає) в собі певну ідею (погляд), яка складає його зміст;
2) така ідея має бути закріплена в нормі(ах) цивільного процесуального права;
3) принцип повинен бути безпосередньо пов'язаним з цивільним процесом, визначаючи його основні властивості;
4) принцип повинен мати загальне значення для всього цивільного процесу;
5) принцип визначає типові риси цивільного судочинства і може мати винятки, які не є принципом;
6) принципами не можуть бути звичайні вимоги (правила), які не складають одну з відомих альтернативних вимог;
7) принципами не можуть бути положення, які дублюють інші принципи або які з них виходять[68].
Теоретичні і практичні проблеми змагальності вивчалися і продовжують вивчатися у цивілістичні науці. Слід зазначити що цивілістичні науці навадояться найрізноманітніші визначення поняття змагальності. Звичайно, термін «змагальність» походить від слова «змагання». Змагатися, означає, намагатися перемогти кого-небудь у якомусь спорті, змаганні. Змагання передбачає наявність, принаймні, двох суб'єктів, які змагаються та володіють відповідними засобами, відомою зброєю, за допомогою якої вони добиватися своєї перемоги. Отже, змагальність, це насамперед один із способів вирішення правових конфліктів, який визначає внутрішню структуру і зміст цивільного процесу. Термін змагальність точніше всього віддзеркалює одну з істотних рис цивільного процесу, а саме те що, у змагальному судочинстві вирішення справи відбувається лише внаслідок процесуальної боротьби двох суб'єктів, які протистоять один одному, це позивач і відповідач.[58]
Змагальність за проф. Штефаном полягає у забезпеченні можливості сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права й інтереси, свою позицію у справі, свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Змагальністю визначається весь процес відбору (подання, витребування, залучення) фактичного матеріалу, необхідного для розв'язання судом справи, встановлюються форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки. Утвердження своїх міркувань і оспорювань та заперечень доводів іншої сторони визначають зовнішню форму цивільного процесу, надаючи йому змагального вигляду -- спору сторін перед судом.
Тому, змагальність характеризується змогою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і використовувати у доказовій діяльності передбачені ЦПК України необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують. Процес ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у процесі. Необхідні судові дані про юридичні факти у справі, що становлять предмет доказування, а також докази, якими вони підтверджуються, подають, насамперед, сторони. Кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 2 ст. 10 ЦПК України). У зв'язку з цим вони мають право знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази і брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати судові усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення (ст. 27 ЦПК України). Отож зміст принципу змагальності складають права і обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, у сфері судового доказування. Принцип змагальності визначає змагальну форму цивільного судочинства -- такий процесуальний порядок, що забезпечує сторонам й іншим особам, які беруть участь у справі, можливість активно захищати особисті права й інтереси, права й інтереси інших осіб та держави.
Змагальна форма процесу забезпечується процесуальним становищем суду, який зобов'язаний надавати процесуальну допомогу особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні їх права і за їх клопотанням сприяти у витребуванні доказів (ч. 4 ст. 10, п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України) тощо. Отже, принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного і об'єктивного встановлення дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін[68].
1.2 Становлення принципу змагальності
Усі засади судочинства у межах цілісної системи органічно й нерозривно пов'язані як з усією системою, так і з рештою засад, взаємодіють між собою і порушення будь-якої з них призводить, як правило, до порушення інших засад і тим самим до порушення законності при провадженні у справі загалом.
Такої ж думки дотримуються і відомі правознавці В. Комаров та Н. Сібільова, які стверджують, що при здійсненні судочинства конституційні засади не допускають ніяких винятків, їм притаманна найбільша стабільність. Невиконання приписів процесуальних норм, що містяться у процесуальному законодавстві та ґрунтуються на конституційних засадах судочинства, визнається безумовною підставою скасування судових рішень і пов'язується з суттєвим порушенням судових процедур, які здебільшого не сумісні з правом на судовий захист та унеможливлюють належну його реалізацію [36].
У 1996 р. змагальність сторін у судовому процесі, як одна із основних засад судочинства, отримала конституційне закріплення, хоча термін «змагальність сторін» привертав увагу багатьох вчених-процесуалістів і раніше. Однак, незважаючи на те, що цей принцип загальновідомий, виникає потреба в його ґрунтовному дослідженні з метою більш повного зґясування змісту цього поняття.
Тому актуальними сьогодні виявилися слова відомого російського юриста і громадського діяча К. Победоносцева, який наприкінці XIX ст. писав, що у нас у багатьох випадках зовсім забулось поняття про те, що суд є змаганням двох сторін і що неможливо задовольнити одну сторону, не вислухавши другої. Яким би простим не здавалося це поняття, воно не було присутнім у свідомості багатьох суддів, яким би беззаперечним не було це правило, воно порушувалось щоденно і несвідомо, і тому судове рішення нерідко набувало вигляду випадкової дії й тягнуло за собою нові непорозуміння. Оживити у свідомості названу корінну засаду будь-якого суду і поставити її так, щоб вона і на майбутнє була непорушною, щоб складала абетку правосуддя, без якої не можна зробити і кроку, -- вже це одне становить для нас значний набуток [48].
Якщо провести аналіз історичного розвитку даного інституту, то потрібно зазначити що з часів Руської правди до 18 ст. процесу було притаманна лише чиста змагальність, лише з деякими винятками [45]. При Петрі I загальною тенденцією розвитку процесуального законодавства була заміна змагального процесу слідчим. Разом з тим, слід зазначити, що процесуальне право зробило крок вперед. Був створений перший процесуальний кодекс, хоч із обмеженим застосуванням. Іменні укази від 21 лютого 1697 та указ від 5 листопада 1723р. « Про форму суда» стали найважливішими нормативними актами які регулювали процес. Суддя перестає бути пасивним арбітром і починає сам допитувати свідків. З здійсненням судової реформи 1964 р. було прийнято Статут цивільного судочинства . було проголошено ідею змагальності відповідно до якої суд ні в якому разі не збирає сам докази чи довідки, а обґрунтовує своє рішення виключно на доках наданих сторонами , також було встановлено, що суд не має права ні постановляти рішення про такі предмети, про які не було заявлено вимог, і присуджувати більше того, ніж було заявлено, ні порушувати питання про давність якщо сторони на неї не посилались(ст. 367,706) Проте проголошуючи змагальність залишилися деякі елементи слідчого процесу, суд міг: суди мали право з власної ініціативи подавати огляд( ст. 368), вимагати пояснення у сторін у разі неясності ( ст. 507), призначати експертизу( ст. 515).
Судова реформа 1964 р. стала поштовхом для розвитку науки цивільного процесу. Значення праць вчених процесуаналістів 19 ст. початку 20 ст. полягає в тому що вони заклали основи цивілістичної науки що стало опорою для майбутніх праць[46].
Подальший розвиток відбувався із зміню політичної формації відповідно до якої відбулися зміни у цивільному законодавстві. В основу нового законодавства було покладено класовий підхід. Перші кодифіковані акти, як Цивільно-процесуальний кодекс 1924 р. надав суду право втручатися в доказову діяльність, хоча формально було закріплено головне правило змагальності - кожна сторона доводить ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог та заперечень. А ст. 5 закріпила, що суд зобов'язаний всебічно намагатися з'ясувати дійсні права та обов'язки, взаємовідносини сторін, не обмежуючись поданими доказами, сприяти з'ясуванні істинних для вирішення справи обставин і підтвердити їх доказами, активно сприяти сторонам, охороняти їхні права та законні інтереси, щоб юридичну необізнаність, малограмотність тощо не можна використовувати на їхню шкоду. Таке дивне поєднання змагального та слідчого начал на практиці робило процес чисто слідчим. Названа тенденція збереглася в наступних кодексах 1929 р. та 1964 р.[66].
Зрозуміло,що надання вирішальної ролі в доказової діяльності суду, принцип змагальності фактично нівелювався, що знайшло відображення в теоретичних розробках вчених-процесуаналістів. На думку С. Абрамова, принцип змагальності означав поєднання ініціативи та самодіяльності сторін з ініціативою та активністю суду у виявленні всіх обставин справи і в підтвердженні її доказами, що сприяють встановленню матеріальної істини[44].
А.Клейнман визначав принцип змагальності як право сторін посилатися на фактичні обставини справи і розпоряджатися доказами в поєднанні з правом прокурора доводити обставини справи із правом суду досліджувати факти, які мають значення для справи, та збирати докази[35].
Таку ж думку поділяв К. Юдельсон, котрий вважав змагальність правом сторін розпоряджатися доказами, свободу сторін посилатися на ті чи інші фактичні обставини перед судом, які лежать в основі вимог та заперечень, свободу суду, його право не обмежуватися юридичними фактами, що висунули сторони, а ставити на своє вирішення інші суттєві для справи, право суду вимагати від сторін додаткових доказів та самому збирати їх[69].
То ж не дивно, що виникла думка про відсутність принципу змагальності взагалі. Зокрема, В Семенов дійшов висновку, що специфічно галузевими принципами цивільного процесу є рівність сторін при змагальні формі судочинства, диспозитивність, активність суду при розгляді цивільних справ, доступність судового захисту цивільних прав. Принцип змагальності та рівності сторін у процесі він об'єднав в один[52].
Проблема змагальності залишається предметом наукових досліджень в науці і в сучасний період. При цьому слід зазначити, що процесуальна доктрина, як правило, розглядає змагальність як один з принципів цивільного процесуального права. Разом з тим, можна визнати правильним твердження Шишкіна про можливість біль широкого підходу до розуміння змагальності. На думку автора, змагальність- це характерна риса процесу визначає його розвиток з точки зору матеріальної сторони[56].У процесуальному праві принцип змагальності забезпечує широку можливість сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, обстоювати свої права й інтереси, свою позицію у справі, свободу надання суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості. Змагальністю визначаються весь процес відбору фактичного матеріалу, необхідного для розв'язання судом справи, форми, методи і способи дослідження цього матеріалу, процесуальна діяльність суб'єктів доказування, її послідовність і правові наслідки.
Принцип змагальності передбачає широкі можливості сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, визначати і використовувати в доказовій діяльності передбачені ЦПК необхідні процесуальні засоби, фактичні дані і докази, що їх підтверджують. Цей принцип ґрунтується на праві сторін вільно розпоряджатися фактичним матеріалом у справі та доводити обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зміст принципу змагальності складають права й обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо судового доказування; як основа змагальності цивільного судочинства -- такого процесуального порядку, забезпечує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість активно захищати особисті права й інтереси, права й інтереси інших осіб та держави. Змагальна форма процесу забезпечується процесуальним становищем суду, який вправі надавати процесуальну допомогу особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні цих прав і за їх
Процесуальні відносини, пов’язані зі змагальністю у цивільному судочинстві дипломная работа. Государство и право.
Курсовая Работа На Тему Технология Получения Масел И Парафинов
Дипломная работа по теме Технология подсочки деревьев хвойных и лиственных пород, заготовки и переработки недревесной продукции леса
Курсовая Работа На Тему Финансовые Результаты Деятельности Предприятия И Методы Их Анализа
Реферат На Тему Экологическая Катастрофа
Дипломная работа: Методика роботи над словом в початкових класах лексичний аспект 2
Реферат: Construction Management Essay Research Paper Construction ManagementAnywhere
Курсовая работа по теме Применение статистических методов для прогнозирования выживаемости больных, перенесших инфаркт миокарда
Курсовая Работа На Тему Нормативный Метод Учета Затрат
Реферат по теме Личинки веснянок
Практическая Работа На Тему Загрязнение Воздуха
Курсовая работа по теме Математическое моделирования работы СТО 'ЧТУП НьюстасЕвроСервис'
Контрольная Работа Физика Перышкин
Демьяненко Александра Николаевна Диссертация
Контрольная Работа Гдз Глизбург 10 Класс
Реферат: Воробьёв, Яков Зиновьевич
Дипломная работа по теме Проект шиномонтажного участка на базе ОАО 'Коми тепловая компания'
Реферат по теме Аналіз рівня соціально-економічного розвитку Київської області
Внешний фотоэффект.
Реферат: Геосистемное прогнозирование: задачи, прогнозная информация, методы составления прогнозов. Скачать бесплатно и без регистрации
Функции Научной Теории Реферат
Организация учета денежных средств в кассе бюджетного учреждения - Бухгалтерский учет и аудит презентация
О происхождении человека - Биология и естествознание доклад
Метод виділення клітин, вирощування органів на поживних середовищах - Биология и естествознание презентация